Машина
Паперова книга | Код товару 1248062
Yakaboo 4/5
Автор
Дарія Піскозуб
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2020
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм

Усе про книжку Машина

Машині поклоняються. Жерці, які служать їй від народження, не стільки здатні бачити майбутнє, скільки зазирають у минуле. Її передбачень чекають з острахом, намагаючись розгадати знаки, які вона посилає. У постапокаліптичному світі роману Дарії Піскозуб людство знову живе в племенах, які воюють одне з одним за виживання, а загадкова Машина — все, що лишилося від цивілізації. Хтось хоче її олюднити, хтось бореться проти неї, але вона вічна і, здається, спроможна знищити те, що мала би оберігати…

Характеристики
Автор
Дарія Піскозуб
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2020
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм
Рецензії
  •  
    Winter Is Coming 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли в Альберта Ейнштейна запитали про те, якою зброєю людство воюватиме у Третій світовій війні, він відповів, що не знає, але зазначив, що в Четвертій світовій основною зброєю будуть палиці та каміння. Іншими словами, науково-технічний прогрес має свою межу, переступивши яку, людство знищить всі надбання цивілізації та в кращому випадку повернеться до первіснообщинного ладу й буде змушене починати все спочатку. Здається, дещо схожий сценарій описаний в дебютному романі Дарії Піскозуб "Машина".
    Епоха Сталі завершилась глобальною катастрофою, в результаті якої людство втратило все. Хоча ні, майже все, крім Машини - "частини великого минулого й кровожерливого теперішнього". Тепер люди поклоняються їй як божеству. Якщо бога не було, то його слід було б вигадати, Вольтер знав, про що говорив.
    У цьому постапокаліптичному світі магія і штучний інтелект співіснують поряд. Цікаве поєднання, чи не так?
    Тільки от чомусь цю книжку я читала майже три тижні. І річ не у відсутності часу, а в тому, що в "Машині" дуже багато подій, а сетинґу, навпаки, замало. Хотілося більше деталей про світ, на тлі якого розгортається історія. Ще одна причина, через яку книжка читалась повільно, це персонажі. Ну не можуть троє людей розмовляти й думати абсолютно однаково. Це призвело до того, що Александра, Етан і Бастіан злилися в якусь Басетанадру. А ще пафосний пафос, від якого очі під лоба закочуються.
    Загальні враження доволі суперечливі, але знайомство з українським технофентезі виявилось цікавим.
  •  
    Не змогла подолати 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дарія Піскозуб - Машина. Купуючу цю книгу я повелась на обкладинку (окремий реверанс в сторону дизайнерів видавництва Віват) та передмову. Мені привиділось якесь технофентезі з мотивами шаленого Макса. Драйвове, шалене, послідовне та дике. Але ніт. Є автори котрі вводять в свій світ читача відразу - беруть як шкодливе кошеня і отак гряц і ти вже там. Але різниця в тому, що буває читаєш і насолоджуєшся тим, що ти починаєш розуміти де ти, що ти і як все працює. А є читаєш, і нічого не зрозуміло, а навіть якщо і зрозуміло то трохи нервує. Оце останнє саме про Машину.
    В цьому постапокаліптичному світі залишився племенний устрій, суворі погодні умови з щорічними катаклізмами, генно модифіковані (?) люди, що можуть користуватись силою схожою на телепатичні навіювання та безпосередньо суперкомпютер. У кожного племені свій. Саме служіння цьому комп'ютеру і є сенсом життя для племен. Збирання інформації про минуле, підтримання ритуалів та, звісно, війна між собою. Жреці, маги (ткачі), військові, впливові родини та звичайні люди змішуються тут в інтригах та власних бажаннях... Але все написано якоюсь сухою мовою, з купою пафосу, повторів та нелогічностей (часові рамки переміщення людей то взагалі щось з чимось). Не зайшло
Купити - Машина
Машина
200 грн
Є в наявності
 

Рецензії Машина

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Winter Is Coming 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли в Альберта Ейнштейна запитали про те, якою зброєю людство воюватиме у Третій світовій війні, він відповів, що не знає, але зазначив, що в Четвертій світовій основною зброєю будуть палиці та каміння. Іншими словами, науково-технічний прогрес має свою межу, переступивши яку, людство знищить всі надбання цивілізації та в кращому випадку повернеться до первіснообщинного ладу й буде змушене починати все спочатку. Здається, дещо схожий сценарій описаний в дебютному романі Дарії Піскозуб "Машина".
    Епоха Сталі завершилась глобальною катастрофою, в результаті якої людство втратило все. Хоча ні, майже все, крім Машини - "частини великого минулого й кровожерливого теперішнього". Тепер люди поклоняються їй як божеству. Якщо бога не було, то його слід було б вигадати, Вольтер знав, про що говорив.
    У цьому постапокаліптичному світі магія і штучний інтелект співіснують поряд. Цікаве поєднання, чи не так?
    Тільки от чомусь цю книжку я читала майже три тижні. І річ не у відсутності часу, а в тому, що в "Машині" дуже багато подій, а сетинґу, навпаки, замало. Хотілося більше деталей про світ, на тлі якого розгортається історія. Ще одна причина, через яку книжка читалась повільно, це персонажі. Ну не можуть троє людей розмовляти й думати абсолютно однаково. Це призвело до того, що Александра, Етан і Бастіан злилися в якусь Басетанадру. А ще пафосний пафос, від якого очі під лоба закочуються.
    Загальні враження доволі суперечливі, але знайомство з українським технофентезі виявилось цікавим.
  •  
    Не змогла подолати 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дарія Піскозуб - Машина. Купуючу цю книгу я повелась на обкладинку (окремий реверанс в сторону дизайнерів видавництва Віват) та передмову. Мені привиділось якесь технофентезі з мотивами шаленого Макса. Драйвове, шалене, послідовне та дике. Але ніт. Є автори котрі вводять в свій світ читача відразу - беруть як шкодливе кошеня і отак гряц і ти вже там. Але різниця в тому, що буває читаєш і насолоджуєшся тим, що ти починаєш розуміти де ти, що ти і як все працює. А є читаєш, і нічого не зрозуміло, а навіть якщо і зрозуміло то трохи нервує. Оце останнє саме про Машину.
    В цьому постапокаліптичному світі залишився племенний устрій, суворі погодні умови з щорічними катаклізмами, генно модифіковані (?) люди, що можуть користуватись силою схожою на телепатичні навіювання та безпосередньо суперкомпютер. У кожного племені свій. Саме служіння цьому комп'ютеру і є сенсом життя для племен. Збирання інформації про минуле, підтримання ритуалів та, звісно, війна між собою. Жреці, маги (ткачі), військові, впливові родини та звичайні люди змішуються тут в інтригах та власних бажаннях... Але все написано якоюсь сухою мовою, з купою пафосу, повторів та нелогічностей (часові рамки переміщення людей то взагалі щось з чимось). Не зайшло
  •  
    Пафосний пафос і крута ідея, яку вбили 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я не знаю, що останнім часом сталося із українськими фантастами, але це вже край. Я, чомусь, надіялася, що хоч Піскозуб мене витягне із стану критичного "щозваминетак" і фейспалму, але ж ні.
    Я очікувала (причому справедливо, проглянувши анотацію і пости самої авторки про своє творіння, спираючись на блаженні огляди букблогерів), що це буде крута фантастика у світі плюс-мінус стімпанку, змішаного з кіберпанком у постапокаліптичному сетінгу, де магія поєднується із навколонаукою. Хороша ідея, не нова, не надідентична, не оригінальна, але однозначна хороша, а якби я не читала тону фантастики і фентезі до цього, то я б поставила оцінку вище.
    Тепер по поличкам, як таку круту ідею успішно закопали:
    1) Замало сетінгу. Ви не знаєте про світ ні-чо-го. Він прописаний широкими мазками, жодних деталей. Видається, що авторці не було цікаво передати особливості її ж світу. Екшен - це добре, але сферичний екшен у вакуумі - це погано. Тим паче образливо, що світ реально цікавий, і його хочеться більше.
    2) Герої у книзі говорять/відчувають/існують/думають однаково. У них абсолютно однакова мова. Не сказала б що вони картонні, авторка спробувала їх оживити, але запам'ятати, хто-куди-навіщо через це важко.
    3) Пафос. Ні. ПАФОС! Навіщо? Ну серйозно, навіщо його стільки, що хочеться книгою кидатися у людей і закочувати очі. Цільова авдиторія книги - ванільні дівчатка у пабліках? Наче ні. Хлопчики із цитатками в дописах типу "Брат за брата"? Також наче ні. Тоді навіщо нашпиговувати пафосом те, що було більш читабильне до вкидування "мюслей Стетхема". Господи!
    4) Про фізику і логіку магії та бойовок помовчимо. З цим проблема у всіх авторів-новачків.
    Що ж хорошого, чому 3, а не 1.
    1) Цікава історія. Чесно.
    2) Закінченість арок героїв і логічність.
    І ще одна особливість (не камінь в город авторки, просто до відома).
    Магія тут називається "ткацтвом" і це просто у всіх викликає масу обожнювання. Для людей, які не читали інших фантастів - це не оригінальна знахідка пані Піскозуб, у багатьох перекладах російською та українською можна зустріти, що закляття "плетуть", а не проговорюють чи створюють. Це не омаж до слов'янського коріння, це просто красивий епітет, більш виразний прийом. Не видумуйте того, чого немає.
    Загалом - могло бути класно. Якщо ви у фентезі/фантастиці новачок і боїтеся серйозних класичних творів - можна читати, досвідченим у фантастиці - не витрачайте часу, якщо тільки не збираєтеся з друзями влаштувати "бомблячі спільні читання".
  •  
    Магія та штучний інтелект на рештках світу 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Більшу частину книги історія важко залазила мені в голову, бо я не могла сприйняти природу місцевих чарів. Не могла зрозуміти, як це відбувається. Але якоїсь миті я просто визнала, що 1. так, це фентезі, тут є магія; 2. так, місцевий суперкомп’ютер зі штучним інтелектом теж використовує цю магію. Технології і чари в одному флаконі? Так, це дуже незвично, але чому б ні…

    ПЛЮСИ:
    + Всі ниточки історії сходяться в один візерунок. Загалом тут задіяно десь 12 дійових осіб різного ступеня першо- і другорядності, але на останніх сторінках розумієш, що всі слова і дії мали сенс. А оскільки слів і дій було багато, то я сиділа приголомшена, наче щойно додивилась якийсь з фільмів Нолана.
    + Класна мова авторки. Приємний слов’янський колорит, який створюють окремі слова («вояничі», місцева магія «ткацтво» і маги «ткачі», «ткалі»). Хоча на географічне місце подій нема натяку.

    МІНУСИ:
    - Сюжетно важлива інформація може вкинутись однією невеликою реплікою. Часом доводилось повертатись і перечитувати, аби усвідомити значущість сказаного. Читалося через це дуже повільно.
    - Деякі сцени описано від імені різних героїв. В такі моменти повторювались завеликі шматки тексту, кількість нової інформації була значно менша, ніж вже відомої.
    - Важко осягнути місцеву систему магії і технологій. Якщо проводити паралелі із реальним світом, то… «цього взагалі не може бути».
    - Це не цілісна історія, а перша книга в серії – про це не попереджали.

    Твір давався важко, і я ледь гортала сторінки. Але наприкінці як затягнуло, коли почав розплутуватись клубок, вистрілювати чеховські рушниці, реалізовуватись самосправдні пророцтва – це було настільки круто! Я прийшла в шалений захват і почала радити книгу знайомим. Буде продовження – читатиму далі. Хоча і 1 том не є просто «вступом до світу», він закриває відкриті сюжетні арки.
  •  
    МАШИНА
    Я упереджено ставилася до технофентезі і завжди уникала цей жанр, впевнена, що він мені не сподобається. Але коли почула про "Машину" Дарії Піскозуб, то не змогла пройти повз. Це ж наше рідненьке, як можна таке проґавити? Виявилося, що книга не тільки в жанрі технофентезі, як бонус це ще й постапокаліпсис. Цивілізація зникла, на її руїнах з'явилася нова, з великим божеством на ймення Машина. В цьому світі існує три великих племені - Катакла, Триданка, Цембенга. На чолі кожного з них стоять їхні Машини, вони радять племенам як жити, коли розпочинати війну, кого страчувати, кого милувати. Суспільство поділяється на жреців, які є і правителями, суддями і основою релігії, вояничів та ткачів (середній клас, вояничі воюють, а ткачі "тчуть" волю людини, тобто підкорюють будь-яку живу істоту своїй волі) і рабів (найнижчий, завойований клас). Це світ, в якому б я нізащо не захотіла б опинитись. Він жорстокий. Племенам доводиться битись між собою і постійно виживати. Але загалом книга мені сподобалася, це була захоплива мандрівка в цілком ймовірне наше майбутнє, якщо ми, люди, звичайно, не змінимось.
  •  
    Машина - це Бог?
    Ця книжка зламала мені мозок!

    Я сама винна - треба було обдивитися спершу її всю і знайти словник понять, а не читати одразу, здогадуючись значення термінів по ходу оповіді. Не повторюйте моїх помилок, буде легше.

    "Машина" - це фентезі, перша частина твору, тому перед читачем постає знайомство з абсолютно новим світом. Це знайомство дуже поступове і з несподіваними поворотами: не завжди те добро, що здається добром, і навпаки.

    Події відбуваються у майбутньому, а Машина - бог племені. Племен є декілька, у них свої Машини. І коли Машина вирішує, що прийшла пора воювати - вони воюють. Розшифрують накази Машини жреці, а серед воїнів є ткачі, які тчуть серцевири людей і звірів. Є ще впливові сім'ї, які мовби і союзники, але кожна приховує свої таємниці.

    Зрозуміти світ Машини мені було нелегко. Хотілося більш детальної історії: що воно таке, як працює, звідки взялося. Хоча, напевно, письменниця розкриє нам всі карти у продовженні, тому є шанс все дізнатися. А поки - це незвідана територія, яку ви можете ризикнути пізнати. Хай це знайомство буде для вас приємним!
  •  
    Такий собі голлівудський блокбастер 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Що хочу сказати про цю книгу. Читати її доволі легко, до того ж вона захоплива. Я наприклад прочитала її за день, але це була неділя, тож я мала на це час. Мені книга здалася схожою щось на кшталт Дівиргента або Той що біжить лабіринтом, або наприклад Шаннари, насправді схожих книг доволі багато і мені здається що авторка надихалася ними. А ще це трохи схоже на якийсь голлівудський блокбастер, дуже багато усього стається, багато екшену і завдяки цьому деякі події здаються незрозумілими.
    А ще попереджаю, це лише перша частина, чомусь ніде ні у анотації, ні у книзі про це не написано, тож я вважала цю історію самостійною.
    Ми бачимо всесвіт в якому щось сталося, і в якому замість розвиненої цивілізації, яка колись там мешкала, залишилися доволі дикі та неосвічені племена, яки керуються Машиною, та воюють між собою кожен рік, бо так їм каже Машина. Що це за Машина нам незрозуміло, до того ж незрозуміло добра вона чи погана, що сталося у всесвіті ми також не знаємо, взагалі авторка натякає на багато таємниць і загадок цього світу, але далеко не всі відповіді ми побачимо під час читання. Всесвіт книги ми бачимо завдяки трьом головним героям, і це прикольно, я полюбляю такий літературний підхід, до того ж інколи в нас є можливість побачити ту саму подію очима двох персонажів, хоча мене це трошки заплутувало. А ще ми трошки побачимо руїни цивілізації, яка пішла і це інтригує і мені кортить більш детально дізнатися про події, які призвели до її руйнування.
    Сама книга здалася мені доволі хаотичною з великою кількістю нових понять, тут звісно добре що були і словничок і мапа, але як на мене все ж таки багато хаосу та незрозумілого. Мене зацікавив і всесвіт і його загадки, і хочу знати що там далі станеться з героями, хоча здається що щось схоже, але трошки інше я читала або бачила у кіно вже багато разів. Але я все ж таки рада що таке техно фентезі з'являється і у наших авторів
 
Характеристики Машина
Автор
Дарія Піскозуб
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2020
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-982-119-5
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література