Зразу скажу, що Кокотюха взагалі не мій автор. Читала парочку його книг, але зараз навіть назви не згадаю. ⠀ Чому ж вирішила читати ще й цю? Бо я просто не зауважила хто автор. Анотація дуже зацікавила, от я і взяла на свій страх і ризик. І я майже не прогадала. ⠀ В невеликому і тихому містечку сталася резонансна подія. В центрі знайшли труп, який був без голови. Хто ця людина? Чому  її вбили? Де його голова? Чи є інші жертви? На ці питання може знайти відповідь тільки Лара, яка волею випадку опинилася в цей час у містечку Подольськ. ⠀ Сюжет мені дещо нагадував таку ж манеру як у мультсеріалі про Скубі Ду. Там теж починається все страшно, незвично і містично, але під кінець все дуже просто і логічно пояснюється. Без усілякої чортівні, бо злочинець є звичайною людиною з плоті і крові. ⠀  Сама назва мені одразу ж нагадує чудовий роман "Вершник без голови". Можливо саме цим твором автор і надихнувся. ⠀ Скажу чесно, що мені складно догодити справді якісним і заплутаним детективом. Але тут вбивцю я взагалі не вгадала. Навіть більше, я б на цю людину ніколи не подумала. Ну а мотив її це просто жах, якийсь демонічний, хоч і дуже логічний. ⠀ Книга на десятку не тягне. Але отримує від мене тверду сімку. А це доволі висока оцінка. До королеви детективу Агати Крісті звичайно ж не дотягує, але я очікувана набагато гіршої історії. Тому доволі непогано.

Це цікавий, нескладний, але досить кривавий і жорсткий детектив. Головна героїня - Лариса Гайдук, київська адвокатесса, яка після непростого розлучення з чоловіком їде до своїх друзів до невеликого міста Дунаївці, аби змінити обстановку і відновитися. Але в день її приїзду на головній площі містечка, недалеко від відділку поліції виявляють безголове тіло. Низка схожих кривавих злочинів триває в місті і підігрівається старовинною місцевою легендою про жахливе чудовисько - Безголового, який відрубує голови своїм жертвам. І Лариса зі своїми новими та старими приятелями вирішили розгадати таємницю цього монстра і його страшних злочинів. Динамічно і захопливо. Як і в більшості детективів, все вказує на одну розв'язку, а в кінці несподівано виходить інша, непередбачувана розв'язка. Тому під час читання я намагалася не помічати "хибних" підказок автора, а сама обмислювала факти. Хоча, відверто кажучи, я все-таки не до кінця зрозуміла, чому головна героїня серед великої кількості підозрюваних вхопилася за певну людину і «розкрутила» її. Згодом її здогадки підтвердилися (тому фінал був для мене «негострим», але це компенсувалося кривавістю і гостротою основних подій твору).