Чудова книга! Історія про дівчинку, яку мати залишила в дитбудинку. Дівчинку передають із сім'ї одної в іншу. Хочеться бути дорослою, хочеться уваги і поваги від оточуючих друзів у школі, хочеться сімейного затишку і гарних батьків. Гіллі попадає в нову сім', яка їй зовсім не подобається. Їй хочеться до мами, щоб мама її забрала. Мама надсилає листівки і дівчинка мріє поїхати до неї. Але чому мама не приїде по неї? Чому вона залишила її? Поїхати самій до мами! Але де взяти гроші? Вкрасти? Заробити? На ці всі питання життя дає відповіді. Історія про розчарування і любов, про злість і відданість..

Знаете, первая мысль после прочтения была : где-то я такое уже читала. Точнее подобное, очень. Да в "Трейси Бикер" это было. Разве нет?! Итак. Довольно взрослая девочка Галадриэль живёт в приюте. Она умная, но своенравная. И частенько переезжает по приемным семьям. Рассказ начинается с очередного удочерения толстушкой Троттер. У нее ещё один приемыш мальчика Уильям Эрнест. И Гилли, конечно же, с ходу планирует установить здесь свои правила и быстренько с ними распрощаться. К тому же мальчишка кажется вообще умственно отсталым. А потом оказывается, что из сосед Рендольф негр. Не знаю в чем проблема, но для героини это событие. В общем к неграм там относятся плохо. А потом оказывается что и учительница в новом классе тоже негритянка. Но очень хорошая, так просто из себя ее не вывести даже с таким поведением как у Гилли. Будет и кража денег, и побег, и конечно же радужные мечты о маме, которые разобьются о скалы... Но будут и хорошие моменты. И мальчишка не такой дурак, просто забитый, и сосед неплохой, и приемная мать все понимает. Но вот финал окажется неожиданным. Читайте.

Кетрін Патерсон "Неперевершена Ґіллі Гопкінз". Почнімо з того, що я була вже знайома з одним твором письменниці "Міст у Терабітію"(дивилася фільм). Він мені дуже сподобався, але купуючи цю книгу я і не підозрювала, що вони однієї авторки. Дізнавшись це я зрозуміла, що книга має мені сподобатись, до речі на неї також є фільм. Прочитавши короткий опис книги я подумала, що це повинна бути смішна книжка про пакосну Гіллі, але ні. Я глибоко помилялася. Це книга з набагато глибшим сенсом. Вона розповідає гірку долю покинутих батьками дітей, які вірять у те, що їх прийдуть і заберуть додому. Через цю віру вони не бачать реального світу і нехтують добротою інших людей, тому що думають , що вони хочуть для них чогось поганого. Ґіллі Гопкінз і є саме тією покиненою дитиною, яка поставила собі за мету - будь-що знайти маму. Вона трохи егоїстична, вважає себе дорослою і не думає про почуття інших. Але по трохи вона змінюється та все таки не відступає від своєї цілі. Яка змушує її скоїти злочин. Як на мене в кінці вона трохи розчарована, і вже сама не знає чого хоче.