Ми були брехунами
Паперова книга | Код товару 620877
Yakaboo 4.3/5
Автор
Емілі Локгарт
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Ми були брехунами

Був приватний родинний острів, на якому зустрілися Він і Вона, такі несхожі й такі близькі. Були четверо друзів, літо, імена на піску та запах океану. Було перше кохання... І була – катастрофа? 

Вона ставить питання. Вона хоче дізнатися правду. І чує брехню. Та Вона таки дізнається. Ви також дізнаєтесь несподівану правду… Але якщо вас запитають, чим закінчується ця книжка, не кажіть нізащо. Просто збрешіть.

Характеристики
Автор
Емілі Локгарт
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Це що, ось така кінцівка? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Зірочка раз! Дуже гарний задум, дуже гарні метафори та порівняння, але (!), на жаль, бестселер себе не виправдав. Я думала буде «Вау, як неперевершено! Просто неймовірно!», а вийшло «Ну, шось таке…»

    Зірочка два! Сюжет весь час розвивається, не стоїть на місті, легко читається, проте кінець якийсь порожній (саме через нього і вийшло «шось таке…») . Не було якоїсь епічності, яку я так сподівалась побачити. Не помітила я також певного висновку та остаточного завершення-пояснення.

    Зірочка три! Ідея твору дуже цікава та незвичайна, бо особисто я таких книг (навіть з подібним розвитком подій та задумом) ще не зустрічала. Індивідуальною цю книгу роблять казки з Великим змістом; є над чим подумати, поміркувати, винайти якусь власну філософію. Виникає можливість та бажання переоцінити деякі речі, на які раніше в тебе були зовсім інші погляди.

    Головна героїня водночас і приваблювала, і віддаляла. Мені була цікава її думка та її ставлення, проте якась безвідповідальність та легковажність її дій змушують мене скривитися.

    В цілому, я рекомендую прочитати цю історію, але не чекайте від неї чогось дивовижного.

    І вибачте мене, незмінні прихильники цієї книги, за мою незначну критику в її адресу! :)
  •  
    Банальненько 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хоча дана книга й орієнтована швидше на років дітей років 14 -17, читати її було досить цікаво. Незвичний спосіб подачі заворожує, не зважаючи на простоту. Досить банальний сюжет, проте книга затягує.
    Ми знайомимося з 18-річною Кейден - головною героїнею, котра з перших рядків намагається заволікти нас в тенета історії. Все починалося ще в ранньому дитинстві. Щороку вона з батьками, та ціла купа її двоюрідних братів та сестер, приїздили на острів до їх багатеньких дідусів з радістю. Здавалося б, яку драму можна накрутити. Яких скелетів наховати в шафах. Ба ні! Тут ви не знайдете ані алкоголиків, ані наркоманів, ані таємних зрад. Все банально - сварки за багатство ще не померлих батьків (хоч і не явна проблема, але проблема безпосередньо мусить бути розглянутою), любов різних верств населення (ні каплі не заїзджена тема), безцінні вчинки, котрі приводять до трагічних вчинків.
    4 друзів, 3 родичів і 1 близький друг сім'ї, однолітки - всі їх називали брехунами. Знаєте цих людей з котрим довго не спілкуєшся, але зустрівшись знову починаєте з того самого місця. В них було саме так. Четвірка нерозлучних друзів, котрих неможливо побачити одне без одного. А хіба б можна було обійтися без любові, коли один з них не є родичам іншому. Тут прямо таки пряма відсилка на Бронте "Грозовий перевал". Та одного разу все змінюється. Кейден, невдало скупавшись в морі, отримує сильну травму голови і втрачає пам'ять. Не приїздивши 2 літа до острова, дівчина помічає, що в багатьох з'явилися таємниці. І загалом ці таємниці саме від неї. Наша ціль: разом з головною героїнею розгадати секрети острів'ян і зуміти відновити в пам'яті загублені частини.
    Це саме те, що я називаю одноразова книга - прочитав і забув. Особливо б комусь радити я б її не стала. Черговий раз скажу, що це моя особиста думка.
Купити - Ми були брехунами
Ми були брехунами
66 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Ми були брехунами

  •  
    Це що, ось така кінцівка? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Зірочка раз! Дуже гарний задум, дуже гарні метафори та порівняння, але (!), на жаль, бестселер себе не виправдав. Я думала буде «Вау, як неперевершено! Просто неймовірно!», а вийшло «Ну, шось таке…»

    Зірочка два! Сюжет весь час розвивається, не стоїть на місті, легко читається, проте кінець якийсь порожній (саме через нього і вийшло «шось таке…») . Не було якоїсь епічності, яку я так сподівалась побачити. Не помітила я також певного висновку та остаточного завершення-пояснення.

    Зірочка три! Ідея твору дуже цікава та незвичайна, бо особисто я таких книг (навіть з подібним розвитком подій та задумом) ще не зустрічала. Індивідуальною цю книгу роблять казки з Великим змістом; є над чим подумати, поміркувати, винайти якусь власну філософію. Виникає можливість та бажання переоцінити деякі речі, на які раніше в тебе були зовсім інші погляди.

    Головна героїня водночас і приваблювала, і віддаляла. Мені була цікава її думка та її ставлення, проте якась безвідповідальність та легковажність її дій змушують мене скривитися.

    В цілому, я рекомендую прочитати цю історію, але не чекайте від неї чогось дивовижного.

    І вибачте мене, незмінні прихильники цієї книги, за мою незначну критику в її адресу! :)
  •  
    Банальненько 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хоча дана книга й орієнтована швидше на років дітей років 14 -17, читати її було досить цікаво. Незвичний спосіб подачі заворожує, не зважаючи на простоту. Досить банальний сюжет, проте книга затягує.
    Ми знайомимося з 18-річною Кейден - головною героїнею, котра з перших рядків намагається заволікти нас в тенета історії. Все починалося ще в ранньому дитинстві. Щороку вона з батьками, та ціла купа її двоюрідних братів та сестер, приїздили на острів до їх багатеньких дідусів з радістю. Здавалося б, яку драму можна накрутити. Яких скелетів наховати в шафах. Ба ні! Тут ви не знайдете ані алкоголиків, ані наркоманів, ані таємних зрад. Все банально - сварки за багатство ще не померлих батьків (хоч і не явна проблема, але проблема безпосередньо мусить бути розглянутою), любов різних верств населення (ні каплі не заїзджена тема), безцінні вчинки, котрі приводять до трагічних вчинків.
    4 друзів, 3 родичів і 1 близький друг сім'ї, однолітки - всі їх називали брехунами. Знаєте цих людей з котрим довго не спілкуєшся, але зустрівшись знову починаєте з того самого місця. В них було саме так. Четвірка нерозлучних друзів, котрих неможливо побачити одне без одного. А хіба б можна було обійтися без любові, коли один з них не є родичам іншому. Тут прямо таки пряма відсилка на Бронте "Грозовий перевал". Та одного разу все змінюється. Кейден, невдало скупавшись в морі, отримує сильну травму голови і втрачає пам'ять. Не приїздивши 2 літа до острова, дівчина помічає, що в багатьох з'явилися таємниці. І загалом ці таємниці саме від неї. Наша ціль: разом з головною героїнею розгадати секрети острів'ян і зуміти відновити в пам'яті загублені частини.
    Це саме те, що я називаю одноразова книга - прочитав і забув. Особливо б комусь радити я б її не стала. Черговий раз скажу, що це моя особиста думка.
  •  
    Багаті теж плачуть 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Багаті люди теж плачуть, та ще й як. Бо ж хіба величезна купа грошей може врятувати від хвороб, від біди, від нещасних випадків і хіба реально за гроші купити собі розум та мудрість? Книга "Ми були брехунами" розповідає про життя багатющої родини. Сюжет дуже захопив, бо все не давало спокою, яка в цій історії брехня. І доки не дочитала до останньої сторінки - не заспокоїлась. А прочитала книгу за один вечір.
    Взагалі, як на мене, історія дивна, бо я так і до кінця не зрозуміла для чого то все так ці діти влаштували. Мали вони власний острів, розкішні умови для життя та відпочинку, домашніх тварин. Але того всього їм було мало. Як багато людина не має - все ж прагне більшого. Та отримавши це більше, все рівно не може насититись і хоче ще і ще. Замкнене коло, яке розірвав нещасний випадок і з трагічними наслідками і душевної хворобою. З якою жити далі нестерпно. Бо спогади так просто не зітреш. Скільки б пігулок не ковтав, яке б сильне лікування не проходив, душа людини все ж в пам`яті народжує знову і знову ті всі страшні спогади. І від цього не втекти нікуди.
  •  
    Тут и коротко не скажешь... 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    ОСТОРОЖНО, СПОЙЛЕРЫ!

    Прочитала я книгу на одном дыхании. Возможно, это было потому, что я просто обожаю читать на украинском?..
    Конец, откровенно говоря, абсолютно неожиданный. Впрочем, хороший или нет - я все еще не могу определиться...
    Сама по себе история неправдоподобна. Слишком заезжена и глупа. Ну не верится мне в нее! Собственный остров, три сестры, живущие, фактически, за счет отца, у каждой дети, а отцов у детей нет... Ну то есть есть, но живут не с женами.
    К тому же, плохо запоминается все сразу. А перечитывать, чтобы лучше понимать произошедшее - охоты как-то нет. Книга на один раз.
    Итак. О чем это я?.. Плохо запоминается кто есть кто. А автор, к тому же, сразу начинает называть всех по именам, уделяя крайне мало времени объяснению. Признаться, читая книгу, мне было до жути лень возвращаться каждый раз к началу книги, где написано кто есть кто, поэтому просто читала, не вдумываясь в имена. Со временем стало легче.
    Что же я могу сказать о концовке теперь, вспомнив все?.. Неожиданно. Не то, чтобы я считала это хорошей концовкой. Будто написано чтобы отстали.
    В общем, 3 из 5. Не больше.
  •  
    Ось що дійсно значить несподіваний фінал 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Була собі прекрасна американська родина Синклерів. З покоління в покоління не знали вони горя і бідності. Усі, як на підбір, біляві, високі, стрункі. Нічого не роблять - все мають. Ніколи не кажуть "ні". Не плачуть. Не проявляють емоцій.
    Було четверо Брехунів - Кейденс, Джонні та Міррен - найстарші онуки Синклерів, та Гет - інший, смаглявий, емоційний. Вони молоді, сповнені рішучості, вперті. Вони не можуть дивитися, як родина розпадається через постійні сварки за майно, як найближчі люди готові знищити одне одного за дорогий непотріб. Це було До.
    А тепер лишилося Після. Зараз Кейденс майже вісімнадцять, вона пофарбувалася в чорний, стала замкнутою і хворобливою, роздала всі свої речі і постійно страждає від головних болей. Вона не пам'ятає, що сталося, після чого наступило Після. І через два роки вона повертається на родинний острів Бічвуд, щоб повернути втрачені спогади.
    І сюди добралося Після: одна тітка схибнулася на чистоті, інша ходить островом ночами, мама Кейденс випиває, дідусь потроху сходить з розуму, молодші Синклери вважають її наркоманкою, а троє інших Брехунів постійно щось замовчують і приховують. Дівчина згадає, що сталося, і це найнеочікуваніший поворот книжки. Він падає на читача раптово, вводить його в ступор і в жахливе усвідомлення всіх тих подій.
    "Багаті теж плачуть" - так можна охарактеризувати Синклерів Після.
    Стиль написання простий і водночас підходящий до такої книжки. Кейденс любить гру слів, і авторка, пишучи від її особи, часто використовує такий прийом. Інколи не відразу розумієш чи це кошмарний сон чи Кейденс знову описує свої відчуття під час нападів болю за допомогою закручених порівнянь і метафор.
    Інколи було забагато тієї аж надто солодкої романтики, але кінець компенсує всі ці недоліки сповна. Він не залишить байдужим нікого.
  •  
    Родина Брехунів 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Синклери ніколи не звикли бути останніми. Вони завжди перші, завжди добиваються свого завітного " так", завжди відпочивають на найдорожчих курортах і лише у п'ятизіркових готелях. Для них є обов'язком, щоб у їхніх дітей була світла шкіра та золотисте волосся, адже саме так мають виглядати Синклери!

    Кожного літа вся родина відпочиває на власному острові. Найстарші Синклери - дідусь та бабуся завжди хочуть бачити своїх дітей та онуків успішними і задоволеними. Але ж не завжди так буває. Тому коли щось іде не за планом, всі " одягають "задоволені гримаси та вдають, наче нічого не сталось. Тому вони і Брехуни.

    Здається, Кейденс Синклер, найстарша спадкоємиця - збій програми. У своїх 16 вона перефарбувала волосся у каштановий колір. Ну а саме нечуване - закохалась у не такого, як сама. Гет - смаглявий, міцний та бадьорий наче кава красень. Він не був Синклером, а лише другом одного з них. Незважаючи на це старше покоління всеодно не одобрювало їхніх стосунків.

    Літо було просто шаленим. Четверо Брехунів, друзів нерозлий-вода. Здавалося, ніщо не зможе перервати цю ідилію: незабутньо проведений час з друзями вдень, а ввечері - романтичні прогулянки з Гетом... Але одного разу стається дещо непоправне - Кейді розбиває голову під час плавання у морі. Після цієї травми в пам'яті дівчини з'являються прогалини, вона з трудом згадує різні деталі того літа.

    Я пообіцяла нікому не розповідати закінчення цієї книги. Ви обов'язково мусите дізнатися це самі! І завжди пам'ятайте - ніколи не можна брехати, бо колись воно може повернутися до вас не самою найкращою стороною!
  •  
    Обманчивое спокойствие
    Это роман-саспенс, т.е роман с художественными эффектами, которые при прочтении вызывают беспокойство, тревожное ожидание развязки.
    Сюжет романа строится вокруг семьи Синклеров, и повествование ведется от имени Кейденс Синклер, девочки-подростка. У семьи Синклеров есть собственный остров с несколькими особняками, где летом проживает многочисленное семейство. Когда Кейденс было 15 лет, на острове происходит трагедия, вследствие которой у Кейденс возникает временная амнезия. Два года спустя Кейденс возвращается на остров, чтобы восстановить события двухлетней давности и понять, что же произошло тогда.
    Первая половина романа очень спокойная, нет никакого ощущения беспокойства или тревоги. Поначалу кажется, что это не саспенс, а какая-то слезливая мелодрама. Но когда Кейденс по крупицам восстанавливает события того вечера, когда произошла трагедия, постепенно становится не по себе. Взрослые члены семьи, занятые семейными разборками и разделом наследства, не берут во внимания чувства детей, манипулируют ими. И хотя трагедия сначала воспринимается, как результат подростковой глупости и импульсивности, в конце понимаешь, что именно взрослые, пренебрегая семейными и общечеловеческими ценностями, подтолкнули детей к необдуманному поступку. Финал очень неожиданный. Мне кажется, автор своим спокойным повествованием первой половины романа достиг такого накала в конце, что сложно сдержать эмоции.
    Безусловно, роман захватывающий. Он держит в напряжении, и его спокойствие обманчиво.
  •  
    Ложь заразительна
    Эмили Локгарт - американская писательница, которая пишет как для подростков, так и для взрослых. Я прочитала "Ми були брехунами" быстро и незаметно. Потому как интересно! Летняя книга с элементами саспенса, необычное сочетание. Лето, приключения, веселье, любовь, тайны, подростки. В этой книге подняты темы дружбы, любви и семейных отношений богатой семейки, где каждый бредет о наследстве. Где в общем целом неплохие отношения, где все есть, но как всегда чего-то для полного счастья не хватает. Но есть четверка подростков, эти самые "брехуни", которые в безумии проводят лето, отрываются, но не вмешиваются в родительские разборки. Им 15 лет, они полны оптимизма и амбиций. Они мечтают о своем, а главное изменить мир. Они все время вместе, у них и тайны на 4. В этой книге все смешивается так, что и не поймешь, это как раз таки позволяет держать интригу до самого конца. Кейденс - одна из четверки, любимая внучка, забывает события 15 лета. Что же случилось? Как отыскать связь и сложить все в одну картину? Кто виноват? В целом книга мне понравилась, а подросткам так тем более понравится. В романе также встречаются элементы сказок на новый лад, что добавляет изюминки к тексту.
  •  
    Один, але дуже великий поворот
    Надзвичайно важко говрити про романи-саспенси, такий як "Ми були брехунами" Емілі Локгарт. Без того щоби проспойлерити, хочеться відразу зазначити, що справжній ефект від прочитання книги читач отримає саме в кінцівці роману. Фінал книги зовсім неочікуваний. Неочікуваний, але певною мірою і передбачуваний. Автор вже з перших сторінок надає читачу певні підказки та натяки про розвиток історії та її кульмінацію. Роман про молодих людей, яким от щойно виповнилося вісімнадцять років. Розповідь ведеться саме від імені головної героїні роману. Розповідь цілком реалістична, вона розповідає про буденні людські відносини. Перед читачами розгортається ціле життя головної героїні та її родини. В неї дуже багато таємниць та проблем, які поступово виходять на поверхню, що робить прочитання книги захопливим.
    Оформлення книги досить цікаве. Палітурка, сторінки кремового кольору, папір цупкий.
    Книга буде дуже цікавою всім любителям "янг-едалт" літератури та поціновувачам незвичних поворотів. Читайте уважно і все стане на свої місця!
  •  
    Трошки розчарування
    Якщо чесно, то книга залишила після себе дивне відчуття. Мабуть, не кинула читати її тому що у неї досить невеликий розмір, і люблю дочитувати книги до кінця, аби мати повноцінну думку. Описано дуже багато дії, діалогів, і мова автора якась… прісна, чи що. Не знаю, як точніше виразитись.
    В центрі сюжету заможна сім’я, традиція якої збиратись кожного року разом. Не скажу, що ці зустрічі теплі і приємні. Головні герої – це три підлітки із одного покоління сім’ї та друг, який досить часто у них гостює. Саме їх називають брехунами. Постійні чвари за спадщину, проблеми підлітків, навіть щось схоже на перше кохання.
    А далі виходить так, що одна із підлітків втрачає пам’ять, і тобі, як читачу, дуже хочеться дізнатись що до цього призвело і що сім’я ховає від дівчини. Проходить пара років, а дівчина так і не пам’ятає. А ти, як читач, вже місяці собі не знаходиш – тобі хочеться знати, що трапилось. Ось так і розгортається інтрига, я книга перетворюється з нудної історії на історію, з читанням якої не спостерігаєш за часом.
    Не скажу, що книга прямо таки геніальна, але змогла зачепити за живе.
  •  
    Захопливо
    Перед відпусткою я підшуковувала собі книгу, яка б могла скласти мені компанію в дорозі. Хотілося чогось цікаво, ненав'язливого, легкого, але разом з тим не позбавленого інтриги і сенсу. Подруга порадила мені невеликий роман американської авторки Емілі Локхарт "Ми були брехунами" як приклад цікавого читання з несподіваним фіналом. І, мушу сказати, цей твір виявився саме таким. Читається він легко, письменниця майстерно підтримує вашу цікавість, тож, якщо матимете час, подолати книгу "Ми були брехунами" можна десь за кілька годин.

    Тож про що роман, у якого стільки шанувальників по всьому світі? Це книга про дружбу, любов, заздрість та брехню. У центрі сюжету тут заможна родина Сенклерів, які мають свій острів з кількома маєтками. Сюди вони приїздять кожного літа, аби відпочити. Є четверо "брехунів" (вони самі себе так називають): троє найстарших онуків діда Сенклера та друг сім'ї - їхній ровесник. Вони нерозлучні влітку і майже не спілкуються, коли закінчуються канікули. Проте одне літо буде не схожим на інші, адже воно змінить все настільки, наскільки можна лише уявити... Інтригуюча книга з несподіваним фіналом, тому рекомендую.
  •  
    Странноватая книга с шокирующим финалом! 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Ми були брехунами" привлекала меня уже давно. Виной тому стала и затягивающая аннотация, и привлекательная обложка, и сотни удивленных отзывов. И вот, наконец, я также ознакомилась с этим произведением.
    Ну, что сказать, что сказать…. Довольно странный роман, да, необычный, да, интригующий, но не совсем оправдавший ожидания. То ли они были у меня завышены, то ли просто эта книга рассчитана сугубо на подростков. Мне же она показалась немного суховатой и недосказанной.
    Язык, вернее, манера изложения довольно интересна, привлекали именно вот те броские короткие фразы, колкие слова, выражающие внутреннее состояние героини. А вот сама героиня для меня так и не раскрылась. Охарактеризовать ее как личность я, к сожалению, не могу. Передо мной она предстала безликой, шаблонной, даже глуповатой. Не хочется спойлерить, но то, что она сделала – это просто шок, шок и шок.
    Развязку я предвидела уже ближе к концу книги, но вот до последнего мне в неё что-то не верилось. И лишь когда я перевернула страницу и поняла, что я дочитала эту книгу, в голове промелькнули такие мысли: «И это всё? Да? Вот так? Ну, это глупо…». Финал заставил меня буквально ненавидеть данное произведение, и лишь когда прошло дней пять после прочтения, и я вновь его прокрутила в голове, то книга мне даже понравилась. Одним словом, «Ми були брехунами» - своеобразный калейдоскоп, и каждый раз он заставит вас воспринимать эту историю совершенно по-разному.
 
Характеристики Ми були брехунами
Автор
Емілі Локгарт
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Газетна
ISBN
978-617-12-0510-9
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література