Мене звати Люсі Бартон
Паперова книга | Код товару 724516
Yakaboo 4.8/5
Автор
Елізабет Страут
Видавництво
КМ-БУКС
Серія книг
Сучасна проза
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2016
Перекладач
Катерина Іванова
Кількість сторінок
144

Усе про книжку Мене звати Люсі Бартон

Після нескладної операції лікарі не квапляться виписувати Люсі Бартон, адже її організм відмовляється видужувати. Причини хвороби Люсі невідомі, однак саме через ці ускладнення до неї приїжджає мама, з котрою героїня не спілкувалася впродовж багатьох років. Це історія життя людини, котра зазнала чимало лиха в дитинстві, та не зламалася.

Характеристики
Автор
Елізабет Страут
Видавництво
КМ-БУКС
Серія книг
Сучасна проза
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2016
Перекладач
Катерина Іванова
Кількість сторінок
144
Рецензії
  •  
    Досить сумно! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Елізабет Страуб «Мене звати Люсі Бартон» має невеликий обсяг, і фактично відноситься до жанру малої прози. Авторка своєю короткою історією надає можливість читачу доповнити картину своєю власною вигаданою історією. У центрі сюжету власне Люсі Бартон – молода жінка, яка попадає в лікарню. До нїе приїжджає мати, і саме в моменти перебування у лікарні ми дізнаємося про все життя головної героїні. Саме те, що вона виросла фактично у гаражі в страшних умовах, ще й з жахливими батьками. Ці та інші страшні події роблять книгу дуже важкою та депресивною. Не зважаючи на свій малий обсяг, у книзі піднято дуже багато тем: основною темою виступає питання жінки як особистості у суспільстві, оглянуті теми одностатевих відносин та СНІДу. Книга написання у форматі щоденника та спогадів самої авторки. Перед читачами вимальовуються два головних образа матері та доньки, таких різних та зовсім нічим не подібних одна одній. У книзі немає суджень про головну героїню чи її матір, тому ви самі маєте визначитися з власними судженнями. Книга має якісне оформлення, папір цупкий, кремового кольору, переклад бездоганний. Рекомендую!
  •  
    Життєво
    Це моя перша прочитана книга американської письменниці Елізабет Страут. Треба сказати, у неї незвичайний стиль, і сподобається він не кожному. Вона пише лаконічно, без метафор. В її книгах немає скелетів, страшних таємниць і секретів. А піднімаються споконвічні питання: про життя, про смерть, про любов, про зраду, про самотність, про радощі і печалі, про пошуки себе, про сім'ю і що вона для нас означає.
    В її книгах - жінки сильні, цілеспрямовані, знають собі ціну, і в той же час слабкі, вразливі, тонко відчувають фальш.


    На лікарняному ліжку двоє - хвора Люсі Бартон і її мама. Ні, Люсі не вмирає, у неї якісь ускладнення після операції. Мати приїхала її провідати. А не бачилися вони довго, дуже багато років тому. Причина тому не банальна сварка. Люсі просто розірвала зв'язки з сім'єю, з убогістю і дитячими приниженнями. І ось зараз мати у її ліжку не спить уже яку ніч.
    У Люсі немає докорів, ні образи, вона просто хоче чути мамин голос, розповідь про людей, які залишилися в минулому, про рідних, про сусідів і просто знайомих. Спогади про дитинство спливають разом зі спогадами про життя, прожитого вже з новою сім'єю в Нью-Йорку.

    Елізабет Страут закцентувала саме на Люсі. Її чоловік, діти, брат, сестра, батько-все дано через призму її сприйняття. Насправді ми не знаємо, чи правдиві вони, точні чи. Діалог йде тільки з матір'ю, але і вона сприймається дочкою, як бар'єр, між минулим і майбутнім. І слово «люблю» злітає з вуст Люсі. Але чи щире воно?
    Книга написана просто, але змушує похвилюватися.
Купити - Мене звати Люсі Бартон
Мене звати Люсі Бартон
80 грн
Є в наявності
 

Рецензії Мене звати Люсі Бартон

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Досить сумно! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Елізабет Страуб «Мене звати Люсі Бартон» має невеликий обсяг, і фактично відноситься до жанру малої прози. Авторка своєю короткою історією надає можливість читачу доповнити картину своєю власною вигаданою історією. У центрі сюжету власне Люсі Бартон – молода жінка, яка попадає в лікарню. До нїе приїжджає мати, і саме в моменти перебування у лікарні ми дізнаємося про все життя головної героїні. Саме те, що вона виросла фактично у гаражі в страшних умовах, ще й з жахливими батьками. Ці та інші страшні події роблять книгу дуже важкою та депресивною. Не зважаючи на свій малий обсяг, у книзі піднято дуже багато тем: основною темою виступає питання жінки як особистості у суспільстві, оглянуті теми одностатевих відносин та СНІДу. Книга написання у форматі щоденника та спогадів самої авторки. Перед читачами вимальовуються два головних образа матері та доньки, таких різних та зовсім нічим не подібних одна одній. У книзі немає суджень про головну героїню чи її матір, тому ви самі маєте визначитися з власними судженнями. Книга має якісне оформлення, папір цупкий, кремового кольору, переклад бездоганний. Рекомендую!
  •  
    Життєво
    Це моя перша прочитана книга американської письменниці Елізабет Страут. Треба сказати, у неї незвичайний стиль, і сподобається він не кожному. Вона пише лаконічно, без метафор. В її книгах немає скелетів, страшних таємниць і секретів. А піднімаються споконвічні питання: про життя, про смерть, про любов, про зраду, про самотність, про радощі і печалі, про пошуки себе, про сім'ю і що вона для нас означає.
    В її книгах - жінки сильні, цілеспрямовані, знають собі ціну, і в той же час слабкі, вразливі, тонко відчувають фальш.


    На лікарняному ліжку двоє - хвора Люсі Бартон і її мама. Ні, Люсі не вмирає, у неї якісь ускладнення після операції. Мати приїхала її провідати. А не бачилися вони довго, дуже багато років тому. Причина тому не банальна сварка. Люсі просто розірвала зв'язки з сім'єю, з убогістю і дитячими приниженнями. І ось зараз мати у її ліжку не спить уже яку ніч.
    У Люсі немає докорів, ні образи, вона просто хоче чути мамин голос, розповідь про людей, які залишилися в минулому, про рідних, про сусідів і просто знайомих. Спогади про дитинство спливають разом зі спогадами про життя, прожитого вже з новою сім'єю в Нью-Йорку.

    Елізабет Страут закцентувала саме на Люсі. Її чоловік, діти, брат, сестра, батько-все дано через призму її сприйняття. Насправді ми не знаємо, чи правдиві вони, точні чи. Діалог йде тільки з матір'ю, але і вона сприймається дочкою, як бар'єр, між минулим і майбутнім. І слово «люблю» злітає з вуст Люсі. Але чи щире воно?
    Книга написана просто, але змушує похвилюватися.
  •  
    Мила Люсі
    Чудова книжка, дуже легко читається. Цікава як для дорослих так і для підлітків. Книга невеликого об'єму, прочитала її за один день.

    Книга про важке дитинство Люсі, в якому не було ні телевізора ні іграшок. Вийшовши в доросле життя, Люсі виходить заміж, їде з рідного міста, і не спілкується зі своїми рідними навіть і по телефону. Після важкої хвороби, чоловік Люсі викликає матір Люсі в лікарню, яка пробула п'ять днів в лікарні, але мабуть ці дні були для Люсі самими щасливими.

    Люсі має чудового чоловіка, гарних донечок, які люблять її і піклуюся. Книга показує відносини в родині між батьками та дітьми. В Люсі чудове життя зараз, є чоловік, донечки є чудова подруга, яка піклується за дітьми Люсі поки її чоловік на роботі. Але сумне минуле і дитинство. І прикро, що її мама пробула в лікарні 5 днів, так вона підтримала Люсі, але чомусь не схотіла побачитись зі своїми внучками, але не дивно так як навіть коли Люсі народила другу доньку, батьки не схотіли говорити по телефону, так як гарну новину Люсі хотіла повідомити з лікарні, а звідти дзвінок вона могла зробити тільки за рахунок батьків.

  •  
    Сильно!
    Хто сказав, що сильні книги, які вражають читача в саме серце неодмінно мають бути об’ємними? Невеликий роман американки Елізабет Страут «Мене звати Люсі Бартон» доводить, що і малі літературні форми можуть збурити в людині масу почуттів. Головна героїня роману Люсі потрапляє до лікарні, де мусить провести певний час, тож приглядати за нею приїздить мама. Варто зазначити, що з родиною Люсі спілкується по мінімуму. Багато чого можна зрозуміти навіть з того факту, що мати жінки ніколи не бачила своїх онучок і вони так і не побачились під час її перебування у Нью-Йорку (!). Все це через не зовсім здорову атмосферу, в якій зростали Люсі, її брат і сестра. (Власне, успішною зі всієї родини вдалось стати лише їй). Батько отримав важку психологічну травму під час війни, що виливалось в епізоди, які хотілось скоріше забути. Мати була зайнята роботою швачки. За дітьми особливо ніхто не доглядав, тому вони весь час ходили брудні, за що їх дражнили у школі. «Мене звати Люсі Бартон» варто просто прочитати, адже адекватно розповісти про неї все одно не вдасться.
  •  
    Книга, що не залишить байдужим
    Вважаєте, що романи-біографії – це неодмінно величезні томи на 600-700 сторінок. А от американська письменниця, володарка Пулітцерівської премії, Елізабет Страут з легкістю доводить, що ні, біографічна книга може мати і 140 сторінок і бути не менш глибокою й вражаючою, аніж великі за обсягом романи. Її книга «Мене звати Люсі Бартон» - це історія дівчини, а потім жінки про своє життя. Велика увага (мазут, найбільша) в романі приділяється дитинству героїні. Вона зростала у незаможній родині,де батьки не надто цікавились неї та її братом і сестрою. Звичайною практикою, наприклад, тут було замкнути малу Люсі у старому фургоні, коли дорослим треба були кудись відлучитись. Розповідаючи по таку невелику книгу, легко наробити спойлерів, тому просто порекомендую вам не пожаліти в середньому двох годин і прочитати роман Елізабет Страут «Мене звати Люсі Бартон», який розповість вам, що бувають і ось такі родини і такі проблеми. Байдужим чи байдужою він вас вже точно не залишить, це я можу гарантувати.
  •  
    На любителя
    Чесно кажучи, дуже багато читала схвальних відгуків на книгу Люсі Бартон, а ще купилася на те, що автор - «Лауреатка Пулітцерівської премії». Книга маленька, прочитати її можна за вечір, але особисто я читала її скоріше із впертості – ну не можу я залишити почату книгу. Історія молодої жінки, яка потрапила в лікарню, через ускладнення її виписка додому затягується. До неї приїжджає матір, з якою вони довгий час не спілкувались. Уривками героїня згадує моменти тяжкого дитинства, намагається зрозуміти і пробачити батьків. Її батьки зовсім мало уваги приділяли доньці та сину, у зв’язку з чим їм і самим складно дарувати любов. В уже дорослої жінки досі живі дитячі травми, їй досі не вистачає батьківського тепла, їй хочеться, щоб мама просто її обійняла. Але мама цього не розуміє, чи не хоче розуміти. Мама ніби по-своєму її любить, але недостатньо, щоб побачитися з внучками, або просто заплатити за телефонний дзвінок, як це було раніше.
    Для мене історія неповна, начебто піднято багато гострих тем, але жодна з них повністю не розрита, автор все залишає додумати читачам. В цілому – ну дуже на вузьке коло читачів.
  •  
    Книга для раздумий
    «Меня зовут Люси Бартон» Пулитцеровской лауреатки, американской писательницы Элизабет Страут – это книга о детстве. Нет, это не тот роман, который заставит вас с теплотой вспомнить собственное детство и оставит после себя приятное послевкусие. Это книга о несчастном детстве. Люси родилась в небогатой семье, где кроме нее было еще двое детей. Отец с сильным посттравматическим синдромом после войны и вечно занятая мать почти не обращали на детей внимания, поэтому те вечно ходили в обносках, чем заслуживали вечные насмешки одноклассников. Прошло много лет, теперь Люси живет в Нью-Йорке, она жена и мать двух прекрасных девочек, готовится к выходу ее книгу. Однако вспомнить о прошлом женщину заставляет случай, когда она на месяц попадает в больницу, ухаживать за ней приезжает мать, с которой они не виделись до этого почти десятилетие… «Меня зовут Люси Бартон» - небольшая по объему, но очень глубокая книга, которая заставит размышлять. Вам непременно захочется обсудить ее с другими, поскольку поговорить там есть о чем.
  •  
    Автобіографія Люсі Бартон
    «Мене звати Люсі Бартон» пулітцерівської лауреатки Елізабет Страут – книга невеличка за розмірами, однак вона збурю стільки почуттів і піднімає стільки питань, що дрібною назвати її просто язик не повертається. У ній розповідається історія молодої жінки, яка потрапляє до лікарні, а доглядати за неї приїздить матір, з якою вони давно не бачились. Поміж розмовами у палаті Люсі згадує своє нещасливе дитинство. Вона, її брат і сестра росли в незаможній родині, батьки займались своїми справами, тому брат і сестри ходили до школи брудними, за що стали там вигнанцями. Пізніше дівчина поїхала з дому і змогла непогано влаштувати своє життя, тоді як її брат і сестра не відрізнялись успішністю. Люсі ж стала письменницею, в неї була родини, вона жила в Нью-Йорку. Проте минуле настільки вплинуло на неї, що вона ніяк не може змиритись зі своїм дитинством. «Мене звати Люсі Бартон» - глибока повість. Неодмінно познайомтесь із цією героїнею та її історією – ви не пошкодуєте, обіцяю. Заслужені 5 балів!!
 
Характеристики Мене звати Люсі Бартон
Автор
Елізабет Страут
Видавництво
КМ-БУКС
Серія книг
Сучасна проза
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2016
Перекладач
Катерина Іванова
Кількість сторінок
144
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7409-89-1
Вага
160 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література