«Стоп! — вхопився він за обідок колеса! — Стоп! Велосипедне колесо — це ж модель Всесвіту, чи то галактики, де все так само кружляє довкола центру, як планети навколо Сонця! Так... саме так. Якщо Всесвіт безмежний, то він нескінченно тягнеться від мене в усі боки: туди, сюди, уверх, униз — будь-куди од-на-ко-во далеко! — малий затупцював на місці. Аж закортіло подзюрити. — А це означає, що відстань від мене до будь-якої безкрайньої точки всесвітнього колеса ОДНАКОВА! Отже, виходить... що я — у центрі Всесвіту!» Хух! Мишасько перевів дух, не вірячи своєму геніальному умовиводу. Він закружляв дзиґою на одній нозі, вигукуючи, наче заведений: «Я — центр Всесвіту! Агов, Всесвіте, ти мене чуєш?»