Це жахлива, шокуюча і водночас інтригуюча історія про серійного вбивцю канібала. Майстерно закручений сюжет, який весь час тримає в напрузі. Розслідування, переповнене загадками і колоритними подорожами. На вас чекають археологічні розкопки і наукові відкриття. Доведеться зазирнути в душу героям з важкими психічними розладами і зустріти «привидів» з минулого. Перші 100 сторінок можуть здатися трішки нуднуватими і затягнутими але не відкладайте книгу вбік, бо наступні 400 «проковтнете» як одну, і не зможете відірватися до поки не дочитаєте до останньої сторінки. Як на мене є пару логічних невідповідностей в кінці, але, навіть попри це, книга неймовірна.

Захопливий психологічний детектив-трилер, що вражає моторошними подробицями кривавих злочинів і розкриттям психологічного портрету злочинця. Жанна – слідча суддя, яка виявляється втягнута в розслідування вкрай кривавих злочинів у Парижі. Злочинець – сильно психічно хвора людина із ознаками різних психічних розладів, і вирахувати його вкрай важко. Намагаючись розв’язати власні особисті проблеми, Жанна випадково отримує інформацію про вбивцю і кидається на його пошуки. У цій історії замішані й історичні особливості розвитку деяких латиноамериканських країн, і політичні інтриги, і цинізм та вседозволеність високопосадовців, і неймовірно важкі помилки у вихованні дитини, що призвели до її психічних розладів, і вигадливі археологічні й антропологічні загадки. Усе це стає кроками, що наближують розв’язку. Утім, є декілька речей, які здалися недопрацьованими. Перше – це анотація до книги, що розміщена на обкладинці і другій сторінці книги. Вона містить спойлер і практично вказує на особистість вбивці. У перший вечір я прочитала 100 сторінок роману, і повернувшись до нього на наступний день, мимоволі ще раз кинула око на анотацію на обкладинці – і відразу стало зрозуміло, хто злочинець. Цікаво, хто пише ці анотації – українські перекладачі/редактори чи це переклад з оригінальної анотації до твору? Це вже другий випадок книги КСД, де така невдала анотація, що вже на початку твору розкриває всі карти. Друге – це фінал. Дійсно, він захопливий і напружений, але суперечить усім фактам, на яких тримався сюжет. Не вдаватимуся в деталі, аби не спойлерити, але відповідно до того, що відкрилося у фіналі, у скоєних протягом роману злочинах не було мотивів, і злочинець вбивав, не намагаючись «замісти сліди» і позбутися речових доказів (не зрозуміло тоді, що саме і навіщо отримували жертви), й антропологічна лінія вийшла не до кінця розкрита. Якось то дивно вийшло, хоча роман добре тримав у напрузі.

Неймовірно захоплива книга! Не дивлячись на те, що початок історії був трохи затягнутий, з надмірною кількістю подробиць повсякденного життя головної героїні, кінець я дочитувала на одному диханні. Це одна з небагатьох книг, під час читання якої часом мені ставало по-справжньому жаско і зовсім не від кривавих подробиць убивств жінок, а від раптових зустрічей Жанни з божевільним убивцею один на один. Цікавими були описи латиноамериканських країн: як природи, так і характерів людей. Кульмінацією, звісно, стали події в джунглях, куди подалася суддя, щоб знайти розгадку злочинів. У кінці історії розумієш, що іноді, коли вважаєш своє життя нудним, марним, безсенсовним, потрібне серйозне потрясіння, щоб переоцінити його повністю. Отже, моє перше знайомство з Гранже увінчалося успіхом, обов'язково читатиму й інші його твори.