Книга сильно відрізняеться від "пізднього Кідрука". Це не техно-триллер, не НФ, навіть не фікншн взагалі. Це типу щоденника тревел - блогера, який експерементує з форматом контенту, і вирішив замість рилсів написати книгу. Важко оцінювати, можебути як одніею з найкрващих книг автора (якщо ви теж любите тревелити понапівдиким місцям), так і найслабкішою книгою (відразу видно, що тут Макс тільки входить в епістолярний жанр).

Ось що буває, коли здійснюються мрії. У Макса Кідрука з цього виходять цілі книжки. "Мексиканським хронікам. Історії однієї мрії" слід дати вищий бал за пригоди і гумор, які то тут то там змушують читача заходитися реготом. Бо Макс Кідрук такий - дотепний, веселий, уміє будь-яку історію перетворити на книгу, особливо якщо мова йде про його знамениті тревелоги. В цій книзі він описує власну реальну подорож до Мексики. З усіма пригодами і казусами, з відкриттям нових, унікальних куточків світу. Але найголовніша думка книги - мрії повинні збуватися. Адже автор описує бажання, котре було у нього ще в дитинстві, про яке він забув, бо став надто дорослим… Так буває з кожним із нас. Ми забуваємо, чого прагнули колись, тому що буденність і рутина вносять свої корективи. Але Макс таки вирішив зробити омріяне з дитинства. Він купує квиток до Мексики. Пригоди і цікаві зустрічі починаються вже в дорозі. А в самій країні їх чекає ще більше. Все це описано з гумором і колоритними деталями. Читачеві надзвичайно цікаво відкривати для себе Мексику разом із Кідруком, куштувати незвичайні автентичні страви і плакати проливними сльозами... Принаймні через його книгу.

В Макса Кідрука була мрія. Мрія, яка з'явилася у нього ще в дитинстві. Мрія, про яку автор, з часом, забув. Мрія, в яку сам Кідрук не до кінця вірив. Але вона була. І її ім'я - Мексика. Це книга про те, як простому українському хлопцю Максу, вдалося здійснити свою давню мрію - відвідати Мексику. Мексика неймовірна! Я бралася за читання книги не через сам зміст, а через автора (бо я вже давно фанатка Кідрука). Я навіть не підозрювала, що Мексика така. Цікава, яскрава, запальна! Максу вдалося чудово передати колорит мексиканських міст та менталітет аборигенів. Він так описав Теотіуакан та Яхчілан, що в мене склалося враження, ніби я була з Максом в тій подорожі. А про фейли Кідрука можна писати окремий відгук. Повірте, вам буде смішно. Дуже смішно! Коли я читала про ситуацію із ананасом, то просто плакала від сміху. Я не уявляю, як можна так вдало підбирати епітети, порівняння та метафори. А так "смачно" описати подорож до Паленке взагалі неможливо. Кому я можу порадити "Мексиканські хроніки"? 1. Всім фанатам Макса Кідрука (якщо ви якимось дивом пропустили цю книгу); 2. Всім фанатам книг про подорожі та пригоди; 3. Тим, хто теж мріє про Мексику; 4. Тим, хто хоче відпочити від серйозної літератури; 5. Тим, хто давно не сміявся над книгою і хоче це виправити; 6. Тим, хто теж має мрію, але не вірить в неї; 7. Та тим, хто хоче бачити фото молоденького Кідрука (на одному зображенні він мені нагадує молодого Рембо-блондина =) ).