Не відпускай мене
Паперова книга | Код товару 689554
Yakaboo 5/5
Автор
Кадзуо Ісігуро
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Софія Андрухович
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Кольорові

Усе про книжку Не відпускай мене

Кадзуо Ішіґуро - британський письменник японського походження, сценарист, лауреат Букерівської премії. Його книжка «Не відпускай мене» — пронизлива історія, яка по праву входить у перелік найкращих англійських творів усіх часів. Це роман з елементами наукової фантастики та антиутопії, розповідь про пошук відповідей, любов, дружбу, пам'ять, надію і безвихідь. Кеті, головна героїня книжки, намагається зрозуміти та прийняти своє дитинство і юність у привілейованій школі-інтернаті Гейлшем та поза нею, свою інакшість від людей та обране для самої Кеті та її найближчих друзів призначення бути донором. Це довга дорога зі спогадів, відчуттів, одкровень, які поволі вибудовують для героїв нову картину світу.

«Не відпускай мене» у перекладі Софії Андрухович — перша книжка Кадзуо Ішіґуро, видана українською мовою. Оформили видання Назар Гайдучик та Оксана Йориш, роботи яких наче споп-кадри з намальованого кіно додали тонкій емоційній напрузі тексту ще й гри світлотіней та динамічних акцентів.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Кадзуо Ісігуро
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Софія Андрухович
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Кольорові
Рецензії
  •  
    Не відпускайте цю книгу!! 75% пользователей считают этот отзыв полезным
    В першу чергу, хочеться відзначити візуальне оформлення книги Ішіґуро Кадзуо - Не відпускай мене. Книга має надзвичайно приємний ощуп, має цікаву і насичену кольорову гамму, використовується якісний папір. Окремо хочеться відзначити ілюстрації. Періодично спостерігаються картини-малюнки всередині, які роблять читання твору дуже цікавим та приємним.

    Книга займається актуальною тематикою, кібер-медицини, питання життя і смерті та донорства одних людей для інших. Сюжет розгортається динамічно, розповідь відбувається від імені головної героїні і поділена на декілька частин. Рекомендую для прочитання – душевна і захоплююча історія.
  •  
    Мене книга довго не відпускала 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    З перших сторінок зрозуміло – це написав японець. Незважаючи на те, що сам Ісігуро ще в дитинстві емігрував з батьками в Англію і все свідоме життя тут жив. В сюжеті – Англія, англійські імена, англійські краєвиди, англійські декорації. Але стиль, шарм…так, мабуть, пишуть лише японці: повільно, монотонно, без емоційних спалахів, розжовуючи дрібниці, то забігаючи на кілька кроків наперед, то знову повертаючи в часі… І спершу здивовано здіймаєш брови: премії, нагороди, один з кращих англомовних романів сторіччя – оця от «жуйка»? Розмірено гортаєш собі зо двадцять перших сторінок – і раптом усвідомлюєш, що тебе затягує, стрімко так, наче накриває хвилею. Відгукуєшся емоцією на кожен неспішний сюжетний поворот, чекаєш розвитку подій і вже не можеш себе змусити відкласти книгу.
    Про що? Там багато різного, що мене особливо вразило й зачепило. Навіть я б сказала, що мало чого мене не зачепило. В центрі сюжету – життя «особливої» дівчини Кейті, від імені якої й ведеться оповідь. Особлива тим, що вона – клон. Живе серед таких самих клонів. Вони дружать, сваряться, мріють, фантазують, ростуть, кохають, вирушають в доросле життя, щоб виконати своє призначення. Це роман-антиутопія – зрозуміло, що призначення це має бути дуже печальне. І я періодично починала внутрішньо бунтувати проти цього: чому вони всі здогадуються про свою долю і ніхто не робить нічого? Навіть у підлітковому вибуховому віці. Навіть коли вже точно знають, що їх чекає. Навіть коли вже знаходяться всередині цих процесів. Не тікають хоча б… заспокоїлася лише під кінець, коли стало ясно, що жодна боротьба нічого не могла змінити – все якось логічно і закономірно. Але, попри обставини і приреченість головних героїв, насправді в романі не відчувається безнадії, нема трагізму й жорстокості. Є лише чіткий натяк на обов’язок.
    Цікаво передані образи героїв у дитячому та підлітковому віці, їхню логіку дій, думки, їхні внутрішні зміни і намагання прийняти (не знайти – вони наперед знають, що треба лише приймати) своє місце у зовнішньому світі.
    У старших класах школи би це читати – корисна книга, багатогранна, насичена і глибока. Однозначно раджу!
Купити - Не відпускай мене
Не відпускай мене
180 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Кадзуо Ісигуро
Кадзуо Ісигуро

Кадзуо Ісігуро - британський письменник японського походження, який зумів завоювати вишуканий смак англійців. Народився Кадзуо 8 листопада 1954 року в великому японському місті Нагасакі. Але в 1960 році у зв'язку з роботою батька сім'я емігрувала до Великобританії. Там Кадзуо здобув освіту в спеціальної гімназії для хлопчиків. У 1978 році закінчив Кентський університет, отримавши ступінь бакалавра...

Детальніше

Рецензії Не відпускай мене

  •  
    Не відпускайте цю книгу!! 75% пользователей считают этот отзыв полезным
    В першу чергу, хочеться відзначити візуальне оформлення книги Ішіґуро Кадзуо - Не відпускай мене. Книга має надзвичайно приємний ощуп, має цікаву і насичену кольорову гамму, використовується якісний папір. Окремо хочеться відзначити ілюстрації. Періодично спостерігаються картини-малюнки всередині, які роблять читання твору дуже цікавим та приємним.

    Книга займається актуальною тематикою, кібер-медицини, питання життя і смерті та донорства одних людей для інших. Сюжет розгортається динамічно, розповідь відбувається від імені головної героїні і поділена на декілька частин. Рекомендую для прочитання – душевна і захоплююча історія.
  •  
    Мене книга довго не відпускала 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    З перших сторінок зрозуміло – це написав японець. Незважаючи на те, що сам Ісігуро ще в дитинстві емігрував з батьками в Англію і все свідоме життя тут жив. В сюжеті – Англія, англійські імена, англійські краєвиди, англійські декорації. Але стиль, шарм…так, мабуть, пишуть лише японці: повільно, монотонно, без емоційних спалахів, розжовуючи дрібниці, то забігаючи на кілька кроків наперед, то знову повертаючи в часі… І спершу здивовано здіймаєш брови: премії, нагороди, один з кращих англомовних романів сторіччя – оця от «жуйка»? Розмірено гортаєш собі зо двадцять перших сторінок – і раптом усвідомлюєш, що тебе затягує, стрімко так, наче накриває хвилею. Відгукуєшся емоцією на кожен неспішний сюжетний поворот, чекаєш розвитку подій і вже не можеш себе змусити відкласти книгу.
    Про що? Там багато різного, що мене особливо вразило й зачепило. Навіть я б сказала, що мало чого мене не зачепило. В центрі сюжету – життя «особливої» дівчини Кейті, від імені якої й ведеться оповідь. Особлива тим, що вона – клон. Живе серед таких самих клонів. Вони дружать, сваряться, мріють, фантазують, ростуть, кохають, вирушають в доросле життя, щоб виконати своє призначення. Це роман-антиутопія – зрозуміло, що призначення це має бути дуже печальне. І я періодично починала внутрішньо бунтувати проти цього: чому вони всі здогадуються про свою долю і ніхто не робить нічого? Навіть у підлітковому вибуховому віці. Навіть коли вже точно знають, що їх чекає. Навіть коли вже знаходяться всередині цих процесів. Не тікають хоча б… заспокоїлася лише під кінець, коли стало ясно, що жодна боротьба нічого не могла змінити – все якось логічно і закономірно. Але, попри обставини і приреченість головних героїв, насправді в романі не відчувається безнадії, нема трагізму й жорстокості. Є лише чіткий натяк на обов’язок.
    Цікаво передані образи героїв у дитячому та підлітковому віці, їхню логіку дій, думки, їхні внутрішні зміни і намагання прийняти (не знайти – вони наперед знають, що треба лише приймати) своє місце у зовнішньому світі.
    У старших класах школи би це читати – корисна книга, багатогранна, насичена і глибока. Однозначно раджу!
  •  
    Про "Не відпускай мене" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Цьогорічним лауреатом Нобелівської премії з літератури став британський письменник японського походження Кадзуо Ішіґуро. Українською можна прочитати відомий роман-антиутопію "Не відпускай мене", перекладений Софією Андрухович у художньому оформленні Оксани Йориш та Назара Гайдучка ("Видавництво Старого Лева").

    Найперше, що вражає у нашому виданні, - це пронизливий погляд очей на обкладинці. Взявши книжку до рук, відчуваєш приємну текстура палітурки. Погортавши цупкі сторінки, зауважуєш комфортний шрифт. Погляд потенційного читача чіпляється за цікаві вугільно-штрихові ілюстрації, виконані у техніці стоп-кадр. Чудовий переклад. Одруківок не зауважила.

    Даний роман - суміш наукової фантастики, антиутопії та альтернативної історії Великобританії вісімдесятих-дев'яностих років минулого століття. А ще він дуже філософський та психологічний. Складається з трьох частин, оповідь кожної з яких ведеться від імені головних героїв - Кеті, Томмі та Рут. Персонажі належать до людей, які народилися з єдиною метою у житті - стати чиїмось донором. Апріорі кожен знає своє майбутнє і жодним чином не намагається боротися супроти приреченості. Трійця, як і інші донори, спочатку навчається у одній із спеціальних закритих шкіл, як-от Гейлшем. У підлітковому віці їх переселяють до так званих Котеджів. Ну а згодом історія закінчиться так, як і має...(

    Сподобалося, як автор провадить нитку історії: неспішно, розмірено і щораз більше і глибше втягуючи у чтиво. Дійсно, книга не відпускає до останньої сторінки... Вир емоцій, психологічної напруги та цілої низки запитань накочуються з кожним реченням, як сніговий вал... Дуже сильне чтиво. Рекомендую! І з нетерпінням чекаю на продовження знайомства з творчістю Кадзуо Ішіґуро!
  •  
    Альтернативная история 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книгу английского писателя японского происхождения Кадзуо Исигуро «Не отпускай меня» принято называть антиутопией, но мне кажется, что данное произведение ближе к жанру альтернативная история. По моим ощущениям, события в романе происходят где в 80-90-х годах прошлого столетия. На такую мысль меня натолкнул в первую очередь уровень развития технологий в книге. Не буду ничего говорить ни о сюжете, ни даже о завязке произведения, ведь любое сказанное в этом направлении слово может стать просто громадным спойлером и испортить все впечатления читателя от книги.

    Задумка романа «Не отпускай меня» показалась мне буквально безупречной, но вот исполнение, на мой скромный взгляд, немного подкачало. Мне не очень понравилось, как прорисован мир, о котором идет речь. По ходу повествования у меня возникло большое количество вопросов, на которые я так и не получила ответов. Отдельного упоминания достойно издание этой книги от «ВСЛ»: плотная бумага, карандашные рисунки, приятная на ощупь обложка – идеально!
  •  
    Читати, аби відчувати 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга бере початок з історії опікунки Кейт, яка вже 12 років допомагає донорам. Аж потім виявляється, що то не просто донори, а донори органів. Людських органів. І донорами стають не майже померлі чи дуже хворі люди, а спеціально створені та виховані хлопці чи дівчата.

    “Не відпускай мене” — це історія про трьох друзів, яки зростали в спеціалізованому “люксовому” інтернаті, аби згодом стати матеріалом для виїмок.
    Завдяки їм люди рятувалися від раку та інших смертельних хвороб. Вони не вважалися за реальних людей, просто були контейнерами з органами, які не можуть мати дітей та почуттів. Які просто мають бути. Але доля зробила так, що вини відчувають, кохають, ненавидять, заздрять, сумують, їм страшно, їм боляче… В них нема надії, нема шансів, але, чорт, в них є душа.

    Коли читаєш цей роман, розумієш, що в нас так багато свободи, яку не цінуємо. Так багато часу, аби бути щасливими, а ми його витрачаємо на якусь дурню.

    Дуже прониклива книга, яка вкотре демонструє, як мало нам треба для щастя. Можливо майдутнє не стане таким, як в цій книзі, але ми дійсно стали споживачами, щ ладні споживати навіть чужі життя.


    До речі, саме Кадзуо Ішіґуро отримав цьогорічну Нобелівську премію з літератури. Мабуть, не тільки за свої глибокі романи, а й за глибоку душу.
  •  
    Кадзуо Ішігуро «Не відпускай мене»: роман-виклик для тих, хто шукає відповіді 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман Кадзуо Ішігуро «Не відпускай мене» - це чутлива мелодія, котра змушує читача провести інвентаризацію понять «любов» і «дружба». Тонка і прекрасна історія, досконала, як лезо бритви. Вона кидає виклик тим, хто шукає відповіді, або вбиває тих, хто втратив надію. Це роман, котрий однією назвою припадає до читача, мов та п'явка, щоб пульсувати жагою буття, притискаючись один до одного.
  •  
    Читати всім! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Настільки автор вражає мене своєю щирістю і простотою викладу глибоких думок! Адже це справжній талант - передавати почуття у всіх їх тонкощах, за допомогою простих слів підкреслити невидиме.
    Історія вигадана, навіть фантастична, але наштовхує на роздуми про суперечливість прогресу саме в нашому житті. Припустимо, прогрес в техніці і медицині. А що в душі? Чи стали ми щасливішими або добрішими? Як це виходить, що з приходом нового - втратили старе, найважливіше?
    Чесно, засмутився. І від історії складної любові, і від розуміння несвободи деяких людей, їх безвиході. Коли мрія у когось маленька, майже смішна - працювати водієм автобуса, малювати чорною ручкою маленьких слонів, побачити човен біля озера. Але уявіть, коли навіть маленьку мрію забирають. Як це, коли забороняють жити? Прирікають на майбутнє, яке ти не вибирав?
    Є ще фільм з такою ж назвою. Подивився відразу після прочитання. По-своєму хороший, але книга, як завжди, краща. Раджу дуже! Книга написана легкою мовою, читається дуже швидко, стиль та оформлення видання чудове!
  •  
    Книга, що не відпускає... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Це надзвичайно чудова і водночас важка книга. Весь процес читання супроводжувався незрозумілим болем у душі, навіть боліло серце. Але книга однозначно варта уваги.
    Отож, це антиутопія. У книзі йде мова про донорів, людей, котрих клонували з інших, для того, щоб у подальшому вони змогли стати донорами органів за потреби. І, як правило, така потреба виникає обов'язково. При чому ці ж таки донори помирають, адже виїмки проходять беззупинно, тобто, не один і не два рази. Зрозуміло, що до них відносяться як до біоматеріалу. Але до того часу вони ростуть, навчаються у школі як всі звичайні діти. Їх змалечку привчають до того, що на них чекає і розповідають про їхнє призначення. Тому, коли приходить час для виїмок, ці люди уже готові і не бояться, не тікають, а сміливо йдуть на те, до чого їх готували. Дуже болюче спостерігати за тим, як між цими донорами з'являються справді гарні почуття і ти розумієш, що шансів на їх продовження немає, і ніхто цього не цінує. І це найбільше болить..
    Цілком зрозуміло, за що автор отримав Нобелівську премію. І при нагоді обов'язково читатиму його твори і надалі, але тільки коли ця трохи відпустить. Бо чомусь я сумніваюсь, що Ішігуро у великій концентрації - це добре.
  •  
    Книга не відпускає. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Це роман про суспільство, яке підтримали клонування. Тут не описується медична сторона, якими саме ці клони є на світло, зате добре видно їх внутрішній світ, мало не кожен день з їх, спочатку дитячого, підліткового та дорослого вже сумного життя. Вони нічим не відрізняються від нас. Тільки не вміють боротися, відстоювати свою точку зору, та й чи є вона у них?

    Весь роман - це спогади жінки-клона Кеті Ш. Вона переповідає мало не кожне своє дитяче почуття, аналізує. Місцями це здається нудним, непотрібним, але, якщо пощастить згадати себе дитиною, снобізм йде, тріскається, обсипається наростає роками захисна кірка. «Не відпускай мене» - це ще й повість про любов, взаємну, і все ж, нещасної.

    Книга чіпляє не всіх, тому що істинний сенс під водою, тут немає жодного прописаного умовивода. Ти робиш їх сам. Одне за одним, крапля за краплею. І чим більше проходить часу, тим глибше ти пірнаєш. Немає прописних істин, що осліплюють епітетів. Це історія про дорослішання, нематеріальні цінності, прощення, історія про те, яке коротка наше життя. Історія, яку ніколи не забудеш.
  •  
    Мета, яка не виправдовує засоби 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Кадзуо Ішіґуро - письменник, близьке знайомство з книгами якого я відкладала дуже довго. Здогадувалася, що цей автор безжально розіб'є мені серце. Зрештою так і сталося. Чи шкодую я про це? Анітрохи...

    "Не відпускай мене". Сюжет простий і в дечому банальний. Привілейована школа-інтернат Гейлшем, такий собі "Гогвартс" в альтернативній Англії другої половини ХХ століття.

    Діти навчаються, закохуються, дружать, ворогують, одним словом майже нічим не відрізняються від підлітків у всьому світі. Але ніхто не дарує їм подарунків на дні народження, батьки не забирають їх додому на канікули, бо батьків у них немає.

    І майбутнього у вихованців Гейлшема також нема. Вони - клони, народжені для того, щоб стати донорами органів для звичайних людей. Саме про це вихователі "розповідають не розповідаючи" на уроках, намагаючись підготувати дітей до усвідомлення неминучого.

    Хоча цей роман вважають антиутопією, повстання проти усталеного порядку не буде. А що натомість?

    Будуть несміливі спроби... ні, не відмінити, а лише відтермінувати виїмки, не дати життю відпустити себе...

    Буде трагедія людей, за замовчуванням позбавлених права мати душу...

    Буде стриманість, за якою приховується безнадія...

    Буде усвідомлення абсурдності прогресу, який досягається такими засобами....

    Бо зрештою мовчазна згода вихованців Гейлшема зі своєю долею - це надзвичайно промовисте свідчення нашої з вами байдужості й жорстокості.


  •  
    Англійська антиутопія з нотами японського психологізму
    Книга дуже незвична. Видавництво Старого Лева кілька раз використовувало слово "щемливий", коли описувало цю книгу. Це влучне слово, скажу я вам. Сюжет книги просякнутий відчуттям приреченості, яка немов туман все сильніше і сильніше охоплює головних героїв - дітей, підлітків, згодом дорослих, доля яких - бути донорами для звичайних людей. Це їхнє призначення. Їх так виховали. Часом мені хотілось просто схопити головних героїв за плечі і добряче струсити, щоб вони прокинулись від своєї моторошної дійсності.
    Історія ведеться у вигляді щоденникових спогадів головної героїні - Кеті. Дивовижно, як добре вдалося письменнику-чоловіку описати жіночі емоції, спогади, мрії, жаль.
    Якщо ви любите психологізм - ця книга для вас.
    Якщо ви фанат антиутопій, то знайте, тут не буде класової боротьби, перестрілок, тоталітаризму, але ця книга для вас.
    Якщо вам подобається читати про заплутані особисті стосунки, про роздуми над змістом та долею, ця книга теж для вам.
    Окремо аплодую ілюстраторам - книга читається, немов у тебе в руках і справді чийсь щоденник, ілюстрований авторськими малюнками. При чому ці малюнки завжди доречні і відповідають змісту того, про що зараз читаєш.
    Я не знаю, коли я наважусь знову її перечитати, але забути цю книгу неможливо!
  •  
    Не відпускай мене, моє серденько...
    "Не відпускай мене" Кадзуо Ішігуро - дуже ніжна, чуттєва, емоційна, лірична проза, що доволі незвичайно для такого жанру, як антиутопія. Принаймні у моєму читацькому досвіді це вперше трапляється. В романі автор роздумує над тим, як могла б скластися доля людства, якби клонування людей стало нормою.

    В центрі сюжету - троє молодих людей, дві дівчини і хлопець, які мешкають у пансіонаті. Їх доля наперед визначена, рано чи пізно, коли прийде час і вони стануть донорами органів, тому що для цього їх, власне, і створили. Вони - клони. Вони живуть, як звичайні діти, - сваряться, миряться, дружать, закохуються, страждають і радіють.

    Сюжет розгортається дуже неквапливо, я б сказала повільно. Зазвичай в антиутопіях автори відразу ж намагаються ознайомити читача з особливостями нового, створеного ними світу, розказують що до чого, які нові правила тепер діють і що таким змінам передувало. А у "Не відпускай мене" усе навпаки, - ми поступово, крок за кроком дізнаємося нові і нові деталі, пізнаємо цей світ і його особливості. Це майже детективна якась інтрига і ця тягучість оповіді ще більше збурює бажання прочитати і зрозуміти що до чого.

    Це унікальна, як на мене, історія, емоції від прочитання якої надовго залишаться зі мною.
  •  
    Прочитай мене і більше ніколи... ніколи не відпускай!
    Найкращий спосіб правильно зрозуміти книгу та переосмислити всі описані події можливо шляхом повного невідання. Беріть читати книгу не знаючи про що вона. Уникайте детальних описів та спойлерів запропонованих найпростішими характеристиками про книжку. Лише у цьому разі Ви зможете відчути книгу на смак. Раджу далі не ознайомлюватися із написаним.

    Хоча, для тих, хто не терпить незрозумілості перед собою, додам трохи сюжетних деталей.
    Отож перші сторінки описують життя звичайних дітей, які ходять до особливої школи-інтернату Гейлшем і не замислюються про своє майбутнє. Здається все відбувається досить просто, нічого незвичайного. Все зображено надзвичайно реалістично, і "виїмки", про які так часто згадується у книзі видаються звичною справою. Не маючи уявлення про що саме книга, ці "виїмки" сприймаються як стандартний процес усиновлення дітей. Але потім додається все більше деталей, що викликає питання чому ж це стається лише тоді, коли вони дорослішають, адже це ж алогічно. Так поступово відкриваються всі карти, нагнітаючи обстановку. Далі починаєш розуміти обмеженість існування героїв, неможливість втекти від установленого ладу. Головні герої книги Кеті, Томмі та Рут заплутуються остаточно у своєму штучно розвиненому житті, бо жити по-іншому їх не навчили, але ж вони такі самі люди, як і ми...

    Назва книги тісно переплітається із назвою музичної касети знайденої у Норфолку (це місце, відвідати яке хочеться одразу ж після прочитання книги. Цілком ймовірно, що там є щось і для нас. Як на мене, це той самий момент книги, який виправдовує пролиті солоні сльози над прісним цупким папером у чорнилі. Саме тоді починає оживати антиутопічна історія).
    "Ніколи не відпускай мене" - звучить подібно до мотиву про кохання, але все набагато складніше. Ці слова, не дивлячись на те, що первинне значення їх значно відрізняється, передають всю суть трагічного існування сучасного світу, де люди завжди прагнуть відокремити від себе жахливість буття створеного ними.
  •  
    Історія, яка змусила задуматися
    Не щодня можна натрапити на хороших авторів, які не тільки вражають власними історіями, а й розширюють твої погляди в літературі. Для мене, Кадзуо Ішіґура став приємним відкриттям у минулому році. Сучасний британський письменник японського походження, переможець багатьох нагород до списку яких увійшла Нобелівська премія з літератури. Такі моменти в біографії, заставляють будь яких людей познайомитись із списком творів автора, я не стала виключенням. На щастя, «Видавництво Старого Лева» з 2017 року має дозвіл на публікації романів Кадзуо Ішіґуро українською мовою, тож скориставшись даним шансом, я придбала свій перший роман британського письменника. І скажу по правді, була приємно здивована, всередині книги знаходиться неймовірні ілюстрації, які повністю передають настрій основного сюжету в книзі, а також твердий папір, який забезпечить цілісність книги.
    Якщо говорити про саму історію, то цікавий стиль написання, захоплюючий сюжет та вміння передати відчуття головних героїв залишили певний слід у моїй душі. На початку роману, автор знайомить нас із Кеті, головною героїнею даного твору. Дівчинка провела власне дитинство на юність у привілейованій школі-інтернат Гейлшем та поза нею. Особливість такого закладу є повна ізоляція з навколишнім світом, із-за певних причин.
    Автор чудово показує думки головної героїні, її дії та дії її друзів. Інколи, здається, що читаєш зовсім не фантастику чи антиутопію, а щось зовсім інше.
    Я рекомендую потратити власний час для ознайомлення з цим романом. Обіцяю, ви будете приємно здивовані..
 
Характеристики Не відпускай мене
Автор
Кадзуо Ісігуро
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Софія Андрухович
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Кольорові
Формат
145x200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-295-6
Вага
450 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Не відпускай мене