Коли Бог був кроликом - це прониклива, не відпускаючи на довго історія сім’ї, де кожен член родини є білою вороною. Тут підіймаються теми про котрі важко говорити, а тим паче описати. Саме головне, що від них морально не залишається важко, ні персонажам, ні читачам, оскільки вони не зациклюються на минулому та проблемах. Їм не даються легко негаразди та злети, але тут присутня колосальна підтримка родини та прийняття кожного члена родини таким, яким він є. В мене залишилися виключно гарні враження. І хоч розрахована книга на підлітків, рекомендую всім дорослим до прочитання.

Це історія довжиною в кілька десятиліть про одну звичайну (чи, можливо, не зовсім звичайну) родину з Англії. Мама - дипломований психолог, тато - успішний адвокат, двійко практично нерозлучних дітей - дівчинка Еллеонора-Мод та на п'ять років старший хлопчик Джо, а ще кролик, якого назвали дещо незвично Богом. І хоч у Еллі та Джо надзвичайно люблячі батьки, все ж це не рятує їх від непорозумінь з вчителями та однокласниками, від розчарувань в першому коханні та не гарантує спокійного і безхмарного майбутнього. Бо в житті можуть траплятися такі речі, як загибель улюбленого кролика, розбещення дітей, неправильна орієнтація, переїзд на нове місце проживання та розлука з друзями, втрата близьких людей, вбивство і в'язниця... Але попри все життя також насичене любов'ю, дружбою, що триває роками, взаєморозумінням та підтримкою рідних, і також місцем, в яке завжди можна повернутися, і де тебе завжди запевнять, що ,,життя все ще триває, і все буде добре,, . Історія вражає і затягує з перших сторінок.

Трохи дивний, відвертий і фрагментарний роман. Для тих, хто не звик у книжках бачити реальну реальність та ще й з точки зору трохи своєрідної дитини із власним баченням світу, тому читати "Коли Бог був кроликом" буде непросто. Це дорослішання і пошук себе серед родини та й у житті загалом. Дитина, яка цікавиться геть усім, адже так важливо скласти своє неповторне особисте враження і про Бога, і про відносини між людьми, про фізіологічні зміни в організмі, про навчання, про смерть. Цікаво, що в героїні яскраві роздумування викликають як великі події, наприклад, переїзд, так і цілком буденні та другорядні, наприклад зуб, що випав. Серед вороху буденно-трагічних подій коли-не-коли проскакують дотепні родинні жарти. Оповідь плинна, як саме життя, але насичена. Цю книжку варто читати невеликими частинами, бажано вдумливо і в тиші. Це навряд чи релаксове легке читання. Книжка надихне вас згадати власне дитинство, але не оте легке та іграшкове, а ті проблеми, які хвилювали нас у ту пору, ту розгубленість, яку ми часто відчували, коли світ ставив перед нами незрозумілу задачу. Книжка більш-менш про сучасне, і часто згадуються реалії нашого часу, хоча початок може видатись таким ретро, ніби геть з іншої епохи. Можливо так видається через трохи класичний стиль оповіді, яким розпочинається твір, хоча швидко він стає більш сумбурним і стрімким. Якщо ви не готові разом із героїнею проговорювати події і проблеми справжнього життя, то краще поки не братися за цю книжку. Якщо ж таки вирішите прочитати, твір неодноразово подивує і порадує вас.