Ну що ж, я дочитала, перегорнула сторінку і лягла спати. Всю ніч в голові прокручувала, в що ж далі? Якщо Лазарус можна сприйняти як окремий роман, то тут , це не так. Дуже багато Києва , я відчувала себе наче гуляю по Києву. Нехай і старими локаціями, які зникли сто років тому. В цій історії ми дізналися більше про те, в хто ж така лікарка Айвс. Була приємно здивована, що Парфентій в юності мав дружину, бо в першій книзі виглядало, що він все житя одинак. Відносини між Тюрином і Айвс все такі ж , туди≈сюди, на тому ж місці. Також ми трохи дізналися про життя Обадія. Як так сталося, що він став Змієм, що було далі, що пішло не за планом. В може так і планували? В новій главі історії додалися нові герої. Нові локації. Книга майже 600 сторінок, але мені того було мало. Зносу. Я вже читала в кінці, на початку намагалася розібратися що за чим, але чи то пару зносу переплутано, чи ще щось, вирішила їх прочитати в кінці. Чекаю на останню частину.