Збірка оповідань п’яти молодих, але вже відомих українських авторів покоління міленіум про головні цінності України.
Відгуки
2 Відгуки
Світлана
13 грудня 2019 р
4 бали
Книга не про Голівуд, а про таке реальне буденне життя...
Ця книга на один-два вечори. Прочитавши її, ви не збагатите свій моральний світ філософськими думками. Ви не поринете у такий вигаданий та нереалістичний закордонний світ. Ви побачите простіше життя простіших людей. Ця книга допоможе вам розслабитися та приємно провести час. Вона має дуже приємний дизайн, а також цікаву манеру написання.
Кілька історій, яких об'єднує одне - буремність простого українського молодого життя.
Ідея деяких історій співзвучна мені з книгою "Самотність простих чисел" Паоло Джордано.
Книга актуальна. Про наболіле і не тільки.
Люди з міста часто не розуміють людей із села. Людям із села тяжко позбутися нав'язаних селом принципів та думок. Але таке життя.
Якщо вам хочеться відійти від нереальних бестселерів і прочитати щось українське - хапайте цю книгу. Вона не забере у вас багато часу. Подарує різні емоції, так як усім властиво по-різному реагувати на природні речі.
Мені вона подарувала спокій, переживання, усвідомлення, яка я щаслива, що не перетнула межу; як іноді просто "вліпитися" у проблеми.
2
Оксана
31 серпня 2018 р
3 бали
Втрачене покоління
Важко далась мені ця книга. Чи то дається взнаки вік чи то культурні норми, які сформували мій світогляд, мені заважають її сприймати. Але задоволення від прочитання книги я зовсім не отримала. Навпаки, залишилось відчуття глибокого розчарування, якогось непорозуміння та суму. А ще на душі якось трохи гидко.
Це збірка історій. Кожна із них інша. Вони відрізняються не лише сюжетом, але й авторським стилем. Однак їх об'єднує одне. Вони описують покоління "невимушених". Тих, хто нікому нічого не винен. Хто живе в своє задоволення. Зациклених на собі, своїх відчуттях і потребах. Дуже яскраво показано внутрішню пустоту цього покоління, їх непослідовність і безвідповідальність. Вони нічого не можуть дати суспільству, бо не мають нічого. Але попри все вони прагнуть визнання, слави та ще чогось незрозумілого.
Я так і не змогла зрозуміти чи автори висміюють це покоління у своїх творах чи навпаки оспівують їх. Якщо це була насмішка, то якась дуже груба і огидна. Якщо ж оспівування, то тоді все набагато сумніше, ніж здається.