Електронна книга Моя бабуся просить їй вибачити

Книги у Фредріка Бакмана усі дуже реалістичні, персонажі "живі", і їм віриш із першого й до останнього їхнього слова.
Із творчістю Бакмана я познайомилася кілька років тому, і кожна його історія - це всесвіт, який точно не залишає читача байдужим. Бакмана люблять, обговорюють, захоплюються його талантом та літературною майстерністю. Інколи Бакмана не розуміють, і це цілком нормально: адже ми усі різні і читацькі смаки наші теж відрізняються. Але я, якщо хочу прочитати книжку, щоб і посміятися від неї і поплакати, раджу вам Фредріка Бакмана.
"Моя бабуся просить її вибачити" - це історія про безмежну любов. Про помилки молодості. Про професію, яка забирає усі сили і весь вільний час. Про унікальну, не усім зрозумілу дитину. Про Гаррі Поттера (так-так!) і про бабусю, яка ніколи, у жодній ситуації не боялася бути собою: видатися смішною та занадто ексцентричною. Бо усе, що вона робила, вона робила для своєї онучки.
Щира, щемка, душевна та мудра історія. Як і кожна із книг Фредріка Бакмана

Моє знайомство з Ф. Бакманом розпочалося з «Чоловік на ім‘я Уве». На скільки я була вражена цією дивовижною і ну дуууже емоційною історією, на стільки ж я цілковито розчарувалася прочитавши «Моя бабуся просить їй вибачити».
Історія, на мій смак, видалася неочікувано нудною.
Особливо сильно дратував персонаж Ельзи. Фактично, це ключовий персонаж, від імені якого і йде вся розповідь. Ельза - семирічна дівчинка, яка здалася мені не дуже вихованою, абсолютно не тактовною, дратівливою, зарозумілою, хамовитою, такою, яка полюбляє лізти не в свою справу. І, здавалося б, це можна будо б списати на вік персонажа, дитячу безпосередність, але ні. Нам підносять Ельзу, як «не таку», тобто, надто дорослу, розумну і ерудовану, як на свій вік. Мене вона нереально бісила, хоча, напевно, негативні емоції від персонажа книги - це краще, ніж коли не відчуваєш жодних емоцій. До речі, стосовно емоцій до Брітт-Маррі, такої собі нудненької сусідочки, вона мені подобалась більше, ніж головна героїня.
Свою ж симпатію віддаю виключно Бабуні. Бабуня - це, власне, бабуся Ельзи. Вона мене підкорила своєю неординарністю та величезною любов’ю (місцями дещо завуальованою) до оточуючих і особливо до онучки. Завдяки Бабуні, в основному, я не покинула книгу десь на середині і саме за неї даю 3 зірки.
Підсумовуючи, із позитивного: незвичайний сюжет, легко читається, Бабуня.
Із негативного: нудно, бісить основна героїня.