Хотя задумка этой книги детективное расследование в стиле Агаты Кристи, для меня это больше история о том, что с людьми делают деньги. События происходят в 1900-ых годах. История начинается с убийства военной медсестры Флоренс Шоу. В расследование невольно будет впутана Луиза Кеннот которая бежит от своего дяди и полицейский Гай Салливан который благодаря этому делу надеется на повышение. Особой интриги от книги ждать не стоит. Хитросплетенной развязки не будет. Если внимательно читать начало книги, то можно увидеть подсказки. В целом, немного напоминает Аббатство Даунтон - жизнь простых слуг которые не могут подняться выше, аристократия, у которых не шибко много денег, но есть громкий титул, вплетение в сюжет войны и ее последствий. Добавить сюда немного интриг, любовных линий и убийство - получаем эту книгу) По сюжету добавить даже нечего. Скажу теперь о вещах которые меня возмущали. Вот много поднималось разговоров по теме угнетения темнокожих, что они были всего лишь слугами, рабами. Но читая о жизни простого класса населения мне кажется жизнь белых была ничуть не лучше! Люди всю жизнь стирали вещи богатых, латали их одежду, растили их детей и за любую провинность хозяйка могла сказать тебе с умным видом "я в тебе разочарована, тебе не место в нашем доме!" И человек оказался на улице, без рекомендаций, обречён на тяжёлое выживание. Да, это не рабство, но это нищета, болезни и голод. Дядя легко мог продать племянницу чтобы расплатиться с долгами. Мать безвольная и бесхребетная даже не может и не хочет ничего сделать чтобы помочь дочери. Девушка считает высшим счастьем подтирать всю жизнь задницы чужим детям лишь бы не быть прачкой. Все это так грустно....

Детектив "Мітфордські вбивства" раптово став найбільшим книжковим розчаруванням за останній час. Дуже сумно, коли настільки красиво видана книжка виявляється беззмістовною та не вартою, як на мене, прочитання. Звичайно, це лише мій суб'єктивний погляд. Найбільше мене дратувала головна героїня та її стосунки із матір'ю та дядьком. Тут піднімається тема життя жінки з бідної родини, посягання на її честь та особисті кордони. Тема важлива, але все це настільки штучно описано, що не віриш у пропонований сюжет і єдина думка, що не полишає, що героїня - дурепа. Зустрічаються цікаві історичні нюанси, наприклад, про жінок-лікарів, роботу поліційної служби залізничного вокзалу, якісь побутові нюанси, але воно того не варте. Щодо самої детективної історії - розгадати вбивцю відразу навряд вийде, але решта сюжетів, якими книга наповнена вщент, не цікаві. Шкодую, що витратила кілька годин життя на цю історію. Можливо, якби автору більше майстерності та часу, гарного редактора, який просіяв би водичку, яку Джессіка Феллоуз вводить до оповіді, більше обґрунтовані вчинки персонажів, детектив міг би вийти більш вірогідним.

"Мітфордські вбивства" - досить непоганий детектив, як обіцяє опис - в стилі класичної Агати Крісті. Історія написана з реальних подій - вбивства воєнної медсестри Флоренс Найтінгейл Шор, от тільки в реальності вбивцю так і не знайшли. Злочин було скоєно в купе поїзда, яким Флоренс їхала в гості до подруги. За розслідування береться залізничний поліцейський Гай Салліван, якого ця історія настільки зачепила, що навіть після закриття справи, він продовжує шукати винного. Підозрюваний - мужчина в коричневому пальто, який вискочив з поїзда на станції. Допомагати Саллівану в розслідуванні буде молода дівчина Луїза, якій він допоміг влаштуватися на роботу нянькою до англійського лорда. Несподівано для всіх, Луїза з донькою лорда знайомляться з привабливим чоловіком, який уві сні чомусь викрикував ім'я сестри Флоренс. Не в його користь свідчить і те, що на запитання про медсестру, він відповів, що знайомими вони не були. Як підсумок - хороша книга, щоб скоротати вечір. Особливої інтриги чи динамічного сюжету тут не знайдете. Але тим не менше - тверда четвірка.