Ми давно звикли чути, що мова — це зброя, а слово може вбити (пам'ятаєте цю пісню гурту «Тартак»?), але що, якби це було правдою? Правдою у буквальному сенсі. У романі «Лексикон» таємна організація, досліджуючи мови та слова з давніх давен, дізнається, що певним переліком беззмістовних слів можна підкорити волю людини та примусити її до будь-чого: від почухати носа до стрибнути з даху. Це певна наука, і вона не є такою простою: існує багато типів людей, для кожного типу — свій набір. Все це треба вивчити, запам'ятати та вміти швидко визначитися, людина якого типу перед тобою. Але що, як існує універсальне слово, якому скорятимуться всі типи людей? Що, як існують люди, на яких не подіє навіть універсальне слово? Саме за таких умов і діють герої Баррі: хтось намагається заволодіти універсальним словом, а через нього й усім світом; хтось потрапляє у вир подій мимоволі і, якщо чесно, чудово прожив би без цього; а хтось просто від природи талановитий і прагне зрозуміти межі своїх талантів. Хоча в мене є кілка питань до фантскладової роману, читати «Лексікон» було захопливо й приємно — Макс Баррі однозначно потрапить до мого списку гарних авторів.