Дочитала книгу «Місто» і намагаюсь зрозуміти, що і про що я читала, але так і не розумію Намагаюсь абстрагуватись від постаті автора, який є представником «розстріляного Відродження», від того, що, як написано в анотації, це «перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді» і просто аналізувати свої враження від прочитаного. І не розумію. Воно ніби й цікаво, але в той же час і не зрозуміло, про що. Сільський хлопець разом з іншою молоддю зі свого села приїхав до Києва поступати в інститут, отримувати вищу освіту, яка іще донедавна селянам була недоступна. Місто його поглинуло в себе, він намагається стати тут своїм, і в нього ніби це виходить, але в результаті він незадоволений жодним позитивним результатом – чого б він не досягав, йому все приносить тільки нетривале задоволення, всього мало і все щось не так. Особисто мені головний герой неприємний – заздрісний, амбіційний, зверхній, корисливий, не складе ціни ні своїм талантам, ні своїй зовнішності, у відносинах з жінками нечутливий і жорстокий – використавши їх, кидає без жалю і співчуття, будучи впевненим, що вони мають зрозуміти і простити його та прибігти за першим же зовом. Крім антипатії нічого до головного героя не відчуваю. Описи емоційного стану, переживань, відчуттів досить детальні та об’ємні. Я подекуди ловила себе на думці, що не розумію, що читаю – очима пробігаєш текст, а думка відключається і вже десь блукає. Назва роману – «Місто» – як би натякає, хто в романі є головним героєм. Але для мене місто не герой, а фон – на цьому фоні змінюються герої, бо фон на них впливає, але не є визначним, він тільки підкреслює риси характеру, подекуди не дуже приємні. Не можу сказати, що мені було цікаво читати. Читала, бо роман є визначним в українській літературі, то хотілося зрозуміти, чому саме (не зрозуміла, на жаль), а, по-друге, бо книга не надто товста, тож примушувала себе дочитати, щоб зрозуміти, чим усе закінчиться. А нічим - як почалося з нічого, так нічим і закінчується. Відрізок людського життя, з невідомими минулим та невідомим майбутнім.

Роман я "проковтнула" за один день, а на полиці він стояв два роки. Захоплююча, чесна історія про непостійність, мінливість молодої душі. Їдучи до Києва, Степан чітко знав, чим він має займатися, і для чого це все потрібно. Спочатку - він натхненний, амбіційний та щиро закоханий. Але вже по сходженню на берег, у його свідомості відбувається безліч трансформацій. Місто пропонує багато можливостей, тут головне обрати свій шлях та наполегливо працювати. Вподобання Степана змінюються одне за одним, все, за що він береться приречено на незавершеність. Дуже сподобався психологізм роману, його реалістичність . Для мене тут йдеться про важливість почуттів, спілкування та про вірність самому собі. Маю певні зауваги до самого видання, адже у середині книги просто відсутні 10 сторінок.

Кожен з нас ще зі школи знайомий з класикою української літератури,а зокрема із твором Валеряна Підмогильного "Місто".В цьому творі автор зобразив людину, що потрапила з одного життєвого середовища в інше. Степан- молодий парубок,який втілюючи свою мрію покидає рідне село і переїжджає в столицю (Київ),щоб здобути належну освіту,а згодом хоче повернутися назад. Але величезне місто своєю "залізною" рукою тримає його і не відпускає назад.Я маю на увазі,що впродовж твору головний герой еволюціонує,місто змінює його,правда в гіршу сторону....В душі Степана відбувається безперервна боротьба між добрим і злим началами, між духовним і тваринним.Протягом твору ми спостерігаємо, як Степан піднімається щаблями міського життя. Саме в Києві юнака захоплює література, він починає писати, стає відомим письменником і залишає навчання.До речі,в творі є багато любовних ліній,і з деякими дівчатами Степан поступає дуже негарно, в мене аж появлялася відраза від нього. Але в загальному твір вартий уваги. Рекомендую!