Здавалося б, що тема війни вже не має бути для нас аж таким одкровенням, але цей роман наділений якоюсь магічною здатністю приковувати до себе увагу читача до самої останньої сторінки. Він переносить нас на Ізюмщину, на маленький хутір Пристін, в часи Другої світової війни. Перед нами вимальовуються герої роману - прості, звичайні люди зі своїми страхами, почуттями та переживаннями. Лінія фронту неухильно насувається, але усім хочеться вірити, що їх ця доля мине. Та реальність жорстокіша, ніж нам здається і від цього ще більше болить. Тішуся, що мала таку чудову нагоду познайомитися з новою для мене і безумовно талановитою українською авторкою. З нетерпінням чекаю продовження історії.