Це остання книга трилогії романів-бестселерів "Міленіум". "Скрізь добре, де нас немає" - одна з моїх улюблених фраз. Не варто думати, що в інших країнах все прекрасно. Виявляється, у благополучній Швеції своїх проблем теж вистарчає - перевищення повноважень поліцейськими, насилля над жінками, радянські шпигуни... Останні особливо вражають, як чергове свідчення злочинної політики радянського союзу - скільки їх по цілому світі, у вищих щаблях влади. Круговерть подій затягує і юну дівчину, яку вважають вбивцею, хоча вона насправді жертва, що потребує захисту; і досвідченого журналіста, який вірить їй і "докопується" до правди; і членів мотоклубу «Свавельшьо МК»; і агентів Служби безпеки, і працівників спеціального відділу "Секція" та виносить їх на державний рівень. Чи матимуть події логічне завершення, чи відкриються державні таємниці, чи отримають покарання злочинці і найважливіше - що буде з Лісбет Саландер? Відповіді - на сторінках роману. Загалом, у книжці забагато політики і жорстокості.

У великій державній організації вже більше 30 років існує своя закрита спільнота, що діє не надто конституційно і аргументує все тим, що захищає Швецію. Захист закінчився тим, що задля збереження імені російського шпигуна було вирішено пожертвувати жінкою і двома її дітьми. Та одна з дітей вирішила не залишати все так як є – і почалася боротьба. Це остання книга зі серії, де розкриються всі карти – багато хто втратить посади, покаже скелети в шафі, намагатиметься до останнього викрутитися зі ситуацію в яку їх завели роки політики в середині «секції». Лісбет була жертвою, яка навчилася захищати себе, щоб не сталося і завжди пробудовувати як плани відступу й втечі, так і нападу. Вона розуміє, що нічого не закінчиться поки її батько, колишній іноземний шпигун, якого прикриває хтось у держорганах, не згине прахом – не буде їй спокою і життя, адже вона загроза для системи, та хто знає правду. Мікаель природжений журналіст, йому плювати, яке осине гніздо він колотить, якщо це розкриє несправедливість і порушення прав людини. Якщо він вважатиме, що те що він робить правильно, то потопить уряд і країну – винні повинні бути покарані. Без компромісів. Для них з Лісбет – це справа помсти і здобуття правди за всіх, хто загинув, щоб вона залишилась у тіні. «Секція» як будь-який організм відчуваючи, що їй загрожує небезпека починає діяти. Головне для них, щоб Лісбет замовкла раз і назавжди, а разом з нею і журналіст, що вже відзначився в одній сенсаційній викривальній справі. Для цього вони підуть на все: замовлять сербських головорізів, потоплять всі кінці минулого організації, знайдуть шляхи засудити Ліз як психопатку. І плювати, що це протизаконно, а вони ніби-то служать державі і закону. Вони вищі цього. Якщо довго індивіди існують у закритому середовищі – відбувається виродження. Це шпигунсько-викривально-політичний роман, який розкриває як надмірна влада може зруйнувати життя дівчини, що весь час боролася за правду. І що правда завжди розгортає зміну поглядів на ніби-то абсолютно зрозумілу ситуацію. Головне вистояти і не дати себе зламати.

Це третя книга з серії про життя дівчини-хакера Лісбет Саландер і журналіста Мікаеля Блумквіста. Причому, у цьому творі акцент трохи зміщений із Лісбет на викриття групи співробітників національної служби безпеки, які від її імені провадили кримінальну діяльність. Унаслідок усіх дуже небезпечних пригод, коли Лісбет лише дивом залишилася живою, вона потрапляє до лікарні. Талановитий лікар збирає її по частинам, і йому вдається майже неможливе – Лісбет поступово повертається до нормального життя, відновлюється її неймовірна розумова активність. Водночас, навіть перебуваючи в лікарні під наглядом лікарів і поліції, Лісбет залишається в небезпеці: її небезпечний батько-псих теж перебуває в лікарні у кількох метрах від неї і готовий будь-якої миті довершити свою вбивчу справу; Лісбет нікому не довіряє, адже в кожній людині бачить імовірного злочинця, і вона позбавлена можливих засобів захисту від раптової небезпеки; злочинці-співробітники служби безпеки постійно намагаються відшукати шлях, аби не дати Лісбет можливості розповісти про діяльність її батька та його знайомих (і вони ні перед чим не зупиняться заради мовчання Лісбет). У свою чергу, журналіст Мікаель Блумквіст та його колеги прагнуть викрити це злочинне угруповування. Роман захоплюючий, «тримає» із початку до кінця. Особливо мені сподобалися вигадки-хитрощі, на які пішов Мікаель Блумквіст заради Лісбет, зокрема у передачі комп’ютеру до лікарні. У творі майже немає описів надзвичайної жорстокості, що були у перших двох романах серії, завдяки чому цей він читається менш напружено.