Ніч у самотньому жовтні
Паперова книга | Код товару 887653
Yakaboo 4.1/5
Автор
Роджер Желязни
Видавництво
Навчальна книга - Богдан
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1993
Перекладач
Денис Дьомін
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Ніч у самотньому жовтні

Роман «Ніч у самотньому жовтні» Р. Желязни неможливо просто читати: ним потрібно дихати. Кожна його сторінка пахне осінніми дощами й опалим листям, древньою магією і… не менш древніми страхами. Зрештою, це не звичайний роман, а радше жовтневий щоденник сторожового пса на ймення Нюх, який спільно зі своїм хазяїном Джеком (тим самим Різником), а також з іншими друзями й недругами та їхніми сумнозвісними господарями бере участь у Великій Грі, що відбувається місячної ночі на Геловін. І не дай боже в цій Грі програти, бо долі переможених не позаздриш.

Характеристики
Автор
Роджер Желязни
Видавництво
Навчальна книга - Богдан
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1993
Перекладач
Денис Дьомін
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Атмосферна історія до Гелловіну
    Цю історію мені хотілось обов'язково прочитати саме в жовтні, адже її згадують мало не у кожній підбірці атмосферних книг для осені та, звичайно ж, похмурих історій до Гелловіну. І тепер, коли я з нею ознайомилась, я таки схильна погодитись з авторами цих списків.
    Розповідь ведеться від імені сторожового пса на ймення Нюх. Разом зі своїм господарем Джеком він готується до магічної події під назвою Гра, яка має відбутися в гелловінську ніч. Крім Джека та Нюха у Грі братимуть участь Джилл з кішкою Сірохвісткою, Граф з кажаном Голкою, божевільний росіянин Растов, як на мене, списаний з Распутіна, зі змієм Вапнюгою, друїд Оуен з білкою Крутьком та ще кілька зацікавлених осіб. Хтось із них союзники, хтось із них суперники, але хто є хто майже до самої Гри нам не скажуть, і ми придивлятимемось до решти разом з Нюхом.
    Любителі пасхалок знайдуть тут для себе багато цікавого - у Доброму Докторі і Піддослідному не важко впізнати Віктора Франкенштайна і Створіння, у Графі - Дракулу, а стародавні боги прийшли в роман з творчості Говарда Ф. Лавкрафта. Менш очевидних великодніх яєць тут теж вистачає.
    В книзі абсолютно неперевершена осіння атмосфера, вона дуже тоненька, тож вистачить одного холодного дощового вечора, щоб її прочитати. Хоча жорстоких сцен у звичному розумінні тут немає (ну може одненька, в Лондоні, але й там письменник більше покладається на уяву читача), є досить багато моментів, коли хапають дрижаки, а напруга зростає з кожною сторінкою аж до самої кульмінації. Всім рекомендую прочитати саме восени.
  •  
    Чудова книга
    Можливо, книга не зовсім від "лиця" собаки, тому що він в цій історії аж надто розумний, людиноподібний, та все ж я віднесу її швидше до переліку книг про тварин, ніж до містичних творів. Головний герой, це пес по кличці Нюх, компаньйон не аби кого, а Джека, того самого, різника. Про це прямо в книзі не йдеться, але зрозуміло, що за один той Джек, господар Нюха. Також, запросто вгадується читачем, хто той Граф, чий компаньйон кажан Голка, хто той Доктор (Франкнштейн), та інші дійові особи.
    Це таке собі збіговисько всіх відомих злочинців, чи геніїв, чи ненормальних психопатів, в одній історії, проте дивлячись на них всіх одразу, ми точно маємо щось нове, це їхні мотиви робити все те, що вони роблять, та спутники тварини.
    В Нюха близькою подругою є кішка, вони живуть по сусідству, вони щодня спілкуються. В тій ночі, про яку йде мова, все збереться до купи, а поки що, кожен день, ми слідкуємо за перебігом підготовки до неї, зробити Нюх і інші мають дуже багато всього.
    В книзі є таємниця, до кінця не ясно хто проти кого, та чому, ну і звичайно, багато містики. Не можу сказати, що книга страшна, вона якась приємна, якась трохи дитяча, пес, ну дуже вже симпатичний герой. Без перебільшення - книга чудова! Але, для тих, хто пробереться за половину, бо перша частина доволі нудна, мало чого зрозуміло. Чим ближче до фіналу, тим книга цікавіша.
Купити - Ніч у самотньому жовтні
Ніч у самотньому жовтні
149 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Роджер Желязни
Роджер Желязни

Ім'я цього американського письменника відомо далеко за межами США. Він за життя став класиком. Купити книги Роджера Желязни можна в будь-якій точці земної кулі. Його перу належить близько 50 книг, найпопулярнішими серед яких стали романи з циклу «Хроніки Амбера». А починав письменник з малих літературних форм. Уже перше опубліковане оповідання Роджера Желязни «Гра пристрастей&raq...

Детальніше

Рецензії Ніч у самотньому жовтні

4.1/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Атмосферна історія до Гелловіну
    Цю історію мені хотілось обов'язково прочитати саме в жовтні, адже її згадують мало не у кожній підбірці атмосферних книг для осені та, звичайно ж, похмурих історій до Гелловіну. І тепер, коли я з нею ознайомилась, я таки схильна погодитись з авторами цих списків.
    Розповідь ведеться від імені сторожового пса на ймення Нюх. Разом зі своїм господарем Джеком він готується до магічної події під назвою Гра, яка має відбутися в гелловінську ніч. Крім Джека та Нюха у Грі братимуть участь Джилл з кішкою Сірохвісткою, Граф з кажаном Голкою, божевільний росіянин Растов, як на мене, списаний з Распутіна, зі змієм Вапнюгою, друїд Оуен з білкою Крутьком та ще кілька зацікавлених осіб. Хтось із них союзники, хтось із них суперники, але хто є хто майже до самої Гри нам не скажуть, і ми придивлятимемось до решти разом з Нюхом.
    Любителі пасхалок знайдуть тут для себе багато цікавого - у Доброму Докторі і Піддослідному не важко впізнати Віктора Франкенштайна і Створіння, у Графі - Дракулу, а стародавні боги прийшли в роман з творчості Говарда Ф. Лавкрафта. Менш очевидних великодніх яєць тут теж вистачає.
    В книзі абсолютно неперевершена осіння атмосфера, вона дуже тоненька, тож вистачить одного холодного дощового вечора, щоб її прочитати. Хоча жорстоких сцен у звичному розумінні тут немає (ну може одненька, в Лондоні, але й там письменник більше покладається на уяву читача), є досить багато моментів, коли хапають дрижаки, а напруга зростає з кожною сторінкою аж до самої кульмінації. Всім рекомендую прочитати саме восени.
  •  
    Чудова книга
    Можливо, книга не зовсім від "лиця" собаки, тому що він в цій історії аж надто розумний, людиноподібний, та все ж я віднесу її швидше до переліку книг про тварин, ніж до містичних творів. Головний герой, це пес по кличці Нюх, компаньйон не аби кого, а Джека, того самого, різника. Про це прямо в книзі не йдеться, але зрозуміло, що за один той Джек, господар Нюха. Також, запросто вгадується читачем, хто той Граф, чий компаньйон кажан Голка, хто той Доктор (Франкнштейн), та інші дійові особи.
    Це таке собі збіговисько всіх відомих злочинців, чи геніїв, чи ненормальних психопатів, в одній історії, проте дивлячись на них всіх одразу, ми точно маємо щось нове, це їхні мотиви робити все те, що вони роблять, та спутники тварини.
    В Нюха близькою подругою є кішка, вони живуть по сусідству, вони щодня спілкуються. В тій ночі, про яку йде мова, все збереться до купи, а поки що, кожен день, ми слідкуємо за перебігом підготовки до неї, зробити Нюх і інші мають дуже багато всього.
    В книзі є таємниця, до кінця не ясно хто проти кого, та чому, ну і звичайно, багато містики. Не можу сказати, що книга страшна, вона якась приємна, якась трохи дитяча, пес, ну дуже вже симпатичний герой. Без перебільшення - книга чудова! Але, для тих, хто пробереться за половину, бо перша частина доволі нудна, мало чого зрозуміло. Чим ближче до фіналу, тим книга цікавіша.
  •  
    Джек-Джек... чого тебе так обділили
    Скажу одразу, я не погоджуюсь із тими ВАУ враженнями, які зустрічаються в анотаціях до цієї книги («роман, яким потрібно дихати», що?). Можливо, якби мені було трохи менше років, так десь на 15, то я б таки погодився. Але тепер, коли за плечима купа всякого баченого-читаного – однозначно ні. Звичайна, добротна та напрочуд оригінальна містика: історія про пса і його пригоди протягом жовтня, місяця, коли розпочинається (чи то пак йде до завершення) таємнича Велика Гра.

    Оповідь ведеться від пса на прізвисько Нюх. Майже всі діалоги в книзі теж не від людей, а від інших тварин (їх тут чимало). Є й люди, але вони якісь другорядні, принаймні на початку. Спершу така оповідка здалось з біса оригінальною. Проте ближче до кінця я трохи охолов від цього ефекту. На додачу все стало сумбурно: швидкість історії зросла, пішла навала посилань на інші твори (Лавкрафта, Бірса, По… а я ж не бум-бум), якісь чари-бари-тарабари… містика, щож тут скажеш. Найприкрішим для мене стало те, що Джек (господар Нюха), виявився мало задіяним. Але ж за описами він виглядав дуже крутим, впевненим, добрим, сміливим і сильним. От і його інгредієнти дуже сильно інтригували! Очікував, що саме він робитиме рейвах, але все вийшло якось не так…

    Порадував аля-Франкенштейн. «До-о-о-бр-и-и-ий песик», дуже мене втішало. Порадувала велика кількість цікавих та різношерстих (в прямому і переносному сенсі) героїв (тварин), та ідея, що вони є супутниками не менш екстравагантних гравців Великої Гри (вампір, цигане, вовкулак, детектив, пастор…), які в свою чергу мають особливі магічні здібності. На додачу, кожен із гравців може бути або за Відкривачів, або за Закривачів. Ці два кооперативи ворогують між собою і всіляко паскудять один одному життя задля протидії… А чому, це вже читайте самі. В кінці більш-менш це розкрито. Також сподобалась «професія» Джека – охоронець (стримував чи що) всіляких лихих створінь: тих, що жили в дзеркалах (гади), того, що жив у колі, і того, що жило в морській коробці… Це капець як цікаво! Собака їм був своєрідним наглядачем і увесь час піддавався їх психологічним нападам. Але Нюх не дався.

    На сам кінець скажу, що Желязни все ж не мій автор. Колись читав його «Лорда Демона», так і не дочитав. Проте якщо б до цього прочитав Лавкрафта, Бірса, По, то оцінив би «Ніч у самотньому жовтні» краще.

    Раджу якщо: ви підліток або доросла дитина, яка полюбляє страшилки; ви шанувальник жанру містика; ви шанувальник творів, де головними героями є тварини; ви шанувальник Роджера Желязни.

    Оцінка: 7/10
  •  
    Гра на долю світу
    Щиро поважаю Роджера Желязни як наукового фантаста, а за фентезі просто люблю! Його «Ніч у самотньому жовтні» - це якраз чудове драматичне фентезі, населене тваринами, що розмовляють і головними героями відомих легенд.
    Дія дотепної страшної казки відбувається в районі Лондона в кінці вікторіанської епохи і є мішаниною з улюблених (і не дуже) персонажів міських легенд того часу. Джек (Різник), Ларрі Талбот (Людина-вовк), Великий детектив ( Шерлок Холмс), граф (Дракула), Хороший доктор (Франкенштейн) та подібні до них … істоти… зібралися зі своїми «асистентами» задля «Гри», в яку можна (й слід) зіграти лише кілька разів на століття, коли 31 жовтня припадає на повний місяць. Це Гра, що може вирішити долю світу, гра, повна химерних ритуалів і божевільних пошуків таємничих артефактів, гра, яка може відкрити (або закрити) шлях у наш світ Старшим Богам.
    Все це дійство пронизане розумним, різким, а іноді і похмурим гумором і приправлено тонкими натяками, які здаються органічними, а не претензійними, бо справу маємо з пером справжнім майстром, і відтворена ним картина фіналу гри набагато величніша, ніж можна собі уявити, вона прекрасна й жахлива, темна й світла водночас. То яка ж сила переможе в наступному раунді Гри?

  •  
    Рецензія
    Відразу скажу, що для мене Роджер Желязни один з найбільш улюблених авторів. Його "Хроніки Амбера" свого часу копняком повернули мені 13-річному любов до читання, тимчасово втрачену після того як казки почали здаватись занадто дитячими, а шкільна програма ... не надихала. Тому цей відгук буде вкрай суб'єктивним. Книга мені сподобалася. Так, це далеко не найкращий з творів автора, але й не найгірший. Це така собі замальовка з безліччю пасхалок, що відсилають до класичної літератури жахів. Думаю в цьому й сховано причину досить полярних відгуків. Сама по собі книга доволі проста, навіть дещо примітивна, зважаючи на те, хто її автор і як він здатен писати. Проте з точки зору книжкового гіка - це справжня скарбниця і для її розуміння потрібен суттєвий бекграунд з прочитаного класичного горрору. Зізнаюсь, кілька творів я читав вперше паралельно з Ніччю, віднайшовши натяки на них у тексті (до прикладу - оповідання Натаніеля Готорна). Книгу я перечитував не раз і не два, минулого року взагалі влаштував собі марафон, насолоджуючись нею протягом цілого місяці - книга структурно розбита на невеличкі частини, їх 31, згідно кількості днів у жовтні.
    Моя порада майбутнім читачам - не завищуйте очікувань. "Ніч у самотньому жовтні" - суто фанатська річ. А я ставлю п'ятірку, як і більшості книг автора.
  •  
    Для осінніх читань
    Роджер Желязни більше відомий своїм циклом "Хроніки Амбера". Але такий великий цикл я не можу наважитися розпочати, а ось ця книжечка-малютка мене давно цікавила.

    Книга просто ідеальна для читання у жовтні, особливо ближче до 31 жовтня.
    Кожен розділ послідовно присвячений дням місяця.
    Так, починаючи з першого дня місяця, ми спостерігаємо як персонажі готуються до славетної гри, яка відбудеться у кінці місяця.
    Оповідь ведеться від імені пса Нюха. Він разом з іншими улюбленцями (кішкою, крисом, кажаном) веде підготовку до гри, у результаті якої може (або не може) відкритися портал у потойбічний світ.
    Сама гра займає небагато часу.
    А от підготовка, і що саме роблять під час неї різні істоти - цьому присвячена левова частина книги. Спостерігати за цим і цікаво, і лячно.

    Книга пронизана моторошною атмосферою кладовища, дощовою осінньою погодою.
    Хочеться загорнутися у теплий плед та пити гарячий чай, і ні в якому разі не виходити вночі на вулицю.

    Містична, лякаюча, атмосферна - дуже раджу.

    Це було моє перше знайомство з автором, і він пише просто прекрасно.
  •  
    Ночь в одиноком октябре
    Каждая глава посвящена одному дню октября по календарю. Этот октябрь должен стать особенным, ведь что-то явно произойдёт. Мы ещё не понимаем, что, но нас с самого начала бросают в гущу событий.. Рассказ ведётся от имени пса Нюха. Его хозяин к чему-то готовится, а пёс ему помогает. Из-за такой манеры повествования в книге нет никаких описаний внешности, природы и прочего. Большинство текста построено на диалогах Нюха с другими животными, и именно из них по контексту нам придётся по крупинкам собирать информацию о происходящем. Идёт игра, но полные правила нам раскрою только в конце. Герои и их животные-спутники готовятся к великой ночи, когда хеловин совпадёт с полнолунием. Часть игроков хочет открыть врата в иной мир, а другие - не позволить этому произойти. Изначально не известно, кто на какой стороне, и вроде бы каждый сам за себя. Но в итоге все обмениваются информацией ради общего дела. Попутно происходят разные убийства и интриги, и великая финальная битва. Конец. Что это было, я так и не поняла. Ну, то есть я поняла что именно происходило, все достаточно просто описано. Я не поняла задумки автора - какой смысл у этой книги, какой общий посыл, в чем идея? Получается, это текст ради текста. Что-то произошло, конец. Задуматься и поразмышлять абсолютно не о чем, все прозрачно просто. Единственное, за что можно зацепиться - многочисленные отсылки к другим авторам и произведениям ("Шерлок Холмс", "Франкенштейн" и тд.). Но это на любителя, я такое не очень люблю. Написано вроде интересно, книга небольшая, читается быстро. И так же быстро забывается, чисто мимолетное развлекательные чтиво без смысловой нагрузки.
  •  
    Осіння казка
    Даний роман Роджера Желязни - це моторошна історія, яка переносить нас в атмосферу вікторіанського Лондона із запахами дощу та опалого листя. Тут зібрані знайомі герої із книжок, фільмів та легенд, такі як Джек-Різник, Дракула, Людина-Вовк, Франкенштей зі своїм монстром, Шерлок Холмс та багато інших. Всі вони, разом зі своїми помічниками, грають у Велику Гру. Зіграти її можна тільки в ніч 31 жовтня, яка припадає на повний місяць. Ця Гра вирішує долю світу, так як учасники намагаються впустити (чи не впустити) в наш світ древніх богів.

    Розповідь ведеться від лиця сторожового пса Нюха, а діалоги переважно між тваринами, що дозволяє глянути на світ їхніми очима.

    Книга розбита на розділи, кожен з яких відповідає одному дню жовтня. Цілий місяць герої готуються, намагаються побільше дізнатися про інших гравців, щоб в останню ніч зібратися всі разом у визначеному місці.

    Рекомендую однозначно. Чудова легка книжка, сповнена гумору та містики, яку слід читати восени, а краще на самий Геловін.
  •  
    Розчарування
    Насправді не розумію усього того гайпу довкола цієї книги. Єдиною атмосферною річчю тут є, на диво, класне оформлення від "Богдана" - моторошне, інтригуюче, і саме через нього (ну, а іще сотні хвалебних відгуків од знайомих книголюбів) я вирішила, що придбаю цю книгу, адже це має бути щось фантастичне, думала я. Ага... повне розчарування. По-перше, нічого моторошного, нічого атмосферного і гелловінського тут немає. Якби не анотація, то перші декілька сторінок, я б взагалі ніц не розуміла, що відбувається. І справді, окрім самого факту існування гри, ми по суті більше нічого не знаємо. Ні деталей, ні правил, ні сенсу, чого вона проводиться - нічого. Мені не вистачило об'єму, не вистачило пропрацьованості персонажей, навіть тварин, не кажучи вже про людей. А ще там були деякі нелогічності. Наприклад, спершу нам наганяють страху, мовляв, яка це жорстока гра, що ніхто нікому не є другом, що вони всі конкуренти, однак вже за декілька сторінок ці "конкуренти" дуже навіть допомагають одне одному, ба навіть рятують життя (не ясно чого). Одним словом, перше знайомство з автором вийшло невдале. Тепер залишається ознайомитись з "Хроніками Амбера" і робити висновки.
  •  
    Песики і котики
    Світи Лавкрафта, Шеллі, Конан-Дойля та інших великих та моторошних об'єдналися у Самотньому Жовтні. Їхні герої стали друзями та ворогами, жителями одного населеного пункту.

    Отже, автор починає свою оповідь з діалогів тварин, (де мова ведеться від лиця (морди) Нюха, дуже розумного пса), які нам дають зрозуміти, що весь місяць вони будуть готуватися до важливої події. Ця подія-боротьба двох сил, яких саме-відкриється пізніше. А все, що далі, описано в формі щоденника, від 1 жовтня і до 31.

    Книга маленька, але виявилася зовсім не зрозумілою для мене. Я вловила кілька моментів, з тілом поліцейського, здоровилом і кицюнею, викраденням та знущаннями з тварин. Все решту-суміш подій і героїв, яких я не пізнати, не зрозуміла їх суті та особистості. Окрім Графа і Доброго Доктора.

    А проблема ось у чому - моя необізнаність у світі класичного горору і саме у творах Лавкрафта. В книзі були винесені посилання на повісті та географічні точки їх подій, які навіть пори це залишалися для мене темним лісом. Розумію, що читати подібні книги має людина підготовлена, а неабияк я новачок. Тому, шкода, для мене ця історія була набором діалогів і подій.

    Відверто - для мене це було "ні про що". Не мій жанр, не мій автор. Я не готова до таких експериментів у жанрах і поєднанні стількох різних героїв. Місцями моторошно, але не від книги, а реальних подій жорстокості.
  •  
    Однозначно осіння книга
    Що може бути атмосфернішим для читання в жовтні, ніж власне історія про жовтень? От і я не знаю. Тому й вирішила перечитати її саме в середині осені.

    Попри те, що основна оповідь розбита на 31 розділ (по дням місяця), мені так і не вдалося читати по одному розділу щодня. Мені було цього мало! Тож я частенько відкладала книгу на кілька днів, щоб потім прочитати трохи більше за один раз.

    Старий пес Нюх разом з хазяїном приїжджають до тихого містечка, де незабаром почнеться Гра. А поки час фінального ритуалу не настав, вони щодня, точніше щоночі виходять на пошуки таємничих, а часом і доволі дивних "інгридієнтів".

    Хтось може не зрозуміти цю історію, хтось може назвати її "маячнею", або ж "недолугим фанфіком". Для мене ж це просто комбо з усіх найвідоміших "осінніх" сюжетів в літературі і не тільки. Автор зумів доволі точно зобразити персонажів чужих творів так, щоб ми могли вгадати їх навіть без імені. Таємничий Граф, що подорожує з циганами; Добрий Доктор, над чиїм домом постійно спалахують блискавки; Великий Детектив з люлькою та схильністю до перевдягань, ну і звісно ж сам Джек.

    Але окрім усіх цих персонажів, нам багато чого можуть розповісти і образи їхніх супутників - кішка, змій, сова, кажан... Вони по-своєму розкривають черговий бік своїх хазяїв, прекрасно доповнюючи загальну картину.

    Під час другого прочитання ця історія відгукнулась в мені іншими барвами. Ніби ти куштуєш своє улюблене тістечко та несподівано відкриваєш новий смак, який був там постійно, але ти не звертав на нього уваги, а зараз "копнув глибше".

    Спершу кінцівка цієї історії видалась мені бляклою, ніби сама подорож була цікавішою за місце призначення. Але вдруге, я зрозуміла, що іншого фіналу тут і не могло бути, бо всі ниточки саме в цю точку і вели. І так, інколи нас може зацікавити сама подорож, а не її мета...
  •  
    Октябрьский дневник пса по имени Снафф
    Книга напомнила мне чем-то "Дом в котором". Уйма персонажей, много непонимания, но в итоге ты получаешь увлекательную историю, от которой сложно оторваться.

    Поскольку это кроссовер, то не каждый сможет понять, к каким именно произведениям и персонажам ведут отсылки. Но это не влияет на общее впечатление, даже наоборот, хочется узнать о книге больше.

    В чем суть состязания до последнего не понятно. Нет отдельных правил или пояснений к месту проведения Игры. Лишь тонкие намеки на детали, которые подводят к кровавому финалу.
    Каждый из игроков выступает вместе с петом (спутником-животным). Они интеллектуально развиты и умеют общаться с другими. К тому же каждый из петов наделен своим характером. По большей части история именно о них.

    Зная об этом, я думала, что книга будет совсем детской. Но все же это не так.
    Сюжет в какой-то момент приобретает совершенно другое направление. После такого точно понимаешь, что и взрослые ее оценят.

    Конечно же, лучше ее читать как раз в ночь перед Хеллоуином. Хотя книга совсем небольшая и ее можно перечитывать в любой момент, когда хочется расслабиться за приятным чтением.
  •  
    Ночь непонятно в чем 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    ПОЧЕМУ КУПИЛ
    Я никогда не читал Желязны. Рецензии на эту книгу были весьма хорошими. Хотелось почитать что-то атмосферное и интересное. Аннотация к книге была многообещающей. Это произведение написано в последние годы жизни писателя. Взялся читать произведение специально в октябре перед Хэллоуином.
    ЧТО ВНУТРИ
    Сильно описывать содержание не хочется. В целом, я не понял эту книгу. Она атмосферная? я бы не сказал. У книги есть интересный сюжет? Завязка и концепция Большой Игры интригуют...но по факту развязки нет, развития сюжета нет. Возможно, это очень интеллектуальное произведение с множеством потайных смыслов, которые я не уловил. Концепция с животными хороша, но могло далеко не "золотой стандарт".
    РЕЗЮМЕ
    Я разочарован, тем что никакого смысла эта книга не несет. Это повествование, в котором создан определенный миф про Большую Игру, ее участников и их животных, но у этого мифа нет красивой истории, логических связей и какой-то финальной морали. История читается как поток сознания. Она похожа на детский детектив от лица пса Нюха.
 
Характеристики Ніч у самотньому жовтні
Автор
Роджер Желязни
Видавництво
Навчальна книга - Богдан
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1993
Перекладач
Денис Дьомін
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-966-10-5717-2
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Ніч у самотньому жовтні