Маленькі пташині серця - Вікторія Ллойд-Барлоу Це книжка про жінку з аутичним спектром написана жінкою з аутичним спектром. Дуже, як на мене, емоційно насичена книга. Мене кидало від крайності в крайність і о як же мене бісили люди які не хотіли взагалі розуміти головну героїню. А інколи її було просто шкода. Хоча сюжет в чому тут гарний - немає чорного і білого однозначного. Все як в житті переливається із кольору в колір. І на одній сторінці тебе міг персонаж злити, а на іншій ти вже думаєш - ну наче нічого так. Я люблю такі книги які катають на емоційних качелях і змушують задуматись про поведінку і свою і героїв Санді - розлучена мама доньки підлітки. Має свою гарненьку біленьку хатинку на березі озера, улюблену роботу і проблеми із відносинами з малою. Здавалось би ну стандартний набір проблем і життєвих досягнень. Але Санді трохи незвична. Вона любить рутини і білу їжу. Не любить гамір, сонце і незвичні ситуації. Їй важко розуміти людей і алегорії. Але коли зявляється нова сусідка - Віта - екстравагантна жінка з відсутністю почуття такту, ці дві різні особистості чомусь товаришують. Чи немає якогось підвоху в такій дивній дружбі?