Трилер, де головна тема - це одержимість. Тут є все: атмосферність, яка зачаровує і ти поглинаєш в неї з головою, божевілля, від якого мурахи по тілі, напружений, але не менш цікавий сюжет, є й місце коханню. Точніше їх троє. Любовний трикутник, який ні до чого доброго ніколи не доводить. Молода дівчина Айріс мріє стати великою художницею, але працює майстринею ляльок за мізерні гроші. А ще вона закохана. Закохана в перспективного художника Луї, чиї картини здобули визнання та продаються за шалені гроші. Та їм не судилось бути разом, адже є ще Сайлас, який божеволіє від дівчини, а ще обожнює свою таку незвичну і лячну роботу. Він - патологоанатом і дійсно талановитий, якщо можна так написати, в своїй справі. От ніяк не могла подумати, що «Майстерня ляльок» Елізабет Макніл настільки виявиться вишуканим трилером, що здатний поглинути за декілька прочитаних сторінок та вже не відпустити до кінця. Письменниця створила дуже моторошний, але атмосферний світ. Великим плюсом для мене виявились час і місцевість дійства - Лондон дев'ятнадцятого століття, як на мене ідеально вписався в такий динамічний сюжет. А ще вишукана манера письма, що не залишає байдужим. Однозначно рекомендую до прочитання. Але обережно, вікове обмеження тут виправдане.

Не знаю, чи це Зюськіндів ,,Парфумер" надихнув Елізабет МакНіл на створення ,,Майстерні ляльок", однак читання останнього твору, кому як, а мені -- дуже і дуже перегукувалося з першим, здавалося б, унікальною атмосферністю, такою, що і лячно, і страх як цікаво, і невимовно заворожуюче... Коли відраза та бажання дізнатися, що ж буде далі, сплітаються в один клубок, а ти занурюєшся й занурюєшся в сюжет, так, направду з головою, а усе описане постає перед очима як шедевральний фільм... ,,Майстерня ляльок" -- це оповідь про одержимість. Різної міри та, відповідно, наслідками. Так, вас не ввела в оману обкладинка: тут й справді піде мова про жертву манії, яку, як метелика, тримають неначе під скляним ковпаком. Та про розкажу по порядку. Отож, величезний плюс цього роману -- це атмосферність. Авторка з неабиякою майстерністю переносить читача у, куди б ви думали, туманний, похмурий листопадовий Лондон середини 19-го століття. Ось ми знайомимося з першою героїнею -- молодою дівчиною Айріс, котра мріє стати художницею, але змушена працювати за безцінь у кабальних умовах майстринею ляльок... А ось Сайлас -- патологоанатом, котрий здатний створювати справжнісінькі шедеври, якщо так можна сказати про чучела... А ось Луї -- геніальний художник, зірка, чиї картини, хоч і дорожезні, розкуповують, наче гарячі пиріжки. Усіх ці персонажі об'єднуються у любовний трикутник, адже Айріс кохає Луї, а Сайлас шаленіє від неї. Я не випадково вжила саме слово ,,шаленіє". Ба більше, Сайласу видається, що лише він один здатен ,,визволити" бідолашну Айріс з майжерабства у той спосіб, котрий опанований ним просто ідеально... Мова оповіді така, що хочеться читати й читати! Не знаю, чи це заслуга перекладача, але, якщо й були які огріхи в коректурі, то їх на них просто не звертається уваги, настільки заворожуюче чтиво! Але є одне ,,але": твір не читати дуже вразливим людям та молодшим вісімнадцяти років!