Мене звати Моріс Ганніґан. Мені 84 роки. Я прожив довге життя. Чимало трапилося хорошого, поганого й такого, що я хотів би стерти з пам’яті. Цю ніч я проведу в барі готелю «Рейнсфорд Хауз». Випиваючи за тих, кого любив та ненавидів. За свого брата, заради якого ладен був на все; за дивакувату своякиню; за доньку та сина, якого не бачив роками; за покійну, та все ще кохану дружину, якій я обіцяв «довго та щасливо». П’ять чарок, щоб розповісти про своє життя. Одна ніч для сповіді. Для згадки про них – п’ятьох найважливіших людей мого життя. Лише їм відомо, ким я був насправді…