Місто дівчат
Паперова книга | Код товару 979613
Yakaboo 4.8/5
Автор
Елізабет Ґілберт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
536
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Місто дівчат

«Місто дівчат» — новий бестселер Елізабет Ґілберт, яка підкорила світ романами «Їсти, молитися, кохати» та «Природа всіх речей».

Це інтригуючий роман про жіночу сексуальність і свободу, про відвагу бути собою і право жити так, як тобі хочеться. А ще — історія дуже незвичайного кохання, на яке наклала свою тінь війна, та справжньої дружби, яку нелегко знайти, зрозуміти та оцінити, особливо в такому непростому і мінливому місті, як Нью-Йорк.
 
Роман «Місто дівчат» починається 1940 року, коли дев’ятнадцятилітню Вівіан Морріс виганяють з престижного коледжу. Батьки відправляють доньку на Мангеттен до тітки — власниці невеликого, проте дуже ексцентричного театру. Несподівано для себе Вівіан опиняється у справжньому вирі довоєнного богемного життя. Знайомства із зірками, незвичайні театральні постановки, нестримний секс, ріки алкоголю і відчуття цілковитої свободи спершу заворожують та спокушають, а потім вибивають землю з-під ніг. І це лише початок шляху Вівіан довжиною в життя, який необхідно пройти, щоб зрозуміти: ти не мусиш бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною.
Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Елізабет Ґілберт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
536
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    too much 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені дуже подобається творчість Елізабет Гілберт і якщо не надто задумуватися, то дану книгу теж можна було б тільки хвалити і захоплюватися нею - бо як інакше, книга ж то про жіночу свободу, на злобу дня так сказати. От тільки для мене було надто багато моментів зі знаком мінус.
    По сюжету вся книга це один величезний лист головної героїні Вівіан дівчині Анджелі, в якому вона намагається пояснити, які насправді стосунки зв*язували Вів з її батьком Френком, і типу в цій історії мав би бути показаний ріст героїні, її становлення як особистості, пошуки себе і т.д. От тільки добрі 2/3 цієї досить об*ємної книги присвячені випивці, хаотичним сексуальним зв*язкам, юним безтурботним рокам Вівіан, а на решті 100 сторінках в шаленому темпі пролітають решта 50 років її життя, де саме і присутнє знайомство з Френком і де Вів постає вже типу розумною, вільною і успішною жінкою.
    В цій книзі є все, що потрібно для гарної історії: зліт і падіння, перша шалена закоханість, страшна помилка, розплата за цю саму помилку, вірні подруги, пошук себе, відгомони страшної війни, а ще раптовий поворот долі і справжнє кохання. Вона читається легко і дуже цікаво, але при всьому цьому на захват абсолютно не дотягує.
    Ну і чуток про толерантність і модні теми сьогоднішнього дня - мова йде про 40 - 70ті, але тут і геї, і лесбі, і шлюби з темношкірими, і війна та поствоєнний синдром, і жінки, які рішуче відкидають інститут шлюбу. Для мене всього було занадто.
    І ще як на мене, то надто був зроблений акцент на сексуальності головної героїні, про те, що у неї було багато чоловіків згадується постійно та і сама вона про це розповідає де треба і де не треба. Мені здається, що у Гілберт є якась психологічна травма і через свої книги жінка просто її намагається позбавитися. Немає нічого поганого в сексуальній свободі, але чи достатньо лише її для того, щоб бути по справжньому вільною?
  •  
    Бездоганний щоденник 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені стало страшно від розуміння того, що можна отак просто жити на світі по своїм правилам і не паритись про думку незнайомих тобі людей. Перше, що можу сказати про головну героїню - Вау, аплодую стоячи!
    Я дуже давно шукала книжку-щоденник, де я б могла впізнати себе, подивитись зі сторони. Щоб дізнатись як попадати в халепу, а потім вийти з неї з гордо піднятою головою, або просто її якось пережити. Щоб не було бажання понад усе вийти заміж і родити цілу купу дітей. Як я втомилась від ідеальних родинних гніздечок! Хотілось побачити незалежну, самодостатню дівчину, яка займається улюбленою справою і знає, що треба робити, щоб життя було насолодою, а не нестерпним тягарем.
    Звичайно ж Нью-Йорк, Нью-Йорк. Ставлю до рейтингу книги +2 бали тільки за те, що я можу перенестись до вулиць цього міста і пити каву у самій затишній кафешці.
    Не могла відірватись від читання, на роботі постійно думала про скоріше повернення до книги і навіть читала, будучи на концерті.
    Скажу, що це просто шедевр.
Купити - Місто дівчат
Місто дівчат
180 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Елізабет Ґілберт
Елізабет Ґілберт

Популярна письменниця з США, яка прославилася на весь світ автобіографічним романом «Їсти, молитися, кохати», який опублікований в 2006 році. Творчість Елізабет Ґілберт зав'язано на життєвому укладі сучасних жінок. Любов, романтика, сімейний побут і подорожі є вірними супутниками кожної книги автора. В її творах можна знайти відображення абсолютно всіх жінок. Якщо дама хоче літератури,...

Детальніше

Рецензії Місто дівчат

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    too much 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені дуже подобається творчість Елізабет Гілберт і якщо не надто задумуватися, то дану книгу теж можна було б тільки хвалити і захоплюватися нею - бо як інакше, книга ж то про жіночу свободу, на злобу дня так сказати. От тільки для мене було надто багато моментів зі знаком мінус.
    По сюжету вся книга це один величезний лист головної героїні Вівіан дівчині Анджелі, в якому вона намагається пояснити, які насправді стосунки зв*язували Вів з її батьком Френком, і типу в цій історії мав би бути показаний ріст героїні, її становлення як особистості, пошуки себе і т.д. От тільки добрі 2/3 цієї досить об*ємної книги присвячені випивці, хаотичним сексуальним зв*язкам, юним безтурботним рокам Вівіан, а на решті 100 сторінках в шаленому темпі пролітають решта 50 років її життя, де саме і присутнє знайомство з Френком і де Вів постає вже типу розумною, вільною і успішною жінкою.
    В цій книзі є все, що потрібно для гарної історії: зліт і падіння, перша шалена закоханість, страшна помилка, розплата за цю саму помилку, вірні подруги, пошук себе, відгомони страшної війни, а ще раптовий поворот долі і справжнє кохання. Вона читається легко і дуже цікаво, але при всьому цьому на захват абсолютно не дотягує.
    Ну і чуток про толерантність і модні теми сьогоднішнього дня - мова йде про 40 - 70ті, але тут і геї, і лесбі, і шлюби з темношкірими, і війна та поствоєнний синдром, і жінки, які рішуче відкидають інститут шлюбу. Для мене всього було занадто.
    І ще як на мене, то надто був зроблений акцент на сексуальності головної героїні, про те, що у неї було багато чоловіків згадується постійно та і сама вона про це розповідає де треба і де не треба. Мені здається, що у Гілберт є якась психологічна травма і через свої книги жінка просто її намагається позбавитися. Немає нічого поганого в сексуальній свободі, але чи достатньо лише її для того, щоб бути по справжньому вільною?
  •  
    Бездоганний щоденник 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені стало страшно від розуміння того, що можна отак просто жити на світі по своїм правилам і не паритись про думку незнайомих тобі людей. Перше, що можу сказати про головну героїню - Вау, аплодую стоячи!
    Я дуже давно шукала книжку-щоденник, де я б могла впізнати себе, подивитись зі сторони. Щоб дізнатись як попадати в халепу, а потім вийти з неї з гордо піднятою головою, або просто її якось пережити. Щоб не було бажання понад усе вийти заміж і родити цілу купу дітей. Як я втомилась від ідеальних родинних гніздечок! Хотілось побачити незалежну, самодостатню дівчину, яка займається улюбленою справою і знає, що треба робити, щоб життя було насолодою, а не нестерпним тягарем.
    Звичайно ж Нью-Йорк, Нью-Йорк. Ставлю до рейтингу книги +2 бали тільки за те, що я можу перенестись до вулиць цього міста і пити каву у самій затишній кафешці.
    Не могла відірватись від читання, на роботі постійно думала про скоріше повернення до книги і навіть читала, будучи на концерті.
    Скажу, що це просто шедевр.
  •  
    Неочікувано сподобалося 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Упродовж всього життя пнутися зі шкіри, щоб бути "хорошою дівчинкою" та відповідати чужим очікуванням?

    Чи бути чесною насамперед перед собою та жити своїм життям, втілювати свої, а не нав'язані кимось бажання?

    Що оберете ви? Чи вистачить вам сміливості йти за своєю мрією, як це зробила головна героїня нового роману Елізабет Ґілберт?

    Історія життя Вівіан Морріс з "Міста дівчат" - це не біографія легковажної жінки, що лише розважалася та постійно шукала пригод на свою голову, як це може здатися на перший погляд (хоча і про це також).

    Це історія про життя як воно є, про прагнення щастя, про втрати та помилки, яких не уникнути нікому, про відповідальність за свої вчинки.

    Та насамперед "Місто дівчат" - це історія про сміливість бути собою. Браво, Елізабет Ґілберт!

    "Я б могла витратити решту свого життя, намагаючись довести, що я хороша дівчинка, але це було б несправедливо щодо тієї, ким я насправді була. Я вірила в те, що якщо я й не хороша дівчинка, то принаймні хороша людина. Просто такі вже в мене апетити. Тому я перестала відмовляти собі в тому, чого щиро хотіла. І шукала способи подарувати собі насолоду. Від одружених чоловіків я трималася подалі й тому була певна, що нікому не завдаю шкоди.
    Хай там як, а в житті кожної жінки настає час, коли їй просто набридає безкінечно соромитися.
    І тоді вона вільна стати тією, якою насправді є".

    P.S. Ця книга і справді схожа на келих шампанського. От тільки голова після неї точно не болітиме :)
  •  
    І чим тільки Ґілберт думала, коли писала цю книгу? Надворі ХХІ століття, живи як хочеш! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Першими 300 сторінками я була заворожена: Нью-Йорк сорокових років, молода красива дівчина з багатої родини приїздить вперше у велике місто до тітки, яка володіє театром і з головою поринає у світ розваг та сексуальної розкутості. У цього роману було все, аби стати чудовим, але...
    Якщо у першій половині книги (а роман таки відчутно поділяється на дві частини) я прощала головній героїні її сексуальні походеньки (щовечора новий чоловік, часто небезпечні типи, які одного разу навіть зґвалтували її подругу, а на завтра вони знову пустилися берега, напиваючись до безпам'ятства та знімаючи всіх і вся...), адже вона молода і недосвідчена, наївна дівчина, яка намацує свої межі і просто бере від цього життя все, то у другій частині, коли героїня мала б подорослішати, блиску та гламуру вже не стало, натомість сексуальні розваги залишилися...я так і уявляю цю жінку, яка десятиліттями після роботи знімає чоловіків у готелях, має тітку-лесбійку, партнерку-одиноку маму, у якої дивний хлопчик (звісно, теж нестандартної орієнтації), виступає за свободу всього і радіє дослівно "цирку", які принесли шістдесяті...вона так намагається бути попереду всієї планети у свободі поглядів, що забуває вставити роман бодай одні щасливі стосунки. Від вагітних вона шарахається, щасливих шлюбів не буває, заміжня жінка - прислуга (робить це за власним бажанням, чи ні, але прислуговує чоловіку), прізвища чоловічого молодець що не змінюєш...
    Я вважаю себе феміністкою і я далеко не монахиня, більше того, я вважаю багато про що авторка написала правильно, проте мені не подобається ЯК вона це зробила. Вона наче зневажає нормальні шлюби, ніби захищає своє право жити як хоче, ніби вона дійсно має якусь травму. Вона інфантильна й пише інфантильні романи. Мені дуже шкода, що така талановита авторка в першу чергу робить акцент на сексуальній розкутості та агресивному захисті своїх кордонів, аж до нав'язування своїх правил іншим. Не побачила я у її житті та залежності від сексу нічого привабливого наприкінці її життя...
    Що дивно: я не вперше в її книгах читаю що героїні бояться вийти заміж бо в них стискається горло, вже в другому романі її героїні не сплять з тим, кого кохають бо їх обранці мають якусь психологічну ваду... Тобто ця Вівіан щовечора спить з іншим, проте коханий навіть її не торкається бо в нього травма і вона це приймає, проте всерівно розважається як хоче, бо ж вона така вільна, боїться щоб її виставлені на кухні у рядочок фрукти раптом не поклали у вазу, в одну купу...
    Тобто...перша книга була захоплива, блискуча та іскриста, друга ж розповіла про пошарпану життям жіночку в чоловічих костюмах, яка жила тихим життям і не мала особливо про що розповісти, окрім своїх походеньок, а чоловіку її життя взагалі у романі на 532 сторінки випало сторінок так 50...
    Що ж, ідеальна відповідь на запитання у листі "а звідки ви знали мого батька" - вивалити на цю людину знання про кожен свій оргазм, який відчула (і жодного з її батьком)))) Логічно ж!
    Не побачила я в цьому романі дорослішання головної героїні, а так хотілося...
    Це швидше інструкція як втратити можливості, які тобі випали: багата родина, гарне виховання та освіта (незакінчена, авжеж!) довгі, стрункі ноги та зовнішність, як у актриси. Ну, не всім же бути розумними у цьому житті, можна просто робити що хочеш і померти на самоті.
  •  
    Неймовірне та захопливе Місто дівчат. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ця книжка від першого до останнього слова ідеальна! Це перше моє знайомство з Елізабет Ґілберт і воно видалось напрочуд гарним. Видно що авторка дуже потрудилась щоб написати цей захопливий роман. Герої книги такі цікаві та глибокі, що мені хотілось дізнаватись про них все більше і більше нового, а особливо про Вівіан Морріс.
    Віві, як її називали, була дуже цікавою особистістю хоча вона виросла в не дуже великому містечку але її душа завжди лежала до чогось більшого. Після того як її вигнали з приватної школи вона не змогла довго лишатись вдома і тому прийняла рішення перебратись до своєї тітки Пеґ. Тітка жила в Нью-Йорку та тримала не великий театр під назвою Лілея. Ця жінка була дуже веселою та добродушною і вона з радістю взяла Віві до себе. Вівіан радо прийняли до театрального колективу, вона швидко подружилась з дівчатами артистками та стала працювати в театрі костюмером бо вміла дуже гарно шити. З того часу вона розважалась як могла зі своїми новими подругами, а особливо з Селією Рей вони ходили від одного крутого клубу до іншого та розважались і звісно з чоловіками. Через деякий час Віві накоїла дурниць, образила одну талановиту акторку і від сорому втекла назад до свого глухого містечка де виросла. Але її історія на цьому не скінчилась. В неї в житті було ще багато злетів і падінь про які варто прочитати.

    Я буду сумувати за "Містом дівчат" воно мені при відкрило завісу в життя від 40х і до 70х років в Америці. Подарувало багато фактів про стиль, моду і звісно також розказало про війну.

    Ця книжка варта, щоб її купили та прочитали!!!! Є один нюанс, коли будете читати цю книгу, то загорніть її в обкладинку або папір, бо золотаві літери, якими вкрита книга, можуть витертись, як вийшло в мене(. Не зробіть такої помилки як я, якщо цінуєте гарний вигляд книжки!!!
  •  
    МІСТО ДІВЧАТ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Жіночність цієї книги починається вже з обкладинки – стильна, розкішна, з золотим тисненням (Видавництво Старого Лева, як завжди все робить з любов'ю).

    І наповнення теж дуже жіночне – про жіночу долю від імені жінки Вівіан, про її дорослішання з 19 і до 90.

    Я не читала ще жодної книги Елізабет Ґілберт, це було перше знайомство і я оцінила її письменницький талант. Дуже живо, було таке відчуття, ніби це реальна історія і герої просто жили своїм життям, а авторка просто описувала це життя.

    Книга-лист, книга-сповідь. дуже відверта сповідь, я б сказала. Просто, героїня, ніби, вивернула себе навиворіт і без прикрас розказала повністю все. Чомусь, спочатку я думала, що вона пише своїй подрузі, потім подумала, що доньці, а виявилось ні те ні інше.

    Америка, 40-ві роки.
    Вівіан – молода, красива, довгонога приїхала підкоряти Нью Йорк. Її тітка Пеґ на той час була власницею театру "Лілея". І мені було дуже пізнавально читати про театр зсередини – як могли виснажувати репетиції, особливо танцюристів. Як себе повинна вести професійна артистка...
    І Віві теж знайшла свою нішу в цьому театрі, оскільки мала неабиякий хист до шиття – шила-перешивала костюми для артисток. Це ще один момент, який мені сподобався, бо моді в цій книзі відведене окреме місце – від розцяцькованих сценічних плать, до стриманих елегантних брючних костюмів.

    Було тут також і місце, відведене війні.

    Була навіть любов, щоправда платонічна.

    Була й інша сторона медалі – головна героїня вела дуже розгульне життя, при чому все життя, це був її стиль. Якщо спочатку з цікавості і дурості по молодості, то потім просто усвідомлено.
    Так, книга, 18+
    Звісно, я не могла ні зрозуміти, ні підтримати таку поведінку Вівіан.
    Також, оскільки це книга американської авторки то вона написана в дусі толерантності – мусив бути присутній хтось темношкірий. Тітка-лесбійка, син подруги – гомосексуаліст, я не толерантна і вважаю це відхиленнями психіки.
    А шлюб, який, насправді, є по своїй природі дуже правильним і логічним – це, на думку авторки рабство і служіння своєму чоловікові. А жінка має бути вся вільна і незалежна.

    Але сподобалось прийняття головною героїнею себе, своїх пороків. Вона визнає що є така і що це нічого не означає. І якщо в її коханого не вистачало сміливості – це теж нічого не означає, хоч по мірках світу чоловіки мають бути сміливими. Тобто, кожен унікальний, в кожного є свої слабинки і сильні сторони, немає одного стандарту.

    Книга досить неординарна. Тому, вирішуйте самі чи підходить Вам вона по змісту, стилю і переконаннях.
  •  
    Любіть себе 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Шукаєте, що почитати зимового вечора? Не хочете знову переглядати сторінки жіночу роману, де все зображено в рожевих тонах. Тоді книга «Місто дівчат» саме для вас.
    Це книга про сучасну жінку, про її сексуальність та свободу, а найголовніше про право бути собою і робити все, що заманеться.
    Події розгортаються у далекі воєнні часи, в 1940 році. І звісно, як прийнято починатися роману, все погано. Юну дівчину, Вівіан Моріс, якій всього 19 років, виганяють з коледжу. Що ж робити дівчині у цей непростий час. Батьки юначки відправляють її пожити у тітки, яка на той час володіла дуже незвичним театром.
    Що ж відбуваються далі? А далі події розгортаються все швидше. І богемне життя, наповнене своїми перевагами та спокусами закручують Вівіан у справжній коловорот подій. Вона знайомиться з зірками, бере участь у театральних виставах. І головне, Вівіан розуміє, що зовсім не обов’язково бути хорошою дівчинкою, скромною, притримуватися всіх моральних норм та законів. Можна жити у своє задоволення (фізичне та моральне) і при цьому бути значно кращою людиною, ніж ті святенниці, яких вона зустрічала раніше. Якщо ви досі приховуєте та приглушуєте свої найпотаємніші бажання ця книга саме для вас.
  •  
    История о богемной жизни Манхэттена сороковых годов
    Вероятно ода из самых читаемых книг этого года. И я очень рада, что ее так быстро перевели на украинский язык. В этой истории, автор использовала один из самых моих любимых литературных приемов. Рассказчик пожилая женщина, которая оглядывается на свою жизнь, и пытается расставить в ней все по своим местам. Это история любви, любви к другому человеку и самому себе, где есть место и радости и сожалениям.
    Девятнадцатилетняя Вивиан оказывается в Нью-Йорке на попечении своей тети, владелицы небольшого театра на Манхэттене. Именно тут Вивиан встречает очень разных и удивительных людей, богему и творческих личностей. Тут она живет новой для себя жизнью свободы, в том числе и сексуальной. Отсюда, в этом театре, начинается ее долгий путь к пониманию себя, любви и жизни. Главный посыл этой книги в том, что в какой-то момент в жизни женщина должна просто перестать стыдиться, а после этого она свободна стать тем, кем она действительно является.
    На фоне новой волны феминизма, книга Элизабет Гилберт становится очень актуальна, и добавляет новых размышлений на эту тему. Для меня эта история видится очень кинематографичной, хотелось бы, чтобы по ней сняли яркий и атмосферный фильм. От книги только самые хорошие впечатления, в который раз Элизабет Гилберт показала себя как прекрасного автора и рассказчика. Книга точно войдет в мой личный топ лучших книг этого года.
  •  
    Втілювати в життя свої мрії
    Я й не очікувала, що ця книга так близько торкнеться струн моєї душі, мого серця.
    Коли берешся читати книжку без великих сподівань і не покладаєш на неї надій, вона бере і чіпляє, відгукується у тобі близькими темами.
    Так трапилося із цією книгою "Місто дівчат" Елізабет Ґілберт.
    Це історія про сміливість. Про те, що варто будь-що довірятися собі та втілювати в життя свої мрії, а не сліпо виконувати сподівання стосовно себе чужих людей. В наш час не так то й легко, довіряти собі, ставити та виконувати свої цілі. Завжди в голові виринає купа думок, що той, чи та, чи ті, очікують від мене і того і іншого. А я цього робити не хочу, не можу, мені це взагалі не потрібно.
    От і тему зачепила Елізабет Гілберт! Дійсно важливу та болючу.
    Можна бути не хорошою дівчинкою для когось, зате доброю, щирою та співчутливою людиною.
    Все залежить від виховання. Більшості з нас з самого дитинства прищеплювали сумніви стосовно себе, своїх вмінь та бажань. Ми частіше хотіли та прагнули того, чого від нас чекали рідні та близькі, та й взагалі найближче оточення.
    Словом, рекомендую до прочитання.
  •  
    Рекомендую!
    Місто дівчат Элизабет Гилберт.
    Після знайомства з книгою Їж, молись,живи, цього ж автора сумнівів читати чи ні не було. Спочатку складалося враження легковажної книги, яка має якийсь собі простенький сюжет. Але чим далі тим більше книжка запохлює в полон. Книга прекрасно передає часи до воєнного та воєнного періоду життя Нью Йорку. Кожен герой книги не такий як всі, кожен має свої власні «вади», але живе з ними, при цьому залишається враження, що всі ці люди все ж дуже добрі і людяні. Люди які навчилися жити в цьому несправедливому світі. Книга розповідає про те що немає однієї істини, немає єдиного правильного образу людини, немає чорного і білого. Авторка зачепила всі проблеми сучасного життя, дискримінацію та нерівність. Особливо вражає остання розмова Вівіан з Френком, і фраза що не всім людям з списами бігати і рятувати цей світ, в мене залишилася як основна теза всієї книги. Книга про те як важливо просто залишатися собою. Хтось скаже книга як келих шампанського, а для мене як міцна кава без цукру.
  •  
    Кольорова ворона
    Елізабет Ґілберт "Місто дівчат"

    Знаєте, як із дівчинки з порядної сім'ї стати першокласною гультійкою? Ні, то Вівіан Моррісон вам покаже!

    Нью-Йорк напередодні війни...мерехтить всіма вогнями й приваблює молодих яскравих метеликів. Одним із них і стала головна героїня роману Вівіан. Коли в 19 років потрапляєш до міста, яке зваблює на кожному кроці, до того ж ще й без надмірного нагляду, де ж тут втриматися. "Місто дівчат" це роман про зміну характеру та вподобань, переорієнтації життєвих принципів, усвідомлення свого "я", яким би "неправильним" воно не було. Молода дівчина стає "яскравою" вороною у власній сім'ї, бо заміжжя, діти та буденність не її вибір. Віві до вподоби вечірки, увага чоловіків та секс, багато сексу. Місцями поведінка дівчини аж надто легковажна, що й призводить до скандалу. Але час, війна та повернення до Нью-Йорка все згладять.
    Перша половина книжки мені тяжко далася, не знаю чому - цікава, яскрава, захоплююча розповідь, але зачепило аж після 300-ї сторінки.
    Історія дорослої Віві - це розповідь про прийняття себе, всіх своїх недоліків та помилок, це наука радіти життю та всім його химерним проявам, не опускати рук та завжди йти вперед.
  •  
    Город женщин
    Роман написан в виде письма главной героини Вивиан, которая повествует о своей жизни, вспоминает о молодости, занятиях, приключениях, своих ошибках. Вивиан приезжает к своей тете, владеющей небольшим театром, в Нью-Йорк, где с восторгом знакомится с миром театра, артистической средой, образом жизни талантливых людей. В театре тети она шьет костюмы для представлений, наслаждается приключениями в огромном городе, посещая рестораны, встречаясь с мужчинами, совершая глупые поступки, вступая в случайные связи.
    После совершенной Вивиан глупой ошибки её выгоняют из театра, и вернется в город она только во время войны, чтобы помогать в театре, где для солдат показывали постановки для поднятия настроения. Нью-Йорк меняется после войны. После окончания войны Вивиан знакомится с Фрэнком Грекко, на котором оставила неизгладимый след война. Героиня взрослеет, меняется её отношение к жизни, она осознает свои ошибки.
    Книга очень атмосферная, показана жизнь Нью-Йорка 30-40-х годов, быт и нравы того времени. Говорится о внутреннем мире женщины, о женской независимости, переоценке жизненных ценностей, взрослении. Написано с иронией. Много шокирующего, неожиданного, иногда – печально. Есть место и романтической любви, человеколюбию, жертвенности. Роман вызывает настоящие эмоции. Многие диалоги можно использовать как цитаты. Интересная яркая книга заставляет задуматься о жизни.
  •  
    Первая книга, которую захотелось сжечь
    Книга отвратительная, герои-похотливые безмозглые американцы. Ни о каком раскрытии эпохи речи быть не может. Главная героиня - нимфоманка без мозгов и тормозов. Эта книга -потеря времени.
    Можно похвалить только иллюстратора обложки. Книгу люди покупают только из-за обложки.
    Люди пишущие хорошие отзывы на данную книгу: однозначно читали 50 оттенков всего, что только может быть.
    У главной героини отсутствуют глубокие мысли, да и мысли вообще, ею и всеми вокруг движут нижепоясные функции.
    Прочитав первые несколько глав, захотелось Пойти в душ и отмыться. Показалось, что ты стоял несколько часов под проводами с сидящими на ними сытыми голубями.
    А вот иллюстратору обложки огромное уважение.
    Первый раз книгу не захотелось отдать после прочтения, не захотелось подарить, ее хочется порвать и сжечь, потому что это пустая трата бумаги и чернил.
    С каждой страницей я чувствую как деградирую, клетки мозга отмирают, так как не могут смириться с этой «чушью в красивой обложке».
    Происходит полный разрыв шаблона, вроде книгу покупаешь для отдыха, духовного развития, эмоционального вдохновения, а получаешь вынос мозга и желание стереть из памяти то, что прочитал.
  •  
    Найдівчачіший роман
    Взагалі, в цьому романі «Місто дівчат» - це назва веселого комедійного спектаклю, що ставили у Нью Йорку в старезній, але помпезній будівлі, що розвалювалась на очах. Це був найшикарніший спектакль який ставився в театрі «Лілея», бо був написаний спеціально для геніальної лондонської акторки Едни Паркер Вотсон. За примхою долі вона приїхала до Нью Йорку працювати разом зі своїм чоловіком - знаменитим актором кіно Артуром Вотсоном. Але гроші виділені на нову п’єсу щезли, і всі репетиції закінчились нічим. А в цей час їхній будинок у Лондоні був вщент розбитий після бомбардування під час другої світової війни. Вотсони опинилися в пастці – без грошей, без роботи, і без дому в Британії. Їм нікуди було повертатись, в Європі йшла війна. Та на щастя, у Едни знайшлася подруга, що мала свій маленький театрик у Нью Йорку, який звався «Лілея». Ця подруга на ім´я Пег і дала притулок і роботу сім´ї Вотсонів. Та щоб не принижувати велику акторку Едну надто простенькими ролями в дурнуватих водевілях, що ставились на сцені театру, відданою подругою Пег було вирішено написати сценарій з головною роллю, гідною Едни. Так і народилася п’єса «Місто дівчат».
    Але головна героїня в романі інша. Це юна особа Вівіан Морріс – безтурботна та наївна, вразлива дівчина, вихована в пуританській сім´ї, але дуже закохана в життя, тому нестримна та відчайдушна. Її вигнали з престижного коледжу, але їй було байдуже до цього, вчитися їй було нудно і вона надто хотіла пізнати світ. Її відправили до тітки Пег у Нью Йорк, яка надала їй повну свободу у своєму житті. Вівіан сповна цим скористалася і стала випробовувати світ - іноді дуже ризиковано та навіть небезпечно для життя.
    І тут починається найцікавіше. Мабуть кожна з дівчат, що прочитали цей роман, знайшли в ньому частинку своєї історії життя, бо всі ми проходимо свій дівчачій шлях – закохуємось, спокушаємось, розчаровуємось, шаленіємо від щастя та втрачаємо, ризикуємо, прямуємо вперед і вверх, не думаючи про небезпеку, або падаємо головою вниз у безодню, губимо цноту, і вирішуємо з ким і як жити.
    Весь роман – це дуже цікава і захоплива історія життя однієї з нас, а також історії жінок, що супроводжують нас протягом життя, стають найліпшими подругами або жорстко карають.
    Роман перекладений дуже гарно, читається легко та швидко. Розвантажує мозок. Рекомендую читати всім дівчатам та жінкам.
  •  
    Нова книга від Гілберт - завжди свято
    Скажу чесно, я, можливо, трохи необ'єктивна, бо однозначно є прихильницею творчості Елізабет Гілберт ще з часів "Їж, молись, люби", мені подобається все, що я читала з того часу, і новий роман не став виключенням (дякую за чудовий переклад Ганні Лелів❤️). Місто подій - Нью-Йорк, буремне життя богеми і тих, хто навколо богеми крутиться: мистецтво, любов, дружба, пристрасть, війна, покликання, пороки, виживання у великому місті, стосунки з батьками - авторка зачіпає, як завжди, багато тем для роздумів. Цікаво слідкувати за розвитком сюжету і життям головної героїні, яка далеко не ідеальна, а жива людина, що робить помилки і не боїться зізнатися в цьому. Але найголовніше, за що я люблю творчість Елізабет Гілберт - це потужна вітальність, життєва енергія і сила, які пронизують всі її тексти. Мені здається, ця авторка з тих людей, що завжди знайдуть під ногами тверду землю, і це своє таємне вміння, відчуття того, що життя в будь-якому разі прекрасна річ - передає своїм читачам і читачкам. І це прекрасно.
  •  
    Каждая история по-своему особенная, пусть и не идеальная
    Вся книга - это одно большое письмо Вивиан Моррис, в котором она пытается объяснить дочери её единственного любимого мужчины, кем же были они для друг друга.
    И 530 страниц, где Вивиан рассказывает про всю свою жизнь, неспешно подходя к ответу.
    Кажется, в книге есть всё: Нью-Йорк, богемная жизнь, поиски себя, первые соблазны темной стороны жизни, алкоголь, неразборчивые сексуальные связи, а точнее очень много неразборчивых сексуальных связей, взлеты и падения, первая влюбленность и первое разочарование, военные годы, которые не пощадили никого и заставили повзрослеть в один миг, настоящая дружба и самая настоящая любовь.
    Может показаться, что вся книга - это история про легкодоступную женщину, где слишком много откровенных сцен, алкоголя, да и вообще добрая часть книги рассказывает о похождениях главной героини, но если не придираться, то возможно всё это было только для того, чтоб подробно показать целую историю взросления и поиска свободы? Показать эту историю со всеми её набитыми шишками и царапинами.
    Это моё первое знакомство с работой Элизабет Гилберт и я уверенна, что теперь точно не последнее.
  •  
    Місто дівчат
    Хоча новий рік тільки почався, книга Елізабет Гілберт "Місто дівчат" вже стала для мене книжкою року! Прекрасно, відверто та щиро написана історія! Книга написана в форматі листа головної героїні до доньки чоловіка, якого вона кохала. В цьому листі - справжня історія життя Вівіан Морріс. В 19 років її виганяють з престижного коледжу для дівчат і батьки відправляють її до тітки. Звучить не так цікаво, правда? А якщо сказати, що тітка - досить таки ексцентрична особа, яка керує власним театром? Атмосфера Нью Йорку 1940-х років просто заворожує! Неймовірно описаний богемний стиль життя артистів театру. Вихор пригод закрутить молоду Вівіан. Це справжня історія дорослішання, радості і щастя, дружби і втрати, болю і приниження. А головне - історія про те, як знайти саму себе, навчитися жити так, як того хочеш ти - і не боятися цього. На ті часи таке вільнодумство зовсім не було поширеним. Вівіан - надзвичайно смілива героїня, яка навчить як прийняти себе такою як є, і водночас - не бути егоїсткою. Щиро рекомендую!
  •  
    Той випадок, коли всім подобається, а тобі ні
    Коли ми відчуваємо вседозволеність, часто в більшості з нас трішки може "зірвати дах", так сталось і з Гг, а далі все як в житті...прийшов момент, коли за дурниці і неправильні вчинки потрібно платити. Потім етап переосмислення і становлення. Це такий собі умовний поділ книги.
    Знаєте, я завжди дякую долі за те що зводить мене з гарними людьми, які в подальшому стають моїми друзями або ж гарними знайомими, так і з нашою героїнею. Спочатку рідні і близькі, які витягнули з халепи, а потім і найкраща подруга, яка показала подальший шлях в житті.
    Чи пожертвувала Гг чимось в житті?-Ні!
    Чи переборювала себе, щоб чогось досягти?-Ні!
    А мудрість приходить з роками...

    Чекала чогось інтригуючого, а отримала досить банальну історію життя Гг. Так, є в книзі цікаві думки, показана дружба, кохання, підтримка, сексуальна розкутість, але все це не нове і начебто вже десь було.

    P.S. Не можу сказати, що книга погана і що її не потрібно читати...потрібно і ЧИТАЙТЕ! Просто вона пройшла повз мене на відстані 100 метрів і помахала мені рукою.
  •  
    Місто дівчат - книга контрастів
    З перших абзаців відчувається письменницький талант Елізабет Ґілберт і сумлінна праця перекладачки Ганни Лелів (гадаю, імена хороших перекладачів варто запам'ятовувати так само, як і письменників). Мова, якою написано книгу, приносить естетичне задоволення, хоча вона й далека від декоративності. Діалоги дуже живі, гострі, дотепні.
    Однак часто я відчувала певне приниження жіноцтва, коли авторка вибудовувала образ головної героїні як непомірно хтивої особи. Секс і шиття - рушійна сила Вівіан. Звісно, про секс говориться мовою глянцевого журналу, а не еротики. Втім, складно собі уявити жінку, котра щоночі пірнає в розваги і прагне їх знову і знову.
    Елізабет Ґілберт руйнує стереотипи, ніби жінки мають бути невинними, а чоловіки - сміливими. Її книга сповнена неординарних і дуже колоритно промальованих персонажів. Особисто я не згодна, що абсолютна розкутість - це свобода. Але мені сподобалася фраза: "Хай там як, а в житті кожної жінки настає час, коли їй просто набридає безкінечно соромитися. І тоді вона вільна стати тією, якою насправді є".
    Місто дівчат - це ще й образ Нью-Йорка, яким він був у 1940-х і 50-х роках. Життя театральної богеми. Наслідки війни, яка залишає шрами не тільки на тілі, а й у душі. А ще роман - втіха для феміністок. Проте найголовніше, що в ньому багато чесності.
  •  
    ...місто розпусти - місто життя....
    ....Сміливо зауважу , що це буде одна з кращих книжок у 2020!))
    .
    Зовсім не хочеться розповідати моменти сюжету. Занадто багато емоцій. І багато роздумів ще довгий час після прочитання.

    Історія цілого життя написана як лист. Ніби мені писали цього листа. Місцями обурливо, згодна. І 18+ буде не зайвим позначати) Але Гілберт вміє закохати у свій твір.

    Попри велику кількість персонажів все одно з'являються улюблені. Ті, яких розумієш і підтримуєш. Я люблю відчуття , коли книжку проживаєш.

    Ми зовсім не схожі з Вівіан, але я зріднилася з нею. Дратували вчинки, так. Але завжди було відчуття, що ще не все втрачено. Щось має відбутись. Щось повинно змінитись. Роман дав можливість прожити одне із своїх життів, якби це було можливо ))

    Так, хтось за вульгарними епізодами і, часом, безглуздими вчинками героїв не побачить нічого. Це нормально. Я вважаю, що ця книга не для всіх. Але впевнена, що вона обов'язково сподобається тим, хто читав "Природа всіх речей ".

    Читати чи ні ? Вибір за кожним. І хай не злякає вигляд товстунця. Роман читається легко і не помітите, як перегорнете останню сторінку...
  •  
    Бути вільною
    Елізабет Ґілберт на диво уміє писати захопливі романи про жінок. І не зважаючи, чи перед вами вчена, чи жінка що шукає умиротворення, чи "зіпсована" дівчина з багатої сім'ї. А саме про останню і йдеться у новому романі авторки.
    Вівіан після невдалого бунтівного навчання у коледжі їде до своєї тітки Пег до Нью-Йорка. Батьки просто намагаються її сплавити, поручаючи юнку на тітоньку, власницю театру, яка далеко не свята. І тут починаються основні пригоди дівчини - в оточенні акторок, які тільки й живуть у своє задоволення. То ж разом із головною героїнею поринаємо у світ великого міста в далекі 40 роки. А це вечірки до ранку, море алкоголю і сигарет, богемна розкіш, ексцентричні дами, пещені самозакохані чоловіки, недоступні шоу-гьорлз, а ще - абсолютна свобода! І при цьому всьому потрібно вміти жити саме так, як хочеться, ігноруючи соціальні стереотипи, насолоджуватися, без оглядки на суспільство і переконання.
    Вся історія викладена у формі листа-сповіді невідомій Анжелі після смерті її батька. Інтрига, ким саме був для Вівіан батько Анджели тримається майже до кінця роману.
    Історія хоч і легка, але доволі повчальна. Багато хто засуджує авторку за такий занадто розв'язаних роман, але ж він дуже правдивий. Особисто мене вразив доволі сильно.
  •  
    Вибачте, але... 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не можу оцінити надто високим балом цей роман, хоча майстерність слова Ґілберт зачаровує - ковтаєш сторінку за сторінкою, і навіть не помічаєш, що вже ніби і прочитала... Для того, щоб не дуже спойлерити про зміст, скажу саме про свої відчуття. Шкода, що тут слово "свобода" майже тотожне з висловом "що хочу, то і роблю, бо я вольнедумная дівиця". В моєму уявленні навпаки, свобода - це самодостатність, це не дурість, це мужність не робити те, чого не хочеться і навіть те, що хочеться, це думати про наслідки. Саме в зрілому віці головна героїня такою вільною людиною, в моєму розумінні, і стає. Вона вже могла пояснити суть своїх бажань. Вона стає самодостатньою жінкою, якій дійсно все рівно, що за спиною говорять. І в порівнянні з молодістю, її зрілість викликає почуття поваги до життя іншої людини і намірів прожити своє життя так, як людині вважається за потрібним.
    І мій план за відчуттями "Міста дівчат":
    1. Знайомство з доволі невиразною та нерозумною дівчиною. Молодість і дурість.
    2. У вир з головою, доки молода - вспіти все, навіть те, чого мало розумієш, і взагалі не можеш пояснити нащо воно тобі треба. Відчуття при читанні неприємні, ніби "тупієш" з героїнею.
    3. Наслідки і спокута своїх дій. Справедливість.
    4. Зрілість і дорослішання. Нехай ти робиш все, що і раніше, але пройдено довгий шлях до самоприйняття, самодостатності і самоповаги.

 
Характеристики Місто дівчат
Автор
Елізабет Ґілберт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
536
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-712-8
Тип
Паперова
 

Про автора Місто дівчат