"Набуття крил" Сью Монк Кідд - книга, що вразила мене до глибини душі. Це історія життя двох дівчаток, в основу якої лягли реальні події. Жили вони в американському штаті Південна Кароліна на початку 19 століття. Одна з них - біла дівчинка, донька плантатора і рабовласника. Інша - чорна, донька рабині і попри юний вік, також уже рабиня. Білій дівчинці дарують чорну як подарунок на День народження, хоча це зовсім не те, чого вона хоче. Але ж мусить підкоритися. І от ці дві долі поєднуються у досить дивній плутанині почуттів та емоцій, які навіть можна було б назвати дружбою, наскільки вона тоді була можливою між дівчатками різних рас. Книга насправді дуже емоційна. Це історія боротьби за справедливість, за скасування рабства, за рівність жінок, яка почалася ще в ранньому дитинстві і тривала усе життя. Кожна з цих двох дівчат (одна реальна людина, а інша - вигадана) боролися і чинили супротив існуючому укладу у свій, доступний для неї спосіб. Тож якщо вас цікавлять книжки про рабовласництво у Сполучених Штатах, зверніть увагу на цю книгу, вона чудова.

Тепер, коли ми бачимо темношкірих зірок на сцені чи в кіно, складно подумати, що колись для них існували окремі місця в автобусах - окремі від білошкірих. Тим паче, складно уявити епоху рабства, коли до переселенців із Африки ставилися гірше, ніж до тварин. Бо вони були рабами. Сью Монк Кідд в книзі "Набуття крил" описує той час, коли у південних штатах рабство було нормою. Протистояти системі не міг ніхто, тим більше молода жінка, розумна і начитана, котра усвідомила, що всі мають бути вільними. З її пам'яті ніяк не стирався один дитячий спогад: побої рабині. Темношкірі мати і дочка, що живуть у цьому маєтку, сприймають свою долю як щось незмінне. Вони лише бережуть згадку про інші часи, яку передають у шитті ковдри. Однак уже тоді виникають перші угруповання рабів-бунтівників. Звісно, їх жорстоко душить влада. Та зміни починаються. Головна героїня, Сара, теж бере в них участь. Вона протистоїть своїй сім'ї, їде на північ країни, де немає рабства, і закликає людство до цих змін. З таких, як вона, починається не тільки рух проти расизму, а й - за жіночі права. Реальна історія, розказана авторкою, майстерно збудована. Історичні факти в ній не роблять розповідь сухою, а гармонійно вплітаються в художній задум.

Ця книга опинилася на моїй книжковій домашній поличці цілком випадково, адже її несподівано подарували мені на день народження. Раніше у книжкових відгуках та каталогах клубу сімейного дозвілля я не звертала особливої уваги на цю історію. Книга мене неймовірно захопила, тому, що в ній на початку розповідь ведеться від двох дітей - дівчаток. А це мій улюблений стиль розповіді. А ще історія описана в "Набуття крил" є реальною, але з дрібкою видумки. Я знала раніше, що темношкірі прислуговували білим людям, але щоб їх вважали за речі, які можна купувати та продавати як товар, як не живу річ - і припустити такого не могла. Але це правда. Це історія, на жаль. Темношкірі були рабами, писати і читати для яких вважалося гріхом. Навіть молилися вони з вдячністю за своє рабське життя, ніби такого життя в неволі хотів для них сам Бог. Але ж це не так! Стиль письма мені сподобався. Читалося легко та невимушено, а ще події розвивалися дуже швидко. Ця книга варта прочитання навіть з однієї причини - пам"яті того періоду, коли темношкірі не мали свободи і були змушені важко працювати та бути власністю білих людей.