Ну як я могла пройти повз книжку, в якій розповідається про місто, де пролетіли мої студентські роки? Власне, книжка розповідає про першу навколосвітню подорож в Російській імперії та її ключових персонажів Юрія Лисянського та Івана Крузенштерна. А оскільки Лисянський родом з Ніжина, то і саме місто тут не на останніх ролях. Відкрила я, значить, цю книжку, прочитала півтори сторінки і закрила. Бо зрозуміла, що мені треба якась база про цю навколосвітню подорож перед тим, як читати. Полізла гуглити і так ми з Гуглом і не розлучались до останньої сторінки. Бо автор так нахвалює своїх персонажів, ніби мати нежонатого сина і ти сидиш така з думкою “десь тут точно є подвох”. Та це не основна проблема твору. Бо історія насправді цікава. Ми ж, як не як, говоримо про першу навколосвітню подорож! Проблема у викладі матеріалу. По-перше, мені здається автор так і не визначився, що він пише - хроніку подій, власні роздуми на тему чи художній твір, і тому щедро заміксував все разом. Це той випадок, коли інгредієнти смачні, а от салат якось не дуже. По-друге, не знаю чому, але мені книжка нагадувала народну пісню “Як служив же я у пана”, це там де ото з кожним куплетом додаються кури, гуси, телята. Це я до того, що чим далі, тим важче було втримати нитку думок автора в голові. Бо він весь час відволікається на сторонні теми. Починає за Лисянського, відволікається на якусь історичну постать, потім подію і закінчується все сплавом лісу в Карпатах. І ти така: “Стоп! А як ми до цього прийшли?” Словом читалось цікаво, але важко. Чи радити не знаю. Автор сам проспойлерив, що в Темпорі вийшла книжка самого Лисянського, піду її почитаю.