Письменник Памук - знайома з його творіннями вже декілька років,ніколи б не подумала , що так кольорово та гарно може описувати буття чоловік- письменник . Сама книга - це відкриття душ про саме потаємне та наболіле. Тут багато ви знайдете героїв книги, які живуть по- своєму, своєму баченні, у кожного свій біль - але живучи в одній родині - відверто ніхто не говорить, так як розуміють, що почутими не будуть. У родині 3 покоління - живе зі своєю історією, почуттями ( добрими, лихими), байдужість до ближнього. Книга надовго запам'ятається та заставить переглянути оточуючих вас людей .

«Мовчазний дім» - неймовірна історія про життя однієї турецької родини, написана зі смаком й почуттям такту. Орхан Памук описує події від першої особи, однак ця перша особа завжди різна, й лише заглиблюючись у зміст розділу, читач усвідомлює, що це розповідає про своє життя карлик Реджеп, або Пані, або хтось з її онуків. Кожен герой має свою правду. Пані не може забути свого чоловіка, що писав енциклопедію й цілими днями займався наукою. Він нібито вважав себе найрозумнішим, заперечував буття Аллаха, втім, це не завадило йому завести коханку та двох дітей й жити на гроші своєї дружини. Карлик Реджеп, один з цих позашлюбних дітей, усе свідоме життя прислужує пані, не маючи свого власного простору. Онуки старенької, кожен з яких страждає по-своєму: одного кинула дружина, бо займатися історією матеріально невигідно, другий мріє про західний світ з його розкішшю та можливостями, третя, онука, захоплена комуністичними ідеями. Й тим не менш, цей роман написаний вишукано й смачно. Кожен розділ - ніби окремий філософський опус, й ми, читачі, маємо приймати правду життя кожного героя. В мене дана історія залишила глибокий слід у пам’яті.