Книга Моя Галичина. Край за Карпатами

5
2
Код товару: 1247871

Книга Моя Галичина. Край за Карпатами

5
2
Код товару: 1247871
Формат
Товар бере участь у таких промо:
Мова книги
Видавництво
Рік видання
Опис книги

Головним географічним топосом, у якому розгортається більшість подій книги Залці Ландман, є Східна Галичина й зокрема Жовква, рідне місто письменниці, а головним колективним персонажем – її найближче оточення: батько й мати, дідусі й бабусі, дядьки й тітки, кузени й кузини, друзі й знайомі. Саме вони є оповідачами або дійовими особами плетива нескінченних історій, які утворюють наративний простір цих спогадів. А поза тим тут діють також десятки інших персонажів – епізодичних і випадкових: польські поміщики, українські селяни, хасидські вундеррабі, австрійські гусари, російські козаки, єврейські комерсанти, орендарі, шинкарі, шадхени (шлюбні посередники), жебраки, міські божевільні, священики, черниці, няні й служниці тощо.

Під пером швейцарської письменниці ще раз колоритно постає автентична панорама Східної Галичини початку 20 ст. – з усім своїм розмаїттям, буднями й святами, соціальними контрастами й історичними катаклізмами. Книгу видано за підтримки Швейцарії.

Характеристики
Видавництво
Кількість сторінок
208
Доставка
Вказати місто доставки Щоб бачити точні умови доставки
Варіанти оплати
Оплата карткою онлайн (через сервіс LiqPay)
Оплата карткою Зимова єПідтримка/Національний кешбек
Відгуки
5
2
Anastasiya Shymchuk
29 квітня 2021 р
Це книга про Галичину, якої більше немає. Це якщо дуже коротко.
Мій вибір впав на неї, бо мені хочеться глибше зрозуміти та відчути край, в якому я народилася і виросла, але в якому в мене немає коріння. Хто всі ті люди, які жили тут до мене. І чому їх більше нема. Залця Ландман народилася 1911 року у місті Жовква. Провела там раннє дитинство. Її батьки втекли до Швейцарії на початку Першої світової війни, куди згодом вона переїхала із дідусем та бабусею. Галичина залишилася в спогадах її сім’ї, якій на відміну від багатьох родичів, знайомих і сусідів, вдалося вижити. Ця книга - це спогад про Галичину за часів Австро-Угорщини. Найбільше розповідей у книжці про Жовкву і її мешканців. Проте, крім Жовкви, з’являються і Рогатин, Чортків, Бучач, Коропець, Стрий, Броди, Станіславів. В цей час у Східній Галичині органічно проживали українці, поляки та євреї. Ця книжка - один пазл, який здебільшого описує побут і традиції євреїв, курйозні випадки, силу релігійних звичаїв. Українці і поляки тут теж з’являються. Але лише точково, і щодо українців, то тут згадуються лише селяни. Багато разів я сміялася, трохи сумувала, і дуже багато думала та аналізувала. Кілька висновків, на які наштовхує книжка: * Багато малих міст. Жовква, Рогатин, Чортків та інші - це справжні містечка. Зі своєю інтелігенцією, культурою, звичаями. Це справді міста. Не “велике село”, не “ забите” місце звідки хочеться виїхати, а міста. Мені здається, що якби історія йшла інакше, то ці міста були б сьогодні на зразок маленьких європейських міст. * Важливість освіти. Ох, як проходить наскрізною лінією важливість освіти. Українські селяни не могли вийти із зачарованого кола бідності саме через брак освіти. І наскільки потрібні були школи своєю мовою. Зрозуміти тодішні реальні українського села важливо, щоб розуміти боротьбу українців в наступні десятиліття. Але це вже про інші книжки. * Приватна власність. Вона була. І вона була стимулом розвитку тих малих міст. Я стримую себе, щоб знову не піти в “а якби”. Але так хочеться уявити ці міста і людей сьогодні, якби сто років тому радянська влада не винищила приватну власність. * Три мови. За часів Австро-Угорщини у Галичині десь гармонійно, десь не дуже проживали українці, поляки та євреї. І кожний говорив не тільки своєю мовою, а зазвичай усіма трьома. Їдиш дуже нагадує німецьку. Можливо, деякі діалектичні словечка, які сьогодні вживаються на Галичині з часів Австрії, є надбанням саме від мови їдиш. Люди різних національностей і релігій, приватна власність, середній клас та інтелігенція. Мультикультурність. Синергія і відштовхування. Цієї Галичини більше нема. Але часом так хочеться пофантазувати, якою вона була сьогодні, якби історія повернула інакше.
Любомир
12 вересня 2020 р
Потенційне нове джерело до вивчення історії Жовкви, а також добра єврейська мемуаристика.
Цю книгу, чесно кажучи, повністю ще не читав - тільки саме подумую прикупити. Але, як дослідник історії Жовкви, з особою Залці Ландманн добре знайомий. Як і з її творчим здобутком - щоправда, поки що більш заочно і у загальних рисах. Адже донедавна він весь був доступний тільки на іноземних мовах (насамперед німецькій). Те, що врешті (хоча я вважаю, що це навіть запізніло - адже чому така цікава і знана у світі діячка, будучи пов'язаною з Жовквою та Україною, ще досі в нас не була популяризована?) хтось спромігся видати чи не найцікавіший (принаймні, найінформативніший точно) для нас твір Залці - безумовно, велике досягнення і віха. Мені особисто надзвичайно приємно бачити таке видання на українській - це, мовби, тримаєш в руках щось рідне, що промовляє до тебе більш зрозуміло і навіть більш автентично: адже русинська, червоноруська Галичина є рідною і для Салці; вона породила її. Тому це те, що мало би давно існувати - як і наші переклади Гавпта, Шульца і так далі. Також від себе як дослідника локальної історії, можу додати, що безсумнівно дана праця буде мати цінність для нас, вчених, не лише як література - а і як наукове джерело. Це, фактично - зафіксовані спогади, мемуари, по яких можна, якщо вміти, досить детально реконструювати історію міста. А можливо й відкрити якісь зовсім незнані факти. Саме для цієї цілі я й збираюсь придбати даний україномовний переклад. Варто також згадати, що саме спогадів про Жовкву (будь-яких - художніх чи нехудожніх) за той давній, підавстрійський період є дуже небагато, тому ця книга буде свіжим ковтком інфи. Ну а вже по прев'ю, завантаженим на yakaboo, можу зробити висновок про загальний стиль книги: його основною рисою бачу легкий, ненав'язливий виклад і, що важливо і навіть, я б сказав, унікально - цілковита об'єктивність і скромність при торканні, здавалось би, важких політичних тем: Голокосту, націоналізму, стосунків націй, політичних суперечок і т.д. У голосі авторки, хоч і приналежної до потерпілого єврейського народу, не чутно якихось образ, невідрефлексованих травм, жалів чи шукання вини; не чутно там і бравурного сіонізму чи якогось відокремлення, вивищення (інколи йому властивих) - чутно лише велику ЛЮБОВ до свого власного, яка полягає в дослідженні, збиранні і прославлянні єврейської культури, єврейської суті і світогляду - саме того, що робило й робить євреїв неповторними. Власне такий триб'ют єврейству - культуральний, а не політцентричний - і є, на мою думку, найвищою пошаною йому. А також - живою пам'яткою для нас, щоби познайомитися з тим втраченим мультиетнічним світом галицьких штетлів. В додачу, вже по назвах розділів видно, що авторка дуже вдало і небанально обирає теми, рівно ж як і має неабиякий словесний хист - що підкупляє, і пробуджує бажання купити книгу в цю ж мить, щоб поскоріше з цим, ще невідомим для нас пластом, ознайомитись.
Виникли запитання? 0-800-335-425
Зв'язатися
325 грн