Так багато хочеться сказати, але так мало слів… На початку цього (2022) року прочитала сюжетно насичений та стилістично багатий роман "Країна гіркої ніжності" талановитого або як ще кажуть феноменального Володимира Лиса. Книга мені дуже сподобалася. Та й чи могло бути інакше? Усі події та герої роману так чи інакше пов'язані з трьома основними персонажами, представницями трьох поколінь – бабусею Дазою, мамою Вітою та Олесею. У житті кожної чимало страждань, випробувань, відкриттів, сюрпризів долі. Від їхніх доленосних виборів протягом життя залежать не тільки власні наступні роки, а часто й майбутнє людей навколо, наступних поколінь. Автору вдалося надзвичайно точно й тонко відчути й описати кожен жіночий образ в розрізі того часу, в якому вони жили. Характери та ситуації дуже точно відображають періоди змальованих епох. У цьому романі більше суму й гіркоти, ніж радощів. У ньому вирує життя. Ми звикли, що в текстах часто все прекрасно-гарно-з-хепі-ендом, але є й інші, більш справжні, а тому такі книжки, як ця, зачіпають за живе. Точно перечитаю "Країну гіркої ніжності" згодом.

Прочитана ще одна книга Володимира Лиса. Я вражена. Вражена захопливою розповіддю автора про три покоління жінок сім'ї, вражена неймовірними "подарунками", які підкидає життя кожній з героїнь, вражена поступками, на які може піти жінка заради кохання, заради дитини, порятунку чужої дитини. Даза. Вона асоціюється у мене з мудрістю. Мудрістю, що по частинках накопичувалась ще з дитинства, виплеканою жорстокістю радянського режиму, жахіттям війни, жертовністю задля спасіння чужого життя. І ця мудрість в усіх її поступках. Вона знає про кожну з трьох жінок, розуміє і не вмішується. Віта. Чиста, юна, тендітна асоціюється з Відданістю. Як автор описує її кохання до Едика! Яка неймовірна відданість цій людині, прагнення змінити її, поступки, мислення, і жорстока вбивча дійсність (людину змінити важко). І ще жорстокішою є сама Доля, чому такі важкі випробування випали Віті, чому недовгим було сімейне життя, навіть після зустрічі з Андрієм? Олеся. На її молоду ще незагартовану життєвими перипетіями душу випадає багато випробувань: хвороба матері, новина і зустріч з "біологічними батьками", кохання, зрада, вагітність. Для мене вона уособлює в собі Силу, якими наділена жінка. Силу боротись і перемагати, кохати і продовжувати кохання. Я вірила в хорошу обнадійливу кінцівку. Дуже хотіла, щоб Віта зустрілася зі своїм батьком. Була б історія з циклу "Ищу тебя". Але чомусь автор вирішив по-іншому. Раджу прочитати всім хто любить життєві жіночі історії, написані українською. Сльози будуть, без сліз не читається.