Мама Амелії дбала, аби донька вчилася на відмінно, ніяких гульок, розваг, лише навчання. Дівчина не підвела, склала ЗНО, вступила до київського медичного університету. Вона відвідує пари, старанно вчиться, навіть Новий рік має намір зустріти за книгою, тому що боїться гніву матері та сусідка по кімнаті врешті витягує дівчину на вечірку. Так починається дружба між Амелією та Жанною, дружба, де багато наркотиків, алкоголю, дружба, яка веде у прірву. Чи зможе Амелі вибратися звідти? Захоплива, емоційна книга про дорослішання, пошук себе, мрії, плани на майбутнє, самотність, безвихідь, дружбу, любов та підтримку, якої ми всі потребуємо. Історія про те, як не втратити себе. Загалом, дуже цікава історія, яку рекомендую прочитати підліткам і їхнім батькам. Єдиний мінус - наявність росіянізмів.

У Амелии в приоритете всегда была учеба — наивысшие балы в школе, золотая медаль, поступление в престижный университет. Переехав в Киев, девушка избавилась от маминого давления и опеки. Нашла новых друзей и на волю вырвалась Бунтарка. Вечеринки, алкоголь, первые попытки наркотиков... Язык автора более чем реалистичный. Когда читаешь, то легко погружаешься в атмосферу, будто стаешь свидетелем истории. Иногда было мерзко, иногда страшно. Но в целом очень захватывающе и эмоционально. Когда я закончила читать историю, то поняла, что это не совсем: "История о том, как себя не потерять" — это скорее история о хрупкой девушке, которая хотела прийти к желаемому очень коротким путем. История о людях, которые не бросают в беде. История об исцелении и обретении себя.

Книгу було цікаво читати із перших сторінок. Реалії життя простої дівчини з Ужгорода, яка опинилася у великому місті одна, описані дуже правдиво, місцями навіть відверто. Та це не відлякує від читання, а навпаки - зацікавлює дізнатися, як повернеться доля перспективної студентки, яка спочатку "яскраво світилася", наче свічка, потім - палала,... затухла, і, врешті, зломилася. Та це - не кінець, адже у Долі для нас свої плани. На щастя, світ - не без добрих людей. Чужі, сторонні, проте небайдужі люди протягнули дівчині руку допомоги. І знайшовся той, кому було небайдуже підставити плече, обійняти, "склеїти зламану свічку" і знову її "запалити", подарувати "вогонь надії". На цьому можна було би поставити крапку, проте є одне "АЛЕ" - АЛЕ де ж була її мама - найрідніша, найближча людина у всьому світі? Чому допомагали Амелії лише чужі люди? Відповідь на ці питання ви зможете отримати на сторінках книги, бо кількома реченнями не опишеш той весь дитячий біль, гіркі почуття та образи від понівеченої "правильним вихованням" долі. Окрім молодіжної аудиторії, я би порекомендувала прочитати цю книгу також батькам, які виховують молоде покоління, аби уникнути непоправних наслідків виховання. На прикладі героїв цієї книги сучасні дорослі зможуть побачити, що освіта, кар'єра, гроші, думка суспільства - це другорядні речі у житті, на першому місці завжди має бути любов, довіра і підтримка сім'ї.