Багаті люди теж плачуть, та ще й як. Бо ж хіба величезна купа грошей може врятувати від хвороб, від біди, від нещасних випадків і хіба реально за гроші купити собі розум та мудрість? Книга "Ми були брехунами" розповідає про життя багатющої родини. Сюжет дуже захопив, бо все не давало спокою, яка в цій історії брехня. І доки не дочитала до останньої сторінки - не заспокоїлась. А прочитала книгу за один вечір. Взагалі, як на мене, історія дивна, бо я так і до кінця не зрозуміла для чого то все так ці діти влаштували. Мали вони власний острів, розкішні умови для життя та відпочинку, домашніх тварин. Але того всього їм було мало. Як багато людина не має - все ж прагне більшого. Та отримавши це більше, все рівно не може насититись і хоче ще і ще. Замкнене коло, яке розірвав нещасний випадок і з трагічними наслідками і душевної хворобою. З якою жити далі нестерпно. Бо спогади так просто не зітреш. Скільки б пігулок не ковтав, яке б сильне лікування не проходив, душа людини все ж в пам`яті народжує знову і знову ті всі страшні спогади. І від цього не втекти нікуди.

Перед відпусткою я підшуковувала собі книгу, яка б могла скласти мені компанію в дорозі. Хотілося чогось цікаво, ненав'язливого, легкого, але разом з тим не позбавленого інтриги і сенсу. Подруга порадила мені невеликий роман американської авторки Емілі Локхарт "Ми були брехунами" як приклад цікавого читання з несподіваним фіналом. І, мушу сказати, цей твір виявився саме таким. Читається він легко, письменниця майстерно підтримує вашу цікавість, тож, якщо матимете час, подолати книгу "Ми були брехунами" можна десь за кілька годин. Тож про що роман, у якого стільки шанувальників по всьому світі? Це книга про дружбу, любов, заздрість та брехню. У центрі сюжету тут заможна родина Сенклерів, які мають свій острів з кількома маєтками. Сюди вони приїздять кожного літа, аби відпочити. Є четверо "брехунів" (вони самі себе так називають): троє найстарших онуків діда Сенклера та друг сім'ї - їхній ровесник. Вони нерозлучні влітку і майже не спілкуються, коли закінчуються канікули. Проте одне літо буде не схожим на інші, адже воно змінить все настільки, наскільки можна лише уявити... Інтригуюча книга з несподіваним фіналом, тому рекомендую.

Якщо чесно, то книга залишила після себе дивне відчуття. Мабуть, не кинула читати її тому що у неї досить невеликий розмір, і люблю дочитувати книги до кінця, аби мати повноцінну думку. Описано дуже багато дії, діалогів, і мова автора якась… прісна, чи що. Не знаю, як точніше виразитись. В центрі сюжету заможна сім’я, традиція якої збиратись кожного року разом. Не скажу, що ці зустрічі теплі і приємні. Головні герої – це три підлітки із одного покоління сім’ї та друг, який досить часто у них гостює. Саме їх називають брехунами. Постійні чвари за спадщину, проблеми підлітків, навіть щось схоже на перше кохання. А далі виходить так, що одна із підлітків втрачає пам’ять, і тобі, як читачу, дуже хочеться дізнатись що до цього призвело і що сім’я ховає від дівчини. Проходить пара років, а дівчина так і не пам’ятає. А ти, як читач, вже місяці собі не знаходиш – тобі хочеться знати, що трапилось. Ось так і розгортається інтрига, я книга перетворюється з нудної історії на історію, з читанням якої не спостерігаєш за часом. Не скажу, що книга прямо таки геніальна, але змогла зачепити за живе.