Починала з Моцарта, результат- прочитала всі книжки Бату. Шкода, що їх мало! Легко та швидко читаються, з гумором і позитивом - все те, що зараз дуже необхідно українцям! Для когось можуть стати антистресом! Рекомендую!

Хочу поділитися враженнями від серії книг Доржа Бату. Якщо перша частина ще має своїх прихильників (хоча для мене вона більше схожа на фанфік), то друга — суцільне розчарування. 1. Назва книги абсолютно не відповідає змісту. Як би автор не намагався «притягнути за вуха» свій сюжет до Коко, це виглядає вкрай штучно. 2. Формат «за все хороше проти всього поганого». У книзі висвітлили питання про фемінізм, веганство, расизм, понаднормову працю і т.д. – але всі ці теми просто зібрані докупи без глибини та осмислення. Здається, що їх просто вставили для галочки. 3. Важко пропагувати ідеї, в які сам не віриш. Леонардо, який нібито був веганом і уникав використання тварин, спокійно готує качку на вечерю та використовує шкіру. 4. Леонардо да Вінчі як продукт мандрів у часі. Автор вирішив пояснити його геніальність не талантом чи саморозвитком, а тим, що йому допомогли мандрівники в часі. Це виглядає як спроба перекреслити заслуги реальної історичної особистості. Є ще багато моментів, які вибивали з історії: Флоренція, що нагадує Львів запахами, жартівлива «жопоцентричність» тексту, пряма пропаганда про невинність росіян у «Моцарт 2.0»… Але це вже інша історія.

Цю книгу я чекала відколи прочитала «Моцарта 2.0». Пригоди відомого композитора, який бозна-як потрапив у сучасний Нью Йорк мене дуже повеселили. А останні сторінки книги обіцяли зустріч з Коко Шанель, Леонардо да Вінчі і Григорієм Сковородою. В «Коко 2.0» трохи менше гумору, але концентрація відомих особистостей просто зашкалює) Якщо раніше Моцарт потрапив у майбутнє, то тепер разом зі своєю подругою Стасею, опинився у минулому. В гостях у самого да Вінчі. А рятувати цю парочку буде сама Коко Шанель. Попри те, що подорожі в часі тут трапляються частенько, сама історія не сприймається як фантастична. Великі люди, про яких ми знаємо з історії чи модних журналів, постають тут звичайними людьми зі своїми страхами і хвилюваннями. Цікаво спостерігати за да Вінчі, який хоче відкрити власний ресторан) Коко за своїм колючим сарказмом ховає вразливу жінку, якій самотньо. А ще тут буде сам Ейнштейн. Нудно не буде, обіцяю)