Я точно знаю, что если первой в Ваши руки попадет книга "Тарзан", то за ней следующим произведением в списке станет "Книга Джунглей" и наоборот. Это аксиома. не требующая доказательств. У главных героев похожие судьбы, будучи несмышлеными младенцами он остались один на один в условиях суровых джунглей. Каждому из них определенный вид животного заменил родную мать и семью, а жизнь в необычных природных условиях привила настоящие навыки выживания, тем самым сделав их невероятно сильными, при этом оставив чистые и ранимые души. Жизнь Тарзана и человеческого детеныша - образец самой человечности, а их поведение самый лучший пример для наследования и подражания. Искренне советую эту книгу для прочтения для детского и подросткового возраста, но и, взрослые, не откажите себе в удовольствии снова окунуться в мир невероятных и увлекательных приключений любимых героев из диких-диких джунглей. Самые настоящие человеческие качества зарождаются в душе светлого человека даже в дремучих джунглях среди стаи волков или приматов.

Ця історія про хлопчика Мауглі, який випадково опинився у джунглях і йому довелося рости серед природи та звірів, проте звірі його виховували на славу й він виріс згідно з законами тих джунглів. Це історія про взаємодію природи та людини, де все нібито здається гармонійним і ідеальним. Мауглі любить місце в якому він знаходиться, своїх друзів, прийомну матір. Ми спостерігаємо які в нього конфлікти і як він закохується коли приходить час. Ця книга цікава та повчальна. вона розповідає про те, як природа впливає на особистість і що будь-хто може вижити в будь-яких умовах, адже людина звикає до усього. Найголовніше це те, щоб природа захотіла тебе приймати до себе. Також історія про Мауглі вчить, що коли ти закохуєшся то ніхто не може нічого тобі заподіяти чи протистояти. Або ж книга говорить також і про те, що як і серед людей так і серед звірів є конфлікти, які вирішуються майже однаково - бійкою або поєдинком. Тож звірі та люди багато в чому схожі, може тому Мауглі й було так легко прижитися в джунглях серед звірів?

Ця книга вмістила під своїм умовним дахом дві історії, що дуже схожі за зав'язкою сюжету, та локаціями, у яких відбуваються події, проте кардинально відрізняються за змістом ідей, що їх вкладали автори. "Мауглі" Редйярда Кіплінга - це перш за все гімн природі у її первозданій міці та безумі, що, по при видимий хаос, чітко притримується власних жорстоких законів. Мауглі - людське дитинча, що волею долі опинилося в джунглях без захисту своїх одноплемінників і було прийняте у вовчу зграю, з молоком прийомної матері всотало закони оточуючого світу і підрісши, навіть у найважчі часи дотримувалось їх. Навіть перемігши найлютішого ворога і усвідомивши себе царем природи -людиною, Мауглі поважав закони джунглів і їх мешканців. Його трагедією була самотність людини, що в душі не була людиною та самотність звіра, що мусив зростати далеко від рідної зграї. "Мауглі" - поетична пісня, данина прекрасному дикому світу, що оточує нас. Світу, який ми, немов безмозкі бандерлоги, будь-що прагнемо знищити. "Тарзан" Едгара Берроуза також розповідає історію самотньої дитини в джунглях, яку на виховання беруть мавпи. Він росте в умовах, подібних до первісного людського суспільства - право сильного, хитрість, мавп'яча підлість, проте Тарзан росте чесним хлопцем - певно спрацьовують благородні гени англійського лорда. Він сам вивчає мову людей, перемагає ворогів, мстить за смерть прийомної матері, закохується в таку ж блідошкіру, як сам і зрештою повертається до цивілізації. За глибиною змісту "Тарзан" навіть поряд не стоїть з величним твором Кіплінга, проте виграє у нього в плані легкості сприйняття та більш динамічного сюжету і чудово підходить для дитячого читання років з 11-12ти.