Лавандовий дім
Паперова книга | Код товару 884375
Автор
Хіларі Бойд
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2016
Перекладач
Наталія Лазаревич
Кількість сторінок
480

Усе про книжку  Лавандовий дім

Гіларі Бойд — одна з найпопулярніших сучасних англійських романісток. В основі її нової книги — історія 63-річної Ненсі, жінки, чий шлюб розпався, а діти не дуже щасливі. У результаті їй доводиться взяти на себе відповідальність за всі три покоління свого сімейства. Але несподівана зустріч із Джимом — відчайдушним курцем, пияком і кантрі-співаком, що так і не досяг слави,— перериває монотонну течію життя героїні. Потай від сім’ї Ненсі починає зустрічатися з цією людиною, вони з Джимом наново відкривають для себе радощі сексу і отримують одне від одного море задоволення. Запізніла любов? Однак молодше покоління родини повстає проти цього зв’язку — і настає час серйозних рішень…

Ця книга порадує читача психологічною глибиною, особливим шармом письменницької манери Гіларі Бойд, м’яким гумором і вірою в те, що в житті не буває безвихідних ситуацій.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Хіларі Бойд
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2016
Перекладач
Наталія Лазаревич
Кількість сторінок
480
Рецензії
  • Христина Христина
    15 березня 2019 р.
    Приречені на вибір
    Книга повністю перекреслює пострадянські стереотипи про людей літнього віку. Та що там! Перевертає з ніг на голову! Вони тусують в пабах, влаштовують танцювальні вечірки, «перебирають» зі спиртним, закохуються.
    Часто ловила себе на думці, ніби читаю про студентів, а не про 60-літніх. Єдине, що приводило до тями: «...познайомились біля воріт школи, де вчилися їхні онуки...» і трохи дисонувало з реальністю.

    Ненав'язливо, легко і спокійно авторка веде нас поміж героями. Цей розмірений, але насичений спосіб життя поглинає, і здається ніби ти вже сама ходиш по будинку, опираєшся на зручні пуфи на дивані, відчуваєш запах їжі, смак музики...
    Зрілість. Прекрасний час, коли людина багато побачила, багато пережила, майже до всього ставиться спокійно, з усмішкою. Але, разом з тим, ще живе, відчуває, хвилюється, тремтить бажає...

    Герої. Ненсі ви вже знаєте. Їй 61, вона вчить музики. 4 роки тому чоловік покинув її і пішов до молодшої.
    Мама Френсіс. Так, їй 84, вона завжди красиво вдягнута, з макіяжем, стримана, вперта, любить внучку і не терпить лікарів.
    Донька Луїс. З чоловіком тримають невеликий ресторанчик і виховують 2 доньок.
    А ще є Джим. Він грає кантрі в пабах, закоханий в Ненсі і має що приховувати...

    Десь на третині книги виявилось, що не все так безхмарно в передмісті Брайтона. Вилазять проблеми - недовіра, егоїзм, страх, що переростає в брехню... Істина як світ стара - чим довше відтягатимеш правду, тим важче буде сказати.
    Загалом, моє сприйняття оповіді змінювалось тричі. На останніх 120-ти сторінках книга стає більш проникливою, більш вразливішою, більш відвертою.
    Автор підіймає ряд проблем, частину з яких вирішити неможливо - старість, смерть, самопожертва, право на щастя.
    Кохання чи сім'я, сім'я чи кохання - куди схилити шальки терезів? Постійний вибір, на який приречені мільйони жінок.
    Більшість українок схиляються до того, що найважливіше - сім'я - діти і батьки та втрачають право бути щасливими. А як там у них, у старій добрій Англії?..
    Відверто і щиро про образу, зраду, біль, трохи сльозливих моментів, трохи витонченого гумору - така суміш спершу створює враження легкого ненав'язливого чтива, та до кінця заставляє задуматись над простими, але дуже фундаментальними речами в житті.
  • Ольга Шешукова
    17 січня 2019 р.
    Гоша, он же Гога.
    Вот такая ассоциация у меня возникла ближе к середине книги - Москва слезам не верит, сюжетная линия про Гошу. Главный герой книги Музыкант - высокий, красивый, еще и голубоглазый, хорошо одевается, поет на небольших площадках в компании старых друзей. Вроде бы чертовски талантлив, ибо есть одна песня, написанная сто лет назад, на гонорар куплен дом, ну и все. С женой живет в доме соседями, т.к. она ему изменила года 3 назад, но не принять ее по окончании романа наш главный герой не смог. Как и не смог в этом признаться женщине, которую вроде бы полюбил.
    До старости обоим главным героям далеко, в книге описывается настоящая старость и весь ее ужас на примере матери Ненси - Френсис. Эта линия меня наиболее впечатлила и заставила задуматься.
    Сама же Ненси представлена как образчик неистового служения всем - сначала мужу, который ее,впрочем, бросил, потом дочке и и ее семье, затем матери. Не удивлюсь, если последние годы своей жизни Нэнси потратит на служение своему романтическому герою. Что интересно, от такой самоотдачи главная героиня не получает истинного удовольствия, подспудно оно ее раздражает все же.
    Книга заканчивается хэппи-эндом, совершенно сказочным - откуда не возьмись, т.е. весьма притянуто за уши, появляется прекрасный дом в Провансе, наследство, без скандала исчезает бывшая жена и наступает благоденствие).
    Книга издана весьма художественно, ее приятно держать в руках, хороший крупный шрифт, удобная закладка. По моему мнению она может стать хорошим подарком романтичной барышне за 60 лет, которая считает Гогу образцом мужчины.
Купити - Лавандовий дім
Лавандовий дім

Звичайна ціна: 150 грн

Спеціальна ціна: 120 грн

Є в наявності
 

Рецензії  Лавандовий дім

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Христина Христина
    15 березня 2019 р.
    Приречені на вибір
    Книга повністю перекреслює пострадянські стереотипи про людей літнього віку. Та що там! Перевертає з ніг на голову! Вони тусують в пабах, влаштовують танцювальні вечірки, «перебирають» зі спиртним, закохуються.
    Часто ловила себе на думці, ніби читаю про студентів, а не про 60-літніх. Єдине, що приводило до тями: «...познайомились біля воріт школи, де вчилися їхні онуки...» і трохи дисонувало з реальністю.

    Ненав'язливо, легко і спокійно авторка веде нас поміж героями. Цей розмірений, але насичений спосіб життя поглинає, і здається ніби ти вже сама ходиш по будинку, опираєшся на зручні пуфи на дивані, відчуваєш запах їжі, смак музики...
    Зрілість. Прекрасний час, коли людина багато побачила, багато пережила, майже до всього ставиться спокійно, з усмішкою. Але, разом з тим, ще живе, відчуває, хвилюється, тремтить бажає...

    Герої. Ненсі ви вже знаєте. Їй 61, вона вчить музики. 4 роки тому чоловік покинув її і пішов до молодшої.
    Мама Френсіс. Так, їй 84, вона завжди красиво вдягнута, з макіяжем, стримана, вперта, любить внучку і не терпить лікарів.
    Донька Луїс. З чоловіком тримають невеликий ресторанчик і виховують 2 доньок.
    А ще є Джим. Він грає кантрі в пабах, закоханий в Ненсі і має що приховувати...

    Десь на третині книги виявилось, що не все так безхмарно в передмісті Брайтона. Вилазять проблеми - недовіра, егоїзм, страх, що переростає в брехню... Істина як світ стара - чим довше відтягатимеш правду, тим важче буде сказати.
    Загалом, моє сприйняття оповіді змінювалось тричі. На останніх 120-ти сторінках книга стає більш проникливою, більш вразливішою, більш відвертою.
    Автор підіймає ряд проблем, частину з яких вирішити неможливо - старість, смерть, самопожертва, право на щастя.
    Кохання чи сім'я, сім'я чи кохання - куди схилити шальки терезів? Постійний вибір, на який приречені мільйони жінок.
    Більшість українок схиляються до того, що найважливіше - сім'я - діти і батьки та втрачають право бути щасливими. А як там у них, у старій добрій Англії?..
    Відверто і щиро про образу, зраду, біль, трохи сльозливих моментів, трохи витонченого гумору - така суміш спершу створює враження легкого ненав'язливого чтива, та до кінця заставляє задуматись над простими, але дуже фундаментальними речами в житті.
  • Ольга Шешукова
    17 січня 2019 р.
    Гоша, он же Гога.
    Вот такая ассоциация у меня возникла ближе к середине книги - Москва слезам не верит, сюжетная линия про Гошу. Главный герой книги Музыкант - высокий, красивый, еще и голубоглазый, хорошо одевается, поет на небольших площадках в компании старых друзей. Вроде бы чертовски талантлив, ибо есть одна песня, написанная сто лет назад, на гонорар куплен дом, ну и все. С женой живет в доме соседями, т.к. она ему изменила года 3 назад, но не принять ее по окончании романа наш главный герой не смог. Как и не смог в этом признаться женщине, которую вроде бы полюбил.
    До старости обоим главным героям далеко, в книге описывается настоящая старость и весь ее ужас на примере матери Ненси - Френсис. Эта линия меня наиболее впечатлила и заставила задуматься.
    Сама же Ненси представлена как образчик неистового служения всем - сначала мужу, который ее,впрочем, бросил, потом дочке и и ее семье, затем матери. Не удивлюсь, если последние годы своей жизни Нэнси потратит на служение своему романтическому герою. Что интересно, от такой самоотдачи главная героиня не получает истинного удовольствия, подспудно оно ее раздражает все же.
    Книга заканчивается хэппи-эндом, совершенно сказочным - откуда не возьмись, т.е. весьма притянуто за уши, появляется прекрасный дом в Провансе, наследство, без скандала исчезает бывшая жена и наступает благоденствие).
    Книга издана весьма художественно, ее приятно держать в руках, хороший крупный шрифт, удобная закладка. По моему мнению она может стать хорошим подарком романтичной барышне за 60 лет, которая считает Гогу образцом мужчины.
  • Тетяна Дрожевська
    11 січня 2019 р.
    чудова, своєчасна, актуальна і дуже потрібна книга
    Книгу прочитала на одному диханні. Історія, в цілому, досить банальна - кохання людей, яким за 60. Про це не пишуть, чомусь вважається, що за певною віковою межею нічого цікавого вже немає. Хоча насправді, і це гарно показано в книзі, від віку залежить тільки досвід, все інше - від обставин, власного відношення, оточення і чого завгодно, але не від віку. Простий сюжет, який не відпускає, бо просто на очах розвертається звичайна житейська драма, яку ти так чи інакше можеш в тій чи іншій мірі спостерігати в чужому житті або у своєму власному - коли коханню постійно щось заважає - у чоловіка колишня дружина, яка вже йому чужа, але з якою він офіційно не розлучений, у жінки - вольова і дещо деспотична мати, доросла дочка із своєю сім'єю, - і всі вони вважають, що ти їм щось винен і маєш перед ними певні обов'язки. І проблема у тому, що ти й сам так вважаєш, бо #тижемать і #тижедочь. Твоє особисте життя може бути тільки після виконання всіх цих родинних обов'язків і не заважати їм. Тобто, те, що ми маємо можливість спостерігати у своєму власному житті в тій чи іншій мірі. Автор досить колоритно і стильно описує переживання, почуття, емоції, навіть сексуальні сцени - без вульгаризму і відштовхування; шлях кожного "через тернії сім'ї" до особистого щастя. Читаючи, ловила себе постійно на думці, настільки я сама в тій чи іншій мірі в той чи інший час відмовляюсь від чогось особистого, бо є певні зобов'язання перед сім'єю і скільки з цих відмов були марними і нічого б не відбулося, якби не став кожного разу жертвувати своїми інтересами. Книга дуже перекликається з власними почуттями будь-кого - і чоловіка, і жінки, незалежно від віку. Раджу її всім, бо вона хоч і "про кохання за 60", але насправді про кохання взагалі, про щастя бути собою і бути з тим, кого кохаєш.
  • Юлія Дутка
    7 листопада 2018 р.
    Чи є кохання після 60-ти?
    З чим у вас асоціюється старість? Мабуть, першими на думку спадуть всілякі негативи: немічність, хвороби, пенсія, ліки, субсидія, маразм… А вже потім приємнощі: мудрість, досвід, заслужений відпочинок, внуки. Гіларі Бойд показує старість як початок нового життя, коли вже не треба озиратись на весь світ.

    Британка Гіларі Бойд має медичну освіту і тривалий час працювала журналістом рубрики здоров’я – писала здебільшого про лікування депресії, а також про вагітність та прийомне батьківство. Загалом у її доробку сім нон-фікшн книжок. Також багато уваги вона приділяє благодійності, зокрема роботі з фондом боротьби з раком.

    Але нас Гіларі Бойд передовсім цікавить як романістка, яка створила новий напрям у літературі — “грен-літ” (gran-lit) — літературу для і про бабусь та дідусів. Зрештою, її перший роман «Четверги у парку» у пресі охрестили «50 відтінками сірого для пенсіонерів». Що ж, творити художню літературу Гіларі Бойд почала у віці 60-ти.

    І тепер може похвалитись вісьмома романами про кохання у поважному віці. «Лавандовий дім» – наразі єдиний перекладений українською.

    Перша сцена, яку ми бачимо на сторінках «Лавандового дому», – відомий виконавець мадригалів Крістофер залишає піаністку Ненсі, щоб зійтись з удвічі молодшою латвійською співачкою Татьяною. Він вже тривалий час зраджував дружину і от нарешті вирішив зробити вибір на користь свіжої крові. Ненсі відчуває, що її світ раптово тріснув і не залишилось нічого цілого.

    Та жінка оговтується і зосереджується на родині – дбає про внучок, поки донька Луїс та її чоловік Росс з’ясовують, хто більше винен у сімейних негараздах. Все ніби добре, аж поки на вечірці з нагоди дня народження найкращої подруги Лінді не зустрічає виконавця кантрі Джима.

    Сюжет у Гіларі Бойд розгортається за канонами шекспірівських star-crossed lovers з усіма можливими перешкодами для закоханих, але з поправкою на вік. Бути щасливою з Джимом Ненсі заважають: хвора мати, яка вперто не хоче пройти діагностику і лікуватись, постійні конфлікти доньки і зятя, які не вміють слухати одне одного і почали спільну справу, а ще внучки, за якими вона мусить пильнувати, поки їхні батьки працюють і сваряться.

    Здавалось би, коли діти виросли, Ненсі може пожити власним життям, але вона стикається з постійною критикою від егоїстичної доньки (будьмо відверті, Луїс зручно, що мама може у будь-який момент подивитись за дітьми), яка прикривається тим, що хоче захистити довірливу матір, і Френсіс – незадоволеної бабусі, якій Ненсі ще з дитинства не може вгодити.

    Та чи тільки це перешкода для закоханих?

    На перший погляд може здатись, що тільки рідні Ненсі на заваді коханню двох зрілих людей. Але тільки на перший погляд. У Джима Боудрі є неабияка таємниця, якою варто було б поділитись на самому початку, а не затягувати до того моменту, коли кохана дізнається про все від доброзичливців, яких ніколи не бракує.

    Таємниця — тобто вже зовсім не таємниця — розлучить коханих, тому що не годиться починати стосунки з брехні.

    Добрячих півкниги мене мучила думка про те, чому ж ця історія називається «Лавандовий дім»? А потім прийшла відповідь: це – поворотний момент, у якому вони будуть і щасливі, і водночас нещасні, але вже у той момент доля Ненсі і Джима вирішиться, хай навіть вони ще не знатимуть про це.

    Пройтись лавандовим полем десь на півдні Франції – доволі банальна мрія, але мені хотілось би. А вам? Можемо вирушити разом до «Лавандового дому» і дізнатись, що ж сталось з доброю бабусею Ненсі та її коханим Джимом.

    Хто посмів сказати, що кохання – привілей молодих та романтичних? І в шістдесят можна будувати стосунки, саме тоді “доки смерть не розлучить” звучить насправді правдиво і реалістично. Остання спроба досягнути щастя – нехай вона буде вдалою.
  • Roksoljana
    20 жовтня 2018 р.
    Довгоочікувана книга
    Книга "Лавандовий дім" стала справжнім бестселером і завоювала серця багатьох людей не залежно від їхнього віку. Дану книгу я дуже хотіла прочитати, почувши багато схвальних відгуків про неї. Читаючи цю книгу я поринула у справжній вир подій та перипетій звичайної 63-річної жінки Ненсі.
    Справді вся книга зосереджена на головній героїні Ненсі та її хвилюючому житті. Життя головної героїні забарвилось у сумні та тьмяні кольори, розлучення з чоловіком, яке її практично вибило із колії життя, діти, які не надто життєрадісні та щасливі, та низка інших проблем, все це наштовхувало головну героїню на негативні думки. Проте, є в житті Ненсі і позитивні зміни, які очікує кожна незаміжня жінка, вона зустріла своє нове кохання, нехай і не дуже вдале, але з ним вона відчула себе щасливою.
    Книга "Лавандовий дім" справді дуже глибока, і показує що все житті мінливе і нічого немає сталого. Що всі негаразди рано чи пізно пройдуть і все налагодиться в позитивну сторону. Чудова душевна книга, яку варто прочитати усім.
 

Характеристики  Лавандовий дім

Автор
Хіларі Бойд
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2016
Перекладач
Наталія Лазаревич
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Minion
ISBN
978-617-09-3944-9
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Сучасна література
 
Статті про книгу  Лавандовий дім
Які книги розбирали на Форумі видавців як гарячі пиріжки: Топ продажів українських видавництв
Переглядати топи продажів видавництв завжди цікаво — можна придивитись собі книжку, на яку раніше не звертав уваги, та зрозуміти читацькі вподобання оточуючих книголюбів. Блог Yakaboo розповідає, які книги найбільше купували на цьогорічному Форумі...
Гіларі Бойд «Лавандовий дім»: чи є кохання після 60-ти?
З чим у вас асоціюється старість? Мабуть, першими на думку спадуть всілякі негативи: немічність, хвороби, пенсія, ліки, субсидія, маразм… А вже потім приємнощі: мудрість, досвід, заслужений ві...
Що подарувати на свята батькам, друзям та коханим: 25 книжок, які продаватимуться на маркеті “Всі. Cвої”
На найближчих вихідних, 22 - 25 грудня, в Києві відбудеться найбільший маркет подарунків Києва від Всі. Свої. На вас чекають цілих 5 поверхів чудових речей від найкращих українських виробників посуду, текстилю і декору для дому, одягу, прикрас, бі...
Ой, снігу-снігу білого насипала зима: 20 книжок з білими обкладинками
Щоб цілком та повністю проникнутись святковим настроєм навіть тоді, коли снігу обмаль чи немає (або він вже не такий свіжий і гарний), ми додали до бінґо завдання з білими обкладинками. Гайда читати!
Які книжки подарувати дорослим на Новий рік: 12 ідей
Останні дні перед Новим роком сповнені різноманітних приготувань та метушні, від планів щодо меню святкового столу до подарунків рідним і близьким. Попереду вихідні, які хочеться провести в гарному настрої, тож пропонуємо вашій увазі добірку книг,...