Дуже і дуже сумна книга. Вже і сама назва не несе позитиву. Але на щастя, лише на межі самотності, але ця межа таки не перейдена. На сторінках вмістилось все трагічне і важке, яке тільки може бути в житті – втрата батьків, інтернат, важке дитинство, дитячі травми, які відбиваються на подальшому житті, наркотики, наслідки, Альцгеймер, рак, аварія – це просто драматичний букет. Спочатку читати було якось нудно, не могла зрозуміти що саме автор хоче донести. Стрибки в часі і короткі розділи не могли якось вповні передати ввесь спектр емоцій, який би хотілося пережити, але потім я втягнулася і з захопленням дочитала книгу за один день. Тим, хто перебуває в депресії чи схильний до неї - читати точно не рекомендую. Книга заставляє задуматись наскільки коротке і швидкоплинне життя, і як потрібно цінувати час, який, мов пісок швидко втікає крізь пальці, чим сильніше стискаєш кулак. Потрібно цінувати близьких людей і частіше говорити слова любові, бо інколи гострі слова можуть виявитися останніми.

"На межі самотності" роман німецького письменника Бенедикта Вельса. Історія розпочинається зі слів: "Я давно уже знаю смерть, але тепер і вона мене знає..." - і уже ці слова багато говорять про сюжет книги. Це надзвичайно сумна історія, напевно най найсумніша з усіх, які доводилося мені читати, автор дуже добре передав емоції і почуття головних героїв. Головний меседж книги, на мою думку, це те, що межа між щастям і не щастям дуже тонка, тож потрібно цінувати кожну мить життя і не здаватися. Головний герой Жуль, його батьки загинули в аварії, разом з братом і сестрою він потрапляє в інтернат, кожна дитина по-своєму переживає цю втрату, але в основі історії самотність саме Жуля. Це історія про біль від втрати близьких людей, коли здається ніби цього не переживеш, але все-одно знаходиш сили жити далі. Тут про розгубленість, пошук власного я, душевні травми дитинства та про те, як вони впливають на наше життя. Проте незважаючи на все це, герої книги живуть далі, піддають аналізу і змінам власні долі і йдуть далі. Не дивлячись на всі невзгоди, головне бути разом, не здаватися, боротися і продовжувати жити!!!

Роман "На межі самотності" піднімає вічну тему, що присутня в житті кожної людини: самотність. Проте, ця книга пропонує нам поглянути трохи далі загальноприйнятих значень цього слова і відчути, якою ще може бути самотність. Роман не оминає тему любові, власне, вона тут одна із ключових. Кохання у романі йде поряд з журбою, смутком та трагедією, але завжди залишає останнє слово за собою. Головний герой роману, Жуль, рано втрачає батьків, і його життя, після втрати, змінюється кардинально. Але хлопець вчиться жити у новому для себе світі, і врешті, знаходить те єдине, що йому дійсно потрібно. Важливою у романі є також тема родинних зв'язків, підтримки між браттями та сестрами. "На межі самотності"зачіпає тему долі, і дозволяє читачу самотужки винести вирок щодо цього питання. Мені ця книга дуже припала до душі, адже вона не дає готових відповідей, моральних настанов і штампів. Читач отримує щиру, відверту та проникливу розповідь, невеличку сімейну сагу, і читач вже самотужки робить для себе висновок: що ж таке любов, надія, доля і чи є життя після втрат, навіть найболючіших.