У культовому романі «Зайчик» Саманта Гезер Меккі (Сем) — самотня студентка-аутсайдерка, стипендіантка «найвинятковішої» магістерської програми з літератури Ворренського університету — потрапляє під чари гурту лячно-милих багатійок, які називають себе Зайчиками. Запрошення на Салон непристойностей затягує Саманту в темну кролячу нору — у сюрреалістичний світ позааудиторних майстерень Зайчиків, де народжуються страхітливі витвори з фатальними наслідками.

Події «Ми тебе любимо, Зайчику» починаються з того, що Сем щойно видала свій перший роман, який здобув схвальні відгуки критиків. Та під час чергової презентації в межах туру Саманту викрадають її колишні закляті подруги, розлючені тим, якими вона зобразила їх у своїй книжці. Тепер Сем — вимушена слухачка, і настала її (та наша) черга почути версію Зайчиків. Одна за одною вони беруть до рук сокиру й переповідають історію становлення їхнього союзу, відкриття незвичайних творчих сил, а також фантасмагоричну пригоду появи першого творіння. Разом із Сем, зв’язаною і з кляпом у роті, ми вирушаємо в лиховісно-п’янку мандрівку до серця темної академії: в казку-слешер, що досліджує диво і жах акту творення. Також у цій книжці ми почуємо чоловічий голос Зайчика-творіння, химерний стиль оповіді якого ще довго відлунюватиме вам у голові.