Що є людина? Безпомічна й слабка істота, що змушена коритися обставинам і поворотам долі? А може, творіння сильне духом, яке руйнує всілякі перешкоди на шляху до щастя? Олена Ляуфер - всього лише жінка, з думками та поглядами якої негоже рахуватися чоловікам. Таким жінкам суспільство відвело місце на кухні та біля дітей, де вони можуть розкрити свої таланти та розумові здібності у повному обсязі. Проблема ж виникає тоді, коли у такої жінки в голові є трохи більше ніж дозволено. Вона починає критично мислити, обирати оточення інтелектуалів, а ще боротися за свої права на свободу волі та дій. Сьогодні таких жінок просто недолюблюють, а на початку ХХ століття їх ще й засуджували за подібне вільнодумство. У цьому і є трагедія головної героїні: їй пощастило зустріти чоловіка, що відповідав би її рівню і поважав би її погляди на "жіноче питання", але доля зле пожартувала з нею... "Людина" Кобилянської - це ілюстрація того, як обставини змушують сильну особистість принести себе в жертву всупереч власній життєвій позиції. Це історія про те, як тендітна дівчина мусить платити за хиби усієї сім'ї ціною власної гідності. І не розраховуйте на "хепі енд" цієї історії (краще одразу читайте "Гордість та упередження"), адже ті душевні страждання, які Олена приховувала під маскою байдужості, не можуть не розчулити українського читача...

У своїй книзі О. Кобилянська ставить одвічне і від того непросте питання: «Що таке людина?». У невеликій повісті вона намагається розкрити сутність людської природи на прикладі молодої дівчини Олени Ляуфлер. Через внутрішній стійкий, сильний, подеколи – упертий, а так – надмірно чесний характер дівчини письменниця висвітлює чи не найважливішу проблему-питання нашого життя. Дівчина росла в дружній сім’ї, отримала освіту, мала вірних друзів. Та була одна проблема, що визначила її життєвий шлях і зіштовхнула її вже, здавалось, із визначеної наперед долі на манівці життя – Олена народилась у суспільстві, з правилами якого миритись не бажала, ставлячи головним законом і аргументом цього бажання свою людську сутність. Психологізм проблеми загострюється ще й тим, що в повітрі тогочасного суспільства поширюються запальні й оманливі гасла вже недалекої революції й сприймаються дівчиною чи не тим болючіше, що власною молодістю… Звичайно, цей твір не можна спрощувати говорячи лише про емансипацію жінки і її прав напередодні революційних вибухів тодішньої Європи (а йдеться про кінець ХІХ - початок ХХ століть). О. Кобилянська дає нам змогу поміркувати над тим, скільки в людині людського. Де є та міра, що визначає людину в людині? Чи може хтось її перейти, чи можна її виміряти? Чи залишилась (все ж таки) Олена людиною у тому значенні слова, якому надавала найбільше ваги? Чи правильними були її вчинки – і якщо так, то чи були ці вчинки продиктовані порухами її власної душі, а не впливом (хоч і рідних, та все ж - інших) людей? Авторці близький за духом саме цей персонаж, тому що вона сама жінка і своєю письменницькою кар‘єрою вона також знищує стереотипи і утверджує власне місце. Книга є актуальною у всі часи, оскільки у кожного з нас в житті трапляється хоча б один випадок, коли ми самотужки маємо відповісти на запитання «Що таке людина? І чи є людиною я?...»