Маленьке життя
Паперова книга | Код товару 751421
Yakaboo 4.7/5
Автор
Ганья Янаґігара
Видавництво
КМ-БУКС
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Анжела Асман
Кількість сторінок
880
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм

Усе про книжку Маленьке життя

Пропонуємо вашій увазі книгу Ганьї Янаґігари «Маленьке життя» українською мовою від видавництва «КМ-букс»!

Про книгу:

Нерідко за спиною у ніби щасливої людини стоять демони минулого. Вони ніколи не покидають її, шматуючи душу та змушуючи страждати тих, хто поруч.

Джуд саме такий. Він — успішний юрист, якому не дає спокою минуле, але навряд чи про це хтось знає.

Про що ж розповість книга «Маленьке життя»? Про пошук себе, про спробу втекти від минулого, про совість, мораль та гуманізм, про дружбу, яка часом сильніша за кохання. У ній кожен знайде щось для себе, а знайдене ще довго не буде відпускати читача...

Чому варто купити книгу «Маленьке життя» Ганьї Янаґігари?

«Маленьке життя» — роман, який став фіналістом Букерівської премії 2015 року та вже закохав у себе безліч читачів у всьому світі.

Це велика історія маленького життя, в якій є місце щирій любові, справжній драмі та страшній трагедії — як в будь-якому житті кожної людини.

Відгуки про книгу «Маленьке життя»:

«Зворушлива, вічна, незвичайна історія любові... Гімн серйозній, вірній дружбі».

The Financial Times

«Книга, не схожа на інші... «Маленьке життя» ставить серйозні питання про гуманізм, евтаназію та психічне здоров'я, а також про інші теми, недостатньо розкриті в західному суспільстві... Запаморочлива книжка, що здатна вкрасти ваше серце...»

The Guardian

«Дивовижно... Тонко написаний роман, який заслуговує свій тріумф».

O, The Oprah Magazine

«Неймовірно деталізована проза, що затягує... Незвичайно та вражаюче».

The Washington Post

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Ганья Янаґігара
Видавництво
КМ-БУКС
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Анжела Асман
Кількість сторінок
880
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Рецензії
  •  
    Велике маленьке життя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про роман американської письменниці Ганьї Янагхари часто пишуть, що це книга про чотирьох друзів. І перший розділ справді розповідає нам про таких різних Джуда, Вілема, Малкольма та Джей-Бі. Але далі авторка зосереджується лише на Джудові, а про інших трьох ми дізнаємось лише в контексті його життя. Джуд – красень, талановитий юрист, математик, піаніст, в нього чудовий глос та надзвичайні кулінарні здібності. Так, не дивуйтесь, він вміє все (адже Янагіхара не раз наголошувала, що весь твір – це така собі гіпербола), не може лише змиритись з демонами, які поселились всередині ще у 10 років. Важко знайти людину, якій би не пощастило у дитинстві так, як цьому хлопцеві, але так само важко знайти людину, якій би так щастило у дорослому житті. Ні, не в кар’єрі, тут він всього досяг важкою працею – а з людьми, яких подарувала йому доля.

    Сказати, що «Маленьке життя» мені сподобалось – це промовчати, ця книга переїхала мене асфальтним катком. Цей масштабний роман довжиною у ціле життя викликав масу емоцій – від замилування прекрасною дружбою чотирьох людей і щирої радості від того, що людина, яка стільки страждала, нарешті щаслива, до розпачу під час читання деяких сцен і цілком реального болю, коли чиєсь життя руйнується.

    Особисто я буду перечитувати «Маленьке життя» ще не раз, та рекомендувати його іншим, мабуть, не візьмусь, адже книга за змістом дуже важка. Так, можна спробувати читати її відсторонено, пам’ятаючи, що це вигадка і гіпербола, але чи потрібне таке читання? В цю книгу краще пірнути з головою, адже тільки тоді ви оціните всю її красу.
  •  
    Неймовірне Життя. 10/10 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман "Маленьке Життя" Ганьї Янагіхари опублікований в 2015 році. Цей роман винятковий я ще не зустрічала таких книжок ні за обсягом, ні за тим, що автор розкриває і описує в середині книги. Роман неймовірний від якого неможливо відірватись хочеться знати, що ж буде далі з героями цієї особливої книги!!!
    Роман описує життя та дружбу чотирьох друзів, які познайомились між собою, коли навчались ще в коледжі. Головним героєм книги, є хлопець Джуд в якого було не просте і дуже складне життя до того, як він почав вчитися в коледжі. Джуду завжди було тяжко говорити з кимось на якісь особисті теми тому коли друзі ділилися між собою якимись секретами та плітками він завжди тихенько мовчав. І йому було про що мовчати... Найтяжче бути тією єдиною людиною, якій він розповідав про що ж він все ж таки мовчить. Боже ця книга викликала в мене щастя, радість і неконтрольований гнів і розпач. Це не книга це зброя, яка стріляє в самісіньке серце.
    Це книга про любов, про секс, про розуміння, про біль, та силу дружби.
    Неможливо описати всі 877 сторінок їх треба просто прочитати та пережити.
    Ще хочу подякувати сайту yakaboo.ua за те що Ви є!! За вашу швидку доставку і за те що майже вся література, яка мене цікавить у вас є ))))
Купити - Маленьке життя
Маленьке життя
229 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Ханья Янагихара
Ханья Янагихара

Відома американська письменниця гавайського походження, популярний журналіст і автор кількох гучних бестселерів. Творчість Ханьи Янагіхари присвячена сексуальності, в тому числі і нетрадиційній, а також дитячим травмам, дружбі і коханню, які в її книгах часом приймають дивні форми. Письменниця пише про неприємні, шокуючі, важкі речі, а її персонажі часто страждають на психічні відхилення, але це н...

Детальніше

Рецензії Маленьке життя

4.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Велике маленьке життя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про роман американської письменниці Ганьї Янагхари часто пишуть, що це книга про чотирьох друзів. І перший розділ справді розповідає нам про таких різних Джуда, Вілема, Малкольма та Джей-Бі. Але далі авторка зосереджується лише на Джудові, а про інших трьох ми дізнаємось лише в контексті його життя. Джуд – красень, талановитий юрист, математик, піаніст, в нього чудовий глос та надзвичайні кулінарні здібності. Так, не дивуйтесь, він вміє все (адже Янагіхара не раз наголошувала, що весь твір – це така собі гіпербола), не може лише змиритись з демонами, які поселились всередині ще у 10 років. Важко знайти людину, якій би не пощастило у дитинстві так, як цьому хлопцеві, але так само важко знайти людину, якій би так щастило у дорослому житті. Ні, не в кар’єрі, тут він всього досяг важкою працею – а з людьми, яких подарувала йому доля.

    Сказати, що «Маленьке життя» мені сподобалось – це промовчати, ця книга переїхала мене асфальтним катком. Цей масштабний роман довжиною у ціле життя викликав масу емоцій – від замилування прекрасною дружбою чотирьох людей і щирої радості від того, що людина, яка стільки страждала, нарешті щаслива, до розпачу під час читання деяких сцен і цілком реального болю, коли чиєсь життя руйнується.

    Особисто я буду перечитувати «Маленьке життя» ще не раз, та рекомендувати його іншим, мабуть, не візьмусь, адже книга за змістом дуже важка. Так, можна спробувати читати її відсторонено, пам’ятаючи, що це вигадка і гіпербола, але чи потрібне таке читання? В цю книгу краще пірнути з головою, адже тільки тоді ви оціните всю її красу.
  •  
    Неймовірне Життя. 10/10 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман "Маленьке Життя" Ганьї Янагіхари опублікований в 2015 році. Цей роман винятковий я ще не зустрічала таких книжок ні за обсягом, ні за тим, що автор розкриває і описує в середині книги. Роман неймовірний від якого неможливо відірватись хочеться знати, що ж буде далі з героями цієї особливої книги!!!
    Роман описує життя та дружбу чотирьох друзів, які познайомились між собою, коли навчались ще в коледжі. Головним героєм книги, є хлопець Джуд в якого було не просте і дуже складне життя до того, як він почав вчитися в коледжі. Джуду завжди було тяжко говорити з кимось на якісь особисті теми тому коли друзі ділилися між собою якимись секретами та плітками він завжди тихенько мовчав. І йому було про що мовчати... Найтяжче бути тією єдиною людиною, якій він розповідав про що ж він все ж таки мовчить. Боже ця книга викликала в мене щастя, радість і неконтрольований гнів і розпач. Це не книга це зброя, яка стріляє в самісіньке серце.
    Це книга про любов, про секс, про розуміння, про біль, та силу дружби.
    Неможливо описати всі 877 сторінок їх треба просто прочитати та пережити.
    Ще хочу подякувати сайту yakaboo.ua за те що Ви є!! За вашу швидку доставку і за те що майже вся література, яка мене цікавить у вас є ))))
  •  
    Давно не читав чогось кращого. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    В якийсь момент, я злякався, що став цинічним і безсердечним. Років зо три минуло з тих пір, як мені в руки потрапила книга, яка мене дійсно зачепила. Ні, були хороші книги - цікаві, захоплюючі, добре написані. Але такий, щоб защемило серце не було вже дуже давно. Книга, читаючи яку хотілося плакати від безвихідності і нерозуміння навколишнього світу. Книги, яка мене дійсно глибоко зворушила і не відпускає вже кілька днів. Книги про життя у всій її нещадній красі.

    І ця рецензія для мене дуже важка. Тому що дуже хочеться написати так, щоб не відбити бажання цю книгу прочитати. Тому що в ній дуже багато болю, дуже багато несправедливості. Багато страждань. Справжніх, від яких серце хоче розірватися на дрібні клаптики. Тому що "Маленьке життя" безжально виштовхує нас з нашого комфортного кокона-світу в реальність, яка здається страшним кошмаром. Тут на кожній сторінці, в кожному абзаці стільки переживань, скільки часом не зустрінеш в окремій книзі такого немаленького обсягу, як "Маленьке життя". Її дуже важко читати, тому що почуття вирують, затягують читача у свій вир, вдаряють обухом по голові і приголомшують. А потім дають хвилинку-другу віддихатися і все починається знову. І так 800 з гаком сторінок. 800 сторінок, від яких неможливо відірватися незважаючи на біль в серці. Але ця книга ще й про любов. Про справжнє, чисте, красиве кохання. Про дружбу. Про підтримку. Про Людей з великої літери.

    Я навіть не можу повірити, що спочатку вважав "Маленьке життя" ще однією з багатьох історій про те, як студенти дорослішають, п'ють пиво ввечері по п'ятницях і будують нескінченні плани про те, як колись вони стануть відомими акторами, архітекторами, художниками або адвокатами. Але буквально на другій сотні сторінок мій скептицизм змінився спочатку недовірою, потім сумом, потім злістю... А потім вир емоцій геть позбавив мене сили волі, залишивши один на один з цією важкою цеглиною.

    "Маленьке життя" - це історія чотирьох друзів, які закінчують університет і знаходять на порозі дорослого життя. Малькольм стане відомим архітектором, Джей-Бі - художником, Віллем - актором, а Джуд - юристом. Вперше ми знайомимося з ними коли вони тільки роблять перші кроки в напрямку своїх цілей. І будемо разом 40 років. Майже все їх доросле життя.

    Історія Джуда, головного героя, його дитяча травма і вплив, яку вона зробила на все його подальше життя, описана настільки жваво, що час від часу доводилося брати паузу, щоб віддихатися і заспокоїтися. І це при тому, що опису його страждань досить стримані (настільки, наскільки можливо для опису подібного роду подій). Але Джуду в житті довелося випробувати не тільки страждання. У його житті були і моменти справжньої, щирої радості, і справжня любов. До слова, кидайте в мене хоч цеглу, хоч помідори - але історія кохання з "Маленького життя" незважаючи ні на що (це я намагаюся без спойлерів обійтися, хто читав - зрозуміє) для мене буде однією з найбільш зворушливих історій про любов у сучасній літературі.

    "Маленьке життя" - дуже красивий роман про сенс життя, про почуття власної гідності, про те, як впоратися з сумом, болем, хворобою і щастям. І горе, і щастя в цій книзі аж ніяк не чорне і біле. Роман Янагіхари - це чудова картина маслом, на якій ми бачимо відносини між старшим і молодшим поколінням, бачимо проблеми дорослішання. А ще це роман про самотність. І про дружбу. І про любов. І про смерть. Складно сказати, якого питання автор не торкнулася в "Маленькому житті". Сюжет настільки багатогранний, що ми торкаємося до таємниці життя і починаємо розуміти, що кожен з нас - унікальний індивід, з власної метою. І сенс життя можна знайти в безлічі речей. І це може бути робота, може бути сім'я, може бути любов... Або дружба. Адже як красиво сказав Вільям: "Я знаю, що в моєму житті є сенс, тому що я - хороший друг. Я люблю моїх друзів, турбуюся про них і дуже сподіваюся на те, що роблю їх щасливішими".

    Я щиро бажав, щоб ця книга ніколи не закінчувалася. І дуже хотів, щоб вона закінчилася не так, як закінчилася. Це той випадок, коли обсяг не має значення і хочеться навіть, щоб у книзі було ще більше сторінок. Так завжди трапляється з хорошими романами. Адже книга, в якій описується кілька десятиліть життя людей не може швидко закінчитися. "Маленьке життя" зробив мій читацький рік і повернув віру в сучасну літературу.
  •  
    Чи варто? 57% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ця книга - унікальна.

    Перш за все, вражає об'єм. Прочитати аж 880 сторінок - виклик навіть найбільш затятому любителю книг - ,, товстунчиків ".

    По - друге, анотація та Букерівська премія, згідно яких твір полонив мільйони читацьких сердець, свідомо та підсвідомо роблять свою роботу.

    Що ж таке ,, Маленьке життя "? Цією назвою авторка хотіла окреслити період життя кожної людини - дитинство. Після якого неодмінно буде велике, доросле життя, але фокус полягає в тому, що перше не лише впливає на друге, а й здатне своїми спогадами тримати у своїх лабетах, ба навіть за горлянку, до останнього подиху...

    Головний герой - успішний юрист Джуд з не менш успішними друзями. Вони ведуть доволі богемне життя у надзвичайно богемному Нью - Йорку. Їх єднає міцна - преміцна чоловіча дружба. Саме поняття дружби між чоловіками виступає лейтмотивом твору, де кількість жіночих персонажів зведена нанівець, а ті, що є, виконують роль дуже і дуже другорядних.

    Хочу одразу попередити потенційного читача - сміливця, що вся описана історія - стовідсоткова фікція. Тому в жодному разі не намагайтеся співчувати героям! Авторка свідомо усе гіперболізувала, щоб досягти максимального ефекту захвату та огиди, сумбуру та навіть... страху. Страху невідомості, що ще може придумати фантазія письменниці, щоб вкотре ошелешити й так шокованого читача...

    Твір не раджу читати вразливим людям. Таке засилля насилля, описане так, ніби авторка кожним реченням б'є обухом по голові, може мати цілком реальні побічні читацькі ефекти. Тут не лише до психолога , а й до психіатра, як кажуть, далеко не ходи...

    Кому ж можна порадити цей твір? Чесно кажучи, не знаю. Просто зважте час свого ж таки життя, яке ви змарнуєте на це ,, Маленьке життя ", в якому нема ні долі правди ( це стверджує неодноразово письменниця ). Чи варто?
  •  
    Маленькая жизнь 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    В последнее время мне часто попадаются книги, которые оказывают на меня практически неизгладимое впечатление, но ни одна из них не может сравниться с действием, которое оказала на меня книга американской писательницы Ханьи Янагихары, финалист Букеровской премии 2015 года, великолепный роман «Маленькая жизнь». Главный герой произведения – юрист Джуд, детство которого было сущим кошмаром. И, несмотря на то, что он смог не просто выжить, но и состояться, обрести прекрасных друзей и стать успешным, демоны прошлого не покидают его, заставляя почти каждый вечер наносить себе раны, чтобы физической болью заглушить боль душевную.

    Можно обожать этот роман, можно его ненавидеть, но спорить с тем, что он уже стал культовым – бесполезно. Несмотря на то, что «Маленькая жизнь» Ханьи Янагихары мне очень и очень понравилась, я бы не рискнула ее кому-то рекомендовать. Это произведение спорное, а еще, если вы им проникнитесь, оно окажется очень сложным и тяжелым эмоционально. Но это достойно, очень достойно.
  •  
    Рекомендую всім! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Американська письменниця Ханья Анагігара написала роман, який, на мій погляд, здатний торкнутися кожного людського серця на цій планеті. Роман "Маленьке життя" розповідає про не таке й маленьке життя середньостатистичного американського юриста та його трьох найкращих друзів. Цікавим є те, що історія розгортається ще на ранньому періоді дружби чотирьох юнаків, і впродовж майже 900 сторінок читач спостерігає за розвитком їх дружби та життєвим шляхом головного героя Джуда. Саме життя головного героя несе в собі всі латентні повідомлення, які намагається передати читачеві авторка.
    Життя головного героя дуже важке. І сказати дуже важке, це означає не сказати нічого. Навіть не знаю, чи можливо пережити таку велику кількість страждань та мук, яку отримав наш головний герой.
    Роман переповниний сумом і стражданням, страхом і жахами, насильством і водночас добротою і розумінням. Центральним проблемним питанням книги є питання дружби і взаємовідносин (не сексуальних) між людьми. Авторка мимоволі змушує кожного читача задуматися нам тим, чи маємо ми - читачі споравжніх друзів, які готові бути поруч в найважчі хвилини нашого життя.
    Однак, якщо ви не полюляюте страшні сцени з насильством, то краще вам не треба читати цю книгу.
    Книга сама по собі чудова і варта уваги справжнього книголюба.
  •  
    Маленьке життя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Ганья Янагігара «Маленьке життя» викликала в мене неоднозначні відчуття. Після прочитання фрагменту , який мене захопив, виникло бажання придбати книгу. Фрагмент читала в електронній версії російською мовою, купила книгу українською, спочатку прямо відчувала напругу в сприйнятті написаного, але в подальшому сюжет взяв перевагу.
    Перша частина книги була захоплююча розповідь про дружбу чотирьох юнаків, яка нагадала мені роман Еріх Марія Ремарк «Три товариші» тільки була якась таємниця в житті героя Джуда, в подальшому я навіть не уявляла наскільки все емоційно. Для мене кожна книга несе думку, ідею, посил. Ця книга дала зрозуміти, що людині в даному випадку герою були дані можливості, щоб докорінно змінити свій емоційний стан, що люди які були поруч, так сильно його любили, допомагали, для яких він був важливим так бажали для нього щастя і мали надію ,що він здолає своїх внутрішніх демонів але…..
    Письменниці вдалось донести всю трагедію героя настільки, що прочитане тебе спустошує. Минув рік, і хоча з початку я не рекомендувала її до прочитання, та на сьогодні вважаю, що її варто прочитати, все ж таки вона отримала Букерівську премію недарма.


  •  
    Книга сильна, але не для всіх
    “Чорт, ну як же так?” - це все, що я можу сказати після прочитання цієї книги. Не те, щоб я не була готова до подібного фіналу. Начитавшись відгуків про цю книгу, я просувалась по сторінках, як сапер, з думкою, що ось-ось рвоне. Але чорт!
    Спробую видати щось осмислене.
    Про сюжет. Це історія про чотирьох друзів і одне зламане життя. З Джудом, Вілемом, Джей-Бі і Малкольмом ми познайомимось після закінчення їх навчання і проживемо з ними фактично все їх свідоме доросле життя. Авторка потроху знайомить нас зі всіма героями, але основний акцент робить на Джуді. У Джуда темне і, очевидно, страшне минуле. Але ця тема для друзів табу. Минуле Джуда, як слон в посудній лавці - всі про нього знають, але всі роблять вигляд, що його нема.

    Про емоції. Дідусь Фрейд казав, що всі наші проблеми родом з дитинства і авторка постаралась максимально це показати на прикладі Джуда. Джуд - це сам собі жертва, і кат одночасно. Жахи дитинства настільки сильно відбились на його особистості, що вони практично неподільні. І все, що він може зробити - це намагатися побудувати хиткий фундамент майбутнього на болоті минулого, не дивно, що ця фортеця його життя постійно завалюється. Насправді, я багато в чому розуміла головного героя, особливо стосовно спілкування з людьми. Коли тебе весь час зраджують, коли ти проходиш через пекло, навчитись довіряти надто важко.

    В книзі дуже багато насилля, іноді аж надто багато. Ну, не може людина пережити все це і залишитись при своєму розумі! Авторка ніби хоче довести нас до межі. Ви думаєте, що це жахливо? Тоді почитайте далі, але і це ще не кінець! Хоча насправді найбільше мені шкода було Гарольда.

    Чого б мені хотілося? Щоб авторка рівномірно розкрила всю четвірку, адже мені найбільше припала до душі саме оця нерафіновано-справжня дружба, де друзі можуть помилятися, робити один одному боляче, але у найвідповідальніші моменти твого життя несподівано опинятись поруч і підтримувати, хай там що. Від такого повороту книга лише виграла б. З рештою далеко не всім так щастить з друзями, як Джуду.

    Про мінуси. Їх я теж знайшла, може якби книжка не підняла таку високу планку, то я б їх і не шукала, але… Чи то авторка надто сильно хотіла донести нам свої думки, чи то у неї стиль викладу такий. Але аж надто вона все розжовувала. Я люблю розкривати героя через його вчинки та емоції. А натомість мені чорним по білому викладають всі причинно-наслідкові зв'язки: він такий, тому що тоді сталось оте і оте або він це робить, бо це і це відчуває.

    P.S. В книзі царює просто неймовірна атмосфера богемного Нью-Йорка, такого як ми звикли бачити в фільмах та й просто Нью-Йорка там багато. Читайте хороші книги!
  •  
    Маленьке життя
    Чотири товариша живуть в Нью-Йорку і намагаються досягнути успіху. Але у кожного є дивне своє минуле, яке розкривається на сторінках роману впродовж довгих років спільного існування. І одна страшніша за іншу. Хоча все це супутні історії для розповіді одного, головного життя. Писати про зміст книги не хотілося б, бо не це головне. Швидше потрібно згадати ті емоції і почуття, які вона викликає. А вони суперечливі, але дуже сильні. Автор вміло маніпулює словами, фразами і думками читача. Складається враження, що ти читаєш не вигадану історію, настільки правдоподібно і докладно описана ця трагедія життя. Та й обсяг у книги не маленький, хоча часто мені здавалося, що багато з написаного зайве, але воно покликане посилювати основну сюжетну лінію. Янагіхара піднімає і, найчастіше, гостро піднімає соціальні, моральні та особисті проблеми: расові, статеві, садистські, педофілію та гомосексуалізм. Книга нескінченно важка, вона постійно лякає. Але все-таки читати хочеться, читач швидко пливе між рядками. В книзі дуже багато описів болю й інших неприємних фізичних та душевних речей. Книга ідеальна для глибокого та вдумливого читання. Фінал логічний і цілком завершений. Рекомендую всім!
  •  
    Так мало тут... кого???
    Так важко писати про книгу, яка сподобалася. Полонила. Захопила. Перевернула. Розбила. Затоптала.
    От знаєте, інколи щось читаєш і віриш. Чи не віриш. Сумніваєшся. А в цій книзі усе це й одночасно.
    Тож навряд чи я спроможуся на повноцінні враження, лише епізодичні відчуття та думки.
    От скільки болю та негараздів може витримати людина? Багато! Направду багато. Тільки комусь відсипано більше, а комусь мало, а комусь аж занадто щедро. Джуд саме з останніх. Я перегортала сторінку за сторінкою у вірі, що от там, на нових рядочках у нових словах врешті з"явиться щастя і спокій для цієї людини. А його все не було. Десь на середині книги я зрозуміла, що сама особисто більше б нічого не витримала. Що я готова поставити крапку на своєму житті і ніякі кохання, друзі, робота мене не втримали б від цього кроку.
    Гомосексуалізм. Тут він не бридкий, не схожий на якесь відхилення чи те, що потребує осуду. Тут одностатева любов органічна, чуттєва, мила, емоційна, вибухова. Жодної відрази я не відчула. Усе так просто й легко сприймалося. Просто кохання.
    Джуд як мужчина. Я захоплювалася ним. Та більше було моментів, коли він мене дратував. Мені здавалося, що його страхи можна було зменшити, розвіяти, навчитися з ними спокійно жити, якщо не поводитися як затюкана баба. Саме з такою особою я його інколи асоціювала. Навколо було так багато людей, які доводили Джуду свою любов, прихильність, симпатію, а він все у чомусь сумнівався. Він плекав своє минуле, не відпускав, не відкривав обіймів для майбутнього. Своїми діями він інколи вганяв мене в ступор. Здавалося, його розум, освіченість були якимись однобокими. Невже будучи крутим юристом можна було залишатися повним невігласом в питаннях психології? Невже в ситуації, коли ФБР знало про його минуле і навіть час від часу нагадувало про нього, Джуд міг продовжувати поводитися так, як описано в книзі?
    Мене багато речей дивувало в житті цієї людини та його близьких і друзів. Так і відкритим для мене залишилося питання, чи розумів Джуд, як йому щастило понад тридцять років на противагу нещасних 16? Чи він розпрощався з життям, залишаючись і далі сліпим та глухим до усього світлого навколо нього?
    Це дуже важка книга! Як казала моя подруга, її не можна читати, але й не читати теж не можна.
  •  
    Важка психологічна драма
    Як не кожна птаха долетить до середини Дніпра, так і, на мій суб’єктивний погляд, не кожен читач дочитає до половини цю майже 900-сторінкову книгу.
    Завжди з насторогою ставлюся до книжок, палітурка яких пересичена маркетинговими відгуками на кшталт «Вражаюче», «Екстраординарно», «Шедевр», «Захоплює і заворожує» тощо.
    Прочитавши понад третину книги, з’явилося стійке бажання відкласти її в сторону і не втрачати часу на цю мелодраматичну тягучку. І тільки звичка завжди дочитувати розпочате утримала від такого кроку.
    І моє терпіння було врешті винагороджено. Десь з половини книги мелодраматична «жуйка» перетворилася на справжню психологічну драму. Але і тут є своє «але», яке може бути не для всіх прийнятним і цікавим…
    Слід врахувати, що усі всі стосунки, переживання, страсті, кохання, зради, насилля, знущання, страждання, травми фізичні й душевні, навіть малолітня проституція не є, так би мовити, традиційними, а мають «голубий відтінок». Тобто майже все вищезгадане відбувається між чоловіками.
    Загальне враження про книгу – загалом позитивне. Дійсно, в книзі майстерно змальована психологічно дуже важка і неймовірно трагічна людська доля. Єдиним недоліком книги я б все ж назвав її обсяг і розтягнутість. Думаю, як мінімум на третину її можна було б вкоротити без втрати смислу й інтриги.
    Якщо вирішите все ж таки прочитати цю книгу, налаштовуйтеся на довге і непросте читання.
  •  
    Потрясающе!
    С первых же страниц чтения романа американского автора Ханьи Янагихары «Маленькая жизнь» я поняла, что с этой книгой мы отлично поладим. В результате так и получилось! Не назвать могу это произведения уютным в традиционном понимании этого слова, ведь оно очень драматичное и трагичное. Но есть в нем нечто такое, что заставляет не просто постоянно о нем думать, но и нырять в повествование с головой, чтобы очнуться только через 100 страниц. Книга эта довольно объемная – больше 800 страниц, но такие потрясающие романы и должны быть такими масштабными. Именно благодаря размеру я прониклась главными героями, а к последним главам оно и вовсе стали мне родными.

    «Маленькая жизнь» - это произведение о молодом человеке по имени Джуд. В детстве и подростковом возрасте он прошел настоящий ад. Возможно, именно поэтому жизнь отблагодарила его замечательными друзьями и приемными родителями, а также многочисленными талантами. Но как быть, если демоны прошлого не отпускают? Великолепная, просто великолепная книга.
  •  
    Одна з найулюбленіших книг
    Чудовий роман американської авторки Ганьї Янагіхари «Маленьке життя» у 2015 році був одним з претендентів на престижну Букерівську премію. Проте тоді лауреатом стала інша книга, але «Маленьке життя» здобуло набагато більше – любов та визнання мільйонів читачів по обидва боки Атлантики. Хоча у анотаціях пишуть, що цей твір є книгою про чотирьох друзів, це відповідає дійсності лише частково. Так. У першій частині справді авторка виділяє багато часу чотирьом героям – Джуду, Вілему, Малколму та Джей Бі, але вже тоді зрозуміло, що це книга про Джуда, і тільки про нього. Це цілком підтверджується у другій частині «Маленького життя», де про інших трьох письменниця розповідає тільки тоді, коли контактують з Джудом.

    Отже, головний герой, Джуд Сен-Френсіс, сирота, якого виховували монахи. Його життя стало пеклом у самому дитинстві і це продовжувалось аж до підліткового віку. Доросле життя у нього склалось чудово, але минуле ніяк не могло відпустити хлопця… Цей роман потрібно не просто прочитати – його треба прожити. Недарма ж він називається «Маленьке життя».
  •  
    880 сторінок страждання
    «880 сторінок про страждання — 880 сторінок страждання»— так я би назвала цю книгу. Тому що, коли читаєш цю книгу, ніби й справді проживаєш маленьке життя разом із героями книги, так детально всі події описує авторка.
    У цій книзі забагато всього: насилля, болю, страждань, нетрадиційних і заплутаних стосунків, врешті-решт слів забагато. Вся книга - відповідь на питання «чому», вона не дає простору для уяви, для роздумів, для здогадок. Вона методично і до найменших дрібниць описує причини і їх наслідки, біль, страждання, муки, на їх фоні хороші, світлі, добрі події виглядають жалюгідними, не вартими уваги.
    Десь на середині книги мені здалося, що я перечитаю її колись іще раз, та вже через сотню сторінок мене нудило від цієї квінтесенціі людських страждань, страхів, слабкостей і недоліків.
    Я б не радила читати цю книгу якщо вам хочеться оптимізму і віри у світле майбутнє, це чтиво для тих, хто шукає гострих відчуттів, однозначно не для слабкої психіки і 200% для тих, кому 18+.
    Якби тут можна було поставити дві оцінки: окремо за зміст, окремо за форму, то вони були б 5 і 3 відповідно, тому загальна — 4.
  •  
    Впечатляющее произведение
    Роман американской писательницы Ханьи Янагихары «Маленькая жизнь» покорил меня буквально с первых страниц. Через сотню-вторую страниц все персонажи стали мне практически родными, а после последнего предложения я сразу же взялась перечитывать книгу, в которой 800 страниц. Такое со мной впервые, но «Маленькая жизнь» заслуживает этого. Равно как и номинации на Букеровскую премию. Если все зависело от меня, то она бы стала не номинантом, а победителем.

    Это – истории Джуда Сен-Френсиса. Он был сиротой и рос в монастыре, где терпел издевательства монахов. Дальше жизнь была еще более жестокой с парнем. Но все изменилось в колледже, где у него появились настоящие друзья, а потом и семья, которая решила его усыновить. Но что делать, если прошлое не хочет отпускать? «Маленькая жизнь» - потрясающая книга, ничего похожего я не читала, и вряд ли когда-нибудь еще прочту. Да, она очень тяжелая, жестокая, не каждый выдержит читать то, что в ней написано. Однако это нисколько не умаляет ценность этого произведения.
  •  
    Вражаючий роман!
    Головний герой книги американської письменниці Ханьї Янагіхари «Маленьке життя» - Джуд Сен-Френсіс. Ми будемо спостерігати за ним з самого дитинства і до зрілого віку. Джкда ще немовлям підкинуть під двері чоловічого монастиря, де він проживе пері десять років свого маленького життя і де почнеться його особисте пекло, яке продовжуватиметься ще довгі роки – поки він не вступить до коледжу і не познайомиться з Віллемом, Джей-Бі та Малколмом, які стануть його найкращими друзями.

    Джуду вдаватиметься все, за він не братиметься, він досягне значних кар’єрних висот, у житті його будуть оточувати чудові люди, проте пекло, через яке він пройшов у дитинстві, не даватиме йому спокою, нагадуючи про себе скаліченими ногами і шрамами на руках і у душі. «Маленьке життя» - книга складна, важка, але прекрасна. У 2015 році роман навіть потрапив до короткого списку Букерівської премії, а це вже багато про що говорить. Думаю, в майбутньому я буду читати «Маленьке життя» ще раз, настільки ця книга мені припала до душі.
  •  
    Непросеянный вымысел
    Очень противоречивая книга. С одной стороны она масштабная, поскольку действительно охватывает целую жизнь. Жизнь подкидыша, которому судилось стать выдающимся человеком и любимым другом. Незавидный путь. Очень не многие могли бы пережить подобный опыт и остаться после морально чистыми. Джуд умеет быть добрым, щедрым и заботливым, но не способен принять в ответ подобные чувства, поскольку считает себя грязным и испорченным. И действительно, способно ли время и любовь смыть черные метки, оставленные жизнью и людьми, затереть шрамы, приглушить память, очистить кровь... Именно очиститься, смыть порчу пытается Джуд каждый раз, калеча себя. Мы не можем это понять, но мы и не были в подобной ситуации.
    Грели моменты, где описывался быт друзей, их негласная забота, понимание, что они связаны на всю жизнь. Мило изображены моменты, когда Джуд готовил, автор описывал каждый ингредиент с такой нежностью, что можно было почувствовать, как Джуд прикасается к тому или иному предмету, почувствовать аромат блюд и смех его близких.
    Окружающие Джуда - Вилем, Малкольм и Джей-Би - актер, архитектор и художник описаны незаурядными личностями, но сделано это настолько поверхностно, что не проникаешься ощущением величия, и подышать воздухом богемного Нью-Йорка вышло % на 30. Мне не хватило полноты ощущений, не просто перечисления того, сколько фильмов, картин, домов создано, хотелось взаимоперетекания, как всегда происходит в искусстве, но этого не было.
    А еще не могла поверить, что большой процент американских мужчин - геи-педофилы, ведь по словам автора в каждом городке он легко находил Джуду клиентов, и все священники и преподаватели приютов были из их же числа - все это выглядит чрезвычайно надуманным.
    Не жалею, что прочла книгу, но правда возникало ощущение, что автор хотела получить литературную премию, собрав злободневные проблемы в котел и раскаляя из добела, не просеивая вымысел с потенциальной реальностью.
  •  
    История, длиною в жизнь!
    Эта книга поистине великолепна!

    Если Вы хотите легкого чтива, то эта книга не для Вас. Читая эту книгу, я пережил полную гамму эмоций. От надежды и радости, до гнева и отчаяния! Книга читалась на одном дыхании. И прочитав эту книгу, мне кажется оставаться прежним человеком уже не получится!

    В книге затронуто очень много актуальных вопросов! Ценности дружбы, страхи прошлого, влияния любви, влияния прошлого на твою жизнь, как воспитание влияет на личность и многие другие.

    Очень интересно было следить за своими переживаниями на протяжении всей книги. За тем как менялось мое отношение к героям романа, учитывая достаточно неординарный стиль повествования автора. Мне кажется, что стиль, в котором написан роман, удовлетворит даже самого придирчивого читателя.

    Но самым главным для меня было открыть тот факт, что у каждого из нас, есть кошмары, которые мы пережили, которые мы помещаем в «ящик» и не хотим никогда вспоминать о пережитом. Но от прошлого не убежать и с течением времени кошмары все же вылезут наружу и начнут овладевать личностью. И единственное лекарство, которое может быть по мнению автора, это любовь. И действительно, прежде чем осуждать людей мы никогда не знаем, через что они прошли, и возможно частичка подаренной любви может хоть на недолгое время исправить человека и сделать его счастливым!

    Я убежден, что каждый читатель в этой книге найдет для себя то, что ему нужно.
    И надеюсь, то что Вы получите такое же незабываемое впечатление от этой книги, как и я!
  •  
    Спектр емоцій
    Не знаю, чи зможу передати весь спектр емоцій, що вирували у мені. Часом хотілось дати комусь у щелепу, часом піти відмитись, часом когось пригорнути та обійняти.
    Попередньо читала деякі відгуки, тож приблизно мала уявлення чого чекати. Але, щоб настільки!
    Жорстокість, насильство сексуальне і фізичне, інколи на межі звірства, смерті, одностатеві відносини, наркотики, суїцид...

    ***
    Вони познайомились ще у коледжі і пронесли цю дружбу крізь усе життя.
    Вони - 4 друзів.
    Малькольм - архітектор. Працює у фірмі, згодом з колегами засновує власну. Найдовше живе у батьківському домі. Найбільш заможній.
    Джей-Бі - художник. Працює в мистецькому журналі, згодом стає відомим, організовує виставки. Тишком їздить додому, до мами і бабусі.
    Вілем - актор. Спершу працює в кафе та має невеликі ролі в театрі. З часом знімається у серіалах, стає популярний. Відносини з батьками доволі прохолодні. Згодом батьки помирають, перед тим старший брат.
    І Джуд. Це як Юда. Таке ім'я йому дали у монастирі, де виховувався. Він блискучий юрист. Працював у прокуратурі, потім у великій компанії. Про минуле ніколи ні з ким не говорить. Не любить, коли до нього торкаються. Має фізичну ваду - кульгає. У нього хворі ноги, часто мучать напади сильного болю.
    Є ще Енді - лікар, Гарольд і Джулія - подружжя, що всиновило Джуда... у 30-річному віці.

    Центром їхньої маленької вселеної, навколо якого всі так чи інакше «обертаються» - все той ж Джуд.
    Його немовлям знайшли на смітнику. Цей факт ніби визначив відрізок життя, принаймні, дитинство. Враження, що його і мали за «сміття». Били, знущались, принижували і за кожну провину - карали, карали, карали... Найстрашніше, що іншого життя він і не знав. І дуже боявся, щоб ці ж люди не залишили його самого. А найцинічніше, коли його підкуповували лагідними, добрими словами, спонукаючи робити жахливі речі.
    Інколи читати було бридко, гидко, ніби мене вимазали грязюкою і виникало бажання піти помитись.

    Велика травма дитяча наклала відбиток на доросле життя. Замкненість, відчай, несприйняття себе, почуття вини, страх стосунків. «Коли маєш такий вигляд, як у мене, то обирати не випадає».
    Та він барахтався, шукав вихід, як не збожеволіти, як втриматись, як вижити. До тями його приводила лише пачка з лезами. «Це мені допомагає контролювати власне життя».
    Попри все, йому вдається знайти людину для стосунків, проте завершення цієї історії вражаюче!

    Чому я не відкинула і не перестала читати?
    Бо не жахіттями єдиними існує світ героїв. Тут є місце для справжніх почуттів - щира чоловіча дружба, підтримка, розуміння, співчуття, відвертість, жертовність, батьківська любов.

    Сказати, що книга погана - я не можу, як і не можу сказати, що вона прекрасна. Вона така, яка є. Проблеми, що підіймає авторка непрості, шокуючі, часто суспільство їх не сприймає, відкидає, проте, вони є, існують і нікуди не подінуться, навіть якщо їх заперечувати.

    «Маленьке життя» викликає бурю переживань. Але точно не залишає байдужим.
 
Характеристики Маленьке життя
Автор
Ганья Янаґігара
Видавництво
КМ-БУКС
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Анжела Асман
Кількість сторінок
880
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7489-90-9
Вага
950 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Маленьке життя