Придбала цю книгу досить давно, але все відкладала її прочитання, і тепер розумію, що недарма. Ця книга - суцільний вінегрет. Важко знайти якісь плюси в сюжеті чи в образах герої, а от мінусів дуже багато. Найбільший мінус - головна героїня. З її вчинків і емоцій складається враження, що вона має не дар, а психічне захворювання. І роздратування, яке вона викликає, до кінця книги лише збільшується. Навіть злий чоловік-тиран і його вчинки викликають менше обурення, ніж головна героїня. Хай вибачить мене авторка, але ця книга - це знущання з читачів і єдиний розділ, який написано гарно - це подяка.

Прочитавши сторінок так 20-30 я просто знудилась, але книгу ж купила - як не дочитати? А раптом авторка ХОП - і дасть щось таке, що аж дихання затамуєш від повороту сюжету? Ні. Не дала, а шкода. По-перше, якось воно не надто літературно написано (інколи вчитуєшся і диву дивуєшся - що і таке видають?), доба взагалі дивно промальована, герої досить дивні... По-друге, мене найбільше обурив той факт, що автор вважає своїх читачів або надто неуважними, або ж надто тупуватими тощо. Навіщо переповідати Джеку те, про що ми вже й так майже 200 сторінок читаємо? По-третє, не розумію нащо те обмеження 18+ ? Для чого було вводити ті декілька еротичних сцен, якщо з них і розуміння ситуації не змінюється, або ж ще більше додає присмак недоречності даного твору. Тут і містика, і типу детектив, і психологічний трилер - лише гучні назви, що не мають жодного відношення до дійсності, на жаль.

Про сюжет - назва каже сама за себе. Молоду дівчину, проти її волі віддають заміж. Вона їде з чоловіком до його шикарного маєтку й наче усе добре. Але через два роки до дівчини починають приходити привиди наречених й благати про допомогу. З плюсів. Читати легко. Але на тому й усе. Мінуси: *Сюжет. Суміш усього й відразу. Тут вам і нотки історичного роману (тих романчиків, про багатих лордів та неприборканих юних леді), тут вам і привиди, і вбивства, і еротика і... Можна продовжувати довго. Але суть в тому, що суміш виявилася програшною, награною і зовсім не цікавою *Головна героїня. Вона просто виїла мій мозок. Таке враження, що в одній дівчині живе чудовий детектив та несусвітня дурепа. Не послідовність її вчинків, часом просто дратували. То вона самозакохана егоїстка, то альтруїзм її просто б'є через край. То вона розумна й смілива, то несусвітня дурепа. *Любовна лінія. От чесно, нічого не зрозуміла. Ось ті всі сексуальні сцени, навіщо вони були потрібні? Дуже дивно описувати інтимні стосунки з не коханим чоловіком, описувати відчуття (доволі приємні) й при тому повністю оминути еротику з коханим, типу було, ну і добре. Враження таке, що автор намагалася додати родзинку, чи об'єму, чи просто розбавити детективну лінію та вийшло так собі. *Сама детективна лінія. Що?! Ну справді. Чоловік систематично вбиває дружин (більше 60-ти жертв), ведеться слідство, але на нього ніхто й не думає, не ставить питання, не слідкує. Серйозно? Ну таке... І головне, хто ж все-таки була та Рейчел, що приїздила до маєтку?) Одним словом, не логічна, трохи дитяча та не цікава історія.