Чергова прочитана книга автора, і знову це захват. Цікаво було як обіграє всім вже відому трагедію Шекспіра «Макбет» на свій мотив сучасний автор. І це було вау як круто! Захоплююче, похмуро, місцями безпросвітно. Несбьо створив світ у якому ні в якому разі не хотілося опинися. Відчуття безвиході, приреченості не відпускає до останньої сторінки. Автор вміло переплів добро й зло, пророцтва, розслідування, жіночу хитрість, наркоторгівлю в цій історії. Читаєш і не знаєш, що тебе чекає далі. Класний напружений трилер, який не відпускає до останнього. Книга, яку хочеться перечитати з часом. Поціновувачам творчості автора щира рекомендація.

Автор зробив за нас дуже справедливу річ, він позбавив нас спроб порівнювати і відгадувати схожість цього твору до Шекспірівської поеми, одразу назвавши її відповідним іменем. Одразу зазначу, що Шекспірівського Макбета я знаю лише в загальних рисах, тому не буду говорити про повну ідентичність цих творів. Безперечно вони схожі, в загальному, але водночас досить різні. Не дарма "Макбет" Несбьо заслужив свою популярність як і його попередник. Сюжет не буду переказувати, а напишу лише враження! Мені книга видалася важкою в емоційному плані. Написана динамічно, легко, захопливо, сюжет тримає, але були моменти, коли я відчував відразу. І вся справа в головному героєві. Герой, який на початку поставав в хорошому світлі, як справедливий і чесний, перетворюється на головного "мерзотника", і від цього з'являється відчуття гидоти. Я давно подібний спектр емоцій не відчував, хоча і читав багато книг про зраду, але подібна яскравість у мене вперше. Все до кінця надіявся, що він зверне з лихої стежки і знову стане добрим і світлим. При цьому, люди, щодо яких думав навпаки, що вони поганці, виявилися не такими вже і поганими. Відносно видання. Книга мені сподобалася, папір хороший, єдине, що папір використали якийсь трішки грубуватий , тому часто перевіряв себе, бо видавалося, що перегортаю по дві сторінки. І ще один момент, що трішки не сподобався: були такі моменти, коли в середині розділу відбувався перехід від однієї дійової особи і локації, до іншої. Це виділялося абзацом без відступу. Коли цей абзац припадав на нову сторінку, то це було не дуже помітним. Загалом враження суперечливо-хороші, незважаючи на емоційно-негативне забарвлення.

Детектив норвежского писателя, лауреата литературных премий. Автор пересказал на новый лад шекспировскую пьесу и рассказал как жажда славы, власть, тщеславие, наркотики могут довести человека до конфликта с близкими людьми. Сюжет динамично развивается. Интересен стиль писателя с цитатами и диалогами. Герои противоречивы. Полицейский Макбет хочет служить людям, но честолюбие и желание добиваться славы заставляют его сражаться со своими друзьями, ни перед чем не останавливаясь. Он всё время теряет себя и разрушает свою жизнь. Меняются времена, но человеческие пороки остаются прежними и имеют власть над человеком. Поднимается тема наркозависимости, отрицания человеческих ценностей. Атмосфера мрачная и безысходная. В портовом городе уже давно не работают заводы, не ходят поезда, процветают коррупция, преступность и торговля наркотиками. Две группировки делят между собой власть. В романе описаны кровавые убийства, погони, заговоры, предательства, бандитские разборки. Книга психологичная, глубокая, захватывающая, но в ней слишком много пессимизма, отчаяния, безнадежности. Читается всё равно с огромным интересом, но оставляет тяжелый осадок.