Всього доба, від щастя до трагедії. Від життя до смерті, але смерті, яка дала життя іншим. Ще цього раннього ранку, молодий хлопець приборкує хвилі на серфі, а вже в другій половині дня, його батькам доводиться приймати складне рішення про жертвування органів сина на трансплантацію. Всього за добу, змінюється життя багатьох людей й авторка по черзі показує кожного. Від серфінгіста Сімона до його батьків, від лікаря, який заступає на зміну до медсестри, від медика-координатора по пересадці органів до тих, кому ті органи дуже потрібні. Емоційна, але неспішна книжка. Складна за тематикою і нестандартна за побудовою тексту. Переважно, це потік свідомості де речення з одного, а закінчується зовсім іншим. Всього доба, але вона так довго тягнеться, наче в уповільненому режимі. Не скажу, що мені, аж дуже зайшла. Це, як європейське кіно, ти знаєш, що це хороше кіно, але повну насолоду не отримуєш.

Просто приголомшлива книга - начебто тривіальна зав’язка, але такий незвичний розвиток подій… Машина з трьома молодими хлопцями під час повернення після серфінг-сейшну попадає в аварію. Два хлопця отримують незначні ураження, але третій – Симон – не рахуючи численних поранень, отримує дуже сильний удар в голову, який фактично «вбиває» його мозок. І в той час, коли його батьки намагаються оговтатися від почутого і побаченого, лікарі, розуміючи, що Симона не врятувати, приймають рішення спробувати врятувати життя інших людей – за допомогою трансплантації… Мене вразило як детально, але не надто навантажено, автор описує механізм трансплантації органів, прийнятий у Франції, як злагоджено має працювати цей механізм з точки хору часу, логістики, професіоналізму лікарів-трансплантологів, пошуку відповідних реципієнтів тощо. Окремо хочу зауважити, що хоча донор вже «не житиме», механізм, принаймні як показано автором, побудований таким чином, щоб максимально «зберегти повагу до нього та його рідних».