Зів'ялі квіти викидають, прочитані книги забувають, притихлі почуття розпалюють, а спогади пестять і лілеють, навіть якщо вони не дуже хороші. Коротка, зовсім коротка повість. Можливо тому так вразила? Дві жінки, в минулому відомі актриси, до того ж і закляті вороги, коротають віку в притулку для самотніх акторів, навіть не здогадуючись, що мешкають зовсім поряд. Все життя вони були суперницями: за ролі, за глядачів, за чоловіка, яких кохали, навіть за саме життя. Адже одна купалася в багатстві та розкоші, а інша пройшла всі круги аду. Та доля вміє підкладати сюрпризи. А може виправляти помилки? Адже недаремно вона в останні роки життя вони зустрілися. Недаремно Стефка провалила іспити до театрального і пішла працювати доглядальницею в притулок. Це була ії місія - помирити дві протилежності: осінь і зиму, день і ніч,- Леду і Едіт. Молода і безпечна Стефка зробила те, що не міг зробити час. В житті ніщо не відбувається просто так. І не просто так ця книга чекала своєї черги. Я читала ії в свої новорічні канікули, коли за вікном пролітали сніжинки, коли сяяла вогнями ялинка і в повітрі витав дух магії і свята. А герої книги теж святкували свій Новий рік. Вибачали і вибачалися, починали життя з чистого листа і просто жили далі. Красива історія,чудово написана книга. Моя "довгобудова" стала для мене приємною несподіванкою і відкриттям нового автора.

Майстерно написана книжка. Що сюжет, що стиль повернули мене в режим читання безперестанку. Цікаво, як ця книга до мене потрапила лише через 20років від публікації