Місто дівчат
Паперова книга | Код товару 979613
Yakaboo 4.7/5
Автор
Елізабет Ґілберт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
536
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Місто дівчат

«Місто дівчат» — новий бестселер Елізабет Ґілберт, яка підкорила світ романами «Їсти, молитися, кохати» та «Природа всіх речей».

Це інтригуючий роман про жіночу сексуальність і свободу, про відвагу бути собою і право жити так, як тобі хочеться. А ще — історія дуже незвичайного кохання, на яке наклала свою тінь війна, та справжньої дружби, яку нелегко знайти, зрозуміти та оцінити, особливо в такому непростому і мінливому місті, як Нью-Йорк.
 
Роман «Місто дівчат» починається 1940 року, коли дев’ятнадцятилітню Вівіан Морріс виганяють з престижного коледжу. Батьки відправляють доньку на Мангеттен до тітки — власниці невеликого, проте дуже ексцентричного театру. Несподівано для себе Вівіан опиняється у справжньому вирі довоєнного богемного життя. Знайомства із зірками, незвичайні театральні постановки, нестримний секс, ріки алкоголю і відчуття цілковитої свободи спершу заворожують та спокушають, а потім вибивають землю з-під ніг. І це лише початок шляху Вівіан довжиною в життя, який необхідно пройти, щоб зрозуміти: ти не мусиш бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною.
Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Елізабет Ґілберт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
536
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    too much 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені дуже подобається творчість Елізабет Гілберт і якщо не надто задумуватися, то дану книгу теж можна було б тільки хвалити і захоплюватися нею - бо як інакше, книга ж то про жіночу свободу, на злобу дня так сказати. От тільки для мене було надто багато моментів зі знаком мінус.
    По сюжету вся книга це один величезний лист головної героїні Вівіан дівчині Анджелі, в якому вона намагається пояснити, які насправді стосунки зв*язували Вів з її батьком Френком, і типу в цій історії мав би бути показаний ріст героїні, її становлення як особистості, пошуки себе і т.д. От тільки добрі 2/3 цієї досить об*ємної книги присвячені випивці, хаотичним сексуальним зв*язкам, юним безтурботним рокам Вівіан, а на решті 100 сторінках в шаленому темпі пролітають решта 50 років її життя, де саме і присутнє знайомство з Френком і де Вів постає вже типу розумною, вільною і успішною жінкою.
    В цій книзі є все, що потрібно для гарної історії: зліт і падіння, перша шалена закоханість, страшна помилка, розплата за цю саму помилку, вірні подруги, пошук себе, відгомони страшної війни, а ще раптовий поворот долі і справжнє кохання. Вона читається легко і дуже цікаво, але при всьому цьому на захват абсолютно не дотягує.
    Ну і чуток про толерантність і модні теми сьогоднішнього дня - мова йде про 40 - 70ті, але тут і геї, і лесбі, і шлюби з темношкірими, і війна та поствоєнний синдром, і жінки, які рішуче відкидають інститут шлюбу. Для мене всього було занадто.
    І ще як на мене, то надто був зроблений акцент на сексуальності головної героїні, про те, що у неї було багато чоловіків згадується постійно та і сама вона про це розповідає де треба і де не треба. Мені здається, що у Гілберт є якась психологічна травма і через свої книги жінка просто її намагається позбавитися. Немає нічого поганого в сексуальній свободі, але чи достатньо лише її для того, щоб бути по справжньому вільною?
  •  
    І чим тільки Ґілберт думала, коли писала цю книгу? Надворі ХХІ століття, живи як хочеш! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Першими 300 сторінками я була заворожена: Нью-Йорк сорокових років, молода красива дівчина з багатої родини приїздить вперше у велике місто до тітки, яка володіє театром і з головою поринає у світ розваг та сексуальної розкутості. У цього роману було все, аби стати чудовим, але...
    Якщо у першій половині книги (а роман таки відчутно поділяється на дві частини) я прощала головній героїні її сексуальні походеньки (щовечора новий чоловік, часто небезпечні типи, які одного разу навіть зґвалтували її подругу, а на завтра вони знову пустилися берега, напиваючись до безпам'ятства та знімаючи всіх і вся...), адже вона молода і недосвідчена, наївна дівчина, яка намацує свої межі і просто бере від цього життя все, то у другій частині, коли героїня мала б подорослішати, блиску та гламуру вже не стало, натомість сексуальні розваги залишилися...я так і уявляю цю жінку, яка десятиліттями після роботи знімає чоловіків у готелях, має тітку-лесбійку, партнерку-одиноку маму, у якої дивний хлопчик (звісно, теж нестандартної орієнтації), виступає за свободу всього і радіє дослівно "цирку", які принесли шістдесяті...вона так намагається бути попереду всієї планети у свободі поглядів, що забуває вставити роман бодай одні щасливі стосунки. Від вагітних вона шарахається, щасливих шлюбів не буває, заміжня жінка - прислуга (робить це за власним бажанням, чи ні, але прислуговує чоловіку), прізвища чоловічого молодець що не змінюєш...
    Я вважаю себе феміністкою і я далеко не монахиня, більше того, я вважаю багато про що авторка написала правильно, проте мені не подобається ЯК вона це зробила. Вона наче зневажає нормальні шлюби, ніби захищає своє право жити як хоче, ніби вона дійсно має якусь травму. Вона інфантильна й пише інфантильні романи. Мені дуже шкода, що така талановита авторка в першу чергу робить акцент на сексуальній розкутості та агресивному захисті своїх кордонів, аж до нав'язування своїх правил іншим. Не побачила я у її житті та залежності від сексу нічого привабливого наприкінці її життя...
    Що дивно: я не вперше в її книгах читаю що героїні бояться вийти заміж бо в них стискається горло, вже в другому романі її героїні не сплять з тим, кого кохають бо їх обранці мають якусь психологічну ваду... Тобто ця Вівіан щовечора спить з іншим, проте коханий навіть її не торкається бо в нього травма і вона це приймає, проте всерівно розважається як хоче, бо ж вона така вільна, боїться щоб її виставлені на кухні у рядочок фрукти раптом не поклали у вазу, в одну купу...
    Тобто...перша книга була захоплива, блискуча та іскриста, друга ж розповіла про пошарпану життям жіночку в чоловічих костюмах, яка жила тихим життям і не мала особливо про що розповісти, окрім своїх походеньок, а чоловіку її життя взагалі у романі на 532 сторінки випало сторінок так 50...
    Що ж, ідеальна відповідь на запитання у листі "а звідки ви знали мого батька" - вивалити на цю людину знання про кожен свій оргазм, який відчула (і жодного з її батьком)))) Логічно ж!
    Не побачила я в цьому романі дорослішання головної героїні, а так хотілося...
    Це швидше інструкція як втратити можливості, які тобі випали: багата родина, гарне виховання та освіта (незакінчена, авжеж!) довгі, стрункі ноги та зовнішність, як у актриси. Ну, не всім же бути розумними у цьому житті, можна просто робити що хочеш і померти на самоті.
Купити - Місто дівчат
Місто дівчат
180 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Елізабет Ґілберт
Елізабет Ґілберт

Популярна письменниця з США, яка прославилася на весь світ автобіографічним романом «Їсти, молитися, кохати», який опублікований в 2006 році. Творчість Елізабет Ґілберт зав'язано на життєвому укладі сучасних жінок. Любов, романтика, сімейний побут і подорожі є вірними супутниками кожної книги автора. В її творах можна знайти відображення абсолютно всіх жінок. Якщо дама хоче літератури,...

Детальніше

Рецензії Місто дівчат

4.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    too much 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені дуже подобається творчість Елізабет Гілберт і якщо не надто задумуватися, то дану книгу теж можна було б тільки хвалити і захоплюватися нею - бо як інакше, книга ж то про жіночу свободу, на злобу дня так сказати. От тільки для мене було надто багато моментів зі знаком мінус.
    По сюжету вся книга це один величезний лист головної героїні Вівіан дівчині Анджелі, в якому вона намагається пояснити, які насправді стосунки зв*язували Вів з її батьком Френком, і типу в цій історії мав би бути показаний ріст героїні, її становлення як особистості, пошуки себе і т.д. От тільки добрі 2/3 цієї досить об*ємної книги присвячені випивці, хаотичним сексуальним зв*язкам, юним безтурботним рокам Вівіан, а на решті 100 сторінках в шаленому темпі пролітають решта 50 років її життя, де саме і присутнє знайомство з Френком і де Вів постає вже типу розумною, вільною і успішною жінкою.
    В цій книзі є все, що потрібно для гарної історії: зліт і падіння, перша шалена закоханість, страшна помилка, розплата за цю саму помилку, вірні подруги, пошук себе, відгомони страшної війни, а ще раптовий поворот долі і справжнє кохання. Вона читається легко і дуже цікаво, але при всьому цьому на захват абсолютно не дотягує.
    Ну і чуток про толерантність і модні теми сьогоднішнього дня - мова йде про 40 - 70ті, але тут і геї, і лесбі, і шлюби з темношкірими, і війна та поствоєнний синдром, і жінки, які рішуче відкидають інститут шлюбу. Для мене всього було занадто.
    І ще як на мене, то надто був зроблений акцент на сексуальності головної героїні, про те, що у неї було багато чоловіків згадується постійно та і сама вона про це розповідає де треба і де не треба. Мені здається, що у Гілберт є якась психологічна травма і через свої книги жінка просто її намагається позбавитися. Немає нічого поганого в сексуальній свободі, але чи достатньо лише її для того, щоб бути по справжньому вільною?
  •  
    І чим тільки Ґілберт думала, коли писала цю книгу? Надворі ХХІ століття, живи як хочеш! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Першими 300 сторінками я була заворожена: Нью-Йорк сорокових років, молода красива дівчина з багатої родини приїздить вперше у велике місто до тітки, яка володіє театром і з головою поринає у світ розваг та сексуальної розкутості. У цього роману було все, аби стати чудовим, але...
    Якщо у першій половині книги (а роман таки відчутно поділяється на дві частини) я прощала головній героїні її сексуальні походеньки (щовечора новий чоловік, часто небезпечні типи, які одного разу навіть зґвалтували її подругу, а на завтра вони знову пустилися берега, напиваючись до безпам'ятства та знімаючи всіх і вся...), адже вона молода і недосвідчена, наївна дівчина, яка намацує свої межі і просто бере від цього життя все, то у другій частині, коли героїня мала б подорослішати, блиску та гламуру вже не стало, натомість сексуальні розваги залишилися...я так і уявляю цю жінку, яка десятиліттями після роботи знімає чоловіків у готелях, має тітку-лесбійку, партнерку-одиноку маму, у якої дивний хлопчик (звісно, теж нестандартної орієнтації), виступає за свободу всього і радіє дослівно "цирку", які принесли шістдесяті...вона так намагається бути попереду всієї планети у свободі поглядів, що забуває вставити роман бодай одні щасливі стосунки. Від вагітних вона шарахається, щасливих шлюбів не буває, заміжня жінка - прислуга (робить це за власним бажанням, чи ні, але прислуговує чоловіку), прізвища чоловічого молодець що не змінюєш...
    Я вважаю себе феміністкою і я далеко не монахиня, більше того, я вважаю багато про що авторка написала правильно, проте мені не подобається ЯК вона це зробила. Вона наче зневажає нормальні шлюби, ніби захищає своє право жити як хоче, ніби вона дійсно має якусь травму. Вона інфантильна й пише інфантильні романи. Мені дуже шкода, що така талановита авторка в першу чергу робить акцент на сексуальній розкутості та агресивному захисті своїх кордонів, аж до нав'язування своїх правил іншим. Не побачила я у її житті та залежності від сексу нічого привабливого наприкінці її життя...
    Що дивно: я не вперше в її книгах читаю що героїні бояться вийти заміж бо в них стискається горло, вже в другому романі її героїні не сплять з тим, кого кохають бо їх обранці мають якусь психологічну ваду... Тобто ця Вівіан щовечора спить з іншим, проте коханий навіть її не торкається бо в нього травма і вона це приймає, проте всерівно розважається як хоче, бо ж вона така вільна, боїться щоб її виставлені на кухні у рядочок фрукти раптом не поклали у вазу, в одну купу...
    Тобто...перша книга була захоплива, блискуча та іскриста, друга ж розповіла про пошарпану життям жіночку в чоловічих костюмах, яка жила тихим життям і не мала особливо про що розповісти, окрім своїх походеньок, а чоловіку її життя взагалі у романі на 532 сторінки випало сторінок так 50...
    Що ж, ідеальна відповідь на запитання у листі "а звідки ви знали мого батька" - вивалити на цю людину знання про кожен свій оргазм, який відчула (і жодного з її батьком)))) Логічно ж!
    Не побачила я в цьому романі дорослішання головної героїні, а так хотілося...
    Це швидше інструкція як втратити можливості, які тобі випали: багата родина, гарне виховання та освіта (незакінчена, авжеж!) довгі, стрункі ноги та зовнішність, як у актриси. Ну, не всім же бути розумними у цьому житті, можна просто робити що хочеш і померти на самоті.
  •  
    Бездоганний щоденник 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені стало страшно від розуміння того, що можна отак просто жити на світі по своїм правилам і не паритись про думку незнайомих тобі людей. Перше, що можу сказати про головну героїню - Вау, аплодую стоячи!
    Я дуже давно шукала книжку-щоденник, де я б могла впізнати себе, подивитись зі сторони. Щоб дізнатись як попадати в халепу, а потім вийти з неї з гордо піднятою головою, або просто її якось пережити. Щоб не було бажання понад усе вийти заміж і родити цілу купу дітей. Як я втомилась від ідеальних родинних гніздечок! Хотілось побачити незалежну, самодостатню дівчину, яка займається улюбленою справою і знає, що треба робити, щоб життя було насолодою, а не нестерпним тягарем.
    Звичайно ж Нью-Йорк, Нью-Йорк. Ставлю до рейтингу книги +2 бали тільки за те, що я можу перенестись до вулиць цього міста і пити каву у самій затишній кафешці.
    Не могла відірватись від читання, на роботі постійно думала про скоріше повернення до книги і навіть читала, будучи на концерті.
    Скажу, що це просто шедевр.
  •  
    Неочікувано сподобалося 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Упродовж всього життя пнутися зі шкіри, щоб бути "хорошою дівчинкою" та відповідати чужим очікуванням?

    Чи бути чесною насамперед перед собою та жити своїм життям, втілювати свої, а не нав'язані кимось бажання?

    Що оберете ви? Чи вистачить вам сміливості йти за своєю мрією, як це зробила головна героїня нового роману Елізабет Ґілберт?

    Історія життя Вівіан Морріс з "Міста дівчат" - це не біографія легковажної жінки, що лише розважалася та постійно шукала пригод на свою голову, як це може здатися на перший погляд (хоча і про це також).

    Це історія про життя як воно є, про прагнення щастя, про втрати та помилки, яких не уникнути нікому, про відповідальність за свої вчинки.

    Та насамперед "Місто дівчат" - це історія про сміливість бути собою. Браво, Елізабет Ґілберт!

    "Я б могла витратити решту свого життя, намагаючись довести, що я хороша дівчинка, але це було б несправедливо щодо тієї, ким я насправді була. Я вірила в те, що якщо я й не хороша дівчинка, то принаймні хороша людина. Просто такі вже в мене апетити. Тому я перестала відмовляти собі в тому, чого щиро хотіла. І шукала способи подарувати собі насолоду. Від одружених чоловіків я трималася подалі й тому була певна, що нікому не завдаю шкоди.
    Хай там як, а в житті кожної жінки настає час, коли їй просто набридає безкінечно соромитися.
    І тоді вона вільна стати тією, якою насправді є".

    P.S. Ця книга і справді схожа на келих шампанського. От тільки голова після неї точно не болітиме :)
  •  
    Неймовірне та захопливе Місто дівчат. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ця книжка від першого до останнього слова ідеальна! Це перше моє знайомство з Елізабет Ґілберт і воно видалось напрочуд гарним. Видно що авторка дуже потрудилась щоб написати цей захопливий роман. Герої книги такі цікаві та глибокі, що мені хотілось дізнаватись про них все більше і більше нового, а особливо про Вівіан Морріс.
    Віві, як її називали, була дуже цікавою особистістю хоча вона виросла в не дуже великому містечку але її душа завжди лежала до чогось більшого. Після того як її вигнали з приватної школи вона не змогла довго лишатись вдома і тому прийняла рішення перебратись до своєї тітки Пеґ. Тітка жила в Нью-Йорку та тримала не великий театр під назвою Лілея. Ця жінка була дуже веселою та добродушною і вона з радістю взяла Віві до себе. Вівіан радо прийняли до театрального колективу, вона швидко подружилась з дівчатами артистками та стала працювати в театрі костюмером бо вміла дуже гарно шити. З того часу вона розважалась як могла зі своїми новими подругами, а особливо з Селією Рей вони ходили від одного крутого клубу до іншого та розважались і звісно з чоловіками. Через деякий час Віві накоїла дурниць, образила одну талановиту акторку і від сорому втекла назад до свого глухого містечка де виросла. Але її історія на цьому не скінчилась. В неї в житті було ще багато злетів і падінь про які варто прочитати.

    Я буду сумувати за "Містом дівчат" воно мені при відкрило завісу в життя від 40х і до 70х років в Америці. Подарувало багато фактів про стиль, моду і звісно також розказало про війну.

    Ця книжка варта, щоб її купили та прочитали!!!! Є один нюанс, коли будете читати цю книгу, то загорніть її в обкладинку або папір, бо золотаві літери, якими вкрита книга, можуть витертись, як вийшло в мене(. Не зробіть такої помилки як я, якщо цінуєте гарний вигляд книжки!!!
  •  
    Любіть себе 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Шукаєте, що почитати зимового вечора? Не хочете знову переглядати сторінки жіночу роману, де все зображено в рожевих тонах. Тоді книга «Місто дівчат» саме для вас.
    Це книга про сучасну жінку, про її сексуальність та свободу, а найголовніше про право бути собою і робити все, що заманеться.
    Події розгортаються у далекі воєнні часи, в 1940 році. І звісно, як прийнято починатися роману, все погано. Юну дівчину, Вівіан Моріс, якій всього 19 років, виганяють з коледжу. Що ж робити дівчині у цей непростий час. Батьки юначки відправляють її пожити у тітки, яка на той час володіла дуже незвичним театром.
    Що ж відбуваються далі? А далі події розгортаються все швидше. І богемне життя, наповнене своїми перевагами та спокусами закручують Вівіан у справжній коловорот подій. Вона знайомиться з зірками, бере участь у театральних виставах. І головне, Вівіан розуміє, що зовсім не обов’язково бути хорошою дівчинкою, скромною, притримуватися всіх моральних норм та законів. Можна жити у своє задоволення (фізичне та моральне) і при цьому бути значно кращою людиною, ніж ті святенниці, яких вона зустрічала раніше. Якщо ви досі приховуєте та приглушуєте свої найпотаємніші бажання ця книга саме для вас.
  •  
    Місто дівчат - книга контрастів 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    З перших абзаців відчувається письменницький талант Елізабет Ґілберт і сумлінна праця перекладачки Ганни Лелів (гадаю, імена хороших перекладачів варто запам'ятовувати так само, як і письменників). Мова, якою написано книгу, приносить естетичне задоволення, хоча вона й далека від декоративності. Діалоги дуже живі, гострі, дотепні.
    Однак часто я відчувала певне приниження жіноцтва, коли авторка вибудовувала образ головної героїні як непомірно хтивої особи. Секс і шиття - рушійна сила Вівіан. Звісно, про секс говориться мовою глянцевого журналу, а не еротики. Втім, складно собі уявити жінку, котра щоночі пірнає в розваги і прагне їх знову і знову.
    Елізабет Ґілберт руйнує стереотипи, ніби жінки мають бути невинними, а чоловіки - сміливими. Її книга сповнена неординарних і дуже колоритно промальованих персонажів. Особисто я не згодна, що абсолютна розкутість - це свобода. Але мені сподобалася фраза: "Хай там як, а в житті кожної жінки настає час, коли їй просто набридає безкінечно соромитися. І тоді вона вільна стати тією, якою насправді є".
    Місто дівчат - це ще й образ Нью-Йорка, яким він був у 1940-х і 50-х роках. Життя театральної богеми. Наслідки війни, яка залишає шрами не тільки на тілі, а й у душі. А ще роман - втіха для феміністок. Проте найголовніше, що в ньому багато чесності.
  •  
    Чуттєва книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    9/10
    Прочитавши величезну кількість книг, я для себе знайшла певний критерій, який допомагає мені визначити наскільки цікавою є книга особисто для мене. Я просто уявляю ситуацію, коли я сиджу над нею опівночі, залишається прочитати ще 100 з лишком сторінок, а о 6 ранку у мене поїзд. Брати з собою книгу в дорогу я не можу, адже вона не моя. Якщо книга справді захоплююча, я буду її читати до останньої літери, незважаючи ні на пізню годину, ні на ранній підйом.
    Читаючи першу половину "Міста дівчат" я вже була готова сказати, що я б її просто закинула, пішла б спати, так і не дочитавши. Були моменти, коли мені було просто забагато тої натуралістичності, з якою описується розгульне життя героїні і її друзів.(Не скажу, що читати було не цікаво, я розумію, що кожен читач зміг знайти в цій частині щось з власного життя або позаздрити тій свободі і безтурботності, яка панувала у житті театру. Просто місцями мені того було забагато).
    Діставшись до другої половини, я зрозуміла як вправно авторка зіграла на контрасті опису життя молодої і зрілої Вівіан. Так, вона не втратила своєї любові бо свободи, але в яку ж мудру жінку вона перетворилася!
    - Книга- справжній виклик жінкам, які бояться виходити за рамки традиційного уявлення про щасливе життя.
    - Книга справді захоплююча, в дуже розкутій манері змушує задуматися над власним життям.
    - Мова книги настільки дотепна і жива, що дозволяє розбирати її на цитати(Я навіть деякі собі виписала).
    - Не думаю, що це станеться з кожним, але в розділах про Френка я не могла стримати сліз і так і сиділа з червоним носом до кінця книги))
    Єдине, що мене дратувало в перекладі це фраза "цілий час" в значенні "весь час", яка зустрічалася в книзі разів 30. Не знайшла в інтернеті жодної інфо чи так взагалі правильно писати, навіть якщо і так, то звучить так собі))
    Книгу однозначно рекомендую) це, звичайно, не чоловіче чтиво, але дівчата мають зацінити
  •  
    Місто дівчат 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    З перших сторінок просто закохуєшся в творчість Елізабет Гілберт.
    "Місто дівчат" історія про мрії та надії.
    Головна героїня пише лист, лист довжиною в життя. Чому Вівіан розповідає цю історію? Анджела запитала її: "Як вона познайомилась з її батьком?", а Вівіан аж ніяк не поскупилась відповіддю. Вона описала не просто історії з життя, а описала найдетальнішим способом практично все, від самого народження.
    Сяйво та блиск 40-х років Америки. Багата дівчина, в якої на роду було написано бути успішною, отримати престижну освіту, великий дім та багатого чоловіка, але ні, вона вибирає світ бурлеска та похоті.
    Вівіан бере швейну машинку та їде в Нью-Йорк, для того аби на завжди його покорити.
    Ця книга про жінку, яка пережила за своє довге життя багато подій, створила немало дурниць, пережила війну та втратила багато дорогих людей.
    Книга про любов та дружбу, відчай та зраду.
    Книга про те, як важко прийняти себе в цьому суспільстві.
    Книга про внутрішню свободу, і те як перестати соромитись минулого.
    Це була любов з першого погляду. Це був не легкий шлях. Хочу вірити, що після прочитаного я стану кращою.
  •  
    Книга в одному листі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я прочитала «Місто дівчат» за 2 дні. Хоча книга й доволі велика за обсягом, проте мушу зізнатися, що читалося легко, було цікаво, як сюжет розгортатиметься далі.

    Взагалі манера письма Елізабет Ґілберт мені імпонує. Це не перша моя книга цієї авторки, перед тим мала змогу ознайомитися ще з одним твором, який належить її перу - «Їсти, молитися, кохати».

    Отож, ця книга побудована у формі листа головної героїні Вівіан до доньки Френка, єдиного чоловіка, якого вона по-справжньому кохала за все життя. Вівіан описує все своє життя - від ранньої юності аж до старості, детально зображуючи своє становлення як особистості, жінки, людини. Ґілберт вдається гарно відтворити Нью-Йорк до та після війни, передати атмосферу того часу. Крім того, детально висвітлено життя акторів за кулісами театру «Лілея», який належав тітці Вівіан і який став домом для дівчини.

    «Не обов‘язково бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною» - фразу можна використати як лейтмотив цього твору. Проте, як на мене, «походенькам» головної героїні були приділено забагато уваги.
    Чи навчилася героїня за все своє життя ще чогось, крім зваблювання чоловіків? Чи порозумнішала? Чи осягнула, що таке насправді щастя?

    Книга, гадаю, про пошуки себе в цьому світі, в суспільстві, про відстоювання власної думки про щасливе життя, про відхід від усталених принципів та стереотипів.
    Не шкодую, що прочитала «Місто дівчат». Вважаю, ця книга добре підійде для прочитання влітку, бо читається легко й ніщо «не обтяжує».
  •  
    Хорошая, но на любителя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не очень люблю такие книги, когда они на одно прочтение. А потом - в библиотеку отдаешь. Потому что перечитывать точно не будешь.
    Нет, книга не плохая. Она очень легко и просто читается. И даже совсем-совсем не нудно - что большой плюс да еще и при таком объеме.
    Итак. Вивиан (которой на данный момент - вдумайтесь! - 90 лет) пишет письмо некой Анжеле. И рассказывает (очень подробно) о своей жизни, а точнее больше о молодости. Да, там есть о чем рассказывать. Ведь девушка Вивиан их богатой семьи впервые отправилась одна в город, да не какой-нибудь, а Нью-Йорк. И тут уж развлекается по полной. Благо проблемы от этих похождений не очень серьезные. Потом с годами, Вивиан взрослеет и более серьезно относится к жизни. Тем более, что идет война.
    А весь смысл письма состоит в том, что Анжела просила рассказать о своем отце, с которым Вивиан была близка (не понято в какой смысле "близка"). Но здесь мне понравилось, как написана книга: каждый последующий ухажер девушки видится отцом Анжелы, а потом оказывается, что это вовсе не он. Но это понимаешь только в конце книги...
    Так что читайте и наслаждайтесь историей чужой жизни.
  •  
    Бути собою -прожити своє життя з задоволенням 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ця книга зовсім не схожа на найвідомішу книгу Елізабет Гілберт, ця книга зовсім інша. Але хочу зазначити, що Е.Гілберт тримає марку. Її неодмінно треба почитати.

    "Місто дівчат" - книга про життя різних дівчат з зовсім різноманітними цілями/бажанням/емоціями/помилками в 40-і роки в Нбю Йорку. Книга про те, що у кожної є свої слабкості та таланти, які надані Богом. В історії є багато безмежно цікавих персонажів.

    Впевнена, що книга "Місто дівчат" не залишить не одну дівчину без почуття післясмаку після прочитання останніх книжок. Гілберт також трохи зачепила тему війни і того, що багато людей залишилися зі своїми шрамами після неї.

    Післясмак книги "Місто дівчат" неймовірних - ще деякий час згадуєш цю історію і продумуєш чого вартує твоє життя.

    Дуже сподіваюся, що буде знятий фільм по цій книзі - обов'язково сходила би подивитися. Адже більшість персонажів просто неймовірно красиві та спокусливі.

    Рекомендую почитати. Якщо любити Елізабет Гілберт, то "Місто дівчат" - точно сподобається.
  •  
    История о богемной жизни Манхэттена сороковых годов
    Вероятно ода из самых читаемых книг этого года. И я очень рада, что ее так быстро перевели на украинский язык. В этой истории, автор использовала один из самых моих любимых литературных приемов. Рассказчик пожилая женщина, которая оглядывается на свою жизнь, и пытается расставить в ней все по своим местам. Это история любви, любви к другому человеку и самому себе, где есть место и радости и сожалениям.
    Девятнадцатилетняя Вивиан оказывается в Нью-Йорке на попечении своей тети, владелицы небольшого театра на Манхэттене. Именно тут Вивиан встречает очень разных и удивительных людей, богему и творческих личностей. Тут она живет новой для себя жизнью свободы, в том числе и сексуальной. Отсюда, в этом театре, начинается ее долгий путь к пониманию себя, любви и жизни. Главный посыл этой книги в том, что в какой-то момент в жизни женщина должна просто перестать стыдиться, а после этого она свободна стать тем, кем она действительно является.
    На фоне новой волны феминизма, книга Элизабет Гилберт становится очень актуальна, и добавляет новых размышлений на эту тему. Для меня эта история видится очень кинематографичной, хотелось бы, чтобы по ней сняли яркий и атмосферный фильм. От книги только самые хорошие впечатления, в который раз Элизабет Гилберт показала себя как прекрасного автора и рассказчика. Книга точно войдет в мой личный топ лучших книг этого года.
  •  
    Втілювати в життя свої мрії
    Я й не очікувала, що ця книга так близько торкнеться струн моєї душі, мого серця.
    Коли берешся читати книжку без великих сподівань і не покладаєш на неї надій, вона бере і чіпляє, відгукується у тобі близькими темами.
    Так трапилося із цією книгою "Місто дівчат" Елізабет Ґілберт.
    Це історія про сміливість. Про те, що варто будь-що довірятися собі та втілювати в життя свої мрії, а не сліпо виконувати сподівання стосовно себе чужих людей. В наш час не так то й легко, довіряти собі, ставити та виконувати свої цілі. Завжди в голові виринає купа думок, що той, чи та, чи ті, очікують від мене і того і іншого. А я цього робити не хочу, не можу, мені це взагалі не потрібно.
    От і тему зачепила Елізабет Гілберт! Дійсно важливу та болючу.
    Можна бути не хорошою дівчинкою для когось, зате доброю, щирою та співчутливою людиною.
    Все залежить від виховання. Більшості з нас з самого дитинства прищеплювали сумніви стосовно себе, своїх вмінь та бажань. Ми частіше хотіли та прагнули того, чого від нас чекали рідні та близькі, та й взагалі найближче оточення.
    Словом, рекомендую до прочитання.
  •  
    Рекомендую!
    Місто дівчат Элизабет Гилберт.
    Після знайомства з книгою Їж, молись,живи, цього ж автора сумнівів читати чи ні не було. Спочатку складалося враження легковажної книги, яка має якийсь собі простенький сюжет. Але чим далі тим більше книжка запохлює в полон. Книга прекрасно передає часи до воєнного та воєнного періоду життя Нью Йорку. Кожен герой книги не такий як всі, кожен має свої власні «вади», але живе з ними, при цьому залишається враження, що всі ці люди все ж дуже добрі і людяні. Люди які навчилися жити в цьому несправедливому світі. Книга розповідає про те що немає однієї істини, немає єдиного правильного образу людини, немає чорного і білого. Авторка зачепила всі проблеми сучасного життя, дискримінацію та нерівність. Особливо вражає остання розмова Вівіан з Френком, і фраза що не всім людям з списами бігати і рятувати цей світ, в мене залишилася як основна теза всієї книги. Книга про те як важливо просто залишатися собою. Хтось скаже книга як келих шампанського, а для мене як міцна кава без цукру.
  •  
    Кольорова ворона
    Елізабет Ґілберт "Місто дівчат"

    Знаєте, як із дівчинки з порядної сім'ї стати першокласною гультійкою? Ні, то Вівіан Моррісон вам покаже!

    Нью-Йорк напередодні війни...мерехтить всіма вогнями й приваблює молодих яскравих метеликів. Одним із них і стала головна героїня роману Вівіан. Коли в 19 років потрапляєш до міста, яке зваблює на кожному кроці, до того ж ще й без надмірного нагляду, де ж тут втриматися. "Місто дівчат" це роман про зміну характеру та вподобань, переорієнтації життєвих принципів, усвідомлення свого "я", яким би "неправильним" воно не було. Молода дівчина стає "яскравою" вороною у власній сім'ї, бо заміжжя, діти та буденність не її вибір. Віві до вподоби вечірки, увага чоловіків та секс, багато сексу. Місцями поведінка дівчини аж надто легковажна, що й призводить до скандалу. Але час, війна та повернення до Нью-Йорка все згладять.
    Перша половина книжки мені тяжко далася, не знаю чому - цікава, яскрава, захоплююча розповідь, але зачепило аж після 300-ї сторінки.
    Історія дорослої Віві - це розповідь про прийняття себе, всіх своїх недоліків та помилок, це наука радіти життю та всім його химерним проявам, не опускати рук та завжди йти вперед.
  •  
    Город женщин
    Роман написан в виде письма главной героини Вивиан, которая повествует о своей жизни, вспоминает о молодости, занятиях, приключениях, своих ошибках. Вивиан приезжает к своей тете, владеющей небольшим театром, в Нью-Йорк, где с восторгом знакомится с миром театра, артистической средой, образом жизни талантливых людей. В театре тети она шьет костюмы для представлений, наслаждается приключениями в огромном городе, посещая рестораны, встречаясь с мужчинами, совершая глупые поступки, вступая в случайные связи.
    После совершенной Вивиан глупой ошибки её выгоняют из театра, и вернется в город она только во время войны, чтобы помогать в театре, где для солдат показывали постановки для поднятия настроения. Нью-Йорк меняется после войны. После окончания войны Вивиан знакомится с Фрэнком Грекко, на котором оставила неизгладимый след война. Героиня взрослеет, меняется её отношение к жизни, она осознает свои ошибки.
    Книга очень атмосферная, показана жизнь Нью-Йорка 30-40-х годов, быт и нравы того времени. Говорится о внутреннем мире женщины, о женской независимости, переоценке жизненных ценностей, взрослении. Написано с иронией. Много шокирующего, неожиданного, иногда – печально. Есть место и романтической любви, человеколюбию, жертвенности. Роман вызывает настоящие эмоции. Многие диалоги можно использовать как цитаты. Интересная яркая книга заставляет задуматься о жизни.
  •  
    МІСТО ДІВЧАТ 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Жіночність цієї книги починається вже з обкладинки – стильна, розкішна, з золотим тисненням (Видавництво Старого Лева, як завжди все робить з любов'ю).

    І наповнення теж дуже жіночне – про жіночу долю від імені жінки Вівіан, про її дорослішання з 19 і до 90.

    Я не читала ще жодної книги Елізабет Ґілберт, це було перше знайомство і я оцінила її письменницький талант. Дуже живо, було таке відчуття, ніби це реальна історія і герої просто жили своїм життям, а авторка просто описувала це життя.

    Книга-лист, книга-сповідь. дуже відверта сповідь, я б сказала. Просто, героїня, ніби, вивернула себе навиворіт і без прикрас розказала повністю все. Чомусь, спочатку я думала, що вона пише своїй подрузі, потім подумала, що доньці, а виявилось ні те ні інше.

    Америка, 40-ві роки.
    Вівіан – молода, красива, довгонога приїхала підкоряти Нью Йорк. Її тітка Пеґ на той час була власницею театру "Лілея". І мені було дуже пізнавально читати про театр зсередини – як могли виснажувати репетиції, особливо танцюристів. Як себе повинна вести професійна артистка...
    І Віві теж знайшла свою нішу в цьому театрі, оскільки мала неабиякий хист до шиття – шила-перешивала костюми для артисток. Це ще один момент, який мені сподобався, бо моді в цій книзі відведене окреме місце – від розцяцькованих сценічних плать, до стриманих елегантних брючних костюмів.

    Було тут також і місце, відведене війні.

    Була навіть любов, щоправда платонічна.

    Була й інша сторона медалі – головна героїня вела дуже розгульне життя, при чому все життя, це був її стиль. Якщо спочатку з цікавості і дурості по молодості, то потім просто усвідомлено.
    Так, книга, 18+
    Звісно, я не могла ні зрозуміти, ні підтримати таку поведінку Вівіан.
    Також, оскільки це книга американської авторки то вона написана в дусі толерантності – мусив бути присутній хтось темношкірий. Тітка-лесбійка, син подруги – гомосексуаліст, я не толерантна і вважаю це відхиленнями психіки.
    А шлюб, який, насправді, є по своїй природі дуже правильним і логічним – це, на думку авторки рабство і служіння своєму чоловікові. А жінка має бути вся вільна і незалежна.

    Але сподобалось прийняття головною героїнею себе, своїх пороків. Вона визнає що є така і що це нічого не означає. І якщо в її коханого не вистачало сміливості – це теж нічого не означає, хоч по мірках світу чоловіки мають бути сміливими. Тобто, кожен унікальний, в кожного є свої слабинки і сильні сторони, немає одного стандарту.

    Книга досить неординарна. Тому, вирішуйте самі чи підходить Вам вона по змісту, стилю і переконаннях.
  •  
    Первая книга, которую захотелось сжечь 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга отвратительная, герои-похотливые безмозглые американцы. Ни о каком раскрытии эпохи речи быть не может. Главная героиня - нимфоманка без мозгов и тормозов. Эта книга -потеря времени.
    Можно похвалить только иллюстратора обложки. Книгу люди покупают только из-за обложки.
    Люди пишущие хорошие отзывы на данную книгу: однозначно читали 50 оттенков всего, что только может быть.
    У главной героини отсутствуют глубокие мысли, да и мысли вообще, ею и всеми вокруг движут нижепоясные функции.
    Прочитав первые несколько глав, захотелось Пойти в душ и отмыться. Показалось, что ты стоял несколько часов под проводами с сидящими на ними сытыми голубями.
    А вот иллюстратору обложки огромное уважение.
    Первый раз книгу не захотелось отдать после прочтения, не захотелось подарить, ее хочется порвать и сжечь, потому что это пустая трата бумаги и чернил.
    С каждой страницей я чувствую как деградирую, клетки мозга отмирают, так как не могут смириться с этой «чушью в красивой обложке».
    Происходит полный разрыв шаблона, вроде книгу покупаешь для отдыха, духовного развития, эмоционального вдохновения, а получаешь вынос мозга и желание стереть из памяти то, что прочитал.
  •  
    Найдівчачіший роман
    Взагалі, в цьому романі «Місто дівчат» - це назва веселого комедійного спектаклю, що ставили у Нью Йорку в старезній, але помпезній будівлі, що розвалювалась на очах. Це був найшикарніший спектакль який ставився в театрі «Лілея», бо був написаний спеціально для геніальної лондонської акторки Едни Паркер Вотсон. За примхою долі вона приїхала до Нью Йорку працювати разом зі своїм чоловіком - знаменитим актором кіно Артуром Вотсоном. Але гроші виділені на нову п’єсу щезли, і всі репетиції закінчились нічим. А в цей час їхній будинок у Лондоні був вщент розбитий після бомбардування під час другої світової війни. Вотсони опинилися в пастці – без грошей, без роботи, і без дому в Британії. Їм нікуди було повертатись, в Європі йшла війна. Та на щастя, у Едни знайшлася подруга, що мала свій маленький театрик у Нью Йорку, який звався «Лілея». Ця подруга на ім´я Пег і дала притулок і роботу сім´ї Вотсонів. Та щоб не принижувати велику акторку Едну надто простенькими ролями в дурнуватих водевілях, що ставились на сцені театру, відданою подругою Пег було вирішено написати сценарій з головною роллю, гідною Едни. Так і народилася п’єса «Місто дівчат».
    Але головна героїня в романі інша. Це юна особа Вівіан Морріс – безтурботна та наївна, вразлива дівчина, вихована в пуританській сім´ї, але дуже закохана в життя, тому нестримна та відчайдушна. Її вигнали з престижного коледжу, але їй було байдуже до цього, вчитися їй було нудно і вона надто хотіла пізнати світ. Її відправили до тітки Пег у Нью Йорк, яка надала їй повну свободу у своєму житті. Вівіан сповна цим скористалася і стала випробовувати світ - іноді дуже ризиковано та навіть небезпечно для життя.
    І тут починається найцікавіше. Мабуть кожна з дівчат, що прочитали цей роман, знайшли в ньому частинку своєї історії життя, бо всі ми проходимо свій дівчачій шлях – закохуємось, спокушаємось, розчаровуємось, шаленіємо від щастя та втрачаємо, ризикуємо, прямуємо вперед і вверх, не думаючи про небезпеку, або падаємо головою вниз у безодню, губимо цноту, і вирішуємо з ким і як жити.
    Весь роман – це дуже цікава і захоплива історія життя однієї з нас, а також історії жінок, що супроводжують нас протягом життя, стають найліпшими подругами або жорстко карають.
    Роман перекладений дуже гарно, читається легко та швидко. Розвантажує мозок. Рекомендую читати всім дівчатам та жінкам.
  •  
    Нова книга від Гілберт - завжди свято
    Скажу чесно, я, можливо, трохи необ'єктивна, бо однозначно є прихильницею творчості Елізабет Гілберт ще з часів "Їж, молись, люби", мені подобається все, що я читала з того часу, і новий роман не став виключенням (дякую за чудовий переклад Ганні Лелів❤️). Місто подій - Нью-Йорк, буремне життя богеми і тих, хто навколо богеми крутиться: мистецтво, любов, дружба, пристрасть, війна, покликання, пороки, виживання у великому місті, стосунки з батьками - авторка зачіпає, як завжди, багато тем для роздумів. Цікаво слідкувати за розвитком сюжету і життям головної героїні, яка далеко не ідеальна, а жива людина, що робить помилки і не боїться зізнатися в цьому. Але найголовніше, за що я люблю творчість Елізабет Гілберт - це потужна вітальність, життєва енергія і сила, які пронизують всі її тексти. Мені здається, ця авторка з тих людей, що завжди знайдуть під ногами тверду землю, і це своє таємне вміння, відчуття того, що життя в будь-якому разі прекрасна річ - передає своїм читачам і читачкам. І це прекрасно.
  •  
    Каждая история по-своему особенная, пусть и не идеальная
    Вся книга - это одно большое письмо Вивиан Моррис, в котором она пытается объяснить дочери её единственного любимого мужчины, кем же были они для друг друга.
    И 530 страниц, где Вивиан рассказывает про всю свою жизнь, неспешно подходя к ответу.
    Кажется, в книге есть всё: Нью-Йорк, богемная жизнь, поиски себя, первые соблазны темной стороны жизни, алкоголь, неразборчивые сексуальные связи, а точнее очень много неразборчивых сексуальных связей, взлеты и падения, первая влюбленность и первое разочарование, военные годы, которые не пощадили никого и заставили повзрослеть в один миг, настоящая дружба и самая настоящая любовь.
    Может показаться, что вся книга - это история про легкодоступную женщину, где слишком много откровенных сцен, алкоголя, да и вообще добрая часть книги рассказывает о похождениях главной героини, но если не придираться, то возможно всё это было только для того, чтоб подробно показать целую историю взросления и поиска свободы? Показать эту историю со всеми её набитыми шишками и царапинами.
    Это моё первое знакомство с работой Элизабет Гилберт и я уверенна, что теперь точно не последнее.
  •  
    Місто дівчат
    Хоча новий рік тільки почався, книга Елізабет Гілберт "Місто дівчат" вже стала для мене книжкою року! Прекрасно, відверто та щиро написана історія! Книга написана в форматі листа головної героїні до доньки чоловіка, якого вона кохала. В цьому листі - справжня історія життя Вівіан Морріс. В 19 років її виганяють з престижного коледжу для дівчат і батьки відправляють її до тітки. Звучить не так цікаво, правда? А якщо сказати, що тітка - досить таки ексцентрична особа, яка керує власним театром? Атмосфера Нью Йорку 1940-х років просто заворожує! Неймовірно описаний богемний стиль життя артистів театру. Вихор пригод закрутить молоду Вівіан. Це справжня історія дорослішання, радості і щастя, дружби і втрати, болю і приниження. А головне - історія про те, як знайти саму себе, навчитися жити так, як того хочеш ти - і не боятися цього. На ті часи таке вільнодумство зовсім не було поширеним. Вівіан - надзвичайно смілива героїня, яка навчить як прийняти себе такою як є, і водночас - не бути егоїсткою. Щиро рекомендую!
  •  
    Той випадок, коли всім подобається, а тобі ні
    Коли ми відчуваємо вседозволеність, часто в більшості з нас трішки може "зірвати дах", так сталось і з Гг, а далі все як в житті...прийшов момент, коли за дурниці і неправильні вчинки потрібно платити. Потім етап переосмислення і становлення. Це такий собі умовний поділ книги.
    Знаєте, я завжди дякую долі за те що зводить мене з гарними людьми, які в подальшому стають моїми друзями або ж гарними знайомими, так і з нашою героїнею. Спочатку рідні і близькі, які витягнули з халепи, а потім і найкраща подруга, яка показала подальший шлях в житті.
    Чи пожертвувала Гг чимось в житті?-Ні!
    Чи переборювала себе, щоб чогось досягти?-Ні!
    А мудрість приходить з роками...

    Чекала чогось інтригуючого, а отримала досить банальну історію життя Гг. Так, є в книзі цікаві думки, показана дружба, кохання, підтримка, сексуальна розкутість, але все це не нове і начебто вже десь було.

    P.S. Не можу сказати, що книга погана і що її не потрібно читати...потрібно і ЧИТАЙТЕ! Просто вона пройшла повз мене на відстані 100 метрів і помахала мені рукою.
  •  
    ...місто розпусти - місто життя....
    ....Сміливо зауважу , що це буде одна з кращих книжок у 2020!))
    .
    Зовсім не хочеться розповідати моменти сюжету. Занадто багато емоцій. І багато роздумів ще довгий час після прочитання.

    Історія цілого життя написана як лист. Ніби мені писали цього листа. Місцями обурливо, згодна. І 18+ буде не зайвим позначати) Але Гілберт вміє закохати у свій твір.

    Попри велику кількість персонажів все одно з'являються улюблені. Ті, яких розумієш і підтримуєш. Я люблю відчуття , коли книжку проживаєш.

    Ми зовсім не схожі з Вівіан, але я зріднилася з нею. Дратували вчинки, так. Але завжди було відчуття, що ще не все втрачено. Щось має відбутись. Щось повинно змінитись. Роман дав можливість прожити одне із своїх життів, якби це було можливо ))

    Так, хтось за вульгарними епізодами і, часом, безглуздими вчинками героїв не побачить нічого. Це нормально. Я вважаю, що ця книга не для всіх. Але впевнена, що вона обов'язково сподобається тим, хто читав "Природа всіх речей ".

    Читати чи ні ? Вибір за кожним. І хай не злякає вигляд товстунця. Роман читається легко і не помітите, як перегорнете останню сторінку...
  •  
    Бути вільною
    Елізабет Ґілберт на диво уміє писати захопливі романи про жінок. І не зважаючи, чи перед вами вчена, чи жінка що шукає умиротворення, чи "зіпсована" дівчина з багатої сім'ї. А саме про останню і йдеться у новому романі авторки.
    Вівіан після невдалого бунтівного навчання у коледжі їде до своєї тітки Пег до Нью-Йорка. Батьки просто намагаються її сплавити, поручаючи юнку на тітоньку, власницю театру, яка далеко не свята. І тут починаються основні пригоди дівчини - в оточенні акторок, які тільки й живуть у своє задоволення. То ж разом із головною героїнею поринаємо у світ великого міста в далекі 40 роки. А це вечірки до ранку, море алкоголю і сигарет, богемна розкіш, ексцентричні дами, пещені самозакохані чоловіки, недоступні шоу-гьорлз, а ще - абсолютна свобода! І при цьому всьому потрібно вміти жити саме так, як хочеться, ігноруючи соціальні стереотипи, насолоджуватися, без оглядки на суспільство і переконання.
    Вся історія викладена у формі листа-сповіді невідомій Анжелі після смерті її батька. Інтрига, ким саме був для Вівіан батько Анджели тримається майже до кінця роману.
    Історія хоч і легка, але доволі повчальна. Багато хто засуджує авторку за такий занадто розв'язаних роман, але ж він дуже правдивий. Особисто мене вразив доволі сильно.
  •  
    Затишна історія довжиною в життя
    У новій книзі Елізабет Гілберт «Місто дівчат» зачіпається багато актуальних для нашого покоління тем. Місце подій – Нью-Йорк середини минулого століття, проте дилеми, що з ними повинні давати собі раду головні герої залишились незмінними до цієї пори. В книзі підіймається питання дорослішання, становлення себе як людини, гомосексуальності, життєвих стандартів (показаний теж момент, коли то люди почали боротись з заїждженими кліше), гендерних стереотипів, а також непорозуміння між поколіннями, пост воєнних травм і багато інших нюансів, які прослизають поміж рядками приправленого гумором тексту.

    В сюжеті твору лежить історія американки Вівіан Морріс, що народилась в провінції у забезпеченій сім‎'ї. На початку твору бачимо Вівіан дев‎'ятнадцятилітнньою – дівчину без жодного плану на життя, більших амбіцій, відраховану з коледжу, дівчину, що розчарувала батьків і не відчувала з цього приводу ані найменшого докору сумління. Вибрики долі заносять її в Нью-Йорк, ще й не просто в Нью-Йорк, а за куліси богемного нью-йоркського театру. Там, а ще в манхеттенських клубах і в компанії легковажних артисток Вівіан пізнає, чим є життя – зі всіма його злетами й падіннями, соромом, зрадами, задоволеннями, лицемірством. Переломним моментом в житті героїні, як і багатьох її сучасників, - є Друга світова війна, яка змушує дівчину багато втратити, але ще більше здобути.

    Наприкінці роману Вівіан є бабусею, котра з солодкою ностальгією згадує свої молоді роки і шкодує лише про те, що за молодості не закрутила більше романів з моряками, що з кінцями відчалювали на війну для служби на флоті.

    Цікавою є теж форма написання. Роман є листом Вівіан до доньки єдиного чоловіка, якого вона покохала за все життя. Її чесність вражає, від відвертості деколи стає ніяково, проте всі каверзні деталі допомагають зрозуміти багатогранність і глибину персонажів. Ось ця внутрішня суперечність головної героїні («кохаю одного, проте сплю з багатьма») робить її ближчою до нас, читачів (бо ж хто з нас завжди поводиться логічно й раціонально?), робить її живою людиною, на яку складно рівнятись, але якою варто захоплюватись.

    Фемінізм і рефлексії над місцем жінки у цьому світі становлять один з базових стовпів, на яких тримається роман (що є, очевидно, типовим для прози Гілберт). В цьому романі аж роїться від яскравих та незалежних жінок, а ще від їхніх недоліків та гріхів. Проте те, як вони приборкують свої комплекси, надихає та заслуговує поваги. Як тоді, так і зараз.

    Роман, щоправда, стає аж надто єлейним від сексуальних пригод головної героїні. Це те, чого в цій історії явно в надлишку. Деколи виникає почуття ніяковості від прочитаного на сторінках, оскільки здається, що такі речі все ж повинні залишатись інтимними та приватними, навіть у нашому ліберальному столітті. Але кожен сам вибирає, на чому акцентувати увагу і це те, що робить цю історію унікальною.

    Одразу варто застерегти: це, скоріше, не історична проза, то ж не варто очікувати, що ця книжка стане глибоким джерелом знань про тогочасний Нью-Йорк, моду чи війну. В романі можна знайти відгомін цих мотивів, він дає базові поняття про те, як було тоді. Деталей достатньо, щоб зануритись в ту епоху, проте освітньої вартості він не несе (та й чи повинен? :) ).

    Загалом книжка дарує позитивні емоції, дає певні теми для роздумів. Затишна історія, яка залишає приємний посмак.
  •  
    В «Місті дівчат» є все, що потрібно для гарної історії
    Історія головної героїні бере свій початок в Нью-Йорку 40-х років і представлена у вигляді листа, в якому Вівіан розповідає про своє довге і насичене життя. Вона згадує свої пригоди, свої жахливі помилки, відносини з оточуючими, свою бурхливу молодість на Манхеттені, п’яні гулянки до ранку, море алкоголю і сигарет, богемну розкіш і роботу в театрі, що ставить фривольні п’єси. Ексцентричні дами, розпещені самозакохані чоловіки, чарівні танцівниці та пошуки пригод на свою юну голову..Дев’ятнадцятилітня Вівіан хоче взяти від життя все і йде в повний відрив, але шоу не може тривати вічно, власне, як і молодість. Яскраві декорації довоєнного Нью-Йорку змінюються випробовуваннями війни. Життя Вівіан обчислюється вже не днями і ночами, а цілими роками. Настає момент дорослішання і саме перехід від розгулу до звичайного життя починає цікавити більше, ніж бурхливе минуле.
    Цікаво спостерігати за внутрішніми трансформаціями героїні та її прагненням зберегти внутрішню свободу, жити так, як хочеться, а не так,як диктує суспільство.
    Ця книга - це сповідь жінки, яка осмислює своє прожите життя, але дивиться на нього з задоволенням, з повним прийняттям себе і своїх вчинків. Вона побудувала своє життя так, як підходило саме їй, і вона прожила це життя в гармонії з собою, так, як вважала за потрібне його прожити. «Місто дівчат» - вдала спроба пояснити, що якщо ти не вписуєшся в стандарти, це не означає, що ти чимось гірший за інших.
    У книзі, крім Вівіан, є багато харизматичних, живих героїв. Вони роблять помилки, дратують, захоплюють та викликають співчуття. У кожного з них купа недоліків, але від цього вони не перестають подобатися, а скоріше навпаки, своєю "реальністю" закохують в себе ще більше.
    В «Місті дівчат» є все, що потрібно для гарної історії: злети і падіння, перша закоханість, помилки та розплата за них, вірні подруги, пошук себе, а ще раптові повороти долі і справжнє кохання.
    Взагалі, вся атмосфера настільки реалістична, а богемне життя персонажів, з притаманним йому блиском та шиком, також передане чудово і просто заворожує. З перших сторінок переймаєшся настроєм того часу, уявляєш собі театр і театральне життя. Це одна з таких книг, яку із задоволенням читаєш і рекомендуєш іншим. А ще з нетерпінням чекаєш на екранізацію ;)
  •  
    Дівчата
    Це було моє перше знайомство з автором і не можу сказати, що дуже вдале. Але давайте по черзі розберемося.

    Сподобалось оформлення книги. Вона досить важкенька, такий собі товстунець. Але читати книгу досить зручні і цей розмір не викликав жодних мінусів у читанні або дискомфорту.
    Гарна обкладинка, тому читаючи книгу я отримувала естетичне задоволення.

    Пригадую, що дивилась фільм за мотивами саме цієї історії і мені не дуже сподобалось. Занадто жіноче вийшло. Кіно називається "Їсти, молитись, кохатись"

    Начиталась дуже багато гарних відгуків і просто не змогла пройти повз.

    Сподобався посил на тему "покохай саму себе". Ми маємо сприймати себе і подобатись в першу чергу собі, а вже потім усім іншим.

    Скажу чесно, що головна героїня дуже бісила. Я не підтримую її спосіб життя. Засуджую? Можливо...

    Також опис Нью-Йорку! Це було кохання з першого погляду. Та все таки, чомусь книга не сильно припала до душі.

    Можливо, колись я до неї повернусь, але це не точно.

    Моя оцінка чотири з п'яти
  •  
    Книга про двох сестер: молодість і свободу
    Якщо знову відчуєте спрагу без лоску та елегантності й вам здасться, що життя те тільки й робить, що диктує свої правила, догматичні та стереотипні – пірнайте з головою у вир жіночого світу романів Елізабет Ґілберт. Якщо Ви не звикли так відчайдушно занурюватися в дух моменту – поготів пірнайте стрімголов! Ви ж за крок від того, щоб звільнитися від всіх-всіх обмежень, комплексів і стереотипів, адже жінка, яка підкорила весь світ літературним бестселером «Їсти, молитися, кохати» точно знає, як здобути право жити так, як тобі хочеться, і ласкаво навчає інших. Вона будує свої романи, так як життя будує жіночі долі: з кохання та свободи.
    « Місто дівчат» — одна з останніх книг Елізабет Ґілберт за статистикою і найзапаморочливіша історія за відчуттями. Адже більш несподіваних відтінків емоцій ні в одній книзі не знайдеш! Чесна історія дорослішання, історія дуже незвичайного кохання, на яке наклала свою тінь війна, історія справжньої дружби, яку нелегко знайти, зрозуміти й оцінити наклалися одна на одну, сплелися в картату стрічку життя дев’ятнадцятилітньої Вівіан Морріс. Можна натрапити на величезну кількість автобіографій, перенасичених порадами як досягти успіху в житті, але про те життя там жодного слова не виронено. У романі ж «Місто дівчат» усе навпаки, хоч і догори дриґом: небезпечні пригоди з присмаком небезпеки, карколомні ситуації, гейзери пристрасті й ні слова про дисципліну. Молодість не залишила їй місця, вона вшановує свободу, жіночу привабливість і відвагу бути собою.
    Легкість і екстравагантність — головні герої на святі життя.
    Головна сцена – Нью-Йорк 1940!року, столиця вишуканості й блиску. Часто змінює декорації, але ж мінливість – найбільша принада цього міста. У все це треба зануритися, щоб зрозуміти: для того, щоб бути хорошою людиною, не обов’язково бути чемною дівчинкою. Зірки, театральний абсурд, діалоги, які виблискують, наче діаманти в келиху шампанського, ріки алкоголю і відчуття цілковитої свободи, що спершу заворожують та спокушають, а потім вибивають з-під ніг, –постановка обіцяє бути цікавою.
  •  
    Відгук
    Що ж... Я не читала попередніх книг автора, і у цій книзі мене зачарував стиль Елізабет Гілберт! Якщо дуже часто головна героїня і бісила, то стиль усе витягував, додавав свою "перчинку" і від цього, власне, я і не закидала книгу)
    Так, це 40-і роки, Нью-Йорк. І так було класно пройнятися цією атмосферою! Прописані такі класні деталі - уже від цього рекомендую книгу!)
    Також дуже класний момент - це розповіді про закулісся театру. Про конкуренцію, про підготовку вистав та пошиття костюмів, коли майже нема коштів... Це було дуже цікаво, ніби сама там побувала, і навіть змінила своє ставлення до театру, хоча і так його завжди любила)) Є досить сильні герої, які вчать мужності, вчать самоповазі та жіночій мудрості. За це окреме дякую автору! Але є головна героїня... Я так хотіла, аби вона хоч раз порозумнішала, але сталося трохи інакше... Бісила дуже, бо якщо деякі моменти ще можна зрозуміти, то інші ж - взагалі "О Боже!" Тим не менше, без цього не було б і книги, інтриг) На мою думку, сексуальні сцени не є недоречними чи що їх забагато. Вважаю, що всього в міру і прописано не пошло.
    Книга гарно підійде дівчатам від 16 років, бо щоб не було в голові, навчить розуміти, чим то все може закінчитися )
  •  
    Місто мрій та свободи для дівчат
    Героїня роману Вівіан після виключення з коледжу і небажання жити з батьками, їде в гості до тітки Пег, яка має театр Лілея у Нью-Йорку. Читачі разом з Ві поринають у атмосферу театрального життя. Саме тут дівчина опиняється у вирі життя великого міста і намагається бути в самому центрі цього життя. Книга в деякій мірі про фемінізм у період з 1940 року, становлення незалежної героїні і відстоювання жити як сама забажаєш. Дехто засуджує вміння Вівіан лише шити та займатись сексом, хтось скаже прямо "мала паскудна шльондра", проте чи всі щасливі жити під копіювальну призму чоловіка та дітей і гарної домогосподині? Чи щаслива її тітка Пег, яка не має дітей та чоловіка? Чи можна вважати неправильну людину хорошою? Які критерії для оцінки твоєї особи використовувати?
    Героїня намагається зрозуміти заміжжя, любов чи секс або їй принесе щастя. Чи правильно коли щастя приносить пошив гарних речей? Але роман не лише про походеньки і веселощі молодої дівчини, бо розповідь веде вже бабуся і оцінює своє життя з погляду зрілості та мудрості.
    Моє знайомство з творчістю авторки відбулося завдяки цій книзі. Попередній бестселер "Їсти, молитись, кохати" не читала. Книга сподобалась як сюжетом так і діалогами героїв. Читала на одному диханні, бо цікаво, що ж буде далі.
    Філософія пошуків себе та відстоювання власної думки про щастя, у спогадах через прожиті роки.
    Також читач може спостерігати за життям міста під час війни та після неї. Авторка з скрупульозною увагою відтворила особливості життя в ту епоху.
  •  
    Сяючий Мангеттен
    Взагалі не збиралась читати цю книжку, та й оте знамените “Їсти. Молитися. Кохати” пройшло повз мене. Але такі діаметральні відгуки від “Шедеврально” до “Фу, яка гидота” таки заінтригували.

    Ще одна причина прочитати книжку - це ігристий, як вино, і яскравий як паєтки на сукні, Мангеттен 40х років. Дуже люблю цю епоху, але передати її бурлеск вдається далеко не кожному автору. Гілберт вдалося.

    Отже, в центрі сюжету Вівіан - 19 річна дівчина, в міру розумна, по юнацькому егоїстична і досить недалека та легковажна, щоб всі ці якості ідеально гармонізували. Все починається з того, що вона з тріском вилітає з коледжу, бо її більше цікавив крій сукенок учениць, ніж саме навчання.

    Тож чемні і правильні батьки-консерватори швиденько збагрюють доньку до ще однієї паршивої вівці в сім'ї, тітки Пег, яка тримає старий театр на Мангеттені. І Вівіан, ніби риба в ставок, потрапляє, куди треба. Роман побудований, як лист-сповідь до доньки одного з її коханців.

    Це роман-бурлеск, він легкий, яскравий і дуже-дуже богемний. Тут багато театру, світського життя театральної тусовки, а ще безладного сексу, флірту і ще більше алкоголю. Тож якщо вас тригерить хоч одна з останніх тем, не беріть цю книжку, бо плюватись будете буквально з перших сторінок.

    Мені роман більше сподобався, ніж ні. Не те, щоб я симпатизувала Вівіан, але як персонаж вона цілісна і має право на існування. Ба більше, таких панянок не надто обтяжених моральними принципами і в житті вистачає. Тож, на мій погляд, кричати: “Який жах і як таке можна писати?” трошки лицемірно. Більше скажу, в контексті тієї історії я Віві прекрасно розумію і я їй вірю. А хіба це не основна мета автора? До того, ж якби всі персонажі були високоморальні, то література стала б прісною як церковна проскурка.
    До слова зріла Вівіан мені дуже імпонує, це самодостатня жінка, яка знає чого хоче і не бреше собі в цьому.
  •  
    Кем был для вас мой отец? Или вся жизнь в одном письме
    К книгам Элизабет Гилберт у меня откуда-то взялось предвзятое отношение. И начинала прочтения этого произведения тоже с иронической усмешкой, ибо женский романчик, который претендует на нечто большее. И оказалось, моя ирония была тут абсолютно не к месту. Не берусь утверждать, что роман совсем без недостатков. Конечно и тут они присутствуют! Но и достоинств не меньше. Итак начнём с положительного: хороший язык, все действия логичны, удивительная атмосферность при ничтожном количестве описаний, все персонажи хорошо прописаны и раскрыты, читается легко, сюжет динамичен. Лично я четко видела как «выросла» главная героиня за весь роман. Автор умело показала становление гг как личности и осознания себя и своей жизни. Ну и конечно же сама идея и заложенный посыл. И вроде бы есть все, чтобы стать отличной книгой. А теперь, поговорим о недостатках. Самый главный, который бросается мне в глаза - это то, что автор запихнула сюда все возможные проблемы (ЛГБТ, феминизм, расизм, сексизм, плохие отношения с родителями, отношения с большой разницей возрасте, воспитание детей без отца, классовая разница, проблемы бедных и проблемы богатых, измены и так можно ещё долго перечислять). Меня это после половины книги просто начало провоцировать на смех. Ну серьезно, какую ни возьми проблему она тут есть. Такой подход отовсюду по чуть-чуть мне не нравиться. Но, что-то подсказывает мне, что именно этот подход обеспечил книге звание «Бестселлер». Для каждой что-то есть. Другой минус - это ни единого положительного персонаже мужского пола. Да с некоторыми положительными чертами, но при этом с огромными тараканами. Так что в общем оказалось никого достойного. Следующий минус это объём текста. Ибо получается странно: большую часть книги описывались 2 года «бурной молодости», а в оставшиеся страницы впихнули 50 лет. И довольно отрывочно и скачкообразно попытались показать оставшуюся жизнь. Можно было вполне спокойно сократить «бурную молодость» и при этом ничего не потерять. И последний минус - полнейшая неправдоподобность. Главной героине все слишком легко сходит с рук. Не верю! Вообщем роман не плох и довольно интересен. Превозносить в лучшие книги не стоит, а вот обратить внимание в хмурую погоду на карантине самое то!
  •  
    Місто дівчат
    «Місто дівчат» - перше моє знайомство з авторкою Елізабет Гілберт.
    Написана, як лист до доньки одного з коханців, книга читається легко. Вона переносить нас в Америку 40-х років, а саме у маленький, бідний театр на Мангетені, куди батьки відправляють головну героїню. Ми занурюємося разом з нею в богемне життя - захопливе, але часом небезпечне. Ми дізнаємось про нічне життя Нью-Йорку, де дівчина шукає пригоди з подругами, відвідуючи вечірки і розважаючись з незнайомцями. Поринемо в життя театру вдень, де вона шиє костюми на постановки.
    Головна Героїня взагалі не намагається бути «хорошою дівчинкою», не мріє вийти заміж і народити дітей. Натомість вона шукає своє місце в житті, часом помиляється, втрачає близьких, боїться шлюбу і дозволяє собі закохуватись. Вона не звертає увагу на осуд батьків, не завершує навчання і взагалі разом з тіткою вони здаються «білими воронами» своєї сім’ї, і не тільки. Здається, що вони навіть для тогочасного Нью-Йорку занадто прогресивні.
    Саме неідеальність героїв робить їх справжніми і живими, дозволяє знаходити в їх рисах себе.
    Мені сподобалась ця книга, чудовий переклад і дуже приємний дизайн обкладинки.
  •  
    Завораживающий роман
    Элизабет Гилберт в романе "Город Девушек" подарила своим героям столько жизни и энергии, что это действительно поразило меня. Все они отличались друг от друга, все порочно, но удивительно. Пег, дядя Билли, Эдна и многие другие. Это был парад интересных людей, которых мы так хорошо узнали. Я просто могла изобразить их всех перед своими глазами, и мне так хотелось, чтобы я могла переехать туда, чтобы встретиться с ними.
    Эта книга завлекла меня с первой страницы своим прекрасным повествованием главной героини Вивиан. Вивиан рассказывает историю своей жизни неизвестному человеку по имени Анджела, которого мы не можем идентифицировать почти до конца книги. История Вивиан рассказана с 1940 года по сегодняшний день эпическим образом. Особенно острым и актуальным периодом времени, обсуждаемым в книге, является участие Америки во Второй мировой войне. Я часто была глубоко тронута этим томом, и у меня в голове было прекрасное видение прекрасной Вивиан.
    Стиль письма был лёгким, плавным, а страницы легко переворачивались. Я очень рекомендую эту замечательную книгу для чтения.
  •  
    Ожидала чего-то большего
    Одна из топовых книг всех магазинов - "Місто дівчат" от Элизабет Гилберт. Столько положительных отзывов читала об этой книге, что наконец решилась ее прочесть.

    Судя по обложке и названию, долгое время думала, что эта книга что-то на манер "девчачего" романа о любви. Но книга оказалась куда более глубокой и со смыслом.
    Роман посвящен рассказу о Молодой девушке Вивиан. О ее бурной молодости и отношениях. Но лично для меня эта книга не только о любви. Конечно, здесь и о дружбе, отношениях и разврате старого Нью-Йорка. Но романы о любви, за моим субъективным мнением, немного другие.

    Книга, безусловно, очень интересная и познавательная. Можно узнать очень много нового о военном и послевоенном времени в Америке, жизни людей в то время и экономической ситуации Нью-Йорка. Специально я бы не стала искать эту информацию, но по контексту было очень интересно узнать что-то новое для себя.

    Читается не очень легко, да и объем не маленький. Не могу сказать, что книга меня покорила (возможно просто ожидала чего-то большего), но не жалею о потраченном времени.
  •  
    Розчарована
    Купувала книгу, щоб було щось легке та приємне для душі почитати на відпочинку. Подивившись на те, що книга крізь в топ рейтингах, вирішила купити. Одразу скажу - книга розчарувала, бо не можу її назвати ані цікавою, ані приємною.

    Ні, маю визнати, що викладення гарне, книга читається легко. Нью-Йорк тих років описано мальовничо: під час читання книга дає те відчуття присутності та занурення в атмосферу, яке не завжди вдається авторам. Але це все, що я можу гарного сказати про цю книгу (не буду ставити як плюс дуже гарну обкладинку).

    Сюжетна лінія нічим не зачепила, було навіть відчуття, що її й взагалі нема (де зав'язка? де кульмінація?). Вся книга - це просто викладення недуже цікавого і доволі розпусного життя героїні та її оточення. До всього цього, нема відчуття, що принаймні хтось з героїв цієї книги по-справжньому щасливий. Усі наче тягнуть тягар своїх вад по життю і так і живуть, не намагаючись нічого змінити. Тож книга залишила неприємне відчуття. Марно витрачені час та гроші, та й зайняте місце на поличці.
  •  
    Густі барви безвиході...
    Елізабет Гілберт – безперечно хороша письменниця сучасності. Її романи досить легко читаються та сприймаються великою кількістю її шанувальників. Та у випадку з «Містом дівчат» запрацював свідомий механізм «хайпу».

    Особисто я очікувала отримати від роману такі емоції, які пережила під час читання «Їсти. Молитися. Кохати», та цього не сталося. Звісно, сюжет твору відбувається далеко від медитаційного спокою, усе стається під час воєнних та повоєнних років, що забарвлює книгу в густі барви безвиході. Однак невизначеність позиції життя головної героїні, її потік за тим, що відбувається та небажання виборсатися із болота, яке дедалі дужче затягувало її у свій вир, роблячи її сліпою, не припала мені до душі.

    Можна було б пришвартувати історію до теми фемінізму та самореалізації жінки у сучасному світі, але надто вже вона вийшла спотвореною. Звісно, праця письменниці неоціненна. Вона опрацювала надзвичайно великий масив інформації, аби якнайточніше передати дух епохи, та й сама ідея з «Містом дівчат» виявилася доволі успішною та цікавою до прочитання, що стало одним із визначальних плюсів цієї книги.

    Проте перечитувати книгу бажання у мене немає.
  •  
    Рецензія
    Авторка написала книгу яка розриває загальноприйняті моральні шаблони. Оповідь ведеться зі слів головної героїні, похилої жінки на ім’я Вів’єн, яка розповідає історію свого життя. Вона народилася в багатій американській сім’ї, однак не змогла виправдати надії, які на неї покладала родина. Вона не змогла закінчити університет, тому батьки вирішили відправити її до Нью-Йорка, в якому проживає рідна тітка героїні. Там вона відчула смак вседозволеності. Звільнившись від родинних кайдан, вона поринає в світ розваг, який заполонив велике місто. Секс, вечірки, алкоголь - це лише частина з того, що чекає на неї. Багатьом важко уявити, такі події в сорокових роках минулого століття. Всі звикли бачити тогочасний світ цнотливим, тому декого може шокувати така поведінка героїв книги. Потім звісно ж дівчина повернулася до дому, але через деякий час знову повернулася в своє улюблене місто, вже досвідченою жінкою. Звісно ж у її житті було кохання, було багато друзів. Однак її життя не схоже на те, яким живуть звичайні люди. Ця книга ніби кидає виклик загальноприйнятим нормам. Можна все життя прожити вважаючи себе високоморальним, однак насправді мораль абстрактна категорія, тому для кожного вона своя.
  •  
    Місто дівчат
    Взагалі більше люблю класичні романи. Але ця книга мене заінтригувала. Багато відгуків і всі дуже різні. І дякую якабу, була акція і я все ж придбала цю книжку з чудовою знижкою, тому нарешті і сама можу скласти про неї думку.
    Книжка в твердій палітурці, сірий папір, але читати зручно.
    Переказувати не буду, не цікаво. Я поважаю книжку, якщо в ній є якісь розумні ідеї, думки, якщо я може їх прирівняти до свого життя і зробити висновки. Із 535 сторінок таких було 5 думок, які дали мені привід замислитись.
    Загалом, книга непогана. Цікаві описи одягу, як носити і конструювати, бо мені близька ця тема.
    Тема кохання дуже складна, незрозуміла. Якщо туди ж відносити інтимні стосунки, то, на мою думку, вони були місцями не еротичні, а надто вульгарні, неприємні. Може це так було задумано, щоб передати відношення тих часів до цього.
    Більша частина книги дуже детальна по часу, а в кінці летіли десять років, двадцять дуже швидко.
    На останок, вчинок головної героїні дуже вразив, думала не буду вже дочитувати.
    Не жалкую, що придбала, але перечитувати не буду.
  •  
    Місто дівчат
    Моє знайомство з Елізабет Гілберт розпочалося з роману "Їж, молись, кохай". Автор ще тоді мені дуже сподобалась. Тільки-но я побачила в продажі її нову книгу, то одразу взялась за прочитання.
    Роман знайомить нас із Вівіан - їй 19, вона молода та гарна. До речі, розповідь в книжці ведеться саме від її імені. Героїня мешкає в невеликому містечку разом з батьками та займається шиттям, її життя тихе та непримітне, та все змінюється тоді, коли Вівіан опиняється в Нью-Йорку.
    Елізабет Гілберт вкотре мене здивувала - її "Місто дівчат" сподобалось мені навіть більше, ніж "Їж, молись, кохай".
    Найбільше, що мені сподобалось в романі спостерігати за змінами в характері головної героїні, за змінами її думок, за тим, як події навколо впливають на Вівієн - авторка змогла чудово це показати. Загалом, інші персонажі мені також сподобались - кожен з них по-своєму унікальний.
    Другий момент - це динаміка в романі. Книжка багата на події, вона не нудна, а навпаки легко та швидко читається.
    В даному романі є все - кохання, щира дружба, війна, показано те, що потрібно вперто йти до своєї мети та вірити в себе, також автор зачіпає тему моральних цінностей в житті людей.
    Моя оцінка книги - 10/10.
  •  
    Надзвичайно легка книга
    «Місто дівчат» - чудова книга на випадок, якщо хочеться почитати щось необтяжливе, виключно для відпочинку.
    Манера оповідання нагадує серіал «Як я зустрів вашу маму», де головний герой розказує дітям про своє життя купу сезонів, щоб дійти до моменту зустрічі з їхньою мамою. Тут так само: Вівіан починає писати листа про те, як зустріла батька Анжели, але врешті здається, що часом вона про це забуває, завдяки чому ми дізнаємось всі подробиці її життя.
    Я читала книгу з відчуттям, що вона потрапила в мої руки в правильний час. Мудрість, якою 90-річна Вівіан, говорячи про помилки та вчинки 20-річної себе, є справді цінною.
    Особливим натхненням є образ легкої тітки Пег, чиїм ставленням до життя складно не захоплюватись. Зрозуміло, в діалогах з Вівіан вона теж ділиться цінними ідеями.
    Звісно, немає чогось аж надзвичайно нового та незвичайного, але мудрість, підкріплена історіями з життя читається дуже цікаво та засвоюється, сподіваюсь, по-іншому.
    Ось одна з улюблених цитат-мудростей з книги:
    «Вчись ставитися до життя простіше, пташко. Світ постійно змінюється. Хтось щось тобі обіцяє, а потім порушує обіцянку. Шлюб здається міцним, а потім люди розлучаються. Якщо всім перейматися, станеш дурною і нещасною – що в цьому доброго?»
    А ще Елізабет Гілберт гарно даються описи стилю життя – відразу хочеться все кинути та жити так само – легко й вільно.
    "Їсти на самоті коло вікна в затишному ресторані – одна з найбільших таємних насолод у житті. Фокус у тому, щоб захопити зі собою книжку чи газету і, тільки сівши, відразу замовити якийсь напій."
    Якщо вам хочеться такого настрою, то книга для вас.
  •  
    Вибачте, але... 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не можу оцінити надто високим балом цей роман, хоча майстерність слова Ґілберт зачаровує - ковтаєш сторінку за сторінкою, і навіть не помічаєш, що вже ніби і прочитала... Для того, щоб не дуже спойлерити про зміст, скажу саме про свої відчуття. Шкода, що тут слово "свобода" майже тотожне з висловом "що хочу, то і роблю, бо я вольнедумная дівиця". В моєму уявленні навпаки, свобода - це самодостатність, це не дурість, це мужність не робити те, чого не хочеться і навіть те, що хочеться, це думати про наслідки. Саме в зрілому віці головна героїня такою вільною людиною, в моєму розумінні, і стає. Вона вже могла пояснити суть своїх бажань. Вона стає самодостатньою жінкою, якій дійсно все рівно, що за спиною говорять. І в порівнянні з молодістю, її зрілість викликає почуття поваги до життя іншої людини і намірів прожити своє життя так, як людині вважається за потрібним.
    І мій план за відчуттями "Міста дівчат":
    1. Знайомство з доволі невиразною та нерозумною дівчиною. Молодість і дурість.
    2. У вир з головою, доки молода - вспіти все, навіть те, чого мало розумієш, і взагалі не можеш пояснити нащо воно тобі треба. Відчуття при читанні неприємні, ніби "тупієш" з героїнею.
    3. Наслідки і спокута своїх дій. Справедливість.
    4. Зрілість і дорослішання. Нехай ти робиш все, що і раніше, але пройдено довгий шлях до самоприйняття, самодостатності і самоповаги.

 
Характеристики Місто дівчат
Автор
Елізабет Ґілберт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
536
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-712-8
Тип
Паперова
 

Про автора Місто дівчат