Книга не викликала в мене особливих вражень чи емоцій. З одного боку, автор задумав цікаву ідею, але є моменти, які збивали з пантелику. Ось те, що завадило мені насолодитися твором: 1. Половина глав, на перший погляд, не мають очевидного зв’язку з основною історією. Та письменник запевняє, що зв’язок є. Тому спонукає мене шукати підтекст, аналізувати символізм і образи, що справді додає глибини. Але мені б хотілося, щоб сюжет був більш зосередженим і події плавно переходили одна в одну. А так усе трохи нагадувало колекцію окремих уривків чи думок. Майже як своєрідний колаж світоглядних роздумів автора, що збиває з ритму. 2. Ще важливий для мене момент — атмосфера. Не вистачило відчуття присутності на космічному кораблі. Хочеться ж поринути в обстановку, побачити корабель, відчути, ніби разом з героями. Але замість живої картинки був радше «ескіз» корабля, який важко уявити. 3. нарешті, образ диявола, а точніше — дівчинки у рожевій сукні. З одного боку, це свіжий, оригінальний підхід до втілення образу зла. Проте, на жаль, я так і не змогла повірити в неї. Чомусь її образ не здався мені переконливим, наче не вистачило чогось важливого. Загалом, у книзі цікаві біблійні паралелі, що створюють глибину. Але для мене вона залишилася трохи «сирою». Якщо вам подобається розбирати символізм й не збиває сумбурність, ця історія вам прийдеться до душі більше. Але для тих, хто очікує від літератури чіткої логічної структури та повного занурення в атмосферу, книга може залишити відчуття незавершеності.