Коли я була малою, ми часто їздили до бабусі в село. Сільський автобус їхав довгі дві години і єдиним заняттям дитини було слухати розмови навкруги, і дивитися у вікно. ⠀ Звісно, коли я стала старшою, то постійно брала з собою в дорогу навушники і слухала музику. А потім, взагалі, будинок в селі продали, а бабусю з дідом перевезли до міста. ⠀ Але ті дорослі розмови, які я чула малою, точніше, моє враження від них, я запам'ятала найбільше. ⠀ Читаючи цю збірку оповідань, я відчувала щось схоже. Аж ностальгія накотила. ⠀ В книзі зібрані історії простих людей. Таких, як ми з вами. Деякі кумедні, деякі досить буденні і не надто цікаві, а деякі щемкі та болючі. ⠀ І хоч я не надто люблю короткої прози, та ця збірочка мені сподобалася. А за ностальгічний спогад із дитинства особливе "дякую" авторці.