В цих 110-ти сторінках ховається дуже багато болю, розчарувань і страшних речей. Депортація галичан до Сибіру. Страшно, жорстоко, не по-людськи... Брудні вагони для худоби, розлука з рідними, приниження, життя в нелюдських умовах, неможливість нічого змінити. Автор показує на прикладі Мартусі, її сестри та матері, що ставалося з людьми в 1940-их, якщо хтось в сім'ї ставав "ворогом народу". Навіть те, що ти далеко не бідняк, тобто гроші, не допомагали. Страшно, що в історії нашої Батьківщини є такий трагічний слід. Мурашки по шкірі від розуміння всього трагізму. Такі книжки повинен читати кожен. Це наша історія, частинка кожного з нас, немає сім'ї, якої б не торкнулося це. "Мартуся зі Львова" рекомендується до позакласного прочитання. Думаю, тільки в 10-11 класі варто таке читати. Я зі своєю чутливістю дуже все близько сприйняла і збирала думки в купку, щоб написати цей відгук. Але всерівно не можу передати всі емоції.

Чи знаємо ми, чи знають наші діти про те, наскільки важко було вижити в Радянському Союзі дітям репресованих? Чомусь про цю трагічну сторінку української історії майже ніхто не пише... Хоча невивчені уроки з історії рано чи пізно даються взнаки цілому народу... Перед нами – неймовірна історія виживання дитини, яка завинила червоним окупантам тільки тим, що народилася в сім’ї українського священника та відомої оперної співачки. Спочатку забрали, а згодом розстріляли батька, потім Марту зі старшою сестрою та мамою запроторили до Сибіру. Страх, голод, спрага, холод, злидні, фізичні та моральні знущання – через усе це прийшлося пройти цій нещасній родині... Місяці в тисняві й задусі товарняку, черпак баланди на одного, дірка в полу вагону замість клозету, воші та бруд... Далеко не всі доїжджали до пункту призначення... В Сибіру арештовують маму. Тепер дівчатка залишаються самі. Як їм зберегти своє життя? Як залишитися тими, ким вони є – добрими, людяними, чесними й порядними дітьми? Через що доведеться пройти Марті й Лесі? Чи виживуть вони та чи колись вдасться їм повернутися до омріяної Батьківщини, до рідного Львову? Книга ця – дуже болюча! Драматичні події в ній не залишають байдужими нікого – ані дорослого читача, ані підлітка. Проте саме завдяки емпатії ми вчимося бути Людьми! А завдяки таким Книгам, як ця, ми всі ще й вчимося бути Українцями, які пам’ятають минуле й можуть робити правильні висновки задля свого майбутнього. Дякуємо талановитому авторові Ігореві Гургулі та видавництву „Апріорі” за можливість учити живі уроки української історії!

Якщо вам сподобалася книга Рути Шепетіс «Поміж сірих сутінків», то «Мартуся зі Львова» на схожу тематику, лише головними героями є діти – Леся і Марта, доньки греко-католицького священика Юліана Береста і його дружини Ірини, співачки львівської опери. Коли у Львів прийшли більшовики, ця родина опинилася в біді, оскільки батько був членом Організації українських націоналістів. Ми бачимо реалії того часу – люди, яких дехто зустрічав як «визволителів», займали помешкання місцевих жителів, проголошували їх «ворогами народу», відправляли в концтабори, в Сибір, а їхні діти часто опинялися в дитячих будинках. Понад 1,5 мільйони галичан «перемолов жахливий більшовицький молох у часи першого приходу на західноукраїнські землі.» У книзі розповідається, як сім’я виживала в тайзі, як терпіли голод, як тендітна співачка стала лісорубом, валила ліс; як несолодко довелося дівчаткам у сиротинці. На початку книги вказано, що її схвалено для позакласного читання. І так, добре, коли діти знатимуть історію. Але тут описані деякі моменти, які занадто важкі і болісні навіть для дорослих.