Спочатку ця книжка здивувала мене своїм обсягом - неабиякий товстунець! Але коли я почала читати її, то зрозуміла, що інакшого варіанту просто не могло бути. Авторці вдалося прив'язати мене до кожного героя, викласти всі думки, сплести сюжетні лінії та лишити дивний післясмак невизначеності, суму та задоволення. Бо книжка справді вартісна. Постшварц описаний детально та живописно, і я повірила, що це місто справді існує. Більше того, віриш у кожну з історій, яка описується тут. Віриш Єві, яка намагається знову стати на ноги після страшної катастрофи. І в прямому, і в переносному сенсі. Віриш у її почуття до Ітана, які так само стають деформованими, розбитими на друзки. Віриш у спроби скласти ці шматочки воєдино, попри порізані пальці та пошматоване життя. Віриш Лілі та Ніку. Спостерігаєш, як любов перетворюється на гіперполізовану турботу, маніакальну спробу захистити людину навіть від неї самої та її згубних звичок. Віриш Альберу та його родинному гніздечку, у якому, здається, ідеально все. Один за одним з шафи вивалюються скелети, і на твоїх очах, знову-таки, ця ідилія руйнується. Але попри те, що книжка просякнута суцільним відчуттям скороминущості життя, від неї хочеться жити ще сильніше. Вдихати повітря на повні груди. Цінувати кожну мить та насолоджуватися моментом. І особливо цінно це саме зараз!

"Ми помираємо лише раз" ⠀ За цією філософською назвою - роман про любов. Не любовний роман, бо у це визначення часто вкладають негативний сенс, а саме роман про любов. Любов, що може принести біль, навіть якщо вона взаємна. ⠀ Три пари, три різні долі. Ітан і Єва, Лілі і Нік, Альберт і Анна. Роман демонструє, яке крихке людське щастя, і навіть сильна любов не здатна це змінити. Не хочу розкривати вам сюжет, лише скажу, що ситуації життєві, і авторці вдалося гарно продемонструвати емоції людей у стосунках і людей у критичній ситуації. Наприклад, у ситуації Лілі і Ніка я відчуваю, що чинила б саме так, як Лілі. І навіть прочитавши, до чого така поведінка привела їхні стосунки, не можу сказати, що зроблю по-іншому. ⠀ Книжка мені була близькою і викликала чимало різних емоцій - від гніву до співчуття. Коли людина, яку ти вважаєш доброю, чинить злі речі - це розчарує. А потім приходить розуміння - це як у житті. Це і є життя: ніхто не ідеальний, і ніхто не може передбачити, як буде поводитися у стресовій ситуації. ⠀ Окрім історії кохання, ще маємо сюжетні лінії про стосунки батьків-дітей - і про скелети, які тримають у шафах десятиліттями. Про виснажливу боротьбу з очікуваннями оточуючих. Про внутрішню силу змиритися з тим, що змінити людина не може. Про відповідальність, вміння тримати себе у руках. ⠀ У книзі гарно прописані і другорядні персонажі, мій улюбленець - Ісая. ⠀ Роман сучасний і приємно читається, викликаючи багато роздумів.