Несказане
Паперова книга | Код товару 727668
Yakaboo 4.8/5
Автор
Селесте Інґ
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Анастасія Дудченко
Кількість сторінок
248
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм

Усе про книжку Несказане

Лідія — центр всесвіту сім’ї Лі. Довкола неї обертаються усі мрії, сподівання, слова і вчинки. Мати наперед визначила її долю — свою блакитнооку дівчинку вона бачить лікаркою, дорослою, упевненою в собі жінкою. Купує їй книжки, допомагає робити домашні завдання, береже, мов коштовний скарб, і навіть не пускає з дому. Батько мовчки потурає дружині. Інші двоє дітей ростуть у тіні виплеканого батьками «сонечка». Та одного дня їхня зірка зникає назавжди. Чорна діра, що утворилася у душах батьків, затягує всіх, хто лишився... Чи наважаться рідні, опинившись на краю прірви, нарешті сказати те, про що мовчали?
Характеристики
Автор
Селесте Інґ
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Анастасія Дудченко
Кількість сторінок
248
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Рецензії
  •  
    Книга, яка болить 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Улюбленицю родини Лі, надію батьків Лідію, знаходять мертвою в озері. І це не спойлер, адже авторка розповідає читачам про це вже в першому реченні. Ця трагічна подія змушує кожного з членів сім’ї замкнутись у собі ще більше. Мати мріяла, аби донька втілила її прагнення стати лікаркою, а тому змалечку купувала їй підручники з хімії та анатомії і на перше місце завжди ставила навчання. Батько, який мав китайське походження і завжди виділявся з натовпу, прагнув, щоб Лідія була такою, як всі, і мала багато друзів. Проте ніхто з них не цікавився, чого ж хоче сама дівчина. Майже не цікавить батьків старший брат Лідії та її молодша сестра. Що призвело до смерті улюблениці батьків? Чи навчиться родина спілкуватись, перш ніж це призведе до ще однієї трагедії?

    Роман Селесте Інґ «Несказане» – це книга, від якої боляче. Вона про те, як важливо говорити, адже слова, які не проказали вголос, нікуди не зникають. Вони, немов сніговий ком, лише стають більшими, аж поки не набудуть загрозливого розміру і не розчавлять своєю вагою всіх, хто опиниться поруч. Крім того, «Несказане» - це книга про те, як важливо усвідомлювати, що твої діти – це особистості, яким не можна нав’язувати свої мрії і прагнення, якими не можна нехтувати. Це неймовірно болюча книга, яку, однак, варто читати, адже вчитись завжди краще на чужих помилках.
  •  
    Практичний довідник "Як НЕ поводитись з дітьми" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Останнім часом прочитані дебютні романи письменників дуже вражають і западають в душу. "Несказане" - один із них.
    Книга відразу зачіпає "за живе", адже, буквально, з першого речення нам повідомляють, що дитина (для мене особисто головний герой книги) помирає. Книга написана дуже атмосферно, не можна зупинитися читати, ловиш себе на думці, що гортаєш сторінка за сторінкою, хвилюєшся, співпереживаєш і жахаєшся від усвідомлення того, скільки проблем та нещасть може принести елементарне мовчання. Читання доволі болісливе, таке враження, що маєш рану але мусиш витримати біль і завершити її обробляти.
    Історія розповідає нам про багатодітну сім'ю, де кожен має свої проблеми. Але у даному випадку ці, здавалося б, дрібниці виливаються у катастрофу, яка зачіпає кожного без вийнятку. Тато й мама знайомляться в університеті, але є кілька "але" - він - американець китайського походження, який мріє бути в суспільстві "своїм хлопцем", вона - американка, яка мріяла з дитинства стати лікарем, вирватися з уставлених шаблонів, що жінка - це, насамперед, мати та домогосподарка. Життя не прихильне до них, і тому, усі свої мрії вони проектують на власних дітей, найважче приходиться найстаршій Лідії.
    Книга підіймає багато важливих питань, але головне з них - це відносини батьків і дітей, вона змальовує нам ситуацію, коли батьки начебто роблять усе, від них залежне, але забувають про елементарні речі, такі як дослухатись, розмовляти, співпереживати, підтримувати та , врешті, просто любити власну дитину...
Купити - Несказане
Несказане
165 грн
Відправлення
завтра з 17:00
 

Рецензії Несказане

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга, яка болить 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Улюбленицю родини Лі, надію батьків Лідію, знаходять мертвою в озері. І це не спойлер, адже авторка розповідає читачам про це вже в першому реченні. Ця трагічна подія змушує кожного з членів сім’ї замкнутись у собі ще більше. Мати мріяла, аби донька втілила її прагнення стати лікаркою, а тому змалечку купувала їй підручники з хімії та анатомії і на перше місце завжди ставила навчання. Батько, який мав китайське походження і завжди виділявся з натовпу, прагнув, щоб Лідія була такою, як всі, і мала багато друзів. Проте ніхто з них не цікавився, чого ж хоче сама дівчина. Майже не цікавить батьків старший брат Лідії та її молодша сестра. Що призвело до смерті улюблениці батьків? Чи навчиться родина спілкуватись, перш ніж це призведе до ще однієї трагедії?

    Роман Селесте Інґ «Несказане» – це книга, від якої боляче. Вона про те, як важливо говорити, адже слова, які не проказали вголос, нікуди не зникають. Вони, немов сніговий ком, лише стають більшими, аж поки не набудуть загрозливого розміру і не розчавлять своєю вагою всіх, хто опиниться поруч. Крім того, «Несказане» - це книга про те, як важливо усвідомлювати, що твої діти – це особистості, яким не можна нав’язувати свої мрії і прагнення, якими не можна нехтувати. Це неймовірно болюча книга, яку, однак, варто читати, адже вчитись завжди краще на чужих помилках.
  •  
    Практичний довідник "Як НЕ поводитись з дітьми" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Останнім часом прочитані дебютні романи письменників дуже вражають і западають в душу. "Несказане" - один із них.
    Книга відразу зачіпає "за живе", адже, буквально, з першого речення нам повідомляють, що дитина (для мене особисто головний герой книги) помирає. Книга написана дуже атмосферно, не можна зупинитися читати, ловиш себе на думці, що гортаєш сторінка за сторінкою, хвилюєшся, співпереживаєш і жахаєшся від усвідомлення того, скільки проблем та нещасть може принести елементарне мовчання. Читання доволі болісливе, таке враження, що маєш рану але мусиш витримати біль і завершити її обробляти.
    Історія розповідає нам про багатодітну сім'ю, де кожен має свої проблеми. Але у даному випадку ці, здавалося б, дрібниці виливаються у катастрофу, яка зачіпає кожного без вийнятку. Тато й мама знайомляться в університеті, але є кілька "але" - він - американець китайського походження, який мріє бути в суспільстві "своїм хлопцем", вона - американка, яка мріяла з дитинства стати лікарем, вирватися з уставлених шаблонів, що жінка - це, насамперед, мати та домогосподарка. Життя не прихильне до них, і тому, усі свої мрії вони проектують на власних дітей, найважче приходиться найстаршій Лідії.
    Книга підіймає багато важливих питань, але головне з них - це відносини батьків і дітей, вона змальовує нам ситуацію, коли батьки начебто роблять усе, від них залежне, але забувають про елементарні речі, такі як дослухатись, розмовляти, співпереживати, підтримувати та , врешті, просто любити власну дитину...
  •  
    Ошибки, которые мы делаем 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Читать было тяжело.
    Книга поднимает очень важные проблемы, которые заставляют тебя посмотреть критически на свою жизнь и оценить, а ты случайно не делаешь эти же ошибки.
    Я для себя определила три важных вопроса:
    1. Нельзя навязывать свои несбывшиеся мечты своим детям. Если ты чего-то не смог в этой жизни, твой ребёнок не должен отказываться от своих интересов ради тебя. Мерилин просто задушила своей любовью и своими мечтами Лидию.
    2. Нельзя все свои поступки и всю свою жизнь строить по правилу "а что скажут другие", "все так делают". Джеймс пытается быть как все, пытается слиться с окружением. Он постоянно мучает своих детей этими фразами.
    3. Трудно быть уникальным. В данном случае отличаться цветом кожи и разрезом глаз. Люди заранее делают выводы о человеке, даже не пытаясь познакомится с ним и узнать его. "Люди думають, що вони все про інших знають. Окрім того, що ці інші - не ті, ким їх вважають" - лучше и не скажешь.

    История на первый взгляд благополучной американской семьи. Родители и трое детей, папа преподаватель, мама домохозяйка, дом у озера.
    Но все это разбивается, когда узнаешь, как устроена жизнь семьи Ли. Они ничего между собой не обсуждают, ничего друг другу не рассказывают.
    В первых же строках романа ужасная трагедия. Сможет ли семья ее преодолеть? Только дочитав роман до конца, это становится понятно.

    Очень сильная книга.
    Рекомендую прочитать всем.
    Любите себя и друг друга.
  •  
    Просто не могу смолчать! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Итак, перед нами дебютный роман американской писательницы Селесте Инг.
    "Все, что я не сказал" - история смешанной семьи, действия которой происходит в Америке 70-х.
    Отсюда две темы, которые поднимаются на протяжении всей книги - права женщины и расовые предрассудки.
    Роман построен так, что в самом начале читатель узнает об ужасном происшествии, от которого пострадала семья Джеймса и Мерелин. Потом автор ведет героев к этому дню.
    Структура повествования идеальна. Каждая глава невероятно интригует и в книге нет проседаний сюжета. Читать интересно от первых строк до последних.
    Красной нитью через всю историю проходит тема взаимоотношений в семье. Сложности общения супругов и отношения родителей с детьми. Инг показывает как комплексы, недосказанность и неумение прислушиваться к близким рушит людей изнутри, а потом и целые семьи.
    От самой истории я отвлекался только на мысль "как же невероятно она пишет..". К концу книги ты знаешь и понимаешь каждого героя, характеры раскрыты просто шикарно. Селесте не гонится за слишком острым и насыщенным сюжетом, но огромное внимание уделяет мыслям и истории каждого персонажа.
    Нужно быть готовым к тому, что роман очень тяжелый. Во мне находилось много откликов с тем, что чувствовали и делали герои и я искренне и, казалось, в полной мере переживал вместе с ними.
    В заключении, скажу только, что "Все, что я не сказал" для меня на данный момент одно из открытий этого года. Уже пристально слежу за Селесте Инг и сильно рассчитываю на выход нового романа в конце 2017. Сижу, пишу эти слова и абсолютно не понимаю как буду читать кого-то другого, пока жду его.
  •  
    Книга про те, як не варто чинити! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Натан. Старша дитина в родині. Захоплюється Всесвітом та космічними кораблями. Рахує дні до свого від’їзду в Гарвард. Обділений увагою та цікавістю батьків. Він відчуває байдужість і тому воліє почати життя в новому місті з чистого аркуша.

    Лідія. Улюблениця батьків. В майбутньому повинна стати лікарем - нездійсненна мрія матері… Але згодом та дізнається, що медицина ніколи не цікавила її доньку, але занадто пізно. Лідії немає. Найрідніші люди підвели її. Саме через несказаність стається те, що сталося.

    Ханна. Молодша в родині. Забута всіма своїми співмешканцями. Проте саме вона помічає те, чого не помічають інші. Але, мабуть, якби вона почала говорити, її все одно ніхто би не спромігся вислухати. Саме таке значення вона мала для людей, яких любила понад усе.

    Ці образи суперечать твердженню, що батьки люблять своїх дітей однаково. Як ми можемо спостерігати, когось вони обмежують увагою, а когось душать своєю надлюбов’ю. Дитині поставили відмітку, до якої вона прямувала, але без власного бажання, аби вдовольнити маму. Їй обрали шлях, яким вона не хотіла йти. Їй нав’язували те, що вона терпіти не могла. Забагато вимог, але так мало любові.

    Таким чином, ця книга буде корисна як і для дітей, так і для їх батьків. Вона допоможе оминути помилки, які мають фатальні наслідки. Допоможе знайти в собі сили висловити те, що замовчувалося роками. Навчить вчасно схаменутися і не відкладати важливі сімейні розмови у довгу шухляду.
  •  
    "Несказане лишилось несказанним..." 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Лідії немає серед живих, але вони ще не знають про це... Ця книга випадково потрапила до моїх рук і, чесно, кажучи, нічого особливого я від неї не очікувала. Якось увечері вирішила прочитати кілька сторінок, отямилася ж лише тоді, коли було перегорнуто останню, а за вікном починало світати.
    Селесте Інг розповідає історію змішаної американо-китайської родини Лі. На перший погляд, все як у всіх: батько працює викладачем в університеті, мати є типовою домогосподаркою, а також троє дітей. Та згодом виявляється, що це не зовсім звичайна сім"я.
    Гортаєш сторінку за сторінку й мимоволі дивуєшся, як доля могла звести двох настільки несхожих між собою людей разом. Джеймс - корінний китаєць, який понад усе прагнув адаптуватися в суспільстві, бути "таким, як усі". Мерилін - американка, яка насамперед хотіла виділятися. Вона прагнула стати лікарем, але заміжжя й народження дітей не дозволити цим планам реалізуватися.
    Центром їхнього Всесвіту була дочка Лідія, на яку батьки покладали стільки сподівань, стільки дитячі плечі точно не в силі витримати. Коли ж вона загинула, з'ясовується, що їх більше ніщо не тримає разом. Двоє інших дітей були лише тінню "золотої дівчинки", але чи смерть останньої змусить батьків звернути на них більше уваги?
  •  
    НЕ МОЖУ НЕ СКАЗАТИ ПРО ЦЮ КНИГУ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга давно була в списку моїх бажань і от нарешті я таки її прочитала. Шикарна обкладинка бірюзового кольору і картинка ідеально ілюструє сюжет.
    З самого початку в мене склалось враження що вся книга оповита глибоким туманом смутку, безнадії і напруги між всіма героями, але сюжет затягує з перших сторінок. І ти вже просто не можеш відірватися, читаєш, вникаєш, вболіваєш. Тому на пару днів, поки я читала цю книгу – імена Мерилін, Джейм, Лідія, Нат і маленька квіточка Ханна стають мені дуже близькими. А самі персонажі настільки живі і реальні, що відчуття ніби дивишся фільм зі всіма деталями.
    Сама побудова книги цікава – стрибання у часі, як було до, як є зараз, а також сподобалось, що описано внутрішні переживання героїв.
    Авторка вирішила зачепити багато тем:
    1. Найперше непроговореність життєвих ситуацій і жадань кожного з членів сім'ї. Знаю, що щире спілкування дуже зближує чоловіка і дружину, а також дітей, а коли воно відсутнє. то немає пізнання одне одного. Авторка тут дуже тонко і глибоко психологічно розвинула цю тему.
    2. Стосунки батьків між собою, дітей між собою, а також стосунки батьки-діти.
    3. Страждання дітей через змішані шлюби, так би мовити расову нерівність. І взагалі як в суспільстві важко прийняти інакшість.
    4. Також зачіпає питання подружньої невірності.
    5. Тягар втрати і життя після цієї втрати.
    6. Одностатеві стосунки (хоч для мене ця тема не є прийнятною, але на щастя в книзі їй відведено мало місця).
    Книга буде корисною і цікавою як для батьків, так і для дітей-підлітків, щоб краще розуміти одне одного.
    Я от, наприклад, лише цього року зрозуміла, що є бажання мами, вона інша людина, в неї є свої вподобання і я не маю їй нав'язувати свої. Має бути особистий простір, має бути свобода вибору. Кожна людина є унікальною особистістю, це прекрасно і це потрібно поважати.
  •  
    Про те, як важливо розмовляти і слухати
    Прочитавши кілька перших рядків, я вирішила, що ця книга детективного жанру (дівчинка зникає непомітно і безслідно, ніхто навіть гадки не має як це сталось і хто в цьому винен), саме тому і почала читати.

    Насправді це враження було дуже хибне. Проте я не можу визначити жанр, в якому написана ця книга. Селесте Інг піднімає питання расової дискримінації, гендерної нерівності, описує проблеми стосунків батьків та дітей. Особисто мені ця книга здалася дуже важкою. Можливо через те, що читала її одразу після непростої, як на мене, книги "Долі і фурії"... Важко було морально. Я постійно приміряла образ родини Лі на свою родину. Загальновідомо, що батьки у своїх дітях бачать продовження себе. Вони намагаються дати їм те, що недоотримали у своєму дитинстві. Намагаються втілити у них свої власні нездійсненні мрії. Любити дітей потрібно. Але, часом, бувають випадки, коли батьківська любов "душить" дитину. Батьківська любов може вбити індивідуальність дитини... Розчавити її власні мрії.... І зрештою зруйнувати її життя...

    Мені здається, цю книгу варто почитати кожному, у кого є діти!
  •  
    О главном не забыть сказать...
    Нашумевшая среди буктьюберов книга от издательства Наш Формат. Интересная, затягивающая, но я, как всегда, ожидала большего. Тема - злободневная - отцы и дети. И казалось бы что еще можно придумать? Нового ничего, а вот с разных ракурсов посмотреть, это да. Это история непростой семьи, отец из Китая, учитывая время, браки между людьми разной расы считались запретными и дикими. Дети семьи Ли выделялись из толпы. На них тычут пальцами и кривляют, но с этим нужно жить. Их ждет другая жизнь, нужно бороться, чтоб тебя приняли в обществе. Семейные отношения - это всегда непросто, тонко и запутано, непостижимо. В этой же семье поселился обман, недоверие, глупость, несбывшиеся мечты, которые не дают дышать. Трое детей, но есть любимица и вокруг нее все кружится. Но не всегда так будет. В книге поднимаются сложные и противоречивые вопросы. Как это жить без ответа на самый главный вопрос? Почему? Для меня красной нитью проходит идея о том, как родители часто через детей стараются воплотить СВОИ мечты, реализовать все то, чего у них не получилось. А ведь у любимого чада свой путь и это уже другая жизнь, совсем иной путь и выбор. Это важно понять, признать и принять. Иначе все будут несчастны. Книга учит нас любить своих родных, ценить время проведенное вместе, говорить обо всем и ни о чем, делиться планами и мечтами. Потому что завтра может и не быть. И вы так и не скажете "люблю", не примиритесь и не обнимете родного человека. Так важно чтобы семья была тихой бухтой, где хочется быть, куда хочется возвращаться и где живет то самое счастье и любовь.
  •  
    Про несказане
    Лідії немає серед живих. Але вони про те ще не знають... Вже з перших двох речень автор заінтриговує читача, занурюючи у досить нелегке чтиво, пропонуючи разом з головними героями ,,пожити" їх буднями та дізнатися врешті-решт правду про загадкове зникнення та смерть школярки.

    Джеймс та Мерилін, син Нат, доньки Лідія та Ханна - китайсько-американська сім'я, 70-ті рр. Доволі нетипова на той час, яка зазнає глузувань на ґрунті расової дискримінації. Це особливо гостро відчуває голова сімейства Лі, який все життя намагається ,,злитися" з оточуючими, бути таким, як всі, що породжує у ньому постійну невпевненість та закомплексованість. Мати ж, навпаки, воліє бути несхожою на інших, амбітна, з купою нереалізованих мрій. На долю блакитноокої Лідії випадає нелегка ноша: у ній Мерилін бачить себе, і нібито шанс надолужити те, що сама не осягнула, тож береться будувати доньччине життя за своїм планом. Дівчинка стає центром гіперуваги та гіперопіки, таке собі домашнє божество, причому інші діти на її фоні просто нехтуються батьками. Джеймс не наважується перечити дружині. Усе найкраще - Лідії. Лідія повинна стати лікаркою. Лідія повинна стати реалізацією амбіцій Мерилін...

    Дана книга викликає бурю емоцій, спонукає до роздумів і байдужим не залишає абсолютно нікого. Змальовує життя вигаданої сім'ї, але з настільки реальними проблемами та поведінкою героїв, що мимоволі впізнаєш у них когось із родичів, друзів чи сусідів.

    Думаю, що ,,Несказане" варто обов'язково прочитати усім, хто цікавиться сімейною психологією. А також поціновувачам хорошої, вдумливої художньої літератури з чудовим перекладом у якісному виданні.
  •  
    Все, чего они не сказали
    Роман американской писательницы китайского происхождения Селесте Инг «Несказанное» - это одно из самых сильных произведений, которые я прочитала в текущем году. Об этой книге правильно говорят, что ее просто необходимо читать всем – и тем, у кого уже есть дети, и тем, кто планирует их заводить. Она расскажет вам о том, как не надо воспитывать их, почему дети – это не уменьшенные копии вас, почему они не должны воплощать ваши мечты и следовать вашим планам.

    Издалека семья Ли кажется вполне успешной: отец-преподаватель, красивая и довольная жизнью мать-домохозяйка, воспитанные и умные дети. Но если рассмотреть их ближе, окажется, что родители «сделали ставку» только на среднюю дочь Лидию, а двух других детей практически не замечают. Отец, сын китайских эмигрантов, так и не смог по-настоящему влиться в американское общество, а мать недовольна ролью домохозяйки, ведь всегда мечтала стать врачом. Старший сын и самая младшая дочь – каждый по своему – страдают от того, что неинтересны родителям. Несчастлива и сама Лидия. Но в этой семье непринято разговаривать о проблемах… Очень сильная книга, которая еще долго не отпустит вас.
  •  
    Несказане після сказаного...
    Уже минуло кілька днів, як прочитала цю книгу, та й досі не можу визначити, що ж для мене стало у ній найголовнішим, найважливішим, найближчим...
    Назва твору так і підштовхує до висновку, що варто говорити іншим про свої думки, свої бажання, свої проблеми, щоб уникнути найгіршого. Та хіба книга лише про це?
    В якісь моменти мені вважалося, що автор навпаки хотів показати, що не варто озвучувати усе. Коли мені це здавалося? У моменти обіцянок, даних самим собі, членами родини Лі-все заради спокою особи, яка проговорилася про свій біль і свої почуття. Було таке відчуття, що люди говорили не тоді, коли треба було, і мовчали тоді, коли в жодному випадку мовчати не можна. Та, поклавши руку на серце, визнаю, що не так і просто зрозуміти, коли мовчання золото, а коли слово...
    Найгірше, що те мовчання (чи замовчування) ніби стало сенсом життя родини Лі. Тільки кожен мовчав про своє.
    Для мене якось гостро зазвучала тема реалізації власних мрій через дитину (Мерилін-Лідія) і невміння (чи небажання) проявити свою любов до найменшої дитини (Ханна).
    чомусь вся книга просякнута у мене ненавистю, зневагою до Мерилін. Можливо я переповнена гендерних стереотипів, можливо мені просто важливо знайти крайнього у цій ситуації і я призначила на цю посаду жінку, але я так і не змогла перекласти хоч частину вини на Джеймса.
    Не можна... Не можна... Не можна...
    Варто... Варто... Варто...
    Здається, заповнити трикрапки після прочитання цієї книги мало б бути легко, та чомусь важко. Може тому, що кожна сім"я-окрема книга?
    Раджу!
  •  
    Не без причини найкраща
    Дебютний роман письменниці Селесте Інг "Несказане" здобув величезну популярність по всьому світі, і це визнання цілком оправдане. Перед нами цілком простий та зрозумілий сюжет, а наголос паде саме на головних персонажів, їх переживання, тривоги та надії. Роман дуже популярний, адже торкається серйозних соціальних питань. Перед читачем розгортається глибоко психологічна історія, в якій кожний актор багатошарово схований, а авторка мов листя з капусти, розгортує нам кожного героя відкриваючи їхні секрети. Головні персонажі дуже прямолінійні та емоційно стабільні. Авторка будує свою розповідь таким чином, що читач хоче читати далі і далі, читати книгу цікаво. Центральним персонажем роману є улюблена дитина змішаної сім'ї. Вона помирає відразу на перших сторінках роману, що й надає найбільший поштовх до розвитку історії та головних настанов автора. Детально відкриваються персонажі кожного члена родини і саме це робить дуже цікавим сюжетну лінію. Саме від назви роману походить головне повідомлення авторки: розвивається сімейна динаміка, у якій майже всі члени родини не розуміють один одного і замкнуті в собі.
    Книга буде дуже корисною всім, вона надихає, змушує задуматися над своєю буденністю.
    Рекомендую!
  •  
    Непобачане
    Люблю такі історії. Цілісні. Нічого зайвого, ніякої води, і в той же час – розповідь без смислових дірок або притягнутих за вуха поворотів подій. Спочатку не виходило перейнятися почуттями героїв, якісь надто холодні вони у своєму смутку, відсторонені. Але шар за шаром з них спадають ці маски, і ближче до кінця вони подібні на натягнутий нерв.

    Дуже багато проблем вдалося авторці змішати в одному флаконі: і сексизм, і расизм, і нерозуміння батьками своїх дітей. Як то кажуть, в нещасливих сім’ях – нещасливі діти, і це порочне коло може тягнутися безкінечно. Перемикання між повним егоїзмом і покірною самопожертвою, що руйнує і твій світ, і світи усіх близьких. А ще невміння любити. Любити іншу людину, як велику цінність, а не своє відображення в ній.

    Сподобалося, як авторка розкрила загадку смерті головної героїні: небанально, без пафосу, але пробирає до мурашок від розуміння, як легко втратити контроль над своїм життям. Для мене ця книга не тільки про несказане, але і про непобачене. Прикидатися, що не бачиш – легше, ніж запитати себе, що я роблю не так. Рекомендую усім, хто заплутався у собі і не може зважитися взяти відповідальність за власне життя у свої руки.
  •  
    Все, чого вони не сказали
    Я був дуже здивований, коли побачив серед новинок видавництва "Наш формат" роман американки Селесте Інг "Несказане". Раніше він часто траплявся мені на очі на англомовних книжкових сайтах. Та й відгуки на нього були переважно позитивні, тому я одразу ж придбав український переклад і собі.

    У центрі сюжету "Несказаного" змішана родина з трьома дітьми, кожен член якої має свою особисту трагедію. Тут звикли все замовчувати і не ділитись з іншими ані радостями, ані жалями. Такий стан речей порушує жахлива трагедія: в місцевому озері знаходять мертвою середню доньку родини, улюбленицю батьків Лідію. І ні, це не спойлер, адже авторка розповідає про це вже в перших рядках роману. Що це: самогубство, нещасний випадок чи, можливо, вбивство?

    "Несказане" - це книга не про розслідування смерті дівчини-підлітка, на яку покладали всі свої надії батьки, а про те, як переживає трагедію її родина. Чи зможуть вони нарешті заговорити одне з одним, перш ніж станеться ще одна катастрофа? Пронизливий і гіркий роман, який, проте, варто читати, на мій погляд.
  •  
    Приголомшлива книга
    В центре сюжета потрясающей книги американской писательницы с китайскими корнями Селесты Инг – американо-китайская семья Ли. В самом начале произведения, буквально в первом предложении, их среднюю дочь Лидию находят мертвой в озере. Из-за того, что тело долго пребывало в воде, следствие так и не смогло установить, убийство это было, несчастный случай или же девочка-старшеклассница решила почему-то свести счеты с жизнью. Кроме Лидии в семье есть еще двое детей – старший мальчик, который учится в выпускном классе, и младшая девочка. Но на них родители мало обращают внимание: они сыты и одеты, но никто не интересуется их мечтами и стремлениями, ведь центром семейства всегда была средняя дочь. Именно на Лидию каждый из родителей возлагал свои надежды, а она послушно делала все, что говорили родители, ведь когда-то пообещала себе быть беспрекословно послушной. «Все, чего она не сказала» - книга великолепная. У вас не получится просто прочесть ее – вам необходимо будет ее еще и прочувствовать.
  •  
    Книга, которую стоит читать
    Вокруг книги американки Селесты Инг "Все, чего я не сказала" в свое время было много шума. Но это как раз тот случай, когда ажиотаж вполне оправдан, ведь произведение это просто великолепное. Это не только художественная книга, а еще и пособие для всех родителей. Оно подскажет вам, что ваш ребенок - это уже отдельная личность, а не ваше продолжение или раб ваших прихотей.

    Родители девочки-старшеклассницы Лидии всю ее недолгую жизнь навязывали ей свои мечты, которые в свое время сами не смогли воплотить в жизнь. Теперь она должна была стать доктором, которым не стала когда-то ее мать, и душой компании, которой в свое время так и не стал ее отец - эмигрант китайского происхождения. И никого из них не интересует, чего же хочет сама Лидия. Но скоро градус напряжения станет настолько высоким, что это приведет к настоящей трагедии.

    "Все, чего она не сказала" Селесты Инг - это поистине прекрасное произведение! Его стоит читать всем без исключения, чтобы учиться на чужих ошибках. В общем, горячо рекомендую его и вам!
  •  
    Шедевр!
    Я вражений цією книгою і захоплююся нею від першої до останньої сторінки. Ця історія починається з того, що читач дізнається про смерть "улюбленої дитини" Лідії, при цьому я припустив, що це буде просто емоційна книга про пошук причини смерті і так далі, але ні, я дуже помилився. Масштаби цієї книги виходять за межі того, що я спочатку очікував і відгалужується в багатьох напрямках, коли ми стежимо за життям сімей після і до смерті Лідії. Ця книга дійсно розповість все, що члени родини ніколи не кажуть одне одному. Книга зосереджена на кожному члені сім'ї, надіях, страхах, мріях і тому, як у багатьох важливих частинах їхнього життя вони ніколи не озвучували жодного зі своїх бажань. Крім того, події книги відбуваються в сімдесятих роках минулого століття і стосуються як расової, так і гендерної ідентичності. Образи яскраві, події розвиваються динамічно, загадковість історії зберігається аж до самого кінця роману. Читається дуже швидко та легко. Книгу вважаю шедевром сучасності, тому рекомендую всім читачам!
  •  
    Поговори зі мною
    Чому наші нездійснені мрії так впливають на наше життя? Мерилін завжди мріяла стати лікарем, вона ламала стереотипи що наука не для жінок протягом всього навчання у школі та університеті, але кохання перевернуло її життя і змінило плани – несподівана вагітність не дозволила їй закінчити навчання. Обравши собі чоловіком азіата, Мерилін автоматично стає в центрі уваги, а її сім’я для всіх буде «білою вороною». Це невизнання світом і нездійснена мрія ламає всіх членів сім’ї по-своєму – Мерилін вирішує що її мрія обов’язково повинна здійснитись в образі її дочки Лідії, не поцікавившись чи хоче цього сама Лідія. Дочка так прагне материнської любові і так боїться втратити маму що підкоряється і терпить нав’язливе навчання і нелюбі подарунки наукової тематики. Двоє інших дітей просто забуті. Та як довго це може тривати?
    Давайте більше говорити одне з одним, щоб не трапилось такої ж біди.
    Історія, яка перевертає твоє бачення світу. Захотілось "покопирсатись" у своїй голові, перевірити чи ти не робиш тих же помилок у своїй сім'ї, чи не нав'язуєш ідеї своїй дитині. Авторка просто вивернула душі кожного героя, ще ніколи мабуть не так не приміряла образи всіх героїв. Книжка, яку хочеться рекомендувати всім і кожному і яку однозначно перечитаю ще колись.
  •  
    Книга, яка змушує задуматись
    Книга про расову нерівність, яка жорстоко ламає долі людей. Книга про те, що в житті є так багато чого несказаного один одному. Ми тримаємо все в собі, рідко можемо відкритись, поділитись. Книга про надмірну батьківську любов, фанатичне бажання втілити в життя дітей те, чого не змогли досягнути самі. І ще одна проблема - стримання емоцій. Всі ніби хотіли підтримати один одного, обійняти, але ховались в свої мушлі і кожен жив своїм життям.
    Мама Мерилін старається вкласти в свою донечку всі знання, які не могла здобути сама, обрати професію, яку не змогла здобути сама і не задумується про головне – Чи потрібно це все дочці? Інші двоє дітей лишаються в тіні батьківської уваги, потребуючи любові і ласки від них.
    Маю двояке ставлення до ситуації з Мерилін. Ніби у неї є мрія – вона пробує її досягнути, але ж не таким шляхом, не втечею з сім’ї. Після цього всі рідні боялись, що мама знову зникне, старались робити все щоб цього не сталось.
    Дівчинка хотіла все змінити, сказати мамі, що вона не хоче бути лікарем, що вона хоче інакшого життя і хотіла для себе спробувати зробити те чого найбільше в житті боялась, чого не вміла – допливти до берега.
    В кожного є щось несказане. Батько Джеймс, який не може розповісти дітям, дружині про приниження в школі, про нездійсненну мрію викладати в Гарварді. Мама Мерилін, яка не може відкрити душу, що їй дуже важко бути домогосподаркою, вона хоче бути лікарем.
    Син Натан, який весь час старається бути найкращим, який не може, так як його ніхто не слухає, розповісти про свої захоплення. І найменша сестричка, яка за всіма спостерігає і часто ховається під столом і стає тінню для усіх.
    На жаль трагедія, яка сталася в сім’ї заставила усіх переглянути своє життя, змінити ставлення до ближніх, стати відвертішими, вміти приймати любов і давати її.
    Книга дуже сподобалась, раджу прочитати.
  •  
    Говорити, говорити і ще раз говорити...
    Юною Мерилін понад усе хотіла відрізнятися, вона бачила себе лікаркою (хоча у часи розповіді лікарями здебільшого були чоловіки) і вивчала фізику разом з хлопцями. Собі за чоловіка вона обрала також не такого як усі Джеймса, американця китайського походження із вираженою східною зовнішністю. Через свій вибір вона обірвала усі зв'язки з матір'ю. І, здавалося, була щаслива у шлюбі, в якому народила трьох діток. Але... вона не стала лікаркою бо, як часто це буває, стала мамою.
    Чи щаслива була вона, чи щаслива була її родина. Зовні так, а якими були їх стосунки в середині? Про це все ми дізнаємося коли на початку роману помирає улюблениця батьків, дочка Лідія. На неї батьки покладають великі сподівання. Вона має здійснити мамину мрію - стати лікаркою. І татову - бути впевненою у собі й такою, як усі. Нікого не хвилює чим насправді живе, чи жила Лідія. І нікого з батьків не хвилює чим живуть їх діти взагалі. Тобто у кожного життя іде своєю колією, але окремою. Я дивуюся, як ніби нормальні люди, розумні та дорослі, мало того, що розвинули у собі комплекси та не могли з ними справитися. Ще й дітям жодної допомоги, чи принаймні підтримки словесної не надавали. І це стосується не лише смерті дочки, а й попереднього виховання.
    Життя Лідії нагадало мені одну з героїн роману Ліан Моріарті "Таємниця мого чоловіка" вбиту дочку Рейчел. Яка також жила паралельним життям для батьків, що відрізнялося від її особистого підліткового життя.
    Після читання таких творів з острахом чекаєш дорослішання своїх дітей, але розумієш, що увага і довірливі відносини - це те, що треба будувати змалечку з дітками. Потрібно проговорювати усе, що хвилює, усі образи, усі можливості. Не треба тримати у собі, треба спілкуватися.
  •  
    Любовь слепа...
    ...особенно любовь родителей к своим детям.

    Лидия — центр вселенной семьи Ли. И вот на первый взгляд, идеальной семьи, по-крайней мере родители видят это так. Ой как не зря Селеста именно этим начала книгу, сразу ударила обухом по голове и не прекращала бить до конца книги! Тяжело поверить, что это дебютный роман.

    Но Лидия умерла, и своей смертью пнула осиное гнездо. История началась уже очень давно, до смерти Лидии, до ее рождения, даже до встречи ее родителей. Когда одного мальчика одноклассники называли «узкоглазым», и признание общества стало для него основной целью, доказать, что он ничуть не хуже их...других. Когда одну очень умную девочку заставляли варить борщи и лишили возможности стать доктором (стыд, девушка и доктор, даже не выдумывайте, только кухня!). И кого могут воспитать два морально уничтоженных человека? Дочь, на которую возложили непосильные ожидания оба родителя? Сына, который свыкся с тем, что его достижения никому не нужны и мечтает свалить из отчего дома? Вторую дочь, которой важно лишь внимание, простое человеческое внимание, добрый взгляд, улыбка, объятия... И все несчастны, и все имеют сильную предысторию, которую читатель может понять. И вроде все логично, но все равно все несчастны... И нет виновных, и нет жертв. Но Лидия мертва — и этого уже не исправить...
    Так и хочется сказать: ГОВОРИТЕ ДРУГ С ДРУГОМ! О МЫСЛЯХ, ЧУВСТВАХ, ПЕРЕЖИВАНИЯХ. ГОВОРИТЕ! РТОМ! ЭТО ОЧЕНЬ ПРОСТО!.
  •  
    Несказане
    Говоріть з дітьми, говоріть з батьками, друзями, коханими і всіма, хто так потребує розмови. Недосказаність іноді коштує надто дорого. Більше, ніж час, який ви витратите на розмову.
    .
    Після цієї книги хочеться кричати. Кричати і докричатися до батьків, які нав'язують дітям свою точку зору. До тих, які мріють, щоб їхні діти досягли всього того, чого не змогли в житті вони самі. У кожного із нас свій шлях, свої мрії і кожен має право пройти його сам. Навіть якщо ці мрії не співпадають із батьківськими. Потрібно змиритися і допомогти дітям досягти своїх - підтримувати, коли щось не виходить, хвалити, коли щось вдається і просто любити, не боячись це сказати і показати. Діти потребують підтримки та любові.
    .
    Скільки проблем розкрито на прикладі сім'ї Лі, що навіть не віриться що все це може трапитися з однією родиною - расові проблеми, обожнювання однієї дитини обома батьками і нестача любові та уваги двом іншим, втілення батьківських мрій через дитину.
    .
    Дуже жаль, що не лише в книгах, але й у житті часто трапляється так, що переосмислення проблеми приходить тільки після того, як трапиться якась трагедія. А хотілось би, щоб такі уроки жили лише в книгах, після яких люди почали б задумуватися про наслідки своєї поведінки.
    .
    Книга доторкнулася до мого серця і я зробила висновки. А це я думаю найголовніше. Тому рекомендую книгу всім, у кого є діти і всім, у кого вони коли-небудь будуть.
  •  
    Ціна мовчання
    Старшокласниця Лідія є середньою донькою в родині і улюбленицею батьків. Вона популярна у школі, гарно вчиться і готується до вступу в університет. Але одного ранку тіло дівчини знаходять у місцевому озері. З цього й починається книга американської письменниці Селесте Інг «Несказане». Одразу ж зазначу, що це не детектив, а психологічна драма. Це історія однієї родини, в якій не вміли розмовляти одне з одним. І у кожного з батьків, і у трьох дітей була своя особиста драма. Батько страждав від свого китайського походження, адже йому так і не вдалось цілковито вписатись в американське суспільство. Мати шкодувала за втраченими шансами, адже мусила покинути навчання в медичному через вагітність. Лідія страждала через те, що батьки змушують її втілювати їхні мрії, не цікавлячись, чого ж хоче вона. Старший син та молодша донька почувались непотрібними, адже найбільше уваги завжди діставалось Лідії – надії батьків. «Несказане» - книга нелегка, але це мастрід для кожної людини, кожної родини, як на мене.
  •  
    Буря эмоций
    Любовь, ненависть и безразличие. Что хуже, и что сильнее повлияет на ребёнка? Страшнее всего, когда действия "из лучших побуждений" превращаются в трагедию. Это просто нечто, книга очень зацепила и вызвала целую бурю эмоций.
    Под конец учебного года пропадает 16-летняя умница-красавица, любимца семьи Лидия Ли. Позже её тело находят в озере, и все указывает на самоубийство. Но ведь казалось, у неё не было для этого никаких причин.
    "Когда что-то пошло не так?" - задаётся вопросом Мерилин, мать Лидии. И хочется встряхнуть её - в смысле когда? Ты же сама разрушила семейное счастье своими руками.Мать Мерилин все детство давила на неё, не относилась серьёзно к увлечению медициной, и твердила что главное - быть хорошей хозяйкой. И что же делает взрослая Мерилин на её месте? Правильно, давит на дочь. Заваливает книгами, и настаивает на преимуществах хорошего образования. Конечно, только от большой любви.
    Джеймс Ли (отец Лидии) всегда был единственным азиатом в коллективе (50-70е годы 20 века), страдал от насмешек и унижения. Он видит, как другие дети обижают его сына, и что делает? Разочаровывается, какой Нэт необщительный слабак и презирает его, вместо того чтобы защитить ребёнка, и научить его быть сильным.
    А позже в семье появляется младшая дочь. Но она лишняя, она никому не нужна. Никто не замечает Ханну, и она учится быть незаметной и не мешать семье.
    На протяжении всей книги мне хотелось накричать на героев, поговорить с ними, объяснить, обнять и утешить. Хотелось стать еще одним героем книги и вмешаться в сюжет, предотвратить трагедию. Столько ошибок, столько горя из-за того, что люди скрывают свои истинные чувства, боятся признаться, боятся спросить что чувствуют и хотят другие. И это на самом деле страшно. Это заставляет задуматься, внимательно посмотреть на себя, и не повторять ошибок героев.
  •  
    Лідії немає серед живих. Але вони про це ще не знають...
    Дебютний роман американської письменниці Селести Інг. Він же і приніс їй славу.
    Основний герой, це дівчина-підліток Лідія. Навколо неї, а вірніше навколо її зникнення, а пізніше і
    її смерті, вибудовані інші персонажі, батьки, старший брат і молодша сестричка.
    На перший погляд, це звичайна родина, тато Джеймс-викладач в університеті, мама Мерилін-домогосподарка, старший син Нат скоро поїде вчитися в Гарвард, Лідія, успішна учениця, яку чекає велике майбутнє, і маленька дівчинка-янгол Ханна.
    Але авторка поступово переміщає читачів в часі, показуючи по черзі історію кожного героя, їх страхи і поразки. І ми дізнаємося справжнє обличчя кожного героя, дізнаємося про їх мрії і те, що вони тримають в собі і ніяк не можуть озвучити.
    І тільки смерть Лідії, дозволяє нарешті кожному відкритися і виговорити все те несказане, що вони тримали в собі.
    В книзі порушено багато проблем. Основна тема це невміння говорити один з одним, і слухати один одного. А також, нереалізованість мрій і намагання втілити їх за рахунок дитини, невміння слухати дитину, а іноді зацикленність на одному з дітей і непомічання інших.
    Намагання сподобатися всім, тим самим відкидати свої почуття і бажання.
    Расова та гендерна дискримінація.
    Сумна сімейна драма, яка пронизує до кісток. Після прочитання, хочеться обійняти рідних, зізнатись в коханні і пообіцяти собі, не робити таких помилок, як головні герої роману
  •  
    Потрясающее чтение!!!
    Джеймс и Мэрилин Ли - китайско-американская пара с тремя детьми, Нат, Лидия и Ханна. Джеймс, выросший в 50-х годах в Китае, был аутсайдером - он стремился вписаться. Быть таким, как все. Быть принятым. Как только он стал профессором американской истории, он сдался. Затем он встретил Мэрилин, белую женщину, и она относилась к нему не иначе, как к кому-либо еще. Наконец он почувствовал себя как дома. Мэрилин всегда хотела стать врачом и училась на него, когда начала встречаться с Джеймсом, забеременела и они поженились. Сразу ее мечты о себе исчезли.

    Джеймс и Мэрилин, вложили свои надежды и мечты в свои первенцы (и среднего ребенка) Лидию. Они решили жить через нее. Джеймс хотел, чтобы Лидия была популярной, иметь друзей и ходить на школьные танцы. Мэрилин хотела, чтобы Лидия стала врачом, поэтому она купила свои учебники по биологии и анатомии в качестве подарков на день рождения и записала ее на дополнительные занятия, когда это было возможно. Лидия была народной радостью. Она выжидающе улыбнулась. Сказал «да» всякий раз, когда ее мать задавала ей вопрос. Она изобразила улыбку на лице и сделала вид. День за днем, день за днем. И вот однажды, когда Лидии было шестнадцать, ее нашли мертвой, но с этого история только начинается...
  •  
    Книга, від якої перехоплює подих
    "Несказане" - дуже вдалий, як на мене, дебютний роман Селесте Інг. Уже його назва певним чином налаштовує на якусь безвихідність і проблематичність цієї історії.
    Отже, "Несказане" - це роман, в якому ідеться про життя родини у сімдесятих роках минулого століття у Сполучених Штатах Америки. Родина не проста, а змішана. Мати - біла американка, а батько - виходець з Китаю. І якщо зараз на це ніхто не звернув би уваги, то в ті часи - це було істотним фактором в очах інших людей. Кожен із батьків має на плечах багаж із власних переживань і комплексів, а тому вони дізнаються про те, що їхньою донькою Лідією було далеко не все гаразд, уже, на жаль надто пізно - дівчинку знаходять мертвою. Така от зав'язка.
    І далі, впродовж роману, ми намагатимемося розібратися і зрозуміти, що ж пішло не так із цією дівчинкою, і з її родиною.
    Книга неймовірно важка емоційно, але і дуже захоплююча. Попри те, що часом дуже хотілося її відкласти і дати собі перепочити і перевести подих, я продовжувала читати.
    Ця історія змусить замислитись над тим, чи ми достатньо відверті зі своїми близькими, чи достатньо ми розмовляємо і ділимося своїми негараздами, а також над тим, як це важливо - просто поговорити. Дуже цікава і корисна книга.
  •  
    Читать всем родителям !
    Очень тяжело было читать эту книгу. И не только потому, что смерть ребенка - это уже страшно. Дело в причинах, которые к этому привели. Вроде нормальная семья, отец - профессор, мать - домохозяйка. Но у каждого из родителей своя трагедия. Один с детства хотел быть таким как все, не привлекать к себе особого внимания, другой мечтал стать врачом, но мечта осталась мечтой. Эта бедная девочка должна была воплотить в жизнь все родительские несбывшиеся желания. Она была любимицей в семье, все внимание и любовь были обращены именно к ней. И старший сын, и младшая дочь были на втором плане , на них родители практически не обращали внимание, не замечали. Меня удивили два момента. Несмотря на такую несправедливость, дети не враждовали друг с другом, наоборот - поддерживали. И именно любимый ребенок утонул, а не те, которым не хватало родительской любви. Тяжелее оказалось жить в угоду родителям, исполняя их желания, когда никому не интересно, а что хочешь ты. И очень страшно, когда дети не могут дождаться момента, когда смогут покинуть родительский дом и никогда туда не возвращаться.
    Давайте учиться на чужих ошибках! Пусть наши мечты, пусть и несбывшиеся, останутся нашими. Пусть каждый ребенок растет в любви. И общайтесь с детьми, интересуйтесь их жизнью, желаниями, мечтами.
  •  
    ...мовчання , що руйнує життя...
    Це друге після "Всюди жевріють пожежі " моє знайомство з авторкою. Враження суперечливі...(
    Мене ця історія не так зачепила. Знаю, багато - хто вважає інакше....
    Перші рядки одразу розкажуть про трагічний фінал, а поступово відкриються і причини тієї страшної випадковості.
    ....Типові проблеми роману - вони завжди актуальні, завжди болючі: расизм, гендерна рівність , батьки і діти і не лише. Але! Мене дуже дратували дорослі герої. Дуже( Мені шкода найменшу доньку Ханну. Найбільше шкода. І проблеми не в кількості дітей, а в розподілі любові до них. Родина Лі боготворила одну, нехтуючи іншими. Як же боліли ті дитячі серденька? ((Часом здавалось, що всім байдуже. При чому, байдуже на все , крім себе. Якою б низькою не здавалось самооцінка Джеймса чи амбіції Мерилін, крім егоїзму я не змогла побачити більше. Вони ніби вчаться згодом на помилках, ніби все усвідомлюють. Але, як на мене, то вже пізно....
    Чесно кажучи ,читаючи "Всюди жевріють пожежі " я не особливо цікавилася особистістю авторки)) Тому потім я зрозуміла звідки ця така знайома меланхолія, інколи байдужість чи навіть приреченість. Такими є герої Муракамі, Р. Ханг. Щось таке мають особливе і невловиме азіатські корені...
    П.с. Знаєте що ще?Хотілось би, щоб діти обирали в житті шлях самостійно! Вони вільні прожити своє життя, а не вдовольнити чиїсь нездійснені плани. .
  •  
    Не реалізуйтесь через дітей
    Такий заголовок, я залишила не дарма. В книзі йдеться про дочку Лідію, мати мріє аби вона стала успішною в житті, постійно нею займається, та знає, що так буде добре для її дитини, що виявилось на жаль не так...
    Книга важлива, як і для дітей, так в для дорослих, для дітей тому що, варто казати батькам свою думку і висловлювати, якщо щось не хочеш робити, обґрунтовувати чому. А батькам, тому що не треба через дитину втілювати нездійсненні мрії життя. Ви це ви, ваша дитина це інша особа, з іншими планами, цілями.
    В дитинстві, я мала подругу, яка мені надзвичайно нагадує нашу головну героїню в книжці. Мама завжди хотіла, щоб вона була найкраща, ця дівчинка володіла чотирма мовами, грала на фортепіано та саксофоні. Ходила на додаткові з усіх можливих предметів. В результаті, вона залишилась недолюбленою, без дитинства, з постійним розумінням, що вона мало працює. Хочу провести певну паралель, в книзі дуже схожа ситуація, адже Лідія без друзів, без своїх бажань, виконує те, що не встигла виконати мати. Живіть кожен своїм життям та втілюйте свої плани, у своєму житті, але ні в якому разі не в житті вашої дитини.
  •  
    Наполегливо рекомендуватиму цю книгу усім, хто має сім'ї. тобто - ВСІМ
    Наполегливо рекомендуватиму цю книгу усім, хто має сім'ї. Ця книга про життєву необхідність проговорювати свої почуття, ділитися своїми думками з найближчими, про нереалізованість і перенесення своїх мрій на дітей і як це може скалічити долю...
    Це сімейна сага про сім'ю Лі: тато Джеймс, мама Мерилін, старший син Нат, доньки Лідія та Ханна. Основна дія відбувається у 1977 році у невеличкому американському містечку. Сім'я Лі - центр усієї книги, вона є "змішаною", що на момент їхнього одруження, наприкінці 50-х, було юридично заборонено у ряді штатів. Схоже, авторка знає, про що вона пише не з чуток.
    У цій сім'ї в кожного своя трагедія. Але якщо деякі з них можна виправити - просто вислухати, щось прийняти і змиритися, з чимось боротися і виправити, комусь щось довести й переконати... То трагедія, яка трапилася з Лідією незворотна.
    Я дуже рада, що це моя книжка, не позичена, і її не треба нікому повертати :) Залюбки перечитаю її через деякий час.
    Моя найкраща з прочитаних книг у червні-2020
    Планую читати "Усюди жевріють пожежі"
  •  
    Нетипово 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Лідія - невільниця всесвіту батьків" - цитата ідеально описує суть розповіді. Книга про те, як насправді важко втілювати мрії батьків і які мотиви змушують дітей приймати те, чого не хочеться. Авторка розповідає про людей, які не змогли знайти себе - батьки родини Мерилін та Джеймс одночасно прагнуть протилежного: вона - відрізнятись, він - злитися з натовпом. Очевидно, ні в кого з них це не вийшло і мало вплив на їх життя та життя їхніх дітей.

    Якщо чесно - то книга давно була в моєму списку бажань, проте відверто розчарувала. Авторка прагне охопити забагато проблем - расову нерівність, права жінок, стосунки батьків та дітей, тягар життєвого вибору, одностатеві стосунки, зраду та смерть і життя опісля. В той момент, коли ти намагаєшся зосередитися на проблемі котрогось з героїв та зрозуміти їх - твою увагу відвертають на нову, не менш важливу проблему. І коли ти врешті сподіваєшся, що кінцівка щось роз'яснить - то ні, книга просто закінчується. Читається важко, хоча написано і перекладено якісно. Єдина перевага - книга дійсно спонукає задуматись і дуже підходить для довгих дискусій.
  •  
    Интересная история, которая происходит в Америке в 70-е годы. 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Молодые люди - преподаватель колледжа Джеймс (китаец, эмигрант во втором поколение) и девушка студентка Мерелин (100% американка) женятся, и соединяют свои жизни. Все бы ничего — дом, дети, но внезапно Мерелин пропадает из дома, она, никому ничего не сообщив, отправилась за своей мечтой закончить учебу в колледже и стать врачом. И вот этот момент и меняет судьбы всего семейства... Она, конечно же, вернется домой, но через десять лет этот поступок будет стоить жизни одного из детей.

    В книге интересно описаны мысли каждого из членов семье. Отец, который из-за своей внешности всю жизнь хотел смешаться с толпой и иметь много друзей; мать, которая наоборот хотела известности и великих свершений в жизни — и как они свои стремления проецировали на одну из дочерей, и к чему это привело. Подозрения старшего сына, и мысли причастности соседского парня к смерти сестры. Мечты и желания самой младшей девочки, про которую в семье часто забывали и не замечали. Все это переплетено, и сильно затягивает, хочется понять, что же все-таки произошло и почему так случилось.

    Печальная история, которая заставляет задуматься - как же вести себя со своими детьми.
 
Характеристики Несказане
Автор
Селесте Інґ
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Анастасія Дудченко
Кількість сторінок
248
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
Інтегральна
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-7279-87-6
Вага
300 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література