Я б сказала ця книга про те звідки беруться виховані діти.. «Батьки цілують дітей, якщо вони були чемні» Незвичайного хлопчика Конрада приніс поштар пані Бартолотті!!!! Цей штучно створений хлопчик чемний, слухняний і тому у нього зовсім-зовсім немає друзів...і саме тому треба перетворити Конрада в нормального хлопчика і знайти йому друзів... ну вже скаже нормальний хлопчик, коли йому пропонують солодощі «солодощі ввечері перед сном дуже-дуже шкідливі..» А допомагає в цьому нелегкому завданні пані Бартолотті сусідська дівчина Кіті Рузіка. Ця книга - дуже цікаве поєднання надзвичайно екстравагантної пані і правильного у всьому хлопчика, який її ще навчить як правильно поводитися з дітьми і не тільки. Тут підняті цікаві дорослі теми, хоча і по дитячому з іронією і відносини жінок з чоловіками, і потреба купувати все по каталогам, і фінансові і про роботу.. ще дуже цікавими є взаємовідносини підлітків, сприйняття інакшості. Цікавим є фінал, коли хлопчика пробують забрати власники фабриканти, але любов і добро перемагає зло. І хлопчик залишається з пані Бартолотті та знаходить друзів.. Хороша і цікава книжка для дітей. А і я зробила ще один Висновок: золота середина не просто зветься золотою, але найважче зрозуміти і знайти її. ) І це стосується не тільки поведінки і манер...

Будь-які ідеальні батьки прагнуть виховати своє чадо досконалим, ідеальним в усьому, прикладом для зразка оточуючим. А хто сказав, що "ідеальним в усьому" бути добре? Головний герой повісті «Конрад, або дитина з бляшанки» власними діями ламає стереотипи з приводу "правильної дитини". Конрад предстає перед читачем занадто слухняним, відповідно, нудним: відмова від солодощів ввечері, ретельна підготовка-вивчення матеріалу перед школою, "закладання" однокласників вчительці – в голові не вкладається, як так може себе поводити малеча! Та найголовніше те, що сам хлопчик не винен в своїй довершеності, його таким створили на заводі, де дітей виробляють ідеальними, і перш, ніж надіслати батькам, кілька разів тестують. В той самий час новоспечена мати – Берта Бартолотті – постає повною протилежністю маленькому Конраду. Важко уявити дорослу жінку, що керується своїми бажаннями і поглядами, тим самим відчуває себе щасливою, якій цілком начхати на думку оточуючих. Часом здається, що авторка переплутала характери хлопчика і його нової мами. Протягом книги, поступово, дитина з бляшанки відходить від шаблону "досконалості", перетворюючись у нормального хлопчика (звісно не без допомоги пані Бартолотті та сусідки Кітті). Сама ж Берта за час пригод значно "дорослішає".

Работаю учителем литературы, преподаю в средних и старших классах. По-настоящему рада, что эта книга внесена в школьную программу. И это тот случай, когда ученики тоже разделяют эту мысль. Шестиклассники зачитываются этой книгой. Это качественная детская фантастика, написанная писательницей, ныне живущей в Австрии. Она молода, прекрасно понимает, что интересует современных подростков. Поэтому и пользуется успехом, награждена премией Андерсена – это своеобразная Нобелевская премия для детских писателей. Сюжет необычный и занимательный, герои невероятны. Вот главный герой – мальчик Конрад, который на свет появился на фабрике. А в дом к приемной маме попал по ошибке – не той отправили. Нужно сказать, она личность творческая и безалаберная. Но так старается быть хорошей и настоящей мамой. Приемный отец тоже появляется – невероятный зануда. А бедный ребенок пытается примирить их и найти свое место в мире. Но и у него куча проблем – слишком правильному мальчику так нелегко в школе. Собственно, книга о настоящей толерантности, диктате общества, поиску пути. И настоящей возможности выбора. Дети читают запоем.