Творчість Миколи Куліша по праву можна вважати ковтком свіжого повітря в українській драматургії. Про цього свого роду генія Ю. Смолич писав наступне: "Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці - між Шекспіром і Шіллером або Мольєром чи Бомарше, але в сучасній йому драматургії він не мав собі рівних..." І дійсно Миколу Куліша не можна порівнювати з Шекспіром, бо Шекспір є генієм світового масштабу, тоді як Куліш є нашим, українським новатором, творчість якого близька і зрозуміла кожному українцю. Особисто в мене драматургія Миколи Куліша перш за все асоціюється із сатиричною комедією під назвою "Мина Мазайло". Цей твір я вивчала ще у школі і мушу зазначити, що це одна з небагатьох книжок, які хочеться перечитувати знову і знову. Сповнена гумору і гострої сатири, ця комедія викликає у читачів непідробні емоції, змушує і посміхатися, і замислюватися. Те, що відбувається у п'єсі представляє собою і сміх, і гріх. Дивно спостерігати за харківським службовцем, який настільки соромився свого українського походження, що навіть власне прізвище Мазайло вирішив замінити на більш благозвучний російськомовний варіант: Мазєнін. От тільки українізація набрала таких масштабів, що всі старання Мини виявилися марними, бо українське стало вважатися модним... На мою думку, творчість Миколи Куліша можна сміливо віднести до золотого фонду української літератури. Отож, раджу кожному познайомитися з драматургією цього українського генія, а зокрема прочитати цю чудову збірку під назвою "Вибрані твори", до якої увійшли найкращі п'єси цього автора.