Завдяки обкладинці й анотації я придбала цю книгу, але точно не через ім'я відомого актора. І частково шкодую, що витратила гроші і час саме на цей роман. Читаючи твір я почала задаватися запитанням: "Чому на обкладинці є фото зовсім юної дівчини, якщо головній героїні було тридцять вісім?" Проте, прочитавши про конкурс "Міс Підземка", стало зрозуміло чому ілюстратори вирішили зробити так, а не інакше. Насамперед анотація мене підкупила тим, що в романі буде йти мова про ірландську міфологію, але, як виявилося, там була не лише вона. Сучасне оформлення частин і розділів зачаровує. Але не до кінця зрозуміло навіщо вставляти епіграфи, що частково не відповідають частинам? Примітки в книзі не практичні, хоча я користувалася ними як змістом. Першу частину не можливо читати, там просто розповідається якась нісенітниця. Багатослів'я, зарозумілі словечка (чи то з помилками?), а про назви розділів краще змовчу - ні, вони не зацікавлюють, а навпаки, зникає бажання читати. Якщо коротко, чортівня якась. Чого-чого, але місцями аж такої нецензурної лексики не очікувала. Хіба не можна було під час перекладу такі лайливі слова хоч якось замінити, щоб не так грубу звучали? Також інколи потрапляли на очі одруківки. Подекуди доводилося пропускати цілі абзаци, бо там справді нічого не відбувалося, при тому я не пропустила жодного важливого момента. Декілька разів відкладала книгу, але знову бралася за прочитання. Аж такого великого кохання Емер і Кона "Міс Підземка" насправді не відображує, як зазначено в анотації. Починаючи зі ста двадцятої сторінки книга вже стає більш-менш нормально, цікавою і читати можна. Ні, хочеться. Ну, а наприкінці як і напочатку... Читаючи "Міс Підземку" відчувала роздратування. "Що тут взагалі відбувається?" - якщо коротко. Інколи ледве не засинала. Також хотілося плакати - такої нісенітниці ще не читала. Ба більше, я почала побоюватися за стан власної психіки. Дехто відгукується про книгу як "гумористична" і "саркастична", проте розгледіти це мені практично вдалося наприкінці, і то не до кінця. Попри своє роздратування і розчарування є небагато моментів, що мене вразили. Наприклад, історії з педагогічної роботи Емер. Також неможливо не помітити як письменник змальовує рідне місто. Так, описи зачаровують, хоч я й не орієнтуюся у вулицях Нью-Йорка. Певною мірою мені зрозумілий задум автора. Він хотів якнайкраще, проте щось пішло не по плану. Зобразити сучасний світ і богів із персонажами міфів світу Девід Духовни міг у сто разів краще. Таке відчуття, що письменник хотів просто-напросто похизуватися своїми знаннями з різних сфер діяльності в такий спосіб. Мушу відзначити, що де-не-де мені припали до душі філософські роздуми Емер. До того ж високо оцінюю таку кількість посилань на твори всіх видів мистецтва. Хоч у книзі й твориться "богизнащо", але перед тим, як почати читати її, варто запастися терпінням.

Талановита людина, талановита в усьому. Цей вираз однозначно підходить для характеристики мого улюбленого Девіда. Від автора не очікувала чогось "сірого" або " нудного", адже за плечима роки праці, самовдосконалення та диплому філолога. Книга, як на мене, свіжий ковток повітря, письменник поєднує ірландську міфології с повсякденним. Ідея не нова у світі літератури та кінематографу, молода та щаслива пара насолоджуються кожним моментом. Та одного вечора життя Емер змінюється назавжди, перед головною героїнею постає вибір: дати померти або забути назавжди свого коханого. Після свого вибору, все навколо стає дивакуватим, герої, пейзажі та думки. Емер намагається обхитрити долю, та чи вийде в неї? Проза вийшла шалено цікавою та легкою, за що й безмежно обожнюю Духовни.

Книгу написал талантливый актер и музыкант Дэвид Духовны. В Нью-Йорке живут мифические персонажи из разных фольклоров. Они хорошо приспособлены к современной жизни и умеют манипулировать людьми и влиять на их судьбы. Эмер любит свой город, свою работу, обычную повседневную жизнь, мечтает о карьере писательницы. Она много лет встречает с Коном, которого любит и заботится о нем, обеспечивает. Однажды к женщине приходит в дом странный карлик Сид, который сообщает, что Кон попадет под колеса автомобиля и погибнет, если она откажется от их любви. Героиня, конечно, соглашается и на следующий день просыпается в новой реальности, где Кона в её жизни никогда не было. Роман получился очень необычным. Персонажи ведут себя странно, нелогично, можно даже сказать – неадекватно. Написано с юмором, иронией. Много нецензурной лексики, что нужно учитывать при явной подростковой направленности книги. Много места уделено Нью-Йорку, и написано о нем с большой любовью. Это книга о современной любви, выборе. Идея в том, что настоящей любви не страшны никакие преграды. Производит впечатление.