Розповідь ведеться від першої особи. Вона про те, як маленький хлопчик мав талант, але його ніхто не підтримав і він став льотчиком. Одного дня він зазнав аварії посеред пустелі. Самотність, пустота та безмежність одинокої пустелі... Але виявилося він був не один. До нього підійшов хлопчик, який виявився маленьким принцом... Ось тут історія і починається. Я вважаю, що цю книгу має прочитати кожен. Вона не велика, але припадає до душі. Багато моралі і завуальованих образів та ситуацій. Після закінчення історії нахлинають різні емоції. Сам автор, Антуан де Сент-Екзюпері, був і льотчиком, і письменником одночасно. Він як ужитті, так і у своїй творчості був романтиком. У маленького принца була його одна єдина роза, яку він любив і це можливо одна з тем книжки: "Ти завжди береш на себе відповідальність за тих кого приручив" (так звертався лис до принца). Книга повна яскравих та неймовірних ілюстрацій, які викликають захоплення (адже вимальовані усі деталі). Я перечитувала цю книгу декілька разів. Дуже вона мене зацікавила. Вона написана не просто як якесь чтиво для розваги, а звертається до душі, дає нам задуматись над своїми вчинками та цінностями у житті. Рекомендую прочитати. Для мене вона була як стоп-пауза загалом, сюжет твору привертав всю мою увагу і я не відволікалась на якісь неважливі дрібниці. Книга може допомогти змінити себе і стати кращим, а найголовніше - як не забути бути доброю, невинною дитиною та не переставати мріяти. Думаю Вас вона також зацікавить.

“Маленький принц” — чи не найвідоміший твір французького письменника і авіатора Антуана де Сент-Екзюпері. Така маленька книжечка зачіпає найглибші струни душі читача будь-якого віку: від найменшого книголюба до дорослого і серйозного бібліофіла. Незважаючи не те, що це казка, вона неймовірно мудра, філософська й людяна. Надзвичайно добре, що даний твір входить до шкільної програми, адже з нього школярі можуть почерпнути багато моралі, завдяки казці формуються високі моральні цінності в юних головах, виникає відчуття відповідальності за власні дії. Якість, як завжди, на висоті. Оформлення книги настільки гарне, мальовниче і якісне, що її не хочеться випускати з рук. Ілюстрації від Владислава Єрка просто дивовижні і зачаровують своєю красою.

Думаю, переказувати історію Маленького принца, з яким ми знайомі ще зі школи не варто. Адже оповідання не велике, і хоч поверхнево, але кожен знає цього персонажа. Але найбільшу славу отримують саме цитати, а не сюжет. Це книга, яку полюбляють діти. Дорослі ж бачать у ній глибокий зміст, набір зашифрованих істин. Хоча, як я переконалася, не всім вона до вподоби. Мені в тому ж числі. Чому так склалося? Ще в школі я недолюбила Принца. Він, відверто кажучи, був для мене нудним і не зрозумілим. Якісь суперечки з трояндою, подорож світами і фінал, розмитий і сумний. Осягнувши цю книгу в дорослому житті, моя думка не похитнулася. Не хочу писати розбір книги в шкільному стилі "що нам хотів сказати автор", адже я не знаю що він в неї закладав, і можливо, сам читач прагне в ній побачити більше, ніж є насправді. А, на мій погляд, там набір хороших філософських цитат, які можна вирвати з посереднього тексту. Але, саме філософія зробила цю книгу такою відомою і улюбленою для багатьох. Класикою не тільки дитячої літератури, а й посібником, який допоможе підібрати роз'яснення життєвій ситуації чи підпис для фото в інстаргамі (це був не сарказм, чи надсміхання над книгою). Задуматися дійсно є над чим. Просто історія мене не зачепила. Тому не беруся рекомендувати чи ні. Вона коротка і можна почитати дитині, оцінивши тим самим для себе.