Роман «Мезозой» Ігоря Павлюка — колоритний авторський простір, пронизаний променем часу, який уже не може бути авторським, а тільки загальнолюдським, як не намагатися його стиснути, чи навпаки, розтягнути. Власне, боротьба із перехідним часом (мезозой — (від грец. μεσο — середній іζωον — життя) — то справжнє завдання митця. Підкорити час — усвідомити своє людське минання, яке споріднює з усім живим у Всесвіті.

Пристрасть до привласнення тілесної любові, слави і влади, грошей — ознаки сучасної епохи. Головний герой роману Андрій Наюк, віршами якого він інкрустований, переживає вражаюче велику кількість подій та змін у житті за невеликий відрізок часу, шукаючи Бога. На початку роману він юний, наприкінці — сивий, але ще молодий, «сивий хлопчик» називає його автор.